ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23743/21
провадження № 1-кп/753/470/25
"28" травня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
під час судового засідання в кримінальному провадженні, внесеному ЄРДР № 62021100010000407, за обвинуваченням
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, який
зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та
який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 162 КК України,
встановив:
Історія провадження
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 162 КК України, надійшов до Дарницького районного суду м. Києва 22 листопада 2021 року.
Наразі вказане кримінальне провадження перебуває на стадії допиту свідків.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року до обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання в нічний час доби строком на 60 днів, тобто до 21 червня 2025 року.
Прокурором ОСОБА_3 28 травня 2025 року подано клопотання, за змістом якого просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
У судовому засіданні 28 травня 2025 року за участі всіх учасників суд перейшов до обговорення заявленого прокурором клопотання.
Вимоги заявленого клопотання
Вимоги клопотання прокурора узагальнено зводяться до такого:
- ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 162 КК України;
- відповідні обставини підтверджуються вагомими доказами, зібраними під час досудового розслідування;
- наявні обставини, які свідчать про те, що існує ризик вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, щодо: (1) переховування від органу досудового розслідування та/або суду; (2) незаконно впливати на потерпілих та свідків; 3) перешкоджати кримінальному провадженню;
- застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж домашній арешт не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.
Узагальнені позиції учасників
Під час судового засідання прокурор ОСОБА_3 підтримав подане ним клопотання із підстав викладених у ньому, просив його задовольнити. Вказавши, що ОСОБА_5 у судові засідання не з'являвся, зазначаючи про хворобу, але відповідні медичні документи до цього часу суду не надав. Вважає, що таким чином, ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленим декілька разів не з'явився за викликом до суду без поважних причин і не повідомив про причини своєї неявки. Ураховуючи неналежне виконання ним процесуальних обов'язків, просив продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, який є гарантією виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим ОСОБА_5 .
Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 заперечував, як і щодо доводів прокурора з приводу обґрунтованості вказаних ризиків. Захисник першочерогово наголосив на тому, що строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу, постановленої 23 квітня 2025 року, триває до 21 червня 2025 року включно, а отже, подання прокурором клопотання про його продовження станом на 28 травня є передчасним. Вказував, що ризик ухилення обвинуваченого від суду не ґрунтується на викладених фактичних обставинах, враховуючи те, що ОСОБА_5 ніколи не ухилявся від явки, на виклики до суду прибуває. Вважає, що ризик впливу на свідків та потерпілих не може братися до уваги судом, оскільки левова частка з них вже безспосередньо допитані судом. Ризик щодо перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином теж недоведений, оскільки твердження прокурора не обґрунтовується жодними доказами. Також захист зазначив, що обвинувачений ОСОБА_5 нещодавно працевлаштувався на посаду директора з маркетингу, а характер його трудової діяльності передбачає ненормований робочий час, що, на думку захисника, може конфліктувати з вимогами запобіжного заходу, зокрема з обов'язком перебувати за місцем проживання у визначений період. З урахуванням викладених обставин, захисник просив суд змінити запобіжний захід з нічного домашнього арешту на особисте зобов'язання, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, мотивуючи це необхідністю забезпечення трудової діяльності та відсутністю реальних ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 погодився із твердженням свого захисника та вказав, що дійсно працює на зазначеній посаді та виконує службові обов'язки у чотиригодинному режимі, який не має фіксованих годин і може припадати на будь-який час доби, в тому числі вечірній чи нічний.
Суд, перевіривши мотиви клопотання, заслухавши доводи осіб стосовно заявленого клопотання, виходить із такого.
Мотиви суду
Положення закону та інших джерел права
Запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою (ст. 176 КПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Отже, домашній арешт як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного шляхом його ізоляції за місцем проживання.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2011 від 11 жовтня 2011 року).
В силу ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб.
Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. ???
Щодо можливості розгляду заявленого клопотання
Захисник заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, звертав увагу суду на те, що ухвалою від 23 квітня 2025 року запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту було обрано строком до 21 червня 2025 року включно, а відтак подання клопотання про його продовження станом на 28 травня 2025 року, на думку захисту, є передчасним.
Проте такі доводи не заслуговують на увагу.
Суд наголошує, що закон не містить жодних обмежень щодо того, коли саме сторона обвинувачення має право звернутися до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу, за умови що воно подане до спливу визначеного строку його дії. Заявлення клопотання напередодні завершення строку або завчасно це виключно прояв процесуальної передбачливості з боку прокурора, що, навпаки, має розглядатися як належне забезпечення безперервності обмежень, спрямованих на запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Поруч з цим, подання клопотання заздалегідь жодним чином не обмежує права обвинуваченого, оскільки не змінює змісту обраного заходу, не продовжує строк його дії без рішення суду та не позбавляє особу можливості висловити заперечення проти такого продовження у повному обсязі. Навпаки, розгляд питання завчасно дає суду змогу всебічно перевірити наявність підстав для продовження запобіжного заходу до завершення строку його дії.
Щодо доцільності продовження запобіжного заходу
Суд, розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Як уже зазначалося в попередній ухвалі суду від 14 травня 2025 року, обрання запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту було зумовлено наявністю достатніх підстав вважати, що обвинувачений може ухилятися від суду, впливати на свідків та потерпілих, а також іншими обставинами, передбаченими ст. 177 КПК України.
На теперішній момент суд не вбачає істотних змін у фактичних обставинах, які б свідчили про усунення вказаних ризиків. Провадження перебуває на стадії дослідження доказів, не всі свідки та потерпілі допитані, а тому можливість впливу обвинуваченого на них, у тому числі через прямий або опосередкований тиск, не виключається.
Також слід враховувати попередню поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема неодноразові випадки його безпідставної неявки до суду, що, як встановлено судом, мало місце до обрання запобіжного заходу. Незважаючи на те, що в подальшому процесуальна дисципліна ОСОБА_5 частково покращилася, це не скасовує первинних підстав для обмеження його пересування у нічний час.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, у тому числі пов'язаних із перевищенням влади або службових повноважень та порушенням недоторканності житла, що за своєю природою передбачають ризик тиску на потерпілих або свідків.
Таким чином, враховуючи характер обвинувачення, попередню поведінку обвинуваченого, стадію судового розгляду, а також відсутність нових обставин, які б свідчили про усунення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту.
Щодо заперечень сторони захисту
Суд не може залишити поза увагою наполегливі твердження захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_5 нібито лише один раз не з'явився на судове засідання без поважних причин.
Проте така позиція не відповідає матеріалам кримінального провадження.
Як уже зазначалося в ухвалі суду від 14 травня 2025 року, впродовж останніх шести місяців обвинувачений не з'явився до суду щонайменше тричі, без подання належних документів або повідомлення причин неявки - зокрема, 03.12.2024 (т. 5, арк. с. 201-202), 25.02.2025 (т. 5, арк. с. 231), 19.03.2025 (т. 6, арк. с. 5).
Особливої уваги заслуговує те, що зазначені факти чітко зафіксовані в журналах судових засідань і були прямо відображені в повних текстах судових рішень, з якими сторона захисту достеменно ознайомлена. Зокрема, сам обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово з'являвся до суду саме у дні оголошення повного тексту ухвал, що підтверджує його обізнаність із змістом відповідних документів.
Отже, спроба захисту знову повторити аргумент про «одноразову неявку» за наявності офіційно зафіксованих та доведених випадків протилежного є викривленням дійсності.
Доводи сторони захисту щодо необхідності зміни запобіжного заходу у зв'язку з працевлаштуванням ОСОБА_5 на посаду директора з маркетингу у компанії з постачання електронних компонентів, суд вважає необґрунтованими.
По-перше, обраний щодо ОСОБА_5 запобіжний захід це не формальність чи рекомендація, а саме обмеження, передбачене законом і застосоване судом у зв'язку з реально зафіксованими фактами неналежного виконання ним процесуальних обов'язків. Себто ці обмеження є наслідком саме тієї поведінки, яку зараз захист намагається абстрагувати або применшити.
По-друге, аргументи про неможливість перебування за місцем проживання у нічний час виглядають непереконливо. Суд з повагою ставиться до будь-якого виду праці, зокрема у сфері маркетингу, однак викликає припущення, що директор з маркетингу підприємства, яке постачає електронні компоненти, має службову потребу терміново з'являтись у офіс вночі, ще й під час дії комендантської години, яка залишається чинною у м. Києві. Суд, звісно, усвідомлює динаміку ринку, однак не настільки, аби вважати нічний маркетинг штатним обов'язком керівника.
По-третє, навіть якби дійсно виникла об'єктивна необхідність відлучитися з місця проживання у період, на який поширюється дія домашнього арешту, суд передбачив відповідний процесуальний механізм у тексті попередньої ухвали прямо зазначено, що обвинувачений має право звернутися до суду з відповідним клопотанням про дозвіл на тимчасовий вихід за межі помешкання у разі наявності поважних підстав. Однак жодного разу з таким клопотанням ОСОБА_5 до суду не звертався.
У сукупності все викладене дає підстави для висновку, що наведені стороною захисту доводи не спростовують наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не дають підстав вважати, що менш суворий запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 на цій стадії судового розгляду.
Щодо покладення обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України
З урахуванням того, що суд продовжує запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, в ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого, наслідки їх невиконання.
З огляду на встановлені ризики, обставини, викладені у висунутому обвинуваченні та дані матеріалів клопотання, на обвинуваченого слід покласти також обов'язки, об'єктивна необхідність у яких доведена, а саме: прибувати за першим викликом до суду; не відлучатись за межі м. Києва, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування у поза процесуальний спосіб з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні.
Такі обов'язки за своїм характером не є занадто обтяжливими для ОСОБА_5 , що також і підтвердив його захисник у судовому засіданні.
Термін дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , визначити до 26 липня 2025 року.
Суд, водночас, зважаючи на заявлену обвинуваченим обставину щодо працевлаштування та задля забезпечення балансу між інтересами кримінального провадження і правами особи, вважає можливим частково змінити умови запобіжного заходу. Зокрема, запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, раніше визначений у межах часу з 21:00 до 07:00, доцільно змінити на період з 22:00 до 06:00, що дозволить обвинуваченому реалізовувати свої трудові права у денний час, не нівелюючи при цьому превентивну функцію запобіжного заходу. Така зміна не скасовує обмеження, але враховує реалії життя особи без шкоди для завдань кримінального провадження.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, позицій сторін та їхній доводів, враховуючи особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про необхідність продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби.
З огляду на викладене та керуючись статтями 2, 7, 176-177, 181, 182, КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 162 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду строком на шістдесять днів, тобто до 26 липня 2025 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов'язки:
- прибувати за першим викликом до суду;
- не відлучатись за межі м. Києва, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування у позапроцесуальний спосіб з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні;
Термін дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , визначити до 26 липня 2025 року включно.
Здійснення контролю за виконанням покладених на обвинуваченого обов'язків доручити прокурору Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62021100010000407.
Направити ухвалу для виконання органу Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_5 .
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та на нього може бути накладено грошове стягнення у розмірі від 0.25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1