28 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/21756/24 пров. № А/857/11890/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Славської селищної ради Стрийського району Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення,
суддя у І інстанції Костецький Н.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 05 грудня 2024 року,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Славської селищної ради Стрийського району Львівської області (далі - Сільрада) від 14.10.2024 №3574 “Про дострокове припинення повноважень старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хашованя ОСОБА_1 та звільнення із займаної посади»;
поновити ОСОБА_1 на посаді старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хашованя з 25.10.2024;
зобов'язати Сільраду виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.10.2024 по дату прийняття рішення судом з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №380/21756/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Сільради від 14.10.2024 №3574 “Про дострокове припинення повноважень старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хашованя ОСОБА_1 та звільнення із займаної посади».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хашованя Славської селищної ради Стрийського району Львівської області з 25.10.2024.
Стягнено з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 25.10.2024 по 05.12.2024 у розмірі 57521,40 грн.
Рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми 40264,98 грн звернено до негайного виконання.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.07.2024 у справі №573/1020/22, повноваження посадових осіб публічного права, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, припиненню на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) не підлягають. Тому оскаржуване рішення Сільради від 14.10.2024 №3574 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак, позивача слід поновити на займаній посаді із стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період 25.10.2024 по 05.12.2024 у розмірі 57521,40 грн.
У апеляційній скарзі Сільрада просила скасувати вказане рішення суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Сільради від 11.07.2024 № 3324 «Про визнання роботи старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя за 2023 р. - ОСОБА_1 незадовільною» вирішено роботу позивача визнати незадовільною.
14.10.2024 Сільрада прийняла рішення № 3574 «Про дострокове припинення повноважень старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя ОСОБА_1 та звільнення його із займаної посади», яким вирішено достроково припинити повноваження старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя ОСОБА_1 та звільнити його із займаної посади з 21.10.2024 на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП.
Правовими підставами для припинення повноважень ОСОБА_1 було визначено пункт 61 частини 1 статті 26, статті 42, 541 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункт 3.4 Положення про старосту, затвердженого рішенням Сільради № 47 від 24.12.2020, внаслідок незабезпечення здійснення останнім наданих йому повноважень.
Фактичними підставами для прийняття оспорюваного рішення стали:
доповідь секретаря Сільради Даниляка О.В.;
рішення Сільради від 11.07.2024 № 3324 «Про визнання роботи старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя за 2023 р.- ОСОБА_1 незадовільною»;
незабезпечення старостою сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя ОСОБА_1 виконання наданих йому повноважень.
Наполягає на тому, що оскаржуване рішення прийнято у порядку та у спосіб, визначений частиною 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», містить посилання на конкретні підстави для його прийняття, які передбачені у статті 541 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з посиланням на законодавство та Положення про старосту.
При цьому пункт 1 оскаржуваного рішення містить посилання на пункт 5 частини 1 статті 41 КЗпП, як на підставу звільнення позивача із займаної посади, а не як підставу дострокового припинення його повноважень, як помилково зазначав суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.07.2024 у справі №573/1020/22.
Відтак, на переконання апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач достроково припинив повноваження позивача, як старости сіл, та на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП та звільнив із займаної підстави, оскільки здійснив невірне тлумачення правової природи понять «звільнення» та «припинення повноважень», не врахував особливостей трудових правовідносин в органах місцевого самоврядування, у зв'язку із чим, невиправдано послався на наведені у постанові Великої Палати Верховного суду від 10.07.2024 у справі № 573/1020/22 висновки та визнав протиправним та скасував по суті законне та обґрунтоване рішення Сільради від 14.10.2024 № 3574.
Позовні вимоги у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя з 25.10.2024 та стягнення з Сільради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від основної вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення від 14.10.2024 № 3574, яка є необґрунтованою та безпідставною, а тому також не можуть бути задоволені.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржника, виходячи із таких міркувань.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 01.12.2020 було затверджено на посаду старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя рішенням Сільради №7 від 27.11.2020 та збережено позивачу 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування поза межами шостої категорії посад.
Рішенням Сільради від 11.07.2024 № 3324 «Про визнання роботи старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя за 2023 р. - ОСОБА_1 незадовільною» відповідач вирішив визнати роботу позивача незадовільною.
Рішенням Сільради від 14.10.2024 № 3574 “Про дострокове припинення повноважень старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя ОСОБА_1 та звільнення його із займаної посади» відповідно до пункту 61 частини 1 статті 26, статті 42, 541 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» було достроково припинено повноваження старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя ОСОБА_1 та звільнено його із займаної посади з 21.10.2024 на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП.
ОСОБА_1 не погодився із правомірністю свого звільнення з посади вказаним рішення Сільради, подавши до адміністративного суду позов, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано приписами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 290/97-ВР).
Відповідно до пункту 61 частини 1 статті 26 Закону № 290/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються серед іншого, утворення старостинських округів, затвердження Положення про старосту, затвердження на посаду та звільнення з посади старости відповідно до закону.
Згідно із частиною 1 статті 541 вказаного Закону староста затверджується у відповідному старостинському окрузі сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови, що вноситься за результатами громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), проведеного у межах відповідного старостинського округу.
За приписами частини 2 статті 541 Закону № 290/97-ВР староста працює на постійній основі в апараті відповідної ради та її виконавчого комітету, а в разі обрання членом цього виконавчого комітету - у виконавчому комітеті ради.
Порядок організації роботи старости визначається цим Законом та іншими законами України, а також Положенням про старосту (частина 3 статті 541 Закону № 290/97-ВР).
У відповідності до положень частини 6 статті 541 Закону № 290/97-ВР при здійсненні наданих повноважень староста є відповідальним і підзвітним сільській, селищній, міській раді та підконтрольним сільському, селищному, міському голові. Староста не рідше одного разу на рік, протягом першого кварталу року, наступного за звітним, а на вимогу не менш як третини депутатів - у визначений сільською, селищною, міською радою термін, звітує про свою роботу перед такою радою, жителями старостинського округу.
Згідно із частиною 2 статті 75 Закону № 290/97-ВР територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень.
Як вже було зазначено, на реалізацію вказаних правових норм та наданих повноважень рішенням Сільради від 11.07.2024 № 3324 «Про визнання роботи старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя за 2023 р. - ОСОБА_1 незадовільною» вирішено роботу позивача визнати незадовільною.
У подальшому оспорюваним рішення Сільради від 14.10.2024 № 3574 “Про дострокове припинення повноважень старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя ОСОБА_1 та звільнення його із займаної посади» повноваження старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя ОСОБА_1 було достроково припинено та звільнено із займаної посади з 21.10.2024.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до оцінки правильності формулювання у оспорюваному рішенні Сільради від 14.10.2024 № 3574 правових підстав звільнення ОСОБА_1 із займаної посади старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя.
При цьому позивачем не наведено доводів щодо порушення самої процедури прийняття такого рішення відповідачем, а також не оспорюється рішення Сільради від 11.07.2024 № 3324 «Про визнання роботи старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя за 2023 р. - ОСОБА_1 незадовільною», яке містить фактичні підстави прийняття рішення, яке є предметом спору у справі, що розглядається.
З урахуванням наведеного правового регулювання та встановлених фактичних обставин апеляційний суд дійшов переконання, що Сільрада мала достатні підстави для припинення повноважень та звільнення старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя ОСОБА_1 із займаної посади у зв'язку із визнанням відповідним своїм рішенням роботи позивача на вказаній посаді у 2023 році незадовільною.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанова від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18) певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.
По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий».
При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
На думку апеляційного суду, напрацьовані ЄСПЛ положення про правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.
Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.
При цьому апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що з урахуванням висновків, викладених у постанові що Великої Палати Верховного Суду у від 10.07.2024 у справі №573/1020/22, повноваження посадових осіб публічного права, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, припиненню на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП не підлягають.
Як зазначено у частині 3 статті 235 КЗпП, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Разом із тим, на переконання апеляційного суду, помилкове додаткове застосування відповідачем у оспорюваному рішенні пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП під час звільнення ОСОБА_1 з посади старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя не спростовує того, що сам факт звільнення позивача є законним. Відтак, у спірному випадку неправильним було лише формулювання підстав такого звільнення, що однак не тягне за собою поновлення позивача на відповідній посаді.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що належним способом реагування на помилкове застосування відповідачем норм матеріального права у оскаржуваному рішенні є зміна формулювання причин звільнення позивача, оскільки підстава, за якою його було звільнено - визнання роботи на посаді старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя у 2023 році незадовільною - є законною і самим позивачем не оспорюється.
Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкового задоволення позову у повному обсязі. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та позов ОСОБА_1 задовольнити частково, змінивши формулювання причин його звільнення із займаної посади.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Славської селищної ради Стрийського району Львівської області задовольнити частково.
Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі №380/21756/24 та позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Виключити з рішення Славської селищної ради Стрийського району Львівської області від 14 жовтня 2024 року №3574 “Про дострокове припинення повноважень старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хашованя ОСОБА_1 та звільнення із займаної посади» посилання на пункт 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України.
Змінити формулювання причини звільнення позивача, наведене у рішенні Славської селищної ради Стрийського району Львівської області від 14 жовтня 2024 року №3574 «Про дострокове припинення повноважень сіл Волосянка, Ялинкувате, Хашованя ОСОБА_1 та звільнення із займаної посади», та викласти його пункт 1 у такій редакції:
«Достроково припинити повноваження старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хашованя ОСОБА_1 та звільнити його із займаної посади з 21 жовтня 2024 року на підставі частини другої статті 75 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар