28 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/7427/24 пров. № А/857/5916/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року (головуючий суддя Дуляницька С.М., м.Рівне) у справі №460/7427/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
10.07.2024 позивач (Головне управління ДПС у Рівненській області) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 26981,25 грн.
Позов обґрунтовує тим, що за відповідачем обліковується заборгованість в загальній сумі 26981,25 грн. за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, який виник на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» № 715717000705-22 від 29.08.2023. З підстав, наведених у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до бюджету податковий борг в сумі 26981,25 грн за кодом класифікації 21080900 - штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, не було досліджено на підставі чого у відповідача взагалі виник спірний податковий борг у загальній сумі 26 981,25 грн за кодом класифікації 21080900 - штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, оскільки позивачем Головним управлінням ДПС у Рівненській області свідомо не було долучено до позовної заяви у якості додатків жодних документів, а відповідно судом першої інстанції не було безпосередньо досліджено жодних письмових доказів у розумінні положень ст. ст. 72-76 КАС України. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
08.04.2025 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області платнику було направлено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» №715717000705-22 від 29.08.2023. Оскільки відповідачем не було оскаржено податкові повідомлення - рішення, як це передбачено статтею 56 Кодексу, дане податкове зобов'язання вважається узгодженим. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) знаходиться на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Рівненській області.
За даними обліку позивача за відповідачем рахується податковий борг в загальному розмірі 26981,25 грн. за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Дана заборгованість виникла на підставі на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» № 715717000705-22 від 29.08.2023.
Вказані обставини підтверджуються довідкою про заборгованість перед бюджетом, детальним розрахунком податкового боргу, інтегрованою карткою платника податків.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Стаття 67 Конституції України встановлює обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно пп.16.1.4 п.16.1ст.16 Податкового кодексу України (ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 56.11 статті 56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Разом з тим, у відповідності до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п. 59.1, 59.5 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Колегія суддів зазначає, що відповідач суму податкового зобов'язання в строки, установлені законом, не сплатив. З метою погашення податкового боргу Головним управлінням ДПС у Рівненській області було сформовано та надіслано відповідачу в порядку, встановленому пунктом 42.2 статті 42 ПК України, податкову вимогу форми «Ф» № 0004484-1306-1700 від 19.10.2023. Зазначена податкова вимога в судовому або адміністративному порядку не скасована.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що за відповідачем обліковується податковий борг єдиного податку у сумі 26981,25 грн. Доказів сплати податкового боргу до бюджету відповідачем не надано, а судом не встановлено.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Відповідно до п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Рівненській області обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі № 460/7427/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар