Справа № 369/5412/25 Головуючий в суді І інстанції Омельченко М.М.
Провадження № 33/824/2781/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.
29 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,
За участі секретаря судового засідання Лащевської Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 квітня 2025 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 квітня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол серії ЕПР1 № 267100 від 09.03.2025 року) та накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 50 коп.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності протоколом серії ЕПР1№ 267100 за те, що він 9 березня 2025 року о 19:40 керував автомобілем «Chevrolet Aveo», р/н НОМЕР_2 , в м. Боярка Фастівського району Київської області та був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР - проїзд через суцільну смугу дорожньої розмітки, при спілкуванні працівники поліції виявили у ОСОБА_1 явні ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота), на вимогу працівника поліції водій ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння, після чого було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на місці складення протоколу ОСОБА_1 вказав, що відмовляється від проходження огляду, оскільки почувається зле, в медичний заклад поїде сам.
Відмова водія ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння зафіксована на відео технічними засобами.
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.Ю. подав апеляційну скаргу.
У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.Ю. указує, що судом першої інстанції допущено спрощений підхід до розгляду зазначеної справи, не надано правової оцінки тим доказам, які надано поліцейським, не взято до уваги доводи сторони захисту, внаслідок чого було винесено незаконне рішення.
Вказує, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, які нібито були виявлені у гр. ОСОБА_1 , ніяким чином працівниками поліції виявлено та перевірено не було.
Вважає, що працівниками поліції не було відповідно до вимог закону зафіксовано факт відмови гр. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, самев установленому порядку, який унормований ч.3 та ч.6 ст. 266 КУпАП, Інструкцією 1452/735 та Порядком 1103 виходячи з наступного.
Згідно з матеріалів відеозапису працівником поліції пропонувалося гр. ОСОБА_1 пройти огляд тільки на місці зупинки транспортного засобу, однак після того як працівники поліції сприйняли відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, працівники поліції повинні були діяти відповідно до вимог ч.3 та ч.6 ст. 266 КУпАП, Інструкції 1452/735 та Порядку 1103, а саме запропонувати водієві проїхати на огляд до медичного закладу та скласти направлення на огляд водія транспортного засобу, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Беручи до уваги, що ОСОБА_1 після його незгоди від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці з використанням спеціального технічного засобу не було направлено його до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння, тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного просить постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 квітня 2025 року скасувати, провадження в справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Сіренко М.Ю. апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити.
Суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Частина 1 ст.130 КупАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно з протоколом серії ЕПР1№ 267100 за те, що він 9 березня 2025 року о 19:40 водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Chevrolet Aveo», р/н НОМЕР_2 , в м. Боярка Фастівського району Київської області та був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР - проїзд через суцільну смугу дорожньої розмітки, при спілкуванні працівники поліції виявили у ОСОБА_1 явні ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота), на вимогу працівника поліції водій ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння, після чого було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на місці складення протоколу ОСОБА_1 вказав, що відмовляється від проходження огляду, оскільки почувається зле, в медичний заклад поїде сам.
Відмова водія ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння зафіксована на відео технічними засобами.
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими доказами і є обґрунтованим.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №267100 від 9 березня 2025 року;
- на відеозаписі із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника патрульної поліції, що здійснював 9 березня 2025року оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , де зафіксована відмова останнього від проходження огляду на стан сп'яніння;
- у направленні ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я, якою підтверджується, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини;
- поясненнях ОСОБА_1 , в якому він пояснив наступне, він їхав додому з лікарні, погано себе почував, тому хотів по скоріше потрапити додому. Зупинили працівники поліції, запропонували пройти огляд, відмовився, так як себе відчував зле, медичний огляд пройде сам.
Вказані докази отримані з додержанням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини виявлені працівниками поліції 9 березня 2025 року у ОСОБА_1 у розумінні п.2, 3, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 9 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Протокол підписаний особою, яка його склала та самим ОСОБА_1 .
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах, наданих посадовою особою, яка склала протокол.
Посилання апелянта на те, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, які були виявлені у ОСОБА_1 , ніяким чином працівниками поліції виявлено та перевірено не було, є безпідставними.
Встановлення наявності або відсутності ознак сп'яніння віднесено безпосередньо до повноважень та компетенції поліцейських.
До компетенції суду під час розгляду відповідної категорії справ не віднесено здійснення переоцінки достатності чи недостатності встановлених ознак, які встановили на місці поліцейські, як підставу для проведення у встановленому порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, законом не встановлено, що особа, яка не згодна з наявністю виявлених поліцейськими ознак для перевірки такої особи на стан сп'яніння, наділена правом відмови від проходження огляду.
Отже законом та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачено спростування виявлених поліцейськими ознак сп'яніння саме шляхом проходження огляду на стан сп'яніння, а не шляхом заперечення наявності ознак сп'яніння.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що згідно з матеріалів відеозапису працівником поліції пропонувалося гр. ОСОБА_1 пройти огляд тільки на місці зупинки транспортного засобу, апеляційний суд зазначає наступне.
В матеріалах справи міститься направлення на огляд ОСОБА_1 до Київської обласної психіатрично-наркологічне медичне об'єднання з метою виявлення стану сп'яніння у зв'язку із виявленими ознаками: характерний запах алкоголю з ротової порожнини. Однак, ОСОБА_1 до медичного закладу доставлено не було, у зв'язку із відмовою останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, про що інспектором поліції було зазначено у направленні.
Крім того, як убачається із письмових пояснень ОСОБА_1 , то він зазначив, що огляд у медичному закладі пройде самостійно, однак доказів проходження такого огляду до суду першої та апеляційної інстанції ним надано не було.
Обставина щодо відмови від проходження огляду, яка є самостійною підставою для притягнення до відповідальності, не спростована.
Отже, оскільки зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 є законною, останній відповідно до вимог ПДР, був зобов'язаний виконувати законні вимоги поліцейського.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Таким чином, вказані обставини відповідно до норм КУпАП не є підставою для скасування постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 квітня 2025 року.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ним від адміністративної відповідальності.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 квітня 2025 року є законною та обгрунтованою, і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана