21.05.2025 року м.Дніпро Справа № 908/68/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Сенс банк» на постанову Господарського суду Запорізької області від 16.07.2024 (суддя Юлдашев О.О.)
у справі № 908/68/24
про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.01.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича (свідоцтво № 107 від 04.02.2013; адреса: 49115, м. Дніпро, вул. Командира Юнина, 95); заборонено фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати майно; встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 23.02.2024 для подачі до Господарського суду Запорізької області відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду; встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 08.03.2024 для підготовки та подання до Господарського суду Запорізької області плану реструктуризації боргів боржника
Постановою господарського суду Запорізької області від 16.07.2024 у справі №908/68/24 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Сенс Банк» про закриття провадження у справі № 908/68/24 - відмовлено. Визнано невиконання боржником плану реструктуризації боргів. Визнано фізичну особу ОСОБА_1 - банкрутом. Введено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 . Керуючим реалізацією призначено арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича.
Не погодившись з вказаною постановою Акціонерним товариством “Сенс банк» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 16.07.2024 у справі № 908/68/24, прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі № 908/68/24 про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- відповідно до вимог ст. 124 КУзПБ план реструктуризації боргів, серед іншого, розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника, а не для уникнення відповідальності перед кредитором (кредиторами). Добросовісність боржника-фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема, закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства. У травні 2024 умови реструктуризації взагалі боржником не виконувались і наразі не виконуються. Згідно приписів частини третьої 128 КУзПБ у разі порушення боржником плану реструктуризації боргів кредитори, вимоги яких включені до такого плану, мають право звернутися до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі. Боржник ввела в оману суд, кредитора та арбітражного керуючого, надавши нереальні умови реструктуризації. Боржник у поточній справі є недобросовісним;
- у справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі. Невиконуваність плану реструктуризації є обставиною, що свідчить про недобросовісність поведінки боржника у процедурі неплатоспроможності.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
27.09.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого керуючого реалізацією майна Лященко С.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив проти її задоволення, наголосив на наявності підстав для залишення оскаржуваної постанови без змін.
20.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого керуючого реалізацією майна Лященко С.С. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких просить залишити постанову суду першої інстанції в силі.
Решта учасників справи своїм правом на подання відзиву не скористалися.
За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні 21.05.2025 приймав арбітражний керуючий Лященко С.С. Водночас, в призначений ухвалою Центрального апеляційного господарського суду час секретар судового засідання намагався вийти на зв'язок з представником кредитора АТ “Сенс банк» (апелянта) та в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми EasyCon, однак обліковий запис представника скаржника був неактивним і представник скаржника на зв'язок не вийшов, про що складено «Акт Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції». Інші учасники провадження, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що явка сторін обов'язковою не визнавалась, враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, а саме, що суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України), виходячи з того, що в судовому засіданні 09.04.2025 представник скаржника також на зв'язок не вийшов, що засвідчено Актом «Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції» і судом оголошувалася перерва до 21.05.2025, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує слухання.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків провадження, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку постанови суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі нез'явившихся учасників справи.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Арбітражний керуючий в судовому засіданні 21.05.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення судового рішення господарського суду без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 КУзПБ).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.01.2024, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича; призначено попереднє судове засідання на 12.03.2024 об 11-00.
На офіційному веб-сайті Судової влади України здійснено публікацію оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 12.03.2024 заяву Акціонерного товариства Комерційний банк “Сенс Банк» на суму 1 565 541,32 грн задоволено. Визнано вимоги Акціонерного товариства “Сенс Банк» у розмірі 1 565 541,32 основного боргу з другою чергою задоволення, та 6 056,00 грн судового збору - враховуються позачергово. Зобов'язано керуючого реструктуризацією включити вимоги Акціонерного товариства “Сенс Банк» до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Зобов'язати керуючого реструктуризацією включити витрати заявника по сплаті судового збору за подання заяви у розмірі 6 056 грн 00 коп. до реєстру вимог кредиторів відповідно до ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства. Зобов'язано керуючого реструктуризацією боржника у строк до 19.04.2024 повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення відповідно до вимог ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства; надати рішення зборів кредиторів, оформлене протоколом та прийняте відповідно до вимог ч. 8 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства. Призначено судове засідання для розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів/переходу до процедури погашення боргів/про закриття провадження та звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури реструктуризації заборгованості у справі на 30.04.2024 о 10-30.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.04.2024 затверджено план реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), який погоджений нею та схвалений зборами кредиторів згідно протоколу від 23.04.2024р. Припинено повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича (свідоцтво № 107 від 04.02.2013; адреса: 49115, м. Дніпро, вул. Командира Юнина, 95).
До суду 11.06.2024 надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд Звіту “Про виконання плану реструктуризації боргів».
У своїй заяві боржник просить суд:
- постановити рішення про невиконання ОСОБА_1 плану реструктуризації боргів;
- визнати ОСОБА_1 банкрутом;
- ввести процедуру погашення боргів.
Ухвалою суду від 18.06.2024 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про розгляд Звіту “Про виконання плану реструктуризації боргів» та призначено судове засідання на 02.07.2024 о 12-00.
02.07.2024 до господарського суду з клопотанням у порядку ст. 90 та ст. 128 КУзПБ про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ФО ОСОБА_1 звернувся кредитор АТ «СЕНС БАНК», посилаючись на те, що проєкт плану реструктуризації передбачав, серед іншого, що боржник буде виконувати умови реструктуризації за рахунок коштів своєї дочки ОСОБА_2 . 10.06.2024 боржник надіслала до АТ «Сенс Банк» заяву, в якій повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її дочка, ОСОБА_2 , померла. Тобто, на момент затвердження плану реструктуризації господарським судом Запорізької області дочка боржника була померлою. Проте, боржниця не повідомила про це ані суд, ані кредитору, ані арбітражному керуючому.
Ухвалою від 02.07.2024 відкладено судове засідання на 16.07.2024р. о 13-00, в режимі відеоконференції.
09.07.2024 до суду надійшли письмові заперечення представника Боржника на клопотання кредитора АТ “Сенс Банк» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ФО ОСОБА_1 .
Розглянувши подане клопотання, з урахуванням встановлених обставин та наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що таке не підлягає задоволенню. Водночас, суд виснував, що майновий стан боржника характеризується ознаками неплатоспроможності, виявлених майнових активів боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, відтак, погашення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше як через введення процедури погашення боргів боржника-фізичної особи. Таким чином, зазначені вище обставини дозволяють суду визнати фізичну особу банкрутом та ввести процедуру погашення боргів за наявності підстав, які передбачені в ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Предметом судового розгляду є питання обґрунтованості рішення про визнання боржника банкрутом та перехід до наступної судової процедури у справі про неплатоспроможність фізичної особи - погашення боргів боржника.
Зважаючи на зміст предмета судового розгляду, доводів скаржника, заперечень інших учасників справи та висновків суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови необхідним є з'ясування питання правильності застосування судом приписів ч.ч. 7, 8 ст. 123, ч. 10 ст. 126, ч. 4 ст. 127, ч. 3 ст. 128, ч. 3 ст. 129 та ч. 1 ст. 130 КУзПБ.
Щодо особливостей правового регулювання інституту неплатоспроможності фізичних осіб
Так, із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.
Як убачається з пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.
Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.
У преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.
За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Таким чином, КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Частиною 2 ст. 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
Згідно ч. 5 ст. 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Натомість погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна боржника, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 1 КУзПБ).
У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (ч. 4 ст. 116, ч. 7 ст. 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (ст. 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (ч. 1 ст. 128 КУзПБ).
Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема, передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (пункти 3, 4 ч. 4 ст. 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених ч. 7 ст. 123 КУзПБ;
- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 ч. 7 ст. 123 КУзПБ);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно ч. 3 ст. 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 ч. 8 ст. 126 КУзПБ);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (ч. 11 ст. 126 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Щодо ролі арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи
Задля ефективної реалізації боржником цього права КУзПБ передбачає участь арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи, залежно від судової процедури - як керуючого реструктуризацією боргів або керуючого реалізацією майна боржника.
Поряд із загальним правовим статусом арбітражного керуючого закріпленим у статті 12 КУзПБ, деякі його аспекти у справах про неплатоспроможність фізичних осіб конкретизовано статтею 114 КУзПБ, а особливості механізму реалізації - у інших нормах Книги четвертої цього Кодексу.
За частиною першою статті 114 КУзПБ арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 КУзПБ арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов'язаний брати участь у розробленні плану реструктуризації боргів боржника, забезпечити його розгляд зборами кредиторів та подання на затвердження господарському суду.
За приписами частин першої, другої статті 126 КУзПБ керуючий реструктуризацією протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів подає до господарського заяву про його затвердження та сам план.
Тож, задля досягнення мети судової процедури реструктуризації боргів боржника керуючий реструктуризацією має забезпечити конструктивну взаємодію сторін щодо опрацювання плану реструктуризації боргів, сприяти у реалізації ними своїх прав та спонукати до виконання обов'язків у строки, встановлені законом чи судом.
Виходячи з наведеного, необхідно наголосити на ключовій ролі арбітражного керуючого на цьому етапі справи про неплатоспроможність фізичної особи, адже саме йому належить подати суду на затвердження план реструктуризації боргів боржника, тому керуючий реструктуризацією зобов'язаний забезпечити розроблення такого плану відповідно до вимог статті 124 КУзПБ та з урахуванням економічно обґрунтованих пропозицій сторін, а також у встановлені строки подати його на схвалення зборам кредиторів та для затвердження - суду.
Щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність в межах судової процедури реструктуризації боргів боржника
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
За частиною першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУЗБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 КУзПБ).
За такого правового регулювання у справі про неплатоспроможність фізичної особи застосовні загальні підстави закриття провадження у справі про банкрутство, передбачені частиною першою статті 90 КУзПБ з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними нормами цього Кодексу, отже тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи.
Системне тлумачення положень частини першої статті 90 КУзПБ у взаємозв'язку зі статтею 113 КУзПБ свідчить, що наведена норма та визначені нею підстави закриття провадження у справі про банкрутство (за винятком, визначених пунктами 1, 2, 5, які стосуються виключно юридичних осіб) є загальними приписами стосовно підстав закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за Книгою четвертою цього Кодексу, адже застосовуються як до банкрутства юридичних осіб, так і фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців.
Тож, за змістом частини першої статті 90 КУзПБ термін "справа про банкрутство" слід тлумачити широко, як універсальне поняття, адже банкрутство боржника є одним з етапів провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а підстави закриття провадження, які стосуються лише юридичних осіб, законодавець виділив у цій нормі відповідним уточненням щодо особи боржника або властивих лише банкрутству юридичних осіб судових процедур.
Окрім того, з урахуванням положень статей 3, 12 ГПК України, 2 КУзПБ та відсилочного припису пункту 9 частини першої статті 90 КУзПБ у справі про неплатоспроможність фізичної особи можуть бути застосовані підстави закриття провадження у справі за статтею 231 ГПК України в тих межах, що стосуються фізичної особи та особливостей банкрутства.
Щодо спеціальних підстав закриття провадження у справі, які можуть бути застосовані лише у справі про неплатоспроможність фізичної особи, то аналіз приписів Книги четвертої КУзПБ свідчить, що така процесуальна можливість передбачена на всіх стадіях судової процедури реструктуризації боргів боржника, за різних підстав та з неоднаковим ступенем імперативності відповідних норм.
Так, частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім'ї;
2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Колегія суддів звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, апеляційний суд наголошує на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
У абзаці п'ятому частини сьомої статті 123 КУзПБ визначено, що господарський суд протягом одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією частиною, не може відкрити провадження у новій справі про неплатоспроможність щодо того самого боржника.
Таким чином, зібравши певний перелік підстав для закриття провадження у справі в окремій нормі (частина сьома статті 123 КУзПБ), законодавець акцентував насамперед на спеціальних наслідках її реалізації - неможливості протягом року повторно скористатися такою процедурою для очевидно недобросовісного боржника.
Тому, перелік підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ слід тлумачити як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого закриття.
До того ж, у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ передбачає право зборів кредиторів (кредитора у частині другій статті 128) звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність якщо:
- збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника (пункт 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ);
- господарський суд відмовив у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (частина десята статті 126 КУзПБ);
- боржником порушено план реструктуризації боргів (частина друга статті 128 КУзПБ).
Системний аналіз цих норм приводить до висновку, що за наведених вище підстав (окрім частини сьомої статті 123 КУзПБ) господарський суд може вирішити питання щодо доцільності подальшого руху справи лише за клопотанням зборів кредиторів (кредитора), яким на певній стадії судової процедури реструктуризації боргів боржника надано виключне право ініціювати за власним вибором перехід до наступної судової процедури неплатоспроможності фізичної особи або закриття провадження у справі.
Слід зазначити, що визначені у пункті 2 частини восьмої статті 123, частині десятій статті 126 та частині другій статті 128 КУзПБ підстави для звернення зборів кредиторів (кредитора) із клопотанням про закриття провадження у справі можуть бути зумовлені саме неконструктивною позицією останніх при погодженні плану реструктуризації боргів, порушеннями при схваленні зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, іншими обставинами, які не залежать від волі боржника, що має врахувати господарський суд при вирішенні питання про задоволення чи відмову у задоволенні такого клопотання зборів кредиторів (кредитора) крізь призму мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Таким чином, само по собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.
За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов'язує неможливість її судового розгляду.
Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Колегія суддів наголошує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
За змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо:
- протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника;
- зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з'ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.
За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини перша статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.
Таким чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з'ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.
Тому неплатоспроможність боржника є обов'язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.
Отже, приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з'ясування підстав для закриття провадження у справі.
Так, у справі, що переглядається, керуючий реструктуризацією боржника арбітражний керуючий Лященко С.С. звернувся із заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 29.04.2024р. (вх. №9321/08-08/24 від 29.04.2024р.) про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі № 908/68/24 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 .
Наданий план реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , який погоджений останнім 29.04.2024р., схвалений конкурсним кредитором протоколом від 29.04.2024р., наступного змісту:
1. Обставинами, що спричинили неплатоспроможність боржника є кримінальні дії по захвату майнового комплексу ПП «ІСІДА», від діяльності якого я отримувала дохід, за рахунок якого здійснювала платежі на виконання договору кредитування з АТ «СЕНС БАНК» (АТ «УКРСОЦБАНК»).
2. Витрати на оплату судового збору відшкодовуються в повному обсязі до чергового задоволення вимог кредиторів в продовж десяти днів після затвердження судом Плану реструктуризації боргів, а саме:
АТ «СЕНС БАНК» - 6 056,00 грн.
2.1. Кредиторські вимоги, які задовольняються у першу чергу щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування відсутні.
2.2. Кредиторські вимоги, які задовольняються у другу чергу.
АТ «СЕНС БАНК» - 1 565 541,32 грн.
Загалом кредиторські вимоги другої черги задоволення - 1 565 541,32 грн.
2.3. Кредиторські вимоги, які задовольняються у третю чергу - відсутні.
2.4. Вимоги щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інші вимоги особистого характеру відсутні.
3. Майно, яке має бути включено до опису майна, та має бути реалізовано на погашення вимог кредиторів - право власності на ПП «ІСІДА» (Код ЄДР 30168489), статутний капітал в розмірі (номінальний) 700 000,00 грн.
4. На цей час щомісячний дохід боржника без відрахувань становить суму 3 804,93 грн.
Протягом процедури реструктуризації боргів планується отримати дохід в розмірі 228295,80 грн.
5. В результаті реалізації Плану буде погашено 50 % вимог єдиного кредитора за рахунок запозичених коштів та допомоги доньки.
Сума, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів становить 13046,18 грн., погашення буде відбуватися до двадцять п'ятого числа кожного місяця.
Строк виконання Плану реструктуризації боргів - 5 років, що складає 60 місяців.
За результатами виконання Плану єдиний кредитор отримає суму 782 770,80 грн.
6. Сума кредиторських вимог, що буде прощена у разі виконання плану реструктуризації - 782 770,80 грн., що становить 50 % всіх вимог єдиного кредитора.
7. Щомісяця на задоволення власних побутових потреб залишатиметься сума пенсії - 3804,93 грн., що більше встановленого Законом мінімуму для працездатної особи.
8. Обов'язкові періодичні зобов'язання відсутні.
Відповідно до рішення зборів кредиторів, оформленого протоколом від 23.04.2024р., вирішено прийняти рішення про схвалення погодженого боржником ОСОБА_1 плану реструктуризації боргів боржника та про звернення до суду із клопотанням про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі № 908/68/24.
Керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Лященко С.С. надано опис майна боржника ОСОБА_1 , з якого вбачається наступне:
- залишки грошових коштів на рахунках становлять - 0,00 грн;
- рухоме майно в кількості 0 об'єктів, вартістю 0,00 грн.,
- нерухоме майно в кількості 1 об'єкт, номінальною вартістю - 700 000,00 грн. - 100 % частки у статутному капіталі підприємства, яка не має будь-якого майна - ПП «ІСІДА» (Код ЄДР 30168489);
- спільна часткова власність в кількості 0 об'єктів, вартістю 0,00 грн.;
- об'єкти, визначені ч. 6 ст. 131 КУзПБ, відсутні;
- грошові кошти, визначені ч. 6 ст. 131 КУзПБ, відсутні.
Інвентаризація не проводилась, оскільки боржник не ФОП та не має документів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що унеможливлює проведення інвентаризації в порядку, передбаченому в ст. 10 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, Наказу Мін. Фін. «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань» від 02.09.2014 № 879.
У звіті про результати перевірки декларації про майновий стан за 2020-2023р., наданих фізичною особою ОСОБА_1 у справі про неплатоспроможність, керуючим реструктуризацією повідомлено, що не було виявлено зазначення боржником неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї.
У заяві про затвердження плану реструктуризації боргів боржника керуючим реструктуризацією зазначено, що у боржника відсутні борги щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та щодо сплати інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Так, статтею 123 Кодексу України з процедур банкрутства врегульовано порядок проведення зборів кредиторів.
Частиною 1 вказаної статті передбачено, що протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення. Участь кредиторів у зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Збори кредиторів скликаються за потреби, але не менше одного разу на три місяці, якщо інше рішення не прийнято зборами кредиторів. Разом з повідомленням про проведення зборів кредиторів арбітражний керуючий надсилає кредиторам порядок денний цих зборів. Кредитори мають право до дня надсилання повідомлення про проведення зборів кредиторів вносити арбітражному керуючому пропозиції щодо включення питань до порядку денного. Питання, запропоновані кредиторами, є обов'язковими до включення арбітражним керуючим до порядку денного зборів кредиторів.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства рішення про затвердження плану реструктуризації боргів приймається конкурсними та забезпеченими кредиторами окремо. План реструктуризації боргів та зміни до нього вважаються схваленими, якщо їх підтримали всі забезпечені кредитори та не менше 50 відсотків конкурсних кредиторів. Голоси заінтересованих осіб не враховуються для визначення необхідної більшості голосів. Кредитор має право проголосувати заочно в письмовій формі щодо кожного питання порядку денного зборів кредиторів. Якщо інший порядок заочного голосування не затверджено зборами кредиторів, кредитор, який голосує заочно, зобов'язаний надіслати результати свого голосування в письмовій формі на адресу арбітражного керуючого не менш як за п'ять днів до дати проведення зборів кредиторів. Результат голосування такого кредитора оголошується арбітражним керуючим іншим кредиторам на зборах кредиторів та враховується при визначенні результатів голосування щодо кожного питання порядку денного.
Пунктами 1, 2 ч. 8 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: схвалення плану реструктуризації боргів боржника; відмову у схваленні плану реструктуризації боргів та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника або з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до ч.ч. 1, 4, 9 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом у попередньому засіданні та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. У зборах кредиторів боржника можуть брати участь із правом дорадчого голосу: кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника; кредитори з вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян; конкурсні кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання; представник працівників боржника; уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника; представник органу, уповноваженого управляти державним майном; арбітражний керуючий. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах (комітеті) кредиторів.
Згідно ч. 1 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства керуючий реструктуризацією протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів подає до господарського суду заяву про затвердження плану реструктуризації боргів.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що до заяви про затвердження плану реструктуризації боргів боржника додаються: 1) план реструктуризації боргів боржника; 2) протокол засідання зборів кредиторів; 3) письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні чи проголосували проти схвалення плану реструктуризації боргів боржника (за наявності).
Відповідно до ч. 7 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд зобов'язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником.
За положеннями ч. 8 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) порушено порядок розроблення, схвалення та погодження плану реструктуризації боргів, встановлений цим Кодексом; 2) умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; 3) при схваленні плану реструктуризації боргів були допущені порушення законодавства, що вплинули на результат голосування; 4) кредитор, який не брав участі в голосуванні чи проголосував проти схвалення плану реструктуризації боргів, доведе, що в разі визнання боржника банкрутом у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені у розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану реструктуризації боргів; 5) боржник не погасив борги щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та сплати інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, якщо така заборгованість існувала до моменту подання плану реструктуризації боргів боржника на затвердження до господарського суду; 6) боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом; 7) план реструктуризації боргів не погоджено боржником.
Так, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.04.2024, яка не оскаржувалася та є чинною, зокрема, було затверджено план реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 , який погоджений нею та схвалений зборами кредиторів згідно протоколу від 23.04.2024.
Судом встановлено, що рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника, оформлене протоколом №1 від 23.04.2024р., було прийнято на засіданні зборів кредиторів у кількості 1 565 голосів, яка є і загальною кількості голосів кредиторів.
Таким чином, рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника вважається прийнятим, оскільки за нього проголосував кредитор, який є єдиним конкурсним кредитором з правом вирішального голосу.
Розглянувши наданий на затвердження план реструктуризації боргів боржника господарський суд встановив, що він погоджений боржником та схвалений зборами кредиторів; план розроблено з метою відновлення платоспроможності боржника; зміст плану реструктуризації відповідає вимогам ч.ч. 2, 3 ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства; боржник за планом прийняв зобов'язання щодо єдиного кредитора, які ґрунтуються на реальних можливостях боржника; визначений строк виконання не перевищує строк, встановлений законодавчо (ч. 6 ст. 124 Кодексу); участь керуючого реструктуризації боргів боржника у виконанні плану реструктуризації боргів боржника, його повноваження та джерела виплати йому винагороди не передбачені, оскільки погашення вимог кредиторів здійснюватиметься виключно за рахунок виплат боржника.
Керуючим реструктуризацією дотримано порядок розробки, погодження боржником плану реструктуризації та подання до суду заяви про його затвердження (ст.ст. 124,126 Кодексу).
Крім того, станом на день схвалення плану реструктуризації боргів боржника у останнього відсутня заборгованість щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування до початку виконання плану реструктуризації боргів боржника.
Таким чином, підстав для відмови у затвердженні плану реструктуризації та закриття провадження у справі, визначених у ч. 7 ст. 123, ч.ч. 8, 10 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства судом не виявлено.
11.06.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд Звіту “Про виконання плану реструктуризації боргів».
У своїй заяві боржник просить суд:
- постановити рішення про невиконання ОСОБА_1 плану реструктуризації боргів;
- визнати ОСОБА_1 банкрутом;
- ввести процедуру погашення боргів.
Ухвалою суду від 18.06.2024 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про розгляд Звіту “Про виконання плану реструктуризації боргів» та призначено судове засідання на 02.07.2024 о 12-00.
02.07.2024 до господарського суду з клопотанням у порядку ст. 90 та ст. 128 КУзПБ про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ФО ОСОБА_1 звернувся кредитор АТ «СЕНС БАНК», посилаючись на те, що проєкт плану реструктуризації передбачав, серед іншого, що боржник буде виконувати умови реструктуризації за рахунок коштів своєї дочки ОСОБА_2 . 10.06.2024 боржник надіслала до АТ «Сенс Банк» заяву, в якій повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її дочка, ОСОБА_2 , померла. Тобто, на момент затвердження плану реструктуризації господарським судом Запорізької області дочка боржника була померлою. Проте, боржниця не повідомила про це ані суд, ані кредитору, ані арбітражному керуючому.
В свою чергу, з матеріалів справи слідує, що проєкт Плану боржником подано керуючому реструктуризацією 08.04.2024р. Керуючим реструктуризацією надіслано План Єдиному кредитору разом з повідомлення про скликання зборів кредиторів, які були заплановані на 23.04.24р., тобто до дня смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд встановив, що смерть сталася саме в день проведення зборів кредиторів, яким прийнято рішення схвалити запропонований Боржником План.
До суду План Боржник не подавала. Подати до суду затверджений Зборами Кредиторів План є обов'язком Керуючого реструктуризацією, що ним і було зроблено.
На дату судового засідання 30.04.24р., в якому затверджено План Судом, Боржник не мала документу, яким можна підтвердити факт смерті доньки.
Документ, яким можна підтвердити факт смерті - переклад з російської мови на українську Свідоцтва про смерть, оформлене Відділом записів цивільного стану Тульської області РФ, отримано 10.06.24р.
Саме в день отримання перекладу Свідоцтва про смерть подана поштою заява по справі «Про зміну в майновому стані» адресована єдиному кредитору - 10.06.24, тобто невідкладно.
Окрім того, Боржник здійснювала платежі на виконання Плану реструктуризації протягом двох місяців після його затвердження.
Платежі здійснювались на реквізити надані єдиним кредитором: Банк отримувача: АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346, Отримувач: АТ «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ 23494714, IBAN: НОМЕР_2 , Призначення платежу: перерахування коштів у справі №908/68/24 ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Платежі здійснювались у розмір 1 000,00 грн. щомісяця, що дійсно є малою сумою порівняно з сумою, що передбачена ОСОБА_3 - 13 046,18 грн., проте складає третину від суми єдиного доходу боржника - пенсії в розмірі 3 804,93 грн.
Платежі припинені, оскільки інших джерел для погашення Боржником не знайдено. Для проживання ОСОБА_1 залишається сума у розмірі 2 804,93 грн.(після здійснення платежу 1 000,00 грн.
На підставі вищенаведеного, господарський суд обґрунтовано виснував, що клопотання кредитора АТ «СЕНС БАНК» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Натомість скаржник зазначає про те, що у справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі. Невиконуваність плану реструктуризації є обставиною, що свідчить про недобросовісність поведінки боржника у процедурі неплатоспроможності.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що нереальність умов Плану реструктуризації боргів, як вважає апелянт, полягає в неможливості Боржницею здійснювати платежі, на умовах Плану, який схвалено єдиним кредитором, після смерті єдиного члена сім'ї - доньки, що мало місце після його схвалення.
Необхідно врахувати, що у даному випадку на розгляд Зборів кредиторів подано проект, який на зборах кредиторів оцінено як реальний та єдиним кредитором було прийнято рішення про схвалення цього Плану. Схвалення проекту Плану свідчить, що цей документ містить реальні умови реструктуризації і саме це зазначено в листі єдиного кредитора, в якому викладено рішення щодо голосування з питань порядку денного. На думку АТ «Сенс Банк», запропонований боржником проєкт плану реструктуризації боргів відповідає умовам реструктуризації, не містить процесуальних помилок та може вважатись таким, що направлений на відновлення платоспроможності боржника та кредиторів.
За логікою єдиного кредитора, План набув ознаки нереальності через смерть єдиного члена сім'ї, на допомогу якого було Боржниця розраховувала при виконанні умов Плану.
Водночас, як встановлено судом, смерть доньки сталася після подачі на розгляд проекту Плану разом з повідомленням «Про скликання перших зборів кредиторів» - 08.04.2024 та після прийняття рішення єдиним кредитором щодо проекту Плану реструктуризації, яке викладено у листі від 18.04.24, а саме в день, на який були заплановані Перші збори кредиторів - 23.04.2024.
При цьому суд приймає до уваги, що Збори кредиторів проводились шляхом опитування без участі Боржниці.
До того ж, на дату зборів кредиторів не існувало документу, яким можна було б підтвердити факт смерті, адже реєстрація факту смерті відбулась ІНФОРМАЦІЯ_3 на території російської федерації, тобто, через два дні після настання смерті. Отримавши переклад на українську мову свідоцтва про смерть, Боржниця того ж дня повідомила про цю обставину єдиного кредитора.
Відтак, Боржницею виконано свій обов'язок, передбачений ч. 4 ст. 127 КУзПБ щодо повідомлення кредиторів, включених до плану реструктуризації боргів, про істотні зміни у своєму майновому стані
Навіть попри втрату єдиного члена сім'ї, за рахунок якого здійснювалось погашення заборгованості, Боржниця впродовж двох місяців продовжувала здійснювати платежі в сумі по 1000,00 грн зі свого єдиного джерела доходу - пенсії в розмірі 3 804,93 грн, тобто в межах об'єктивних можливостей вживала заходів до задоволення кредиторських вимог.
З огляду на викладене, не можливо стверджувати, що Боржниця ввела в оману єдиного кредитора та арбітражного керуючого щодо складу сім'ї та умов проекту Плану реструктуризації боргів, як і відсутні підстави вважати, що остання надала на розгляд Зборам кредиторів План з нереальними умовами реструктуризації.
Під час затвердження плану реструктуризації судом не встановлено, що його умови є вочевидь невиконуваними.
Крім того, у апеляційній скарзі викладені доводи про те, що відповідно до вимог ст. 124 КУзПБ план реструктуризації боргів, серед іншого, розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника, а не для уникнення відповідальності перед кредитором (кредиторами). Добросовісність боржника-фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема, закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства. У травні 2024 умови реструктуризації взагалі боржником не виконувались і наразі не виконуються. Згідно приписів частини третьої 128 КУзПБ у разі порушення боржником плану реструктуризації боргів кредитори, вимоги яких включені до такого плану, мають право звернутися до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі. Боржник ввела в оману суд, кредитора та арбітражного керуючого, надавши нереальні умови реструктуризації. Боржник у поточній справі є недобросовісним.
Водночас, як встановлено судом, Боржниці - ОСОБА_1 67 років, єдине джерело доходів, яке у неї залишилось після смерті єдиного члена сім'ї, що настала після схвалення єдиним кредитором Плану реструктуризації боргів - пенсія у розмірі 3 804,93 грн, єдиний майновий актив - ПП «ІСІДА» не має будь-якого майна через рейдерську атаку.
Керуючим реструктуризацією було проведено перевірку декларацій про майновий стан фізичної особи ОСОБА_1 за результатами, якої встановлена відповідність даних поданих декларації відомостям отриманим керуючим реструктуризації в ході виконання процедури реструктуризації боргів боржника.
При цьому апеляційний суд зауважує, що скаржником у порядку, передбаченому положеннями статей 73, 76-77 ГПК України, не надано доказів, а судами у цій справі не встановлено обставин умисного затягування процедур Боржницею, приховування майна та джерел доходів з метою уникнення погашення наявної заборгованості, здійснення інших дій, які б свідчили про недобросовісну поведінку ОСОБА_1 у провадженні про неплатоспроможність.
Зважаючи на встановлені вище обставини, суд не вбачає умисного порушення боржником плану реструктуризації, що слугувало б підставою для звернення єдиного кредитора до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі.
При цьому навіть у випадку такого звернення у суду автоматично не виникає обов'язку закрити провадження у справі, адже визначальним критерієм для цього є саме недобросовісність боржника та відсутність обставин, які не залежали від його волі, проте спричинили порушення плану реструктуризації, чого у даній справі не встановлено.
Доводи апеляційної скарги AT «Сенс банк» цих висновків суду не спростовують.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що майновий стан Боржниці характеризується ознаками неплатоспроможності, виявлених майнових активів боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, відтак погашення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше як через введення процедури погашення боргів боржника-фізичної особи, а тому наявні підстави для визнання її банкрутом.
Поряд з цим, колегією суддів також враховується відсутність надмірного утиску інтересів кредиторів, оскільки вимоги єдиного кредитора забезпечені іпотекою.
Згідно договору іпотеки від 17.08.2006 майновий поручитель, на забезпечення виконання обов'язків Боржниці, надав в іпотеку домоволодіння з двох житлових будинків (83,6 кв.м. и 330,2 загальною площею, що розташовані у ж/м Придніпровськ).
Договірна вартість, згідно договором іпотеки, становить 250 000,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на дату укладення договору складало 1 262 500,00 грн.
Натомість вимоги єдиного кредитора до Боржниці становлять суму 1 565 541,32 грн., що дорівнює 37 990,74 доларів США, по курсу НБУ 41,2085 на 27.08.24
Предмет іпотеки до цього часу не реалізовано і може бути реалізовано у майбутньому, адже право власності на іпотечне майно залишилося у майнового поручителя.
Поміж іншого, вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені або погашені частково у процедурі задоволення вимог кредиторів, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Згідно ст. 134 КУзПБ господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.
Фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов'язку повернення непогашених боргів, а саме:
1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;
2) сплати аліментів;
3) виконання інших вимог, які нерозривно пов'язані з особистістю фізичної особи.
Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.
За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав для закриття провадження у справі, господарський суд правомірно визнав фізичну особу ОСОБА_1 банкрутом та ввів процедуру погашення боргів.
При цьому з огляду на те, що кандидатура арбітражного керуючого Лященка С.С. відповідає встановленим Кодексом вимогам, від нього 12.06.2024 до суду надійшла письмова згода на участь у даній справі у якості керуючого реалізацією, виконання ним функцій керуючого реструктуризацією, слід погодитися з рішенням суду про призначення його керуючим реалізацією.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, наслідком чого є відсутність підстав для зміни чи скасування постанови Господарського суду Запорізької області від 16.07.2024.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Сенс банк» на постанову Господарського суду Запорізької області від 16.07.2024 у справі № 908/68/24 залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Запорізької області від 16.07.2024 у справі № 908/68/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство “Сенс банк».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 28.05.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя А.Є. Чередко