ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
29 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4560/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Колоколова С.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чихічина Євгена Юрійовича
на рішення Господарського суду Одеської області
від 05 грудня 2024 року (повний текст складено 05.12.2024)
у справі № 916/4560/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чихічина Євгена Юрійовича
про стягнення 215385,89 грн.,-
суддя суду першої інстанції: Литвинова В.В.
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
У жовтні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Чихічина Євгена Юрійовича про стягнення 215385,89 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 465702-КС-004 від 06.10.2023, з яких - 70352,40 грн заборгованості за неповернутим кредитом, 145033,49 грн заборгованості по процентам з посиланням на неналежне виконання відповідачем договору в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 у справі №916/4560/24 (суддя Литвинова В.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Чихічина Євгена Юрійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" 215 385,89 грн. заборгованості та 2 584,63 грн. витрат зі сплати судового збору.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивач надав відповдіачу кредит на загальну суму 75 000,00 грн. за допомогою платіжної системи, відтак ТОВ "БІЗПОЗИКА" виконало свої зобов'язання своєчасно та в повному обсязі.
Натомість, відповідач лише частково сплатив позивачу заборгованість за договором на суму 65 039,34 грн. При цьому, суд першої інстанції вказав, що зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
З огляду на що, місцевий господарсьский суд прийшов до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання кредиту №465702-КС-004 складає - 215 385,89 грн., а саме: - заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 70 352,40 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 145 033,49 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Чихічин Євген Юрійович 30.12.2024 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 у справі №916/4560/24 та ухвалити нове рішення, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до Фізичної особи-підприємця про стягнення грошових коштів у розмірі 215 385,89 грн. відмовити у повному обсязі.
Також, відповідач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" на свою користь судові витрати у загальному розмірі 20676,95 грн. з яких: 3 876,95 грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги; 16 800,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу адвоката.
Скаржник зазначає, що документи у справі №916/4560/24 надсилались Господарським судом Одеської області на адресу реєстрації Відповідача в ЄДР, однак фактично він проживає за іншою адресою та з 29.04.2024 проходить службу у складі Добровольчого формування №1 Усатівської громади, що підтверджується відповідними документами.
У зв'язку з цим відповідач не отримував судову кореспонденцію, зокрема ухвалу про відкриття провадження, і не мав змоги подати відзив чи заперечення. Про існування справи дізнався лише 18.12.2024 з поштового відділення, розташованого за місцем реєстрації відповідача.
Крім того, апелянт вказує, що позивач ідентифікував відповідача як фізичну особу 15.05.2023 через відеозв'язок за паспортом у формі книжечки, не запитавши даних про статус ФОП. Проте до суду було подано «Візуальну форму послідовності дій клієнта», де відповідача самовільно віднесено до суб'єктів господарювання, що позбавляє його захисту як споживача відповідно до ст. 42 Конституції України.
Скаржник зауважує, що якби договір укладали зі споживачем, позивач не мав би права встановлювати додаткові платежі. Відтак дії позивача при укладенні кредитного договору №465702-КС-004 від 06.10.2023 є недобросовісними і спрямовані на отримання необґрунтованого прибутку.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував ці обставини, що порушило права відповідача й позбавило його можливості подати зустрічний позов щодо недійсності договору.
Апелянт вказує, що зміст договору суперечить ЦК України та порушує принципи добросовісності й справедливості: відсоткова ставка - 2% на день (або 1,15% зі знижкою), загальна сума нарахованих відсотків - 194 175,23 грн, із яких сплачено 49 141,74 грн. Такі умови створюють фінансове навантаження та є наслідком зловживання з боку позивача.
Крім того, скаржник зауважує, що із наданої позвачем виписки по рахунку № НОМЕР_1 неможливо ідентифікувати переказ грошових коштів саме від позивача за допомогою ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ FONDY), оскільки відсутні необхідні реквізити і інформація, включаючи підстави для здійснення відповідної операції.
Також скаржник зазначає, що Господарський суд Одеської області, задовольняючи позовні вимоги, вказав на часткову оплату відповідачем 65 039,34 грн за кредитним договором №465702-КС-004, розцінивши це як підтвердження зобов'язань та визнання договору.
Однак суд не надав належної оцінки доказам позивача: не було повністю досліджено обставини укладення договору, банківські виписки не містять чіткої ідентифікації платежів саме на користь позивача.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 13.01.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Чихічина Євгена Юрійовича було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/4560/24 до суду апеляційної інстанції.
22.01.2025 матеріали справи №916/4560/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 поновлено Фізичній особі-підприємцю Чихічину Євгену Юрійовичу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 у справі №916/4560/24, відкрито апеляційне провадження у справі. Крім того, вказаною ухвалою вирішено розглянути дану справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
20.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати за підготовку відзиву на апеляційну скаргу в розмірі - 9 600,00 грн.
Позивач зазначає, що апеляційна скарга відповідача є бездоказовою - жодних документів на підтвердження наведених обставин не подано, а отже вона не відповідає вимогам ст. 73- 74, 258 ГПК України.
Заяви відповідача зводяться до перекручення фактів, намагання перекласти тягар доказування на возивача та зловживання процесуальними правами. Скарга містить лише загальні посилання на законодавство та формальні твердження про нібито порушення судом норм права, без конкретизації незаконності рішення, його необґрунтованості чи неправильного застосування норм. Відповідач не вказав, які саме обставини не були встановлені чи які докази були неправильно оцінені. Це не відповідає вимогам до належного обґрунтування апеляційної скарги.
Позивач зазначає, що попри визнання факту укладення кредитного договору №465702-КС-004 від 06.10.2023, відповідач заперечує факт отримання кредитних коштів і їх часткового повернення. Однак довести ці обставини не складно - достатньо надати: платіжні інструкції або відповідь ПриватБанку про переказ трьох платежів по 25 000 грн на картковий рахунок відповідача 06.10.2023, виписку або довідку з Monobank щодо платежів на загальну суму 65 039,34 грн чи належності рахунку № НОМЕР_2 . Надання таких документів можливе безпосередньо через банківські сервіси, однак відповідач їх не подає, свідомо приховуючи ключові докази. Це порушує п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України, що зобов'язує сторони не приховувати докази.
Позивач наголошує, що саме відповідач, як сторона, яка заперечує позов, зобов'язаний довести обставини, на які посилається, і не може покладати цей обов'язок на позивача або суд.
Цю позицію підтверджено Верховним Судом у постановах у справах №559/2587/19, №947/29816/19 та №910/5408/21, де наголошено: сторони не можуть обґрунтовувати свою правову позицію очікуванням, що вона вважається істинною доти, поки інша сторона її не спростує.
Таким чином, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, побудованою на припущеннях і намаганні уникнути доказування фактичних обставин.
Також позивач зазначає, що ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» діє на підставі ліцензії НБУ №21/778-рк від 30.04.2023 на переказ коштів у нацвалюті без відкриття рахунку. Платіжна операція здійснювалась відповідно до договору №41084239_14/12/17 між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС». Відповідно до Закону України «Про платіжні послуги», зокрема ст. 46, надавач платіжних послуг має право здійснювати платіжні операції лише за умови підтвердження ідентифікаційної інформації отримувача. У разі невідповідності кошти мали бути повернені. Оскільки перерахування відбулось, це підтверджує, що відповідач був належним отримувачем. Доказами виконання зобов'язань Позивача є: кредитний договір; анкета клієнта; три квитанції від 06.10.2023; три довідки ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» від 23.08.2024.
Позивач вказує, що відповідач здійснив перші три платежі згідно з графіком, передбаченим п.3 кредитного договору №465702-КС-004, що свідчить про отримання ним примірника договору та вчинення конклюдентних дій, які підтверджують факт укладення договору та визнання зобов'язань. Довідки ТОВ «Платежі онлайн» (ТМ Platon) №675/08- 678/08 від 23.08.2024 р. містять дані про оплату кредиту за номером договору, що відповідає РНОКПП Відповідача (3320517837), а також зазначають його ім'я - Євген Чихінчин - та e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , який збігається з даними в анкеті позичальника. Система автоматично зараховує платежі на відповідний договір за введеним РНОКПП.
Крім того, позивач зазначає, що посилання відповідача на нібито недійсність договору через відсутність підтвердження статусу ФОП є безпідставними, юридично не обґрунтованими та не заслуговують на увагу.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану - постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, тривале перебування судді-члена-колегії Колоколова С.І. на лікарняному, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Чихічина Євгена Юрійовича розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 06.04.2017р., ФК№880 та Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.05.2017 №1593 "Про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)" позивач є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг (кредитів).
06.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (Кредитодавець) і Фізичною особою-підприємцем Чихічиним Євгеном Юрійовичем (Позичальник) укладено договір про надання кредиту №465702-КС-004 (електронна форма) (далі- договір), за п. 1 якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Строк кредиту: 24 тижнів. Стандартна процентнаставка: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентнаставказа Кредитом: в день 1,15012667, фіксована. Комісія за надання Кредиту: 11 250,00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту: 75 000,00 грн. Термін дії Договору до 22.03.2024. Орієнтовназагальна вартість наданого Кредиту : 195 000,00 грн. Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльностіабо будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.
Протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3. Договору і розраховується в порядку описаному нижче (п. 2 Договору).
У разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п.1 Договору (п.2.1 Договору).
Пунктом п.2.2 Договору сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п.1 Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п.3 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору.
У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань Позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту. Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили, що Кредитодавець надає Позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі не є зміною істотних умов цього Договору.
За положеннями п.3 Договору кінцевий строк повернення кредиту 22.03.2024.
Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір (п. 5 Договору).
Відповідно до п.6 Договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір з вільним волевиявленням.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2023 Кредитодавець видав кредит Позичальнику в загальному розмірі 75 000,00 грн. через партнера - ТОВ "ФК "Елаєнс" (ТМ FONDY), з яким укладено договір №41084239_14/12/17 від 14.12.2017 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку), та який має ліцензію НБУ на переказ коштів без відкриття рахунків №21/778-рк від 30.04.2023р., трьома переказами по 25 000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 , вказаний відповідачем в кредитному договорі та особистому кабінеті на сайті Кредитодавця - https://my.bizpozyka.com, що підтверджується кредитним договором та витягом з анкети клієнта від 14.10.2024.
Вказані обставини підтверджуються трьома квитанціями ТОВ "ФК "Елаєнс" (ТМ FONDY) від 06.10.2023 та трьома довідками ТОВ "ФК "Елаєнс" (ТМ FONDY) від 23.08.2024.
Позивач зазначає, що до теперішнього часу відповідач лише частково сплатив позивачу заборгованість за Договором на суму - 65 039,34 грн за допомогою ТОВ «Платежі Онлайн» через платіжний сервіс «Platon», що підтверджується відповідними Інформаційними довідками.
Позивач вказує, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про надання кредиту №465702-КС-004 складає - 215 385,89 грн: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 70 352,40 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 145 033,49 грн.
Вказані обставини стали підставою звернення Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,БІЗНЕС ПОЗИКА" та Фізичною особою-підприємцем Чихічиним Євгеном Юрійовичем виникли господарські зобов'язання, підставою яких є договір про надання кредиту №465702-КС-004.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина перша статті 527 ЦК України передбачає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Судова колегія зазначає, що матеріалами справи підтверджено надання відповідачу кредиту на суму 75000 грн (трьома квитанціями ТОВ "ФК "Елаєнс" (ТМ FONDY) від 06.10.2023 та трьома довідками ТОВ "ФК "Елаєнс" (ТМ FONDY) від 23.08.2024).
При цьому, АТ КБ "Приватбанк" у відповідь на ухвалу суду повідомило, що держателем карти НОМЕР_1 , виданої АТ КБ "ПРИВАТБАНК", є Чихічин Євген Юрійович (РНОКПП НОМЕР_3 ); а з виписки про рух коштів по карті НОМЕР_1 , виданої АТ КБ "ПРИВАТБАНК", за період з 06.10.2023 по 10.10.2023 вбачається, що відповідач отримав 75000 грн 06.10.2023.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідач, здійснив часткову оплату за за Договором на суму 65039,34 грн за допомогою ТОВ «Платежі Онлайн» через платіжний сервіс «Platon», що підтверджується відповідними Інформаційними довідками, які містять янформацію, що платником є - Чихічин Євген та вказано електронну пошту платника - ІНФОРМАЦІЯ_1, яку відповідач використовував для укладення кредитного договору, що підтверджується витягом з анкети позичальника та візуальною формою послідовності дій щодо укладення договору про надання кредиту №465702-КС-004.
Відтак, колегія суддів зазначає, що добровільно та самостійно зробивши платежі з метою виконання умов Договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання Договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц.
Крім цього, предметом спору у даній справі є Договір №465702-КС-004 про надання кредиту, який укладено відповідчем як фізичною-особою підприємцем, що вбачається із преамбули вказаного договору.
Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, акцептуючи умови договору, відповідач підтвердив та прийняв всі його умови. Спірний кредитний договір та/або окремі його частини недійсними у судовому порядку не визнавались. Крім цього, матеріали справи містять анкету відповідача, в якій відповідач зазначений як ФОП.
Колегія суддів зазначає, що обставина переказу кредитних коштів на картку фізичної особи не спростовує факту виконання позивачем своїх договірних зобов'язань за договором, укладеним з фізичною особою - підприємцем, оскільки номер картки було вказано самим позичальником. Переказ грошових коштів на рахунок фізичної особи також не спростовує обставину укладання договору з фізичною особою-підприємцем. При цьому суд зауважує, що як власник банківського рахунку відповідач самостійно несе відповідальність за здійснення операцій по такому рахунку. Крім того, відповідач жодним чином не був позбавлений можливості перерахувати відповідні кошти на інший рахунок. Суд також враховує, що на позивача не покладено обов'язок перевірки обставини належності вказаного позичальником рахунку фізичній особі-підприємцю чи фізичні особі.
Щодо інших доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.
Так, скаржник зазначає, що відповідач не отримував судову кореспонденцію, зокрема ухвалу про відкриття провадження, і не мав змоги подати відзив чи заперечення, оскільки адреса фактичного місц проживання відповідача не відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
У частині шостій статті 242 ГПК України унормовано, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Колегія суддів зазначає, що поштове відправлення суду № 0600298104838 з ухвалою суду про відкриття провадження у справі було отримане відповідачем за адресою, яка зазначена в позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: с. Петропавлівка Саратського району Одеської області вул. Центральна 92. 22.10.2024.
Разом з тим, апеляційний господарський суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно неналежного повідомлення про розгляд справи у суді першої інстанції.
Апелянт вказує, що зміст кредитного договору суперечить ЦК України та порушує принципи добросовісності й справедливості: відсоткова ставка - 2% на день (або 1,15% зі знижкою), загальна сума нарахованих відсотків - 194 175,23 грн, із яких сплачено 49 141,74 грн. Такі умови створюють фінансове навантаження та є наслідком зловживання з боку позивача.
Колегія суддів зазначає, за положеннями п. 5 Договору, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.
Умови пункту 1 Договору, зокрема, встановлюють загальну вартість кредиту, розмір плати за користування кредитними коштами (процентна ставка), порядок нарахування та сплати процентів.
Відтак, судова колегія зауважує, що відсотки за користування кредитом є легітимною платою за можливість не повертати борг, на які добровільно погодився Позичальник.
З огляду на викладене, доводи скаржника в цій частині є безпідставними.
Враховуючи зазначені обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 70 352,40 грн, заборгованості за процентами у розмірі 145 033,49 грн.
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.
Разом з тим, у відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" просило стягнути з відповідача судові витрати за підготовку відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 9 600,00 грн.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 вказано, що "склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат".
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частині четвертій статті 60 ГПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:
1) довіреністю;
2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до статті 1 якого договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4зазначеного Закону).
Відповідно до статті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об'єднанням.
Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.05.2023 у справі №757/13974/21-ц.
Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надав:
- договір про надання правничої допомоги від 01.10.2024, укладений ним з Адвокатським об'єднанням "Правовий баланс";
- рахунок-фактуру № Р-00000194 від 12.02.2025 на суму 9600,00 грн, виставлений Адвокатським об'єднанням позивачу за підготовку відзиву на апеляційну скаргу у справі № 916/4560/24;
-Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Р-00000194-12-02/25 від 12.02.2025 на суму 9600,00 грн за підготовку відзиву на апеляційну скаргу у справі № 916/4560/24;
- платіжна інструкція від 13.02.2025 № 3790 про сплату позивачем 9600,00 грн.
Колегія суддів зауважує, що відзив на апеляційну скаргу 20.02.2025 було подано через підсистему Електронний суд представником позивача Шкромидою Юрієм Вікторовичем.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
На підтвердження повноважень Шкромиди Ю.В. суду надано копію наказу позивача від 04.01.2024 № 2-к/тр про прийняття на роботу останнього юрисконсультом та Положення позивача, відповідно до якого Шкромида Ю.В. може представляти інтереси позивача в порядку самопредставництва.
Отже, Шкромида Ю.В. представляє інтереси позивача в порядку самопредставництва.
Таким чином, позивач не надав доказів того, що ним понесені судові витрати на правничу допомогу саме адвоката.
За таких обставин не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 9600,00 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що судом попередньої інстанції було надано скаржникові вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 у справі №916/4560/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чихічина Євгена Юрійовича - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 у справі №916/4560/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чихічина Євгена Юрійовича - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Колоколов С.І.