28.05.2025 Справа№ 914/1658/25
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Бударена», м. Рава-Руська, Львівська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС», с. Бистриця, Івано-Франківська область
про стягнення заборгованості у розмірі 999970,89 грн за договором поставки №2023/09/16 від 16.09.2023 року.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Бударена» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» про стягнення заборгованості у розмірі 999970,89 грн за договором поставки №2023/09/16 від 16.09.2023 року, з яких: 806932,77 грн - основна заборгованість, 120662,82 грн -пеня, 72375,30 грн - інфляційні втрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 позовну заяву №914/1658/25 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Вирішуючи питання про прийняття справи до розгляду, судом встановлено наявність обставин, які за приписами процесуального законодавства є підставою для її передачі за підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Статтею 125 Конституції України закріплений один із принципів судочинства, відповідно до якого судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до п. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України, цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1, 2, 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.
Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Суд відзначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.
У відповідності із п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» є: 78436, Івано-Франківська область, Надвірнянський р-н, село Бистриця, урочище Центр, будинок 5Г.
Статтею 93 Цивільного кодексу України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
При цьому слід ураховувати, що правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
За загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов'язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.
Пунктом 8.2. договору поставки №2023/09/16 від 16.09.2023 року передбачено, що у випадку недосягнення згоди, спори вирішуються відповідно до чинного законодавства України.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 999970,89 грн заборгованості за договором поставки №2023/09/16 від 16.09.2023 року.
Відтак, суд зауважує, що матеріали справи та умови договору не передбачають погоджених між сторонами відносин, які б визначали, що стягнення заборгованості за договором поставки №2023/09/16 від 16.09.2022 року та нарахованих штрафних санкцій за невиконання зобов'язань за цим договором відбувається у певному визначеному місці.
Сплата заборгованості не містить прив'язки до певного конкретного місця, в тому числі і до місця виконання договору, оскільки така заборгованість, за наявності достатніх правових підстав для її стягнення, буде оплачена відповідачем в добровільному порядку шляхом переказу коштів на рахунок позивача, або буде стягнута виконавцем (державним чи приватним) у примусовому порядку.
Аналогічна правова позиція, що позов може бути подано за правом вибору позивача за місцем виконання договору лише у випадку окремого зазначення у договорі місця виконання, викладена у постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №442/3250/18.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання зі стягнення спірної суми заборгованості за договором поставки №2023/09/16 від 16.09.2023 року та відшкодування позивачу нарахованих штрафних санкцій за цим договором, не є такими виключними підставами, які належить, через їх особливість, виконання яких залежить тільки у певному місці.
Відповідно до частини 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до положень ч.ч. 6, 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, спори між судами щодо підсудності не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
З огляду на вищенаведене, відповідно до пункту 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи слід скерувати за підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області (76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Академіка Грушевського, будинок 32).
Керуючись ст. ст. 27, 29, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Бударена» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» про стягнення заборгованості у розмірі 999970,89 грн за договором поставки №2023/09/16 від 16.09.2023 року та додані до неї документи, передати за підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області (76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Академіка Грушевського, будинок 32).
Ухвала набирає законної сили у порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 254-257 ГПК України.
Суддя Гоменюк З.П.