Справа № 753/23217/23 Головуючий у І інстанції Цимбал І.К.
Провадження №22-ц/824/9371/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
29 травня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Боруха Сергія Володимировича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У грудні 2023 року представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Костюшок П.М. звернувся до суду з даним позовом, який мотивовано тим, що 09 червня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 165646936.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого Клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених даним договором.
Відповідно до реєстру боржників №159 від 09 листопада 2021 року до договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №165646936.
20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу №20102022.
Відповідно до Реєстру боржників - додатку до Договору факторингу №20102022 від 20 жовтня 2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 в сумі 10608,02 грн.
31 липня 2021 року між ТОВ «Гофінгоу» та відповідачем укладено кредитний договір №3250822470/453129.
19 квітня 2022 року між ТОВ «Гоунфінгоу» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 19042022-Г, у відповідності до умов якого ТОВ «Гоуфінгоу» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників від 19 квітня 2022 року до договору факторингу № 19042022-Г від 19 квітня 2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 9 500 грн.
10 серпня 2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та відповідачем укладено кредитний договір №3250822470/716614.
19 квітня 2022 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №19042022-Є, у відповідності до умов якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги.
Відповідно до реєстру боржників від 19 квітня 2022 року до договору факторингу № 19042022-Є від 19 квітня 2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в озмірі 7 600 грн.
Всупереч умовам укладених кредитних договорів, відповідач свої зобов'язання з повернення коштів не виконав та після відступлення права вимоги не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попередніх кредиторів.
Враховуючи вищевикладене, представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Костюшок П.М. просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами № 165646936 в розмірі 10608,02 грн, № 3250822470/453129 в розмірі 9500,00 грн та № 3250822470/716614 в розмірі 7600,00 грн, що разом становить 27708,02 грн, а також понесені судові витрати.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2024рокупозов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів заборгованість у розмірі 27708,02 грн та судовий збір в розмірі 2684,00 грн, а всього - 30392,02 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Борух С.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 19608,02 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що стягнення заборгованості по відсотках проведено в порушення норм чинного законодавства, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Борух С.В. в апеляційній скарзі посилається на численну практику Верховного Суду щодо зменшення розміру пені, за умови що вона значно перевищує основний розмір заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_1 - адвокат Борух С.В. вважає, що в даній справі необхідно зменшити розмір неустойки з урахуванням принципів справедливості, виваженості й розумності, оскільки її розмір значно перевищує розмір основного зобов'язання, а суттєвих збитків для кредитора у зв'язку із невиконанням боржником свого обов'язку не вбачається.
Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 360 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст.369 ЦПК України, розгляд справи судом апеляційної інстанції здійснюється без повідомлення учасників справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що доказів того, що відповідач виконав належним чином зобов'язання після відступлення права вимоги, сплатив грошові кошти для погашення заборгованості суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
З матеріалів справи вбачається, що 09 червня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 165646936, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 10000,00 грн на умовах строковості, зворотності на платності, а клієнт, в свою чергу, зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого Клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених даним договором.
20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу №20102022, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передала, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло право грошової вимоги до боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між Кредитором та Боржниками.
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог №1 до Договору факторингу №20102022 від 20 жовтня 2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №165646936 в розмірі 10 608,02 грн, з яких: 6485,25 грн заборгованість по основному боргу, 4122,77 грн - заборгованість по відсоткам.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №165646936 від 09 червня 2021 року за період з 21 жовтня 2022 року по 30 листопада 2023 року вбачається, що непогашена заборгованість за даним кредитним договором складає 10 608,02 грн, з яких: 6485,25 грн заборгованість по основному боргу, 4122,77 грн - заборгованість по відсоткам.
Із даного розрахунку вбачається, що нарахування жодних штрафних санкцій, в тому числі пені, не здійснювалось.
31 липня 2021 року між ТОВ «Гофінгоу» та відповідачем укладено кредитний договір №3250822470/453129, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 2500,00 грн на умовах строковості, зворотності на платності, а клієнт, в свою чергу, зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
19 квітня 2022 року між ТОВ «Гоунфінгоу» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 19042022-Г, у відповідності до умов якого ТОВ «Гоуфінгоу» передала ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників від 19 квітня 2022 рку до договору факторингу № 19042022-Г від 19 квітня 2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3250822470/453129 в розмірі 9500,00 грн, з яких: 2500,00 грн заборгованість по основному боргу, 7000,00 грн - заборгованість по відсоткам.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №3250822470/453129 від 31 липня 2021 року за період з 19 квітня 2022 року по 30 листопада 2023 року вбачається, що непогашена заборгованість за даним кредитним договором складає 9500,00 грн, з яких: 2500,00 грн заборгованість по основному боргу, 7000,00 грн - заборгованість по відсоткам.
Із даного розрахунку вбачається, що нарахування жодних штрафних санкцій, в тому числі пені, не здійснювалось.
10 серпня 2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та відповідачем укладено кредитний договір №3250822470/716614, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 2000,00 грн на умовах строковості, зворотності на платності, а клієнт, в свою чергу, зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
19 квітня 2022 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №19042022-Є, у відповідності до умов якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» передала ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги.
Відповідно до реєстру боржників від 19 квітня 2022 року до договору факторингу № 19042022-Є від 19 квітня 2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3250822470/716614 в розмірі 7600,00 грн, з яких: 2000,00 грн заборгованість по основному боргу, 5600,00 грн - заборгованість по відсоткам.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №3250822470/716614 від 10 серпня 2021 року за період з 19 квітня 2022 року по 30 листопада 2023 року вбачається, що непогашена заборгованість за даним кредитним договором складає 7600,00 грн, з яких: 2000,00 грн заборгованість по основному боргу, 5600,00 грн - заборгованість по відсоткам.
Із даного розрахунку вбачається, що нарахування жодних штрафних санкцій, в тому числі пені, не здійснювалось.
Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №624024, Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є юридичною особою зареєстрованою в передбаченому Законом порядку.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ст. 512 ЦК України, передбачено можливість зміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Укладені кредитні договори №165646936, № 3250822470/453129, №3250822470/716614 підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер телефону відповідача.
Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що в чіткій та зрозумілій формі отримав інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інформацію щодо своїх прав та обов'язків згідно з ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про Захист персональних даних».
Підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, клієнт підтвердив, що він ознайомився, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства, а також отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, що передбачена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказані вище кредитні договори підписані відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з електронними підписами первісних кредиторів підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитних договорів, та про те, що позичальник всі умови договорів цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даних договорів, вільні у виборі контрагента та умовах договорів.
З досліджених судом доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведено неналежное виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами № 165646936 в розмірі в розмірі 10 608,02 грн, з яких: 6485,25 грн заборгованість по основному боргу, 4122,77 грн - заборгованість по відсоткам, №3250822470/453129 в розмірі 9500,00 грн, з яких: 2500,00 грн заборгованість по основному боргу, 7000,00 грн - заборгованість по відсоткам, та №3250822470/716614 в розмірі 7600,00 грн, з яких: 2000,00 грн заборгованість по основному боргу, 5600,00 грн - заборгованість по відсоткам.
Всього заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 27708,02грн.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що стягнення заборгованості по відсотках проведено в порушення норм чинного законодавства, не заслуговують на увагу, оскільки нарахування відсотків за користування кредитним коштами за наданими позивачу кредитними договорами №165646936, №3250822470/453129, №3250822470/716614, здійснено відповідно до умов вказаних кредитних договорів, з якими відповідач погодився при їх укладенні.
Крім того, своїх контррозрахунків щодо неправильного нарахування відсотків за користування кредитними коштами згідно вищевказаних кредитних договорів стороною відповідача не надано.
Доводи апеляційної скарги, з посиланням на численну практику Верховного Суду, щодо наявності підстав в даному позові для зменшення пені за неналежне виконання умов кредитних договорі, апеляційний суд відхиляє, як необґрунтовані, оскільки в укладених відповідачем кредитних договорах №165646936, №3250822470/453129, №3250822470/716614 штрафні санкції, зокрема пеня, за неналежне виконання умов кредитних договорів не нараховувалось, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками по кожному кредитному договору окремо.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки зібраних у справі доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження його доводів про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем не надано, як і не надано доказів щодо належного виконання грошових зобов'язань щодо сплати кредитних зобовязань.
Ст. 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, зважаючи на те, що відповідач фактично користуючись наданими житлово-комунальним послугами, відмовлялася їх оплачувати, не погоджуючись із нарахованими тарифами позивачем, а також відмовляючись підписувати договір на управління/утримання будинку та прибудинкової території, виконання інших додаткових робіт та компенсацію витрат, що не є підставою звільнення її від зобов'язання щодо оплати фактично наданих житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог не спростовують, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції по суті спору визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги відповідача.
Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачами судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі ст. ст. 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Боруха Сергія Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2024року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 29 травня 2025 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар