29 травня 2025 року м. Харків Справа № 922/4840/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх.№718Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2025 (суддя Є.М.Жиляєв, повний текст рішення складено 07.03.2025) у справі №922/4840/24
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків;
до Акціонерного товариства "Укрпошта", м. Київ;
про стягнення 51411,24 грн,
Позивач, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Акціонерного товариства "Укрпошта", в якому просив суд: cтягнути з Акціонерного товариства "Укрпошта" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у сумі 51411,24 грн., з яких: орендна плата у сумі 46809,88 грн за період 09.07.2022 по 25.07.2024; 3% річних у сумі 1 366,59 грн за період 16.07.2022 - 25.07.2024 та інфляційні втрати у сумі 3 234,77 грн за період липень 2022 р. - липень 2024 р.
На думку позивача, строк дії Договору, тобто безоплатного користування нежитловими приміщеннями, сплив 01.07.2022 відповідно до п. 5.1. Договору, отже, після 08.07.2022 у Відповідача відсутні правові підстави для безоплатного користування нежитловими приміщеннями, які були передані згідно Договору, як на підставі умов самого Договору, так і на підставі Закону.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.03.2025 у справі №922/4840/24 в позові відмовлено повністю.
Місцевий господарський суд в обґрунтування вказаного рішення зазначив наступне:
- спірний Договір оренди укладено сторонами на термін з 01.08.2019 по 01.07.2022, отже закінчення строку договору (01.07.2022) припало на час дії воєнного стану в Україні, тому, у відповідності до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", договір продовжує свою дію, враховуючи, що балансоутримувач не повідомляв ані позивачу, ні відповідачу про непродовження такого договору за 30 к.д. до дати завершення його строку дії;
- після набрання законної сили Законом України “Про оренду державного та комунального майна», позивач не звертався до відповідача з заявами про розірвання договору позички або повернення майна, крім того, з моменту вступу в дію вказаного закону 01.02.2020 до моменту подання позивачем позову до суду пройшло майже п'ять років;
- положення статті 1212 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Договір позички №1904 від 01.08.2019 продовжував діяти до 25.07.2024 і повністю охоплює період, за який позивачем пред'явлено до стягнення заборгованість, а також нарахування на неї (з 09.07.2022 по 25.07.2024), отже спірні правовідносини мають договірний характер, що виключає можливість застосування до них положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з вказаним рішенням не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2025 у справі № 922/4840/24 повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позову Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Акціонерного товариства “УКРПОШТА» у повному обсязі. Просить Стягнути з Акціонерного товариства “УКРПОШТА» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради судові витрати.
В обґрунтування своєї правової позиції апелянт посилається на таке:
- відповідно до ч. 1 ст. 835 ЦК України, п. 5.1. та 5.5. Договору, Договір припинив свою дію 01.07.2022;
- Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019 заборонено передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку; враховуючи наявність спеціальної норми, передбаченої ч. 2 ст. 9 Закону № 157-ІХ щодо прямої заборони на передачу комунального майна у безоплатне користування або позичку суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про продовження строку дії Договору на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану відповідно до п. 5 Постанови № 634;
- пунктом 5.2. Договору передбачено, що Договір може бути продовжений на новий термін тільки за умови позитивного рішення сесії Харківської міської ради. Із системного тлумачення умов Договору вбачається, що під позитивним рішенням сесії Харківської міської ради слід розуміти рішення, аналогічне рішенню Харківської міської ради № 1623/19 від 19.06.2019, яким би продовжили або встановили б новий термін для безоплатного користування Відповідачем відповідними нежитловими приміщеннями, при цьому, вищезазначених рішень Харківська міська рада не приймала
- відповідач за рахунок позивача зберіг (набув) кошти, які мав би сплатити за користування нежитловими приміщеннями, які були передані (та не повернуті після 08.07.2022) згідно Договору. При цьому, збереження (набуття) вищезазначених коштів відбулося за відсутності правової підстави, адже підстави для безоплатного користування майном за Договором після 08.07.2022 відпала.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025 для розгляду справи №922/4840/24 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали даної справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - не пізніше 15 днів з моменту вручення вказаної ухвали. З урахуванням ціни позову, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
06.04.2025, тобто в межах установленого судом строку відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2025 року по справі №922/4840/24 без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення, з огляду на таке:
- пункт 5 Постанови № 634 встановлює загальне правило: договори оренди автоматично продовжуються до кінця воєнного стану в країні та ще на 4 місяці; продовження дії Договору до 25.07.2024 також підтверджується тим, що Позивач за період з 01.07.2022 до моменту повернення майна згідно акту від 25.07.2024 не звертався до Відповідача з вимогами щодо повернення майна, щодо будь-яких оплат та не виставляв рахунки за користування майном. Також від позивача не надходило жодних заперечень щодо безоплатного користування майном.
- договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України, на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі.
З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомленні про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила таке.
Рішенням Харківської міської ради № 1623/19 від 19.06.2019 було затверджено Перелік об'єктів, які передаються в безоплатне користування за договором позички, в тому числі нежитлові приміщення, які підлягають передачі у безоплатне користування АТ “Укрпошта» строком на 2 роки та 11 місяців.
На підставі вищезазначеного рішення Харківської міської ради, між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Позивач) та Акціонерним товариством “Укрпошта» (далі - Відповідач) було укладено Договір позички №1905 від 01.08.2019 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.3. Договору Позивач передає Відповідачу майно, зазначене у п. 1.2. Договору у безоплатне користування на умовах, викладених у цьому Договорі строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, для розміщення відділення поштового зв'язку.
Відповідні нежитлові приміщення були передані Відповідачу згідно Акту приймання-передачі, який є додатком до Договору.
Згідно з п. 5.1. Договору цей Договір діє з 01.08.2019 до 01.07.2022.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що Договір може бути продовжений на новий термін тільки за умови позитивного рішення сесії Харківської міської ради.
Відповідач повернув Позивачу передане майно за Договором 25.07.2024 відповідно до Акту приймання-передачі.
Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначає про те, що із системного тлумачення умов Договору вбачається, що під позитивним рішенням сесії Харківської міської ради слід розуміти рішення, аналогічне рішенню Харківської міської ради № 1623/19 від 19.06.2019, яким би продовжили або встановили б новий термін для безоплатного користування Відповідачем відповідними нежитловими приміщеннями, однак, таких рішень Харківська міська рада в подальшому не приймала.
Таким чином, на переконання позивача, строк дії Договору, тобто безоплатного користування нежитловими приміщеннями, сплив 01.07.2022 відповідно до п. 5.1. Договору.
Крім того, позивачем у позові зазначено про те, що з 01.02.2022 введено в дію Закон України “Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ (далі - Закон). Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку. Відповідно до п. 3.1.7. Договору Відповідач зобов'язаний протягом 7 днів із моменту припинення дії Договору, повернути актом передане майно Позивачу у тому ж стані, в якому це майно йому передавалося, з урахуванням нормального зносу майна.
Позивачем у позові зазначено, що у даному разі Відповідач за рахунок Позивача зберіг (набув) кошти, які мав би сплатити за користування нежитловими приміщеннями, які були передані (та не повернуті після 08.07.2022) згідно Договору. При цьому, на переконання Позивача, збереження (набуття) вищезазначених коштів відбулося за відсутності правової підстави, адже підстави для безоплатного користування майном за Договором після 08.07.2022 відпала.
За розрахунком позивача, загальна сума орендної плати за фактичне користування Відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) за період з 09.07.2022 до 25.07.2024 без належних на те правових підстав, становить 46809,88 грн.
Крім того, із посиланням на частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані 3% річних у сумі 1 366,59 грн за період 16.07.2022 - 25.07.2024 та інфляційні втрати у сумі 3 234,77 грн за період липень 2022 р. - липень 2024 р.
Розглянувши справу, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову - з наведених вище підстав.
Колегія суддів погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.
Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога щодо стягнення з АТ »Укрпошта» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради безпідставно отриманих грошових коштів за користування майном, а також нарахувань у вигляді відсотків річних та інфляційних втрат.
Отже предметом доказування є обставини, що підтверджують наявність або відсутність правових підстав користування спірним майном (нежитловими приміщеннями) в світлі приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, статті 827 Цивільного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Частиною 3 статті 827 ЦК України передбачено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Водночас, глава 58 ЦК України регулює правовідносини, пов'язані з наймом (орендою). Відтак, до Договору позички підлягають застосуванню положення глави 58 ЦК України, а також інших законодавчих актів, якими регулюються питання оренди комунального майна - Господарського кодексу України, Закону України “Про оренду державного та комунального майна».
В даному випадку, спірний договір позички укладено щодо нерухомого майна, що знаходиться в комунальній власності.
Отже, відносини щодо спірного майна регулюються, між іншим, нормами Закону України “Про оренду державного та комунального майна».
Під час укладення договору сторони керувалися Законом України від 10.04.1992 №2269-XII "Про оренду державного та комунального майна".
Проте, 27.12.2019 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 №157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", який введено в дію 01.02.2020, та відповідно до пункту 2 Перехідних положень якого на правовідносини щодо продовження договору оренди після 01.07.2020 поширюється дія саме цього Закону.
Враховуючи те, що спірний договір було укладено сторонами на термін з 01.08.2019 по 01.07.2022, до спірних правовідносин при вирішенні питання продовження договору оренди підлягають застосуванню норми Закону №157-ІХ.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України. Зокрема Указом від 16.11.2022 №2738-ІХ дію воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, тобто до 19.02.2023.
Отже, закінчення строку спірного договору (01.07.2022) припало на час дії воєнного стану в Україні.
Водночас, у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховною Радою Законом від 01.04.2022 №2181-IX внесено зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №157-ІХ та доповнено пунктом 6-1, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яка набрала законної сили 01.06.2022.
Так, у пункті 5 Постанови №634 від 27.05.2022 визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються. У разі коли граничний строк для подання заяви про продовження договору оренди припадає на період воєнного стану, цей строк продовжується на строк воєнного стану та три місяці з дати його припинення чи скасування (абзац 6 пункту 5 Постанови №634 від 27.05.2022).
Правовий аналіз наведених нормативних приписів вказаної Постанови дає підстави для висновку, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022, за таких умов: - строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану; - відсутнє повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону №157-ІХ.
Отже пунктом 5 Постанови №634 встановлено правило: договори оренди автоматично продовжуються до кінця воєнного стану в країні та ще на 4 місяці і виключеннями з цього правила є лише два випадки: 1) коли балансоутримувач повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження такого договору за 30 календарних днів до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України №157-IX; 2) продовження договору відбулось за результатами аукціону, який було опубліковано до дати набуття чинності Постановою №634, тобто до 01.06.2022 (в такому разі орендар мав право укласти договір оренди з переможцем такого аукціону).
Матеріали справи свідчать, що балансоутримувач не повідомив відповідачу про непродовження такого договору за 30 календарних днів до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України №157-IX. Також жодного продовження Договору позички на аукціоні не відбулося, оскільки його взагалі було укладено в позаконкурентному порядку, тобто без проведення аукціону. В даному випадку відсутні обставини, які є виключенням для застосування пункту 5 Постанови №634, а тому Договір позички продовжує свою дію також і в силу положень даної постанови.
Дана постанова Кабінету Міністрів України як акт органу виконавчої влади є по суті імперативною нормою, яка носить обов'язковий характер для учасників відповідних правовідносин, не зважаючи на її нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Так, у постанові від 19.04.2024 у справи №911/1359/22 Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду викладено, зокрема, наступні висновки щодо імперативного характеру постанов органів виконавчої влади:
“Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії».
Тобто, Об'єднана палата дійшла висновку про те, що виконавчий орган, який в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, може приймати загальнообов'язкові норми, які підлягають виконанню учасниками обороту.
Вищенаведеним спростовуються твердження апелянта про безпідставність застосування місцевим господарським судом пункту 5 Постанови №634.
З матеріалів справи вбачається, а сторонами не оспорюється той факт, що після набрання законної сили Законом України “Про оренду державного та комунального майна», позивач не звертався до відповідача з заявами про розірвання договору позички або повернення майна. Управління за період з моменту припинення дії договору позички взагалі не зверталося до Товариства з будь-якою вимогою щодо повернення майна та не виставляло рахунки за користування майном тощо.
Така відсутність активних дій додатково свідчить про те, що позивач фактично прийняв продовження користування майном без укладення нового договору.
Таким чином, враховуючи встановлені колегією суддів обставини, зокрема, що строк дії спірного договору визначено до 01.07.2022, тобто у період дії воєнного стану, а також приписи Постанови №634 від 27.05.2022, у спірних правовідносинах відсутні передумови для припинення договору позички №1887 під час дії воєнного стану з підстав, визначених у пункті 5 вказаної Постанови, оскільки такий договір вважається продовженим починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, в силу імперативних приписів пунктів 5, 16 цієї Постанови, без заяви орендаря та окремого рішення орендодавця.
Тому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що Харківською міською радою позитивних рішень щодо продовження строку дії договору позики не приймалось - оскільки відповідно до положень наведеної вище постанови прийняття окремого рішення орендодавця не вимагається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що спірний договір діяв з 01.08.2019 по 25.07.2024, оскільки відповідно до акту приймання-передачі від 25.07.2024 приміщення були повернуті відповідачем позивачу.
Позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору позички та не зазначав, що договір буде розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку.
У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України, адже підстава (договір), в розумінні положень ст.1212, не відпала (договір продовжував свою дію до моменту повернення нерухомого майна позивачу).
З огляду на викладене, положення статті 1212 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки договір позички від 01.08.2019 продовжував діяти до 25.07.2024 і повністю охоплює період, за який позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача суму орендної плати.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення спірних грошових коштів (орендної плати) відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 46809,88 грн, колегія суддів зазначає, що нараховані на вказану суму 3% річних у сумі 1 366,59 грн за період 16.07.2022 - 25.07.2024 та інфляційні втрати у сумі 3 234,77 грн за період липень 2022 р. - липень 2024 р. також не підлягають стягненню, про що було правомірно зазначено судом першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, і що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2025 у справі №922/4840/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суддя І.А. Шутенко