29 травня 2025 року м. Харків Справа № 913/6/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Слободін М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вх.№711Л/1-43) на рішення Господарського суду Луганської області від 07.03.2025 (суддя Н.М.Зюбанова, повний текст рішення складено 07.03.2025) у справі №913/6/25,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до Відділу будівництва, архітектури, інфраструктури та житлово-комунального господарства Новопсковської селищної ради Луганської області, смт. Новопсков Старобільського району Луганської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Новопсковської селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області, смт. Новопсков Старобільського району Луганської області
про стягнення 88214,31 грн,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача - Відділу будівництва, архітектури, інфраструктури та житлово-комунального господарства Новопсковської селищної ради Луганської області, в якому просив стягнути з відповідача 55555,21 грн боргу, 4242,74 грн 3% річних, 16681,27 грн інфляційних нарахувань та 11735,09 грн пені за договором постачання природного газу від 02.11.2021 № 11-1012/21-БО-Т.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.03.2025 у справі №913/6/25 позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача 55555,21 грн боргу, 4242,74 грн 3% річних, 16681,27 грн інфляційних нарахувань, 3000,00 грн пені та 2422,40 грн судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили. У задоволенні решти пені відмовлено.
Місцевий господарський суд, встановивши наявність заборгованості у вказаному позивачем розмірі та правильність здійснення позивачем розрахунків сум відсотків річних, інфляційних та пені, водночас дійшов висновку про зменшення пені до 3000,00 грн - з огляду на те, що місцезнаходженням відповідача є територія Новопсковської селищної територіальної громади, яка є тимчасово окупованою з 03.03.2022 та до цього часу; відповідач є бюджетною неприбутковою установою, відокремленим виконавчим органом Новопсковської селищної ради, яка фінансується за рахунок місцевого бюджету; через тимчасову окупацію Новопсковської селищної територіальної громади місцевий бюджет втратив більшу частину своїх доходів та існує виключно за рахунок державних дотацій, крім того, розмір штрафних санкцій становить 20% суми основної заборгованості.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 07.03.2025 у справі №913/6/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 8 735,09 грн. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» щодо стягнення пені в розмірі 8 735,09 грн, у стягненні яких було відмовлено, задовольнити, судові витрати покласти на відповідача по справі.
В обґрунтування своєї правової позиції апелянт посилається на таке:
- відповідач не надав жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису тощо, тоді як фінансовий стан боржника може бути встановлений за умов надання заявником інформації у вигляді банківських довідок про залишки грошових коштів на банківських рахунках на день подання відзиву на позов, інформації у вигляді довідки про залишки готівки на день подання відзиву, а також інформації про рух коштів за останні 6-12 місяців по всіх відкритих рахунках боржника;
- бюджетне фінансування відповідача не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором; відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов'язань; відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо - така позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі 922/1010/16 від 12.06.2018.
- ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України; несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу;
- у даній справі нараховані штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 11 735,09 грн не є надмірно великими в порівнянні із зобов'язанням за Договором зі сплати поставленого природного газу у розмірі 188 274,72 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025 для розгляду справи №913/6/25 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали даної справи, відповідачу та третій особі встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - не пізніше 15 днів з моменту вручення вказаної ухвали. З урахуванням ціни позову, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
14.04.2025, тобто в межах установленого судом строку, третя особа, Новопсковська селищна військова адміністрація Старобільського району Луганської області, надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, з огляду на таке:
- у зв'язку з військовою агресією рф проти України, починаючи з 03.03.2022 року, територію Новопсковської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області тимчасово окуповано та наразі включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, майно Відділу було захоплено окупаційною владою - зазначені обставини перешкодили відповідачу виконати свої зобов'язання за договором постачання природнього газу належним чином; на підконтрольній території України Відділ свою діяльність не відновлював;
- згідно інформації, наданої Бюджетним відділом Новопсковської селищної ради в листі від 13.01.2025 №32/03-13 з квітня 2022 року по грудень 2024 року включно з бюджету Новопсковської селищної територіальної громади фінансування Відділу будівництва, архітектури, інфраструктури та житлово-комунального господарства Новопсковської селищної ради ЄДРПОУ 43426485 (КВК 15 «Орган з питань будівництва») не здійснювалось; відсутність руху по рахунках Відділу свідчить про фактичне припинення ним своєї діяльності внаслідок воєнного стану; у штаті Відділу з березня 2022 року працівники відсутні, що підтверджується відсутністю руху коштів по Відділу, розпорядженнями про переведення керівника, головного бухгалтера (документи надавалися до суду першої інстанції разом з клопотанням від 15.01.2025);
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18 від 21.11.2019 у справі № 916/553/19);
- втрати позивача від невиконання відповідачем свого грошового зобов'язання фактично компенсуються окрім пені також за рахунок стягнення з останнього сум 3% річних та інфляційних втрат та за своєю правовою природою виконують в тому числі і компенсаторну функцію, покладення ж на відповідача додатково 11735,09 грн пені у стовідсотковому розмірі стане для останнього надто обтяжливим тягарем в умовах перебування в районі активних бойових дій та може перетворити пеню на суто каральну санкцію.
З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомленні про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (позивач, постачальник, ЕІС-код 56X930000010610Х) та Відділом будівництва, архітектури, інфраструктури та житлово-комунального господарства Новопсковської селищної ради Луганської області (відповідач, споживач, ЕІС-код 56XS00017BUDH00T) було укладено договір № 11-1012/21-БО-Т постачання природного газу, за умовами п. 1.1 якого, постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.
У відповідності до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природною газу у період з жовтня 2021 по грудень 2022 року (включно), в кількості 25,587 тис. куб. метрів.
Відповідно до п. 4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн.
Згідно з п. 4.3. договору загальна вартість цього договору на дату укладання становить 423567,20 грн разом з ПДВ.
Відповідно до п. 5.1. договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
У пункті 5.3. договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього договору.
Згідно з п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Відповідно до п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За умовами п. 13.1 договору він набрав чинності з дати його укладання і мав діяти в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Оскільки відповідач оплату за поставку природного газу не здійснив, утворилась заборгованість у розмірі 55555,21 грн.
Постачальник, вважаючи свої права порушеними, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення вказаної суми, на яку ним також було нараховано 4242,74 грн 3% річних (за період з 16.04.2022 по 31.10.2024), 16681,27 грн інфляційних втрат (за період з травня 2022 року по жовтень 2024 року) та 11735,09 грн пені за договором (за період: з 16.04.2022 по 15.10.2022).
Під час розгляду справи суд першої інстанції ухвалою від 17.01.2025 залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Новопсковську селищну військову адміністрацію Старобільського району Луганської області.
Третя особа в наданих господарському суду поясненнях зазначала що з квітня 2022 року по грудень 2024 року включно з бюджету Новопсковської селищної територіальної громади фінансування Відділу будівництва, архітектури, інфраструктури та житлово-комунального господарства Новопсковської селищної ради ЄДРПОУ 43426485 (КВК 15 «Орган з питань будівництва») не здійснювалось, касові видатки з червня 2022 року по грудень 2024 року включно установою не проводились, рух по рахунках був відсутній. Відповідне підтверджується листом Бюджетного відділу Новопсковської селищної ради від 13.01.2025 №32/03-13. На підтвердження відсутності працівників у штаті Відділу з березня 2022 року третьою особою надано копії відповідних розпорядчих документів.
Розглянувши справу, місцевий господарський суд частково задовольнив позов - з наведених вище підстав.
Як було встановлено вище, позивач, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», не погоджується з рішенням частково, а саме - в частині зменшення господарським судом суми пені та відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 8735,09 грн. Отже, в даному апеляційному провадженні, у відповідності до вищенаведених вимог ст.269 ГПК України, рішення суду першої інстанції переглядається саме в цій частині.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та викладеним в апеляційній скарзі доводам позивача, у відповідності до ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеними у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22, висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення (зокрема, таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №916/2273/24).
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що бюджетне фінансування відповідача не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором і що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, зокрема, банківських довідок про залишки грошових коштів на банківських рахунках на день подання відзиву на позов, інформації у вигляді довідки про залишки готівки на день подання відзиву, а також інформації про рух коштів за останні 6-12 місяців по всіх відкритих рахунках боржника.
Колегія суддів погоджується з тим, що саме по собі бюджетне фінансування відповідача не є підставою для зменшення неустойки, також відповідачем і третьою особою дійсно не було надано до господарського суду саме тих документів, про які зазначає позивач.
Разом з тим, відповідно до ч.1, 2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Тобто докази та обставини справи мають бути досліджені і враховані в їх сукупності.
У даному випадку, загальновідомим є той факт, що у зв'язку з військовою агресією рф проти України, починаючи з 03.03.2022 року, територію Новопсковської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області тимчасово окуповано та наразі включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376.
Окрім того, як було встановлено вище, третьою особою надано до суду першої інстанції документи, з яких вбачається, що з квітня 2022 року по грудень 2024 року включно з бюджету Новопсковської селищної територіальної громади фінансування Відділу будівництва, архітектури, інфраструктури та житлово-комунального господарства Новопсковської селищної ради ЄДРПОУ 43426485 (КВК 15 «Орган з питань будівництва») не здійснювалось. Також третя особа надала докази, що свідчать про відсутність руху коштів на рахунках відповідача та про фактичне припинення ним своєї діяльності внаслідок воєнного стану.
На думку суду апеляційної інстанції, такі обставини є винятковими - відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який у постанові від 19.03.2025 у справі №922/444/24 за позовом ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що неможливість для відповідача здійснювати діяльність на території, яка є тимчасово окупованою, свідчить про наявність підстав для зменшення неустойки за договором постачання природного газу.
Стосовно посилань позивача на те, що місцевий господарський суд не врахував негативних наслідків зменшення неустойки для ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», колегія суддів зазначає, що, як вбачається з оскаржуваного рішення, господарський суд не звільнив відповідача від сплати неустойки, а лише зменшив її розмір виходячи з критерію розумності, з урахуванням вищенаведених виняткових обставин.
На думку суду апеляційної інстанції, внаслідок зменшення пені з 11735,09 грн до 3000,00 грн баланс майнових інтересів сторін не буде порушено та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» не зазнає негативних наслідків, враховуючи, що втрати позивача від невиконання відповідачем свого грошового зобов'язання фактично компенсуються окрім пені також за рахунок стягнення з останнього сум 3% річних та інфляційних втрат, що за своєю правовою природою виконують в тому числі і компенсаторну функцію.
Також, як обґрунтовано вказав місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, розмір штрафних санкцій (11735,09 грн) становить 20% суми основної заборгованості (55555,21 грн). Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком про те, що такий розмір є для відповідача надмірним, а відтак, підлягає зменшенню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, і що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 07.03.2025 у справі №913/6/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суддя М.М. Слободін