28 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/21027/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року (суддя 1-ї інстанцій Кадникова Г.В.) в адміністративній справі №160/21027/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління міграційної поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
29.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління міграційної поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 1 від 23.12.2022 року про скорочення строку тимчасового перебування на території України.
- визнати протиправним та скасувати рішення № 196 про заборону в'їзду в Україну терміном на 3 роки до 12.12.2025 року, винесеного на підставі подання Управління міграційної поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області (далі - Управління міграційної поліції ГУ ДМС в Дніпропетровській області, відповідач-1) від 06.12.2022 року № 4/4-1751.
- зобов'язати Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області прийняти рішення щодо заяви на отримання посвідки особи без громадянства на проживання в Україні з метою возз'єднання сім'ї з громадянами України, поданої 23.12.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про незгоду з оскарженими рішеннями, оскільки вони прийняті необґрунтовано.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2025 року позов задоволено.
Вказане рішення суду першої інстанції було зареєстровано у ЄДРСР 13.02.2025 та 13.02.2025 доставлено до електронних кабінетів сторін.
Відповідачем Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та невірно встановив обставини справи.
Учасники справи не скористалися право подання відзиву на апеляційну скаргу.
В силу статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Азербайджану, що підтверджується його паспортом № НОМЕР_1 , виданим 06.08.2022 та дійсним до 05.08.2032, і засвідчується перекладом нотаріально.
Позивач стверджує, що в 2000 році познайомився зі своєю майбутньою дружиною та з того часу проживають разом в її будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач також зазначає, що з 2000 до 2018 проживав разом з дружиною без реєстрації шлюбу, однією сім'єю, вели спільне господарство, він працював та виховував доньку 2002 року народження.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача та його дружини народилась донька, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та паспортом громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_3 від 11.12.2018.
28.08.2018 позивач разом з дружиною зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_4 .
Згідно витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 1244-2099985-2018 від 11.10.2018, дружина позивача ( ОСОБА_2 ) та згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи №122 від 24.01.2019, донька позивача ( ОСОБА_3 ) зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
З письмових пояснень ОСОБА_1 від 11.07.2022, наданих відповідачем-2 до відзиву на позовну заяву разом зі справою №68 про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни, вбачається, що позивач разом з дружиною та чотирма дітьми, старшій з яких 20 років, молодшій - 4 роки, проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
11.07.2022 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування.
03.12.2022 в'їхав на територію України через КПП “Старокозаче» до своєї сім'ї.
Рішенням Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області №196 від 12.12.2022 позивачу заборонено в'їзд на 3 роки.
Рішенням №1 від 23.12.2022 позивачу скорочено строк тимчасового перебування на території України та зобов'язано залишити територію України у термін до 01.01.2023 року.
Проте позивач стверджує, що 23.12.2022 ним подана заява на отримання посвідки особи без громадянства на проживання в Україні з метою возз'єднання сім'ї з громадянами України, що підтверджується здійсненням 23.12.2022 об 11.36 год платежу за призначенням: “ДЕРЖ. МИТО, ПОВ'ЯЗАНЕ З ВИД ТА ОФОРМЛ ЗАКОРД ПАСП. (ПОСВІДОК) ТА ПАСП. ГРОМ. УКР ОСОБА_4 :ГРУДНЯ 2022» згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.2790632485.1 від 23.12.2022, копія якої наявна в матеріалах справи. Однак, в оспорюваному рішенні міграційний орган не відобразив дійсну мету звернення позивача та не прийняв рішення щодо заяви ОСОБА_1 .
Позивач вважаючи протиправними рішення прийняті відповідачем, звернувся до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних рішень.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі Закон № 3773-VІ) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Стаття 3 Закону №3773-VI встановлює засади правового статусу іноземців та осіб без громадянства, зокрема частина 2 цієї статті визначає, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Стаття 13 Закону №3773-VI визначає підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну.
Зокрема, згідно частини 1 вказаної статті у редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
-в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю;
-якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
-якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
-якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
-якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
-якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
-якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду;
Згідно частини 2 статті 13 Закону № 3773-VІ за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону № 3773-VІ рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України.
У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
За приписами статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 №2469 - VIII (далі - Закон №2469 - VIII), громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз.
Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється, визначається Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 р. №1235 (далі - Інструкція №1235).
Пунктом 3 Інструкції №1235 передбачено, що рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України №3773-VІ.
Згідно з пунктом 4 Інструкції №1235 рішення про заборону в'їзду в Україну, особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою:
-підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій;
-підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності;
-органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження;
-підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку;
-органів охорони здоров'я - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
-за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.
Відповідно до пункту 5 Інструкції №1235 після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у п.4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абз.абз.2, 3 та 7 ч.1 ст.13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов'язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).
У пункті 6 Інструкції №1235 визначено, що рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в'їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.
Як свідчать обставини справи 03.12.2022 позивач прибув на територію України через КПП «Старокозаче».
12.12.2022 відповідачем прийнято рішення №196 про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_1 строком на три (3) роки.
Вказане рішення прийнято за результатами розгляду подання ГУНП в Дніпропетровській області від 06.12.2022 №196.(а.с. 109)
У поданні зазначено, що ОСОБА_1 порушував міграційне законодавство, притягувався до адміністративної відповідальності. Не працює. Намагався налагодити схему незаконної легалізації укладення фіктивних шлюбів. Намагався здійснити підроблення печатки перетину державного кордону України, паспортів громадян України та посвідок та тимчасові/постійне проживання. (а.с. 110)
Переходячи до оцінки доводів апеляційної скарги про правомірність рішення ГУ ДМС в Дніпропетровській області №196 від 06.12.2022 про заборону в'їзду в Україну терміном на 3 (три) роки колегія суддів зазначає, що у поданні не наведено конкретних фактів щодо протиправної діяльності позивача, а лише зазначено про намагання позивачем у вчинення протиправних дій. Проте такі твердження не підтверджені будь-якими доказами. Посилання у поданні на притягнення позивача до адміністративної відповідальності також є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 виконав рішення уповновадженого органу про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення від 06.12.2022 №196 прийнято органом міграційної служби необґрунтовано.
Щодо рішення від 23.12.2022 №1, яким позивачу скорочено строк тимчасового перебування на території України та зобов'язано залишити територію України у термін до 01.01.2023 року.
Відповідно до ст. 24 Закону №3773-VI, якщо в іноземця або особи без громадянства немає підстав для тимчасового проживання, встановлених частинами четвертою-дванадцятою статті 4 цього Закону, або для тимчасового перебування на території України, строк їх перебування скорочується. Рішення про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або органами Служби безпеки України.
Постанововю КМУ №150 від 15.02.2012 затверджений Порядок продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України
Відповідно до п. 12 вказаного Порядку, строк тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України скорочується у разі, коли нема установлених частинами четвертою - дванадцятою статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" підстав для їх тимчасового проживання або тимчасового перебування на території України.
Зі спірного рішення вбачається, що воно прийнято з урахуванням того, що 12.12.2022 міграційним ораном прийнято рішення №196 про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_1 строком на три (3) роки.
Оскільки судом встановлено необгрунтованість цього рішення, є всі правові підстави для скасуванні рішення від 23.12.2022 №1.
Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення від 23.12.2022 №1 не містить посилання на конкретну норму, як підставу прийняття цього рішення, що б дозволяло надати оцінку правомірності його прийняття.
Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що позивача 23.12.2022 звертався до відповідного міграційного органу (відповідача-2) для отримання посвідки на проживання в Україні з метою возз'єднання сім'ї з громадянами України, що підтверджуються наявністю зокрема квитанцією №0.0.2790632485.1 від 23.12.2022 та страховими полісами договорів добровільного медичного страхування №1049814 від 15.12.2022 та №1049883 від 15.12.2022, колегія суддів зазначає наступне.
Так заявник апеляційної скарги стверджує, що позивач не звертався до відповідного міграційного органу із заявою-анкетою про оформлення посвідки, як це передбачено Постановою КМУ №322 від 25.04.2018р.
Надаючи оцінку вказаним доводам апеляційної скарги суд зазначає наступне.
Постановою КМУ №322 від 25.04.2018 Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання.
Відповідноо до п. 16 вказаного Порядк, документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт) та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
Відповідно до п. 20 вказаногго Пордку, керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС визначає працівників, які виконують функції з прийняття документів, формування заяв-анкет та видачі посвідки, і працівників, які виконують функції з оформлення посвідки (розгляд заяви-анкети, ідентифікація особи та прийняття рішення).
Отже Порядок №322 визначає те, що саме працівник міграційного органу формує заяву-анкету. А норми зазначеного нормативного акту не надають можливості самостійного оформлення та подання заяви-анкети особою, що звертається.
Так позивач у позові стверджує, що його мета звернення 23.12.2022 до міграційного органу з документами була саме з отримання посвідки.
Відповідач не спростовує тієї обставини, що у грудні позивач звертався до міграційного, з питання оформлення посвідки.
Таким чином, оскільки оскаржені рішення відповідача скасовані судом, позовні вимоги про зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області прийняти рішення щодо заяви ОСОБА_1 на отримання посвідки особи без громадянства на проживання в Україні з метою возз'єднання сім'ї з громадянами України, поданої 23.12.2022 року є обґрунтованим з урахуванням приписів ст. 2 КАС України.
З огляду на зазначене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року в адміністративній справі №160/21027/22- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення (28.05.2025) та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 28.05.2025р.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак