Провадження №2/760/6696/25
Справа №953/8753/24
29 травня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого Усатової І.А.,
за участю секретаря судового засідання Зеленчука М.М.
розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
У вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з цивільним позовом до Департаменту патрульної поліції та Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути з Державної казначейської службу України та Департаменту патрульної поліції на свою користь 250 000,00 гривень моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій та рішень співробітників Департаменту патрульної поліції, внаслідок яких його незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Позов обґрунтовує тим, що 30.12.2023 приблизно о 17:30, керуючи автомобілем «HYUNDAI KONA» н.з. НОМЕР_1 , рухався по вул. Рощинській у смт Пісочин Харківського району Харківської області, де був зупинений екіпажем відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Харківській області, у складі старшого інспектора Шабанова М.Ю. та інспектора Попова Ю.В.
У подальшому на місце прибув екіпаж «КУПОЛ-3051», у складі якого перебував командир роти №3 батальйону №4 УПП в Харківській області Марченко О.О., який після розгляду матеріалів, які йому начебто надали працівники УПП Харківській області Шабанов М.Ю. та Попов Ю.В., виніс постанову серії БАД №376798 від 30.12.2023 за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Зазначено, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12.04.2024 відмовлено у задоволені позову позивача про скасування постанови серії БАД №376798 від 30.12.2023.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 позов позивача задоволено частково, скасовано постанову серії БАД 376789 від 30.12.2023.
Також зазначено, що 15.03.2024 постановою Московського районного суду м. Харкова позивача було визнано винуватим у вчиненні адміністративно правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та зобов'язано сплатити судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Вказано, що Постановою Харківського апеляційного суду від 09.07.2024 апеляційну скаргу адвоката Удовиченко В.А. задоволено, постанову Московського районного суду м.Харкова від 15.03.2024 щодо притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП скасовано, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Пояснено, що у даному випадку шкода, спричинена незаконними рішеннями, діями і бездіяльністю державних органів, їх посадових осіб.
Також вказано, що після складання представниками відповідача адміністративних матеріалів стосовно позивача, останнього звільнили з місця роботи. Крім того, оскільки позивач займав особливо відповідальну посаду - у мережі Інтернет та у Телеграм-каналах поширювались неправдиві відомості, на його адресу висловлювались ненормативної лексикою, принижали честь та гідність. Внаслідок незаконних дій працівників УПП в Харківській області, родина позивача зазнала душевних і моральних страждань, у дружини на фоні цих подій погіршився стан здоров'я, так як остання є інвалідом 2 групи.
Позивач, вважає визначати розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на його користь у сумі 250 000 гривень. Вказана сума обумовлена моральною шкодою яка була заподіяна, характер та обсяг страждань, яких він зазнав, глибину та тривалість душевних страждань на протязі 9 місяців, час та зусилля, які були ним витрачені для відновлення свого попереднього стану.
У зв'язку з вищевикладеним просить задовольнити позов.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 03.10.2024 залишено позовну заяву без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків.
14.10.2024 до Київського районного суду м. Харкова від позивача надійшла заява про усунення недоліків відповідно до ухвали судді від 03.10.2024.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 01.11.2024 матеріали позовної заяви направлено за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
05.02.2025 до суду від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало (до того ж сам позивач не вказує на Казначейство як на порушника своїх прав). відповідно до вимог законодавства, Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів. Таким чином, позивач помилково визначив Казначейство відповідачем у цій справі. Позивач не надав доказів, якими б підтверджувався факт заподіяння йому моральних та фізичних страждань, наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням посадових осіб Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції та вини останнього в її заподіянні. Таким чином, вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відсутні правові підстави для їх задоволення. Також необґрунтовано пред'явлені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у сумі 250 000,00 грн, не зрозуміло з яких міркувань виходив позивач, оцінюючи шкоду в такому розмірі.
У зв'язку з вищевикладеним, просить відмовити у задоволенні позову.
05.02.2025 до суду від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що позивач вказав, що в нього виникло право на відшкодування моральної шкоди на підставі пункту 4 статті 2 Закону, через закриття справи про адміністративне правопорушення. Варто додати, що приписами пункту 2 статті 1 Закону, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу. Таким чином, для того, щоб закриття справи про адміністративне правопорушення було підставою для відшкодування моральної шкоди, потрібно, щоб на особу накладалося хоча б одне адміністративне стягнення з перелічених в пункті 2 статті 1 Закону. У свою чергу, в справі 643/290/24 за розглядом протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП лише розглядалося питання притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Таким чином, закриття судом справи про адміністративне правопорушення, де позивач не піддавався адміністративному стягненню, не створює правового підґрунтя для подальшого відшкодування моральної шкоди. У свою чергу, варто додати, що аналізуючи текст постанови Харківського апеляційного суду від 09.07.2024 в справі № 643/290/24, можна помітити, що судом апеляційної інстанції не вказувалося на будь-які протиправні дії працівників поліції відносно позивача. Щодо постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі № 635/224/24, варто вказати те, що даним рішення суду справа про адміністративне правопорушення не закривалось, а лише була скасована постанова серії БАД № 376798 від 30.12.2023. Тому, рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2024 в справі № 635/224/24 не може бути підставою для звернення до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди в розумінні пункту 4 статті Закону. У свою чергу, варто додати, що Другим апеляційним адміністративним судом в справі № 635/224/24 досліджувалась вимога позивача про визнання дій працівників поліції, щодо винесення постанови, протиправними. У свою чергу суд апеляційної інстанції в своїй постанові в справі № 635/224/24 вказав: «суд апеляційної інстанції вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання незаконними дій відповідача щодо складання оскаржуваної постанови необґрунтована та в її задоволенні необхідно відмовити».
Також зазначено у відзиві, що позивач на власний розсуд визначив не лише наявність моральної шкоди, а й її орієнтовний розмір відшкодування. Хоча невідомо, з яких розрахунків позивач виходив оцінюючи відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000 гривень. Позивач, заявивши вимогу про відшкодування моральної шкоди, не привів правове підґрунтя для такої вимоги, належними та допустимими доказами не довів наявність моральної шкоди, визначив орієнтовний розмір відшкодування моральної шкоди на власний розсуд, що може мати не меті компенсацію можливих моральних страждань, а безпідставне збагачення.
Враховуючи вищевикладене, просить відмовити у задоволенні позову.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 30.12.2023 приблизно о 17:30 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «HYUNDAI KONA» н.з. НОМЕР_1 , рухався по вул. Рощинській у смт Пісочин Харківського району Харківської області, де був зупинений екіпажем відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Харківській області, у складі старшого інспектора Шабанова М.Ю. та інспектора Попова Ю.В.
Відносно позивача була винесена постанова серії БАД №376798 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України.
30.12.2023 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КпАП України.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12.04.2024 відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 про скасування постанови серії БАД №376798 від 30.12.2023.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 позов позивача задоволено частково, скасовано постанову серії БАД 376789 від 30.12.2023.
15.03.2024 постановою Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративно правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та зобов'язано сплатити судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Постановою Харківського апеляційного суду від 09.07.2024 апеляційну скаргу адвоката Удовиченко В.А. задоволено, постанову Московського районного суду м.Харкова від 15.03.2024 щодо притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП скасовано, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов'язковою. Проте цими приписами встановлена обов'язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування, про що Велика Палата Верховного Суду деталізує далі.
Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Відповідно до статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Обов'язок зі збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до такого протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання.
Під час складення протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюють її права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція).
Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП, визначені у розділі ІХ Інструкції.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року у справі №712/7385/17 сформулювала висновок, що дії суб'єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права.
Велика Палати Верховного Суду також вже досліджувала питання порядку оскарження дій працівників поліції у разі складання протоколу про адміністративне правопорушення та у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18 сформулювала такі висновки.
Складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Протокол не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, сукупно з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Застосовним до розглядуваної справи є також висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 752/5417/19, про те, що факт складання поліцейським протоколу не вказує на фактичну вину особи в ДТП. Протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб'єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.
Отже, на уповноважену особу підрозділу поліції під час оформлення матеріалів ДТП покладено обов'язок зафіксувати всі обставини її скоєння з визначенням особи, яка за встановленими обставинами та з високим ступенем вірогідності вчинила адміністративне правопорушення, скласти стосовно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та надіслати його до суду.
Водночас на патрульного поліцейського під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. До повноважень патрульного поліцейського не належить встановлення та остаточна оцінка всіх обставини, які зафіксовані у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення специфічних обставин. Фактично на уповноважену особу підрозділу поліції покладена обмежена функція, а саме
Оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно місять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд.
Своєю чергою оцінку доказів, зібраних та зафіксованих патрульним поліцейським, та правову кваліфікацію дій особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, встановлених на підставі цих доказів, здійснює суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, із залученням експерта і спеціаліста, а також за допомогою інших доказів.
Отже, оформлення патрульним поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється ним на виконання покладених на нього функцій та завдань, а дії зі складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для особи, щодо якої складено такий протокол, крім тих, що пов'язані з розглядом такого протоколу судом.
Протокол про адміністративне правопорушення, який є офіційним процесуальним документом, складається уповноваженою особою у встановленій формі і повинен містити відомості, потрібні для розгляду справи по суті, зокрема зазначення характеру адміністративного правопорушення та нормативного акта, який передбачає відповідальність за таке правопорушення.
Водночас, протиправність дій чи бездіяльності посадової особи або органу є одним з обов'язкових елементів, встановлення якого створює сукупність підстав для виникнення обов'язку з відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, оскільки за змістом статей 1173, 1174 ЦК України підлягає відшкодуванню шкода, завдана не будь-якими, а саме незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадової особи.
Під протиправністю потрібно розуміти безпосередню суперечність (невідповідність) рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлює, зокрема, чи відповідає протокол вимогам закону, чи його складено відповідно до статті 256 КУпАП, чи достатньо матеріалів та доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності тощо.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд оцінює правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, чи складено його відповідно до статті 256 КУпАП уповноваженою на те особою та чи діяв патрульний поліцейський під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до закону в межах покладених на нього функцій та завдань, про що зазначає у своїй постанові.
Невідповідність протоколу вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, або складання неповноважною особою може мати наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Отже, відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення його уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення (близький за змістом висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 760/9462/16).
Відсутність у судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, висновків суду про невідповідність (суперечність) дій працівників патрульної поліції вимогам закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не перешкоджає зверненню особи до суду з вимогами про відшкодування шкоди за очевидно протиправні чи навіть свавільні дії поліцейських.
У справах про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб, позивач може доводити наявність очевидних ознак протиправності чи свавільності дій цих суб'єктів, які спричинили порушення прав, свобод або інтересів позивача.
У наведеній категорії справ суд, з огляду на підстави позову, при вирішенні питання про те, чи мали дії або бездіяльність органів влади, їх посадових осіб, які становили втручання в право особи, ознаки свавільності, повинен оцінювати: чи були передбачені законом підстави (умови) для відповідних дій працівників поліції (у контексті цієї справи), чи були вони виправданими (необхідними) та пропорційними до конкретних обставин.
Втручання не буде свавільним, якщо: воно відбулося згідно із законом; воно переслідує легітимну мету і є пропорційним до цієї мети; воно є необхідним у демократичному суспільстві.
Отже при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд може встановити протиправний характер дій (бездіяльності, рішень) працівників патрульної поліції як обов'язковий елемент деліктної відповідальності за наявності ознак очевидної протиправності чи навіть свавільності таких дій.
У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу усіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень та за відсутності ознак свавільності таких дій, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.
При не встановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.
Така правова позиція висловлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі №335/6977/22.
Таких даних за матеріалами даної справи не встановлено, а закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не є безумовним наслідком відшкодування шкоди, а тому, позов задоволенню не підлягає.
Відхиляється позиція позивача з підстав, викладених у рішенні, оскільки позивачем, окрім закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, не наведено жодних підстав для відшкодування йому моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І.А. Усатова