20 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 5006/27/97б/2012
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В. В. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - Сахаров В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 05.03.2025
у складі колегії суддів: Плахова О.В. (головуючого), Терещенко О.І., Тихого П.В.
та на ухвалу Господарського суду Донецької області
від 30.12.2024
у складі судді Аксьонової К.І.
у справі № 5006/27/97б/2012
про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича,-
1. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.09.2012 порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича.
2. Постановою Господарського суду Донецької області від 08.11.2012 фізичну особу-підприємця Антошина Романа Володимировича визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.12.2024 закрито провадження у цій справі про банкрутство.
4. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Головне управління ДПС у Донецькій області звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
6. 31.03.2025 Головне управління ДПС у Донецькій області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 31.03.2025 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.12.2024 у справі № 5006/27/97б/2012, сформована в системі "Електронний суд" 31.03.2025.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Головного управління ДПС у Донецькій області у справі № 5006/27/97б/2012 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Пєскова В. Г., судді - Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025.
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.04.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 5006/27/97б/2012 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області від 31.03.2025 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.12.2024; призначено розгляд касаційної скарги на 20.05.2025 о 10:00 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
9. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями Головним управлінням ДПС у Донецькій області подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, поновити провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
10.1 З боку кредитора не існувало пасивної поведінки про яку зазначалось судами попередніх інстанцій, натомість судами попередніх інстанцій було зазначено, що процедура банкрутства у цій справі триває понад 12 років, однак не надано належної оцінки активним діям кредитора націленим на пошук арбітражного керуючого після відсторонення останнього.
10.2 На час розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС у Донецькій області в Східному апеляційному господарському суді, питання щодо кандидатури арбітражного керуючого вже було вирішено, проте суд апеляційної інстанції не надав цій обставині належної оцінки.
10.3 Судами попередніх інстанцій не враховано, що ухвалою від 24.10.2023 суд постановив керуючим реалізацією майна боржника призначити арбітражного керуючого Боднарчука С.Я., разом з тим, станом на 30.12.2024, процедура реалізації майна боржника у справі № 5006/27/97б/2012 не була завершена, ліквідаційна маса не сформована, а майно не реалізовано та кредиторські вимоги ініціюючого та єдиного кредитора у справі не погашені.
10.4 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що станом на дату закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), інформація про результати розшуку транспортного засобу боржника не була остаточно відома суду та іншим учасникам процесу, через що підстав для закриття провадження по справі суд не мав, адже це суперечить нормам та меті КУзПБ.
10.5 Судами попередніх інстанцій не враховано, що арбітражним керуючим Боднарчуком С.Я. було встановлено, що за три роки, що передували порушенню справи про банкрутство боржника та після відкриття провадження у справі про банкрутство боржником було відчужено майно. Отже, з метою вжиття всіх заходів націлених на завершення процедури реалізації майна боржника, вищезазначене майно мало б бути повернуто керуючим реалізацією майна до ліквідаційної маси та в подальшому реалізовано.
10.6 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що згідно положень КУзПБ оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється по закінченню певної процедури банкрутства боржника (розпорядження майном, санації, ліквідації тощо) на підставі затвердженого комітетом кредиторів (зборами кредиторів) боржника та погодженого судом звіту про нарахування і виплату грошової винагороди за виконання обов'язків розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією майна боржника. При цьому, матеріали справи не містять інформації про проведені збори кредиторів (комітету) у даній справі, зокрема під час виконання повноважень керуючого реалізацією майна арбітражним керуючим Боднарчуком С.Я, на порядок денний яких виносилось би питання щодо створення кредитором ГУ ДПС у Донецькій області фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
10.7 Суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Антошина Р.В. на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України - з причин відсутності предмету спору.
11. Представник скаржника в судовому засіданні 20.05.2025 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
12. Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
13. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
14. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, наступне.
16.1 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.09.2012 порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича за заявою Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області Державної податкової служби; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
16.2 Єдиним кредитором у справі (правонаступник особи, за заявою якої порушено провадження у справі) є Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області.
16.3 Постановою господарського суду Донецької області від 08.11.2012 фізичну особу-підприємця Антошина Романа Володимировича визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру.
16.4 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.01.2024 призначено ліквідатором у справі № 5006/27/97б/2012 про банкрутство фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича арбітражного керуючого Семенюка А.Г.
16.5 У зв'язку з проведенням на території міста Донецька антитерористичної операції матеріали справи № 5006/27/97б/2012 втрачені.
16.6 Розпорядженням голови Вищого господарського суду України № 21р від 24.04.2015 відповідно до частини першої статті 3 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, Указу Президента України від 12.11.2014 № 868/2014 Про внесення змін до мережі господарських судів України та на підставі подання Державної судової адміністрації України від 22.04.2015 № 8-8141/15 про можливість відновлення роботи господарського суду Донецької області відновлено роботу Господарського суду Донецької області з 27.04.2015 за адресою: м.Харків, пр.Науки, 5.
16.7 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.09.2016 відновлено втрачену справу № 5006/27/97б/2012 про банкрутство Фізичної особи підприємця Антошина Романа Володимировича на стадії ліквідаційної процедури частково за наявними документами.
16.8 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.11.2016 замінено кредитора у справі - Жовтневу об'єднану податкову інспекцію м.Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області на Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області (т.1 а.с. 91-93).
16.9 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.05.2019 задоволено клопотання Головного управління ДФС у Донецькій області б/н від 22.04.2019 про заміну кредитора; замінено кредитора у справі № 5006/27/97б/2012 про банкрутство фізичної особи підприємця Антошина Романа Володимировича - Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Донецькій області на його правонаступника Головне управління ДФС у Донецькій області.
16.10 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.05.2019 призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12.06.2019, у зв'язку із припиненням дії свідоцтва Семенюка А.Г. про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); зобов'язано ліквідатора надати суду звіт ліквідатора за весь період ліквідаційної процедури, реєстр вимог кредиторів та інші документи в підтвердження проведеної роботи; запропоновано ініціюючому кредитору визначити кандидатуру арбітражного керуючого для заміни ліквідатора та відповідне клопотання разом із заявою обраної кандидатури арбітражного керуючого про згоду на участь у справі надати суду до дати судового засідання.
16.11 Крім того, на підставі ухвали Господарського суду Донецької області від 20.05.2019 було здійснено електронний запит на автоматичне визнання кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором у даній справі.
16.12 Згідно довідки щодо кандидатури арбітражного керуючого від 21.05.2019 обрано кандидатом на призначення арбітражного керуючого Бондарчук Станіслава Ярославовича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1189 від 24.07.2013).
16.13 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.05.2019 запропоновано арбітражному керуючому Боднарчуку Станіславу Ярославовичу до 06.06.2019 надати господарському суду Донецької області заяву про згоду на участь у даній справі з повідомленням про те, що він не належить до жодної з категорії осіб, зазначених у частині третій ст. 3-1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
16.14 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.06.2019 усунуто арбітражного керуючого Семенюка А.Г. від виконання повноважень ліквідатора Фізичної особи підприємця Антошина Романа Володимировича; призначено ліквідатором у справі № 5006/27/97б/2012 про банкрутство Фізичної особи підприємця Антошина Романа Володимировича арбітражного керуючого Боднарчука Станіслава Ярославовича (т.1 а.с.132-133).
16.15 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.04.2021 замінено кредитора у справі № 5006/27/97б/2012, Головне управління ДФС у Донецькій області на правонаступника Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу - Головне управління ДПС у Донецькій області.
16.16 З огляду на відсутність у Кодексі України з процедур банкрутства процедури ліквідації фізичної особи-підприємця з метою подальшого здійснення провадження у справі № 5006/27/97б/2012 за правилами Кодексу України з процедур банкрутства, ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.09.2023 введено процедуру погашення боргів у справі № 5006/27/97б/2012 про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича; запропоновано учасникам справи надати суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна боржника в процедурі погашення боргів у справі № 5006/27/97б/2012 про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича, м. Маріуполь, Донецька область; арбітражному керуючому Боднарчуку С.Я. надати згоду (за її наявності) на призначення керуючим реалізацією майна боржника в процедурі погашення боргів у справі № 5006/27/97б/2012.
16.17 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.10.2023 призначено керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича арбітражного керуючого Боднарчука Станіслава Ярославовича.
16.18 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.09.2024 відсторонено арбітражного керуючого Боднарчука С.Я. від виконання повноважень керуючого реалізацією майна боржника, фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича; запропоновано кредитору в десятиденний строк з дня проголошення вступної та резолютивної частини цієї ухвали надати суду пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна боржника та відповідне клопотання разом із заявою обраної кандидатури арбітражного керуючого про згоду на участь у справі.
16.19 З огляду на відсутність пропозицій кредитора щодо визначення кандидатури арбітражного керуючого, ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.10.2024 постановлено здійснити електронний запит на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна боржника у справі № 5006/27/97б/2012.
16.20 На підставі ухвали Господарського суду Донецької області від 07.10.2024 було здійснено повторний електронний запит на автоматичне визнання кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна боржника у даній справі.
16.21 Згідно Довідки щодо кандидатури арбітражного керуючого від 07.10.2024 обрано кандидатом на призначення арбітражного керуючого Кунцевича Станіслава Володимировича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №2122 від 06.05.2024).
16.22 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 встановлено арбітражному керуючому Кунцевичу Станіславу Володимировичу строк до 22.10.2024 для подачі до суду заяви про згоду на участь у справі про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировичау порядку ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства.
16.23 У встановлений судом строк від арбітражного керуючого Кунцевича С.В. заяви про згоду на участь у справі не надійшло, у зв'язку із чим, ухвалою господарського суду Донецької області від 25.10.2024 постановлено здійснити повторний електронний запит на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого для заміни керуючого реалізацією майна боржника у справі № 5006/27/97б/2012.
16.24 На підставі ухвали Господарського суду Донецької області від 25.10.2024 було здійснено повторний електронний запит на автоматичне визнання кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна боржника у даній справі.
16.25 Згідно Довідки щодо кандидатури арбітражного керуючого від 25.10.2024 обрано кандидатом на призначення арбітражного керуючого Черниша Олександра Миколайовича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1514 від 09.08.2013).
16.26 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.10.2024 встановлено арбітражному керуючому Чернишу Олександру Миколайовичу строк до 08.11.2024 для подачі до суду заяви про згоду на участь у справі про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича в порядку статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства.
16.27 У встановлений судом строк від арбітражного керуючого Черниша О.М. заяви про згоду на участь у справі не надійшло.
16.28 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.11.2024 повторно запропоновано кредитору надати суду пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна боржника та відповідне клопотання разом із заявою обраної кандидатури арбітражного керуючого про згоду на участь у справі.
16.29 11.12.2024 кредитором - Головним управлінням ДПС у Донецькій області подано до господарського суду Донецької області клопотання про здійснення кредитором заходів з пошуку кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна боржника у справі № 5006/27/97б/2012.
16.30 Враховуючи відсутність заяви про згоду на участь у справі арбітражного керуючого Черниша О.М. та клопотання кредитора про здійснення судом повторного електронного запиту на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна боржника у справі, заявленого у судовому засіданні 12.12.2024, ухвалою господарського суду Донецької області від 12.12.2024 постановлено здійснити повторний електронний запит на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна боржника у справі №5006/27/97б/2012.
16.31 На підставі ухвали Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 було здійснено повторний електронний запит на автоматичне визнання кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна боржника у даній справі.
16.32 Згідно Довідки щодо кандидатури арбітражного керуючого від 12.12.2024 обрано кандидатом на призначення арбітражного керуючого Сашина Дмитра Олександровича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 2000 від 23.12.2020).
16.33 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.12.2024 встановлено арбітражному керуючому Сашину Дмитру Олександровичу строк до 23.12.2024 для подачі до суду заяви про згоду на участь у справі про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича у порядку ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства.
16.34 У встановлений судом строк від арбітражного керуючого Сашина Д.О. заяви про згоду на участь у справі не надійшло.
16.35 23.12.2024 кредитором - Головним управлінням ДПС у Донецькій області подано до господарського суду Донецької області клопотання про відкладення судового засідання з посиланням на необхідність надання додаткового часу для отримання від арбітражного керуючого Пропадущего А.В. відповіді щодо згоди на призначення керуючим реалізацією майна боржника у справі № 5006/27/97б/2012.
16.36 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.12.2024 відкладено судове засідання у справі № 5006/27/97б/2012 на 30.12.2024; повторно запропоновано кредитору до дати судового засідання надати пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна боржника та відповідне клопотання разом із заявою обраної кандидатури арбітражного керуючого про згоду на участь у справі, надати пояснення щодо створення фонду для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат керуючого реалізацією майна боржника у справі; арбітражному керуючому Пропадущему Андрію Володимировичу надати суду повідомлення про наявність згоди на призначення керуючим реалізацією майна боржника у справі № 5006/27/97б/2012.
16.37 Згоди на участь у справі від арбітражного керуючого Пропадущего А.В. не надійшло.
16.38 30.12.2024 кредитором - Головним управлінням ДПС у Донецькій області подано до господарського суду Донецької області клопотання, в якому кредитор повідомив про подальше здійснення заходів з пошуку кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна боржника у справі № 5006/27/97б/2012 та просив суд повторно здійснити повторний електронний запит на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна боржника у справі.
17. Аргументи скаржника (пункти 10.1, 10.6, 10.7 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
18. Згідно частин першої, третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 31, ст. 441).
20. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Тобто, перехід від регулювання передбаченого Законом до регулювання передбаченого Кодексом здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу.
21. Відповідно до статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
22. Згідно частини першої статті 58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
23. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
24. З аналізу вказаних правових норм випливає, що з моменту набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутство саме подальший розгляд справи про банкрутство здійснюється за правилами цього Кодексу.
25. Отже, з урахуванням положень Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства подальший розгляд справи № 5006/27/97б/2012 про банкрутство фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича судом здійснюється відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
26. Як встановлено судами попередніх інстанцій, з огляду на відсутність у Кодексі України з процедур банкрутства процедури ліквідації фізичної особи-підприємця з метою подальшого здійснення провадження у справі № 5006/27/97б/2012 за правилами Кодексу України з процедур банкрутства, ухвалою господарського суду Донецької області від 26.09.2023 введено процедуру погашення боргів у справі № 5006/27/97б/2012 про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича.
27. Провадження у справі № 5006/27/97б/2012 про банкрутство (про неплатоспроможність) фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича перебуває на стадії ліквідації з 08.11.2012, з 26.09.2023 введено процедуру погашення боргів.
28. Згідно частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника господарський суд призначає керуючого реалізацією майна в порядку, визначеному цим Кодексом.
29. Відповідно до частини четвертої статті 131 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту визнання боржника банкрутом: розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника; скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
30. Згідно статті 10 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.
31. Статтею 28 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору. Арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) чи зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи).
32. У разі відсторонення арбітражного керуючого, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, від виконання повноважень до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про обрання арбітражного керуючого (пункт 5 частини п'ятої статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства).
33. Також, прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого належить до компетенції комітету кредиторів (пункт 4 частини восьмої статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства).
34. Редакцією Закону про банкрутство, чинною до 21.10.2019 (стаття 115), та Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 30) встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор, керуючий реалізацією) виконує повноваження за грошову винагороду та визначено порядок і умови оплати діяльності арбітражного керуючого.
35. Отже, виконання арбітражним керуючим повноважень керуючим реалізацією майна у справі про банкрутство обумовлюється тим, що надання таких послуг є оплатним, у тому числі за рахунок кредиторів у справі про банкрутство.
36. Джерелами сплати грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реалізацією майна боржника у справі про банкрутство можуть бути як кошти, отримані від виробничої діяльності підприємства боржника, так і кошти, що сплачуються кредиторами у встановленому Законом про банкрутство і Кодексом порядку.
37. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.10.2023 призначено керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича арбітражного керуючого Боднарчука Станіслава Ярославовича.
38. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.09.2024 відсторонено арбітражного керуючого Боднарчука С.Я. від виконання повноважень керуючого реалізацією майна боржника, фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича; запропоновано кредитору в десятиденний строк з дня проголошення вступної та резолютивної частини цієї ухвали надати суду пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючим реалізацією майна боржника та відповідне клопотання разом із заявою обраної кандидатури арбітражного керуючого про згоду на участь у справі.
39. Матеріалами справи підтверджується, що після відсторонення арбітражного керуючого Боднарчука С.Я. від виконання повноважень керуючого реалізацією майна боржника господарським судом першої інстанції неодноразово було зобов'язано кредитора - Головне управлінн ДПС у Донецькій області визначитись стосовно кандидатури арбітражного керуючого для призначення керуючого реалізацією майна боржника, фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича на підставі статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства.
40. Враховуючи невиконання кредитором у справі вимог суду, господарським судом першої інстанції було здійснено відповідні запити щодо автоматизованого визначення кандидатури керуючого реалізацією майна боржника, проте, за наслідками вказаних запитів від визначених кандидатур арбітражного керуючого згоди на участь у справі не надходило.
41. Більш того, як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи також не містять будь-яких пропозицій кредитора в період після з 24.09.2024 (тобто, з дати відсторонення арбітражного керуючого Боднарчука С.Я. від виконання повноважень керуючого реалізацією майна боржника - фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича) щодо порядку здійснення подальшого провадження у цій справі про банкрутство, у тому числі щодо погодження кандидатури керуючого реалізацією майна боржника та визначення джерел оплати його послуг.
42. Судами попередніх інстанції правомірно наголошено, що положення Кодексу України з процедур банкрутства передбачають, що участь кредитора у справі про банкрутство не може бути формальною.
43. Будучи учасником такого провадження кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, в тому рахунку правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника (стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства), прийняття рішення про обрання арбітражного керуючого у разі відсторонення арбітражного керуючого (пункт 5 частини 5 статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства), звернення до господарського суду з клопотанням про призначення іншого арбітражного керуючого (пункт 4 частини 8 статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства).
44. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану ведення справи про банкрутство, зокрема цікавитися вжитими ліквідатором діями у ліквідаційній процедурі та заходами направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти відповідні дії, передбачені його обсягом прав та повноважень, тощо.
45. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог.
46. Крім того, процедури банкрутства за вимогами Кодексу України з процедур банкрутства мають строковий характер, зокрема, згідно частини першої статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
47. Відповідно до статті 58 Кодексу України з процедур банкрутства строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців.
48. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, процедура ліквідації у справі № 5006/27/97б/2012 про банкрутство фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича відкрита постановою господарського суду Донецької області від 08.11.2012, та аналогічна їй в цілому процедура погашення боргів у справі триває понад 12 років та станом на час постановлення оскаржуваної ухвали є незавершеною.
49. Пунктом 1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
50. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.
51. Отже, у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.
52. Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
53. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
54. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
55. Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
56. Водночас на державні органи покладено обов'язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').
57. Предметом провадження у справі про банкрутство є досягнення легітимної мети визначеної Законом про банкрутство і Кодексом України з процедур банкрутства, якими встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута.
58. Приймаючи до уваги, що провадження у справі № 5006/27/97б/2012 про банкрутство фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича відкрита постановою господарського суду Донецької області від 08.11.2012, та аналогічна їй в цілому процедура погашення боргів триває понад 12 років, проте за встановленими судами попередніх інстанцій обставин протягом тривалого часу процедура погашення боргів об'єктивно не здійснюється у зв'язку із відсутністю керуючого реалізацією майна боржника, пасивною поведінкою кредитора у справі щодо погодження кандидатури керуючого реалізацією майна боржника та визначення джерел оплати його послуг, безрезультатністю вжитих господарським судом першої інстанції дій щодо визначення кандидатури арбітражного керуючого для участі у даній справі в якості керуючого реалізацією майна боржника, а відтак правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що вказані вище обставини в їх сукупності унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства боржника та позбавляють можливості досягнення легітимної мети Закону про банкрутство і Кодексу України з процедур банкрутства.
59. Порядок та підстави закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) встановлені статтею 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
60. Оскільки неприйняття внаслідок бездіяльності кредитором рішення про обрання арбітражного керуючого у разі відсторонення арбітражного керуючого та відсутність звернення комітету кредиторів до господарського суду з клопотанням про призначення іншого арбітражного керуючого, та як наслідок - відсутність арбітражного керуючого, керуючого реалізацією майна боржника у справі про банкрутство унеможливлює подальше провадження цієї справі, а Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює відповідної підстави для закриття провадження у справі про банкрутство в такому випадку, проте й не визначає вичерпного переліку підстав для закриття провадження, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України з причин відсутності предмету спору.
61. При цьому, в контексті спірних правовідносин, господарським судами попередніх інстанцій обґрунтовано прийнято до уваги правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 та від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15, за змістом яких - "відсутність предмета спору" у розумінні пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин.
62. Аналогічна правова позиція щодо закриття провадження у справі про банкрутство у зв'язку із об'єктивною неможливістю здійснити розгляд справи упродовж розумного строку та неможливістю досягнення легітимної мети Закону про банкрутство викладена у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15, від 17.04.2024 у справі № 5006/27/116б/2012.
63. Отже, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, для правової певності кредиторів, вимоги яких є визнаними за судовими рішеннями та не можуть задовольнятися через існуючий мораторій у справі про банкрутство, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, про закриття провадження у справі про банкрутство, з посиланням на положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997, яка зобов'язує органи національної юрисдикції вживати належних заходів до бездіяльності та затягування розгляду справ, а також пункт 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України та статтю 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
64. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що встановлені обставини в їх сукупності, а також відсутність встановлення обставин щодо наявності майна боржника, унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства боржника та позбавляють можливості досягнення легітимної мети Кодексу України з процедур банкрутства, що через призму судового контролю у цій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою господарського суду під час вирішення питання закриття провадження у справі про банкрутство боржника.
65. Норми статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, які визначають порядок та підстави закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для закриття провадження у справі про банкрутство як-то "відсутність предмета спору" (знищення предмета спору), однак протилежний підхід, тобто продовження провадження у справі за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства про банкрутство.
66. У рішенні ЄСПЛ у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
67. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
68. Враховуючи вищевикладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що подальше затягування процедури неплатоспроможності фізичної особи-підприємця Антошина Романа Володимировича з діючим мораторієм на задоволення вимог кредиторів за відсутності реальної можливості завершення процедури погашення боргів процедури призведе лише до порушення прав кредитора і боржника та матиме наслідком збільшення додаткових витрат, пов'язаних з провадженням у справі, а тому закриття провадження у даній справі є доцільним та обґрунтованим.
69. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що Антошин Роман Володимирович не позбавлений в подальшому права на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, в порядку передбаченому чинним законом.
70. Аргументи скаржника (пункти 10.3, 10.4, 10.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
71. Як встановлено судами попередніх інстанцій, місце реєстрації боржника знаходиться на тимчасово окупованій території України, відомостей щодо наявності майна на підконтрольній території України матеріали справи не містять, що суттєво впливає на рух справи.
72. Проте, з метою вирішення проблеми банкрутства осіб, майно яких перебуває у зоні активних бойових дій або на тимчасово окупованій території України, у Кодексі України з процедур банкрутства впроваджено положення, яке передбачає можливість поновлення провадження у справі про банкрутство.
73. Так, у разі, якщо після закриття провадження у справі буде виявлено майно банкрута, достатнє для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, суд за клопотанням учасника справи може поновити провадження у справі (абзац 2 частини третьої статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства).
74. Окрім того колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити про те, що процедура банкрутства є унікальним процесом, який характеризуються специфічним складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливим процесуальним правами та обов'язками, зумовленим характером відносин неплатоспроможності. Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
75. Участь кредитора у такому проваджені не може бути формальною. Будучи учасником провадження у справі про банкрутство кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, в тому рахунку правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, реалізуючи які він має діяти своєчасно та у належний спосіб.
76. Тобто під час здійснення провадження у справі про банкрутство кредитор в силу наявних у нього прав не може безумовно покладатися у здійсненні дій з оскарження правочинів чи інших дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, лише на ліквідатора. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав, зокрема цікавитися вжитими ліквідатором діями у ліквідаційній процедурі та заходами направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти, за наявності в нього необхідного обсягу прав та повноважень, дії направлені на визнання правочинів боржника недійсними, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, оскарження дій (бездіяльності) ліквідатора щодо вжитих ним заходів у ліквідаційній процедурі тощо. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог.
77. Відсутність прояву активних дій та пасивна поведінка кредитора щодо вжитих ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі, в тому числі дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, визнання недійсним провочинів боржника, правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, свідчить про відсутність у нього зацікавленості у ефективності здійснення ліквідаційної процедури та не відповідає меті участі кредитора у справі. До того ж така поведінка може сприяти збільшенню витрат у ліквідаційній процедурі та тривалості здійснення провадження у справі, що не відповідає цілям та завданням господарського судочинства.
78. При цьому, судами попередніх інстанцій не встановлено вжиття скаржником будь - яких дій направлених, зокрема, на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, або на визнання правочинів боржника недійсними.
79. Аргументи скаржника (пункт 10.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
80. Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
81. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
82. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
83. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
84. Як вже було зазначено, відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
85. При цьому, аргументи скаржника (пункт 10.2 постанови) фактично зводяться до намагання встановити нові обставини, здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
86. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
87. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
88. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
89. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
90. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
91. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
92. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
93. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.
94. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області від 31.03.2025 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.12.2024 у справі № 5006/27/97б/2012 залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.12.2024 у справі № 5006/27/97б/2012 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді В. Г. Пєсков
В. Я. Погребняк