Справа № 2-364/11
2/0203/112/2013
18 лютого 2013 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
Головуючого-судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Ткаченко А.О.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - державний нотаріус Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликов С.В., Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору дарування недійсним,-
Позивачка звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що з відповідачем знайома з грудня 2008 року, з того моменту, як він звернувся до неї з проханням тимчасово пожити в неї, на що вона дала згоду. Квартира АДРЕСА_1 належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.07.1998 року. В зв'язку із відсутністю порозуміння з відповідачем, останній в березні 2009 року на її вимогу був вимушений залишити квартиру. Через деякий час вона дізналась, що відповідач без її згоди та присутності уклав договір дарування від 24.02.2009 року, який був посвідчений державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим С.В., за яким вона нібито передала у власність відповідачу шляхом дарування належну їй квартиру. Однак, вона заперечує факт укладання даного договору з відповідачем та не може пояснити його походження. За вказаним фактом вона звернулась до Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області з заявою про шахрайські дії відповідача. Відповідно до п.3 даного договору підставою належності мені вищезазначеної квартири є дублікат свідоцтва про право власності на житло від 09.10.2008 року, виданий Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради. В той час, як вона нічого не знає про походження цього документу, оскільки в неї перебуває інший правовстановлюючий документ на квартиру - оригінал свідоцтва про право власності на житло від 31.07.1998 року. Даний факт ще раз підтверджує , що оспорюваний договір дарування був укладений без її участі. В зв'язку з чим, просила визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 24.02.2009 року недійсним.
В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та просили задовольнити в повному обсязі. Також в разі визнання недійсним договору дарування просили визнати за позивачкою право власності на спірну квартиру.
Відповідач, який на теперішній час перебуває під вартою, в наданих письмових поясненнях позов не визнав та просив відмовити в задоволенні останнього.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи повідомлялись належним чином. Повідомлень про вступ до участі у справі відповідно до ч.3 ст.36 ЦПК України не надавали.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, перевіривши доводи, викладені в заяві відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачка на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.07.1998 року, виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів, була власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.10).
На підставі договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 24.02.2009 року, посвідченому державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим С.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1-1412, ОСОБА_1 подарувала квартиру ОСОБА_3 (а.с.8) та 02.04.2009 року за останнім КП «ДМБТІ» було зареєстровано право власності на квартиру (а.с.12).
Згідно ч.ч.3,4 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.1ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203).
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203).
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215).
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ч.2 ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч.4 ст.722 ЦК України прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів,
макетів тощо) є прийняттям дарунка.
Як зазначила позивачка в своєму позові та підтвердила в судовому засіданні, вона не мала бажання укладати з відповідачем договір дарування квартири та, відповідно, відчужувати останню на користь відповідача, заперечувала факт укладання вказаного договору та зазначила, що їй не відомо про обставини його укладання.
Аналізуючи пояснення позивачки в сукупності з дослідженими судом доказами, суд враховує наступне.
Згідно п.3 оспорюваного договору дарування від 24.02.2009 року вбачається, що при укладенні та нотаріальному посвідченні останнього належність дарувальнику майна (квартири АДРЕСА_1 ) посвідчувалась дублікатом свідоцтва про право власності на житло від 09.10.2008 року, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради.
Відповідно до ч.ч.4,5 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).
Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до ст.5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
Відповідно до п.6.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України за №7/5 від 07.02.2002 року, у разі крадіжки, втрати, пошкодження тощо свідоцтва про право власності чи витягу про реєстрацію прав БТІ можуть видати дублікат витягу або за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів здійснити необхідні підготовчі заходи для видачі дубліката свідоцтва.
Для отримання дубліката свідоцтва чи витягу подається заява, якій передує опублікування в пресі повідомлення про недійсність викрадених, загублених, пошкоджених свідоцтв про право власності чи витягів про реєстрацію прав.
БТІ перевіряє належність заявленої вимоги відомостям з Реєстру прав та оформлює дублікат свідоцтва чи витягу.
На дублікаті свідоцтва чи витягу обов'язково зазначається його номер та в Реєстрі прав робиться відмітка про втрату оригіналу свідоцтва чи витягу та відмітку про видачу дубліката свідоцтва чи витягу.
Таким чином, діючим законодавством, передбачено видачу дубліката свідоцтва про право власності лише у разі крадіжки, втрати чи пошкодження оригіналу такого свідоцтва, з обовязковим дотриманням встановленої процедури, яка передує видачі, та визнанням в зв'язку з цим недійсним втраченого свідоцтва.
Разом з тим, як встановлено судом та зазначала позивачка оригінал свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виданого 31.07.1998 року виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів, вона не втрачала та з приводу видачі дубліката свідоцтва нікуди не зверталась. Оригінал свідоцтва зберігається у неї, а вказаний дублікат можливо отримав відповідач на підставі довіреності від 01.10.2008 року, обставини видачі якої вона також не пам'ятає та не може пояснити.
Тобто фактично, договір дарування було посвідчено на підставі правовстановлюючого документу, що був отриманий відповідачем без законних підстав.
Також позивачка зазначила, що іншого житла вона не має та не мала наміру відчужувати належну їй квартири, що є її єдиним можливим місцем мешкання, на користь відповідача.
Окрім цього, суд враховує, що на момент укладення договору дарування позивачці виповнилось 75 років та внаслідок похилого віку та стану здоров'я, остання могла помилятись щодо природи правочину, що нею вчинявся та його наслідків.
Також суд враховує, що за фактом заволодіння квартирою позивачки шляхом шахрайства на теперішній час порушено кримінальної справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України. В рамках вказаної кримінальної справи було проведено почеркознавчу експертизу та згідно висновку №70/04-276 від 09.06.2011 року вбачається, що вирішити питання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 чи іншою особою виконана підпис в графі дарувальник від імені ОСОБА_1 в договорі дарування від 24.02.2009 року не представляється можливим. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі підпис в довіреності від 01.10.2008 року можливо виконаний ОСОБА_3 , вирішити питання в категоричній формі не представилось можливим.
Під час розгляду справи за підписом ОСОБА_1 до суду неодноразово надавались заяви про закриття провадження по справі. Але після кожного наступного виклику судом ОСОБА_1 в судове засідання, остання відмовлялась від останніх, зазначаючи, що підтримує позов та не має бажання відмовлятись від останнього. Обставини виготовлення та підписання вказаних заяв пояснити не змогла.
А згідно зазначеного вище висновку почеркознавчої експертизи вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 в заяві від 12.05.2010 року виконаний останньою, а підписи в заявах від 23.06.2010 року та від 02.09.2010 року можливо виконані ОСОБА_3 . Вирішити питання в категоричній формі не представляється можливим.
Зазначені обставини в їх сукупності, зокрема похилий вік позивачки на момент укладення договору дарування, той факт, що відповідач не був близькою людиною чи родичем позивачки, остання на момент укладення договору дарування квартири АДРЕСА_1 , тобто безоплатної передачі квартири на користь відповідача, іншого житла не мала, довіреність від 01.10.2008 року на ім'я ОСОБА_3 не підписувала, оригінал свідоцтва про право власності на квартиру не втрачала та з приводу видачі дублікату свідоцтва, на підставі якого було посвідчено договір дарування, не зверталась, на думку суду свідчать про те, що укладення договору дарування квартири не відповідало інтересам позивачки, її волевиявлення не були вільним, усвідомленим і не відповідало її внутрішній волі.
В зв'язку з цим, суд приходить до висновку. що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі та у відповідності до ст.ст.202,203,204,215,216 ЦК України, слід визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 24.02.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим С.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1-1412. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , проведену на підставі договору дарування від 24.02.2009 року та повернути ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , визнавши за нею право власності на останню.
У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути державне мито в сумі 51 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн., а всього 88 грн. судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.202,203,204,215,216,344,717,719,722 ЦК України, ст.ст.10,11,27,31, 36,58-60,88,169,212-215 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - державний нотаріус Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликов С.В., Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору дарування недійсним - задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 24 лютого 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим С.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1-1412.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_1 ) на квартиру АДРЕСА_1 , проведену на підставі договору дарування від 24 лютого 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим С.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1-1412.
Повернути ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на вказану квартиру.
Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 державне мито в сумі 51 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн., а всього 88 грн. судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.Ю.Казак