29.05.2025м. СумиСправа № 917/1703/24
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув без виклику сторін клопотання № б/н від 12.05.2025 (Вх.№2695 від 12.05.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» про стягнення судових витрат по справі №917/1703/24
за позовом: Селянського (фермерського) господарства «Урожай»,
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро підприємство «Райз Схід»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід»
про стягнення 247100 грн 00 коп. упущеної вигоди
Стислий виклад прийнятих судових рішень та заяви відповідача 2.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 08.05.2025 у справі №917/1703/24 у позові відмовлено.
Представник відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» - 12.05.2025 звернувся до суду з клопотанням №б/н від 12.05.2025 (вх №2695) про стягнення судових витрат, у якому просить суд стягнути з позивача - Селянського (фермерського) господарства «Урожай» на користь відповідача-1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн 00 коп.
Ухвалою суду від 13.05.2025 було прийнято заяву до розгляду та призначено розгляд заяви на 29.05.2025 без виклику сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно зі ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Представником відповідача 2 було зазначено у відзиві на позовну заяву від 29.04.2025 (вх. №1981 від 29.04.2025) про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи - витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 10000 грн 00 коп.
Судом встановлено, що 04.01.2025 між ТОВ «Райз-Схід» (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «ЛЕГАЛЛІТІС» (Адвокатське об'єднання) укладено договір про надання правничої допомоги №АБ-012025, за умовами якого Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити надання правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору (а.с. 154-155).
20.04.2025 між ТОВ «Райз-Схід» та Адвокатським об'єднанням «ЛЕГАЛЛІТІС» було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги №АБ-012025 (надалі - Додаткова угода №1) (а.с. 156).
Згідно з п.3 Додаткової угоди №1, вартість правничої допомоги за цією додатковою угодою становить 10 000 грн 00 коп.
Заявник в обґрунтування своїх вимог зазначає, що оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, то з позивача на користь відповідача 2 підлягають стягненню 10000 грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, у частині п'ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
Велика Палата Верховного Суду зауважує у справі №922/1964/21, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
До матеріалів справи представником відповідача в обґрунтування своїх вимог додано, зокрема, акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 25.04.2025 по договору про надання правничої допомоги №АБ-012025 від 04.01.2025 на суму 10000 грн 00 коп., з якого вбачається, що Адвокатське об'єднання надало позивачу такі послуги:
- консультація усна, з вивчення документів, ціна 3000,00 грн, витрачених годин 1, загальна сума 3000,00 грн;
- складання відзиву у справі №917/1703/24, ціна 7000,00 грн, витрачених годин 2,2, загальна сума 7000,00 грн
У той же час, з огляду на вищезазначене, суд вважає, що витрати на правову допомогу, зазначену, як «консультація усна, з вивчення документів/ ціна 3000,00 грн/ витрачених годин 1», не підлягають розподілу, так як ці витрати є неспівмірним із фактичним часом та обсягом таких послуг, а також цілком можуть бути складовою частиною послуги зі складання відзиву у справі, на яку адвокатське об'єднання витратило 2,2 годин. При цьому, відзив на позов складається з двох аркушів і до нього, окрім виписки з ЄДР та квитанцій про надсилання учасникам судового розгляду не додано інших доказів, які слід було додатково збирати в обґрунтування своїх заперечень.
Суд, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання №б/н від 12.05.2025 (Вх. №2695 від 12.05.2025) представника відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 7000 грн 00 коп., покладаючи ці витрати на позивача.
В іншій частині суд відмовляє в задоволенні вимог заявника про розподіл судових витрат в розмірі 3000 грн 00 коп. у зв'язку з їх необґрунтованістю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 234, 235, 244 ГПК України, суд
1. Клопотання №б/н від 12.05.2025 (Вх. №2695 від 12.05.2025) представника відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» - про стягнення судових витрат по справі №917/1703/24 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Урожай» (вул. Київська, буд. 98А, с. Андріяшівка, Роменський район, Сумська область, 42087, код ЄДРПОУ 23295920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» (вул. Аеродромна, 1/1, м. Лохвиця, Полтавська область, 37200, код 41104731) 7000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В частині клопотання представника відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» про стягнення 3000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
4. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення підписано суддею 29.05.2025.
Суддя О.Ю. Резніченко