28 травня 2025 року Чернігів Справа № 620/2872/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (позивач- позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі також - ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.02.2025 №253750006238; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 з 06.02.2025 пенсію за віком на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що є потерпілою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи (4 категорії) та у період з 26.04.1986 по 22.06.1990 постійно проживала та була зареєстрована у місті Остер Чернігівського району та Чернігівської області, яке згідно постанови КМ УРСР № 106 віл 23.07.1991 відноситься до четвертої зони посиленого радіоекологічного контролю, а отже, має право на отримання пенсії на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте спірним рішенням їй відмовлено, що на думку позивача, не відповідає вимогам законодавства та порушує її права.
24.03.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем відзив на позов не подано.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( частина шоста статті 162 КАС України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше чотирьох років, що підтверджується посвідченням категорії 4, серії НОМЕР_1 , виданого Чернігівською обласною державною адміністрацією 28.10.1999 (а.с. 10).
06.02.2025 позивач, у віці 55 років, звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком (зі зменшенням пенсійного віку) відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За результатами розгляду заяви, рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 13.02.2025 №253750006238 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, мотивуючи тим, що відповідно до наданих документів, зокрема, за відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивачу не зараховані періоди роботи з 01.07.2000 по 21.12.2000, з 16.09.2002 по 31.10.2002, з 09.06.2005 по 17.11.2005, оскільки в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про зазначені періоди роботи. Період проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю становить 17 років 10 місяців 18 днів, у тому числі станом на 1 січня 1993 року-3 роки 11 місяців 4 дні підтверджено. Водночас зазначено, що наданими документами не підтверджено право на заниження пенсійного віку (а.с. 12).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У статті 1 Закону №796-XII встановлено мету та основні завдання цього закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи ( стаття 9 Закону №796-XII).
Відповідно до статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Згідно зі статтею 14 Закону №796-XII до четвертої категорії відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
У той же час, перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 постанови правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями); посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Суд встановив, що позивач має посвідчення громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, 4 категорії, серії НОМЕР_1 , виданого Чернігівською обласною державною адміністрацією 28.10.1999.
Відповідно до частини першої, третьої та четвертої статті 65 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
На час видачі позивачу Чернігівською обласною державною адміністрацією посвідчення громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), діяв Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (постанова втратила чинність згідно з постановою КМУ від 11.07.2018 №551, далі - Порядок №501).
За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку №501, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 6 Порядку №501, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
З наведених норм слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, є відповідне посвідчення. Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі №599/564/17, постанові від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, постанові від 21.11.2019 у справі №572/47/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Оскільки, наявність у позивача посвідчення категорії 4 вже само по собі достеменно засвідчує факт її проживання (роботи) станом на 01.01.1993 року не менше 4-х років у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підстав не приймати до уваги вказане посвідчення немає.
З огляду на викладене, суд критично оцінює посилання відповідача щодо не підтвердження факту проживання (роботи) позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років, адже відповідні обставини підтверджуються посвідченням категорії 4, серії НОМЕР_1 , (а.с.10).
Згідно з статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи: - особи, які постійно проживали чи працювали на території зони посиленого радіологічного контролю, якщо вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років , - пенсійний вік зменшується на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 (п'ять) років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Виходячи з аналізу цієї норми, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку має особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на забрудненій території з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993, а саме: - на території зони гарантованого добровільного відселення протягом не менше 3 років; - на території зони посиленого радіоекологічного контролю протягом не менше 4 років.
При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у таких зонах з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку: - у зоні гарантованого добровільного відселення - на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 3 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.
Відповідно до статті 15 Закону №796-XII, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Крім того, факт проживання та навчання підтверджується також копією архівної довідки Остерського будівельного технікуму від 25.02.2025 № 1578 відповідно до якої позивач у період з 01.09.1987 по 28.04.1990 проходила навчання у зазначеному закладі на денній формі навчання. Відповідно до довідки Остерської міської ради від 25.02.2025 № 432/05.01-08, позивач постійно проживала з 26.04.1986 по 22.06.1990 у м. Остер та з 18.01.2021 по теперішній час також проживає у м. Остер (а.с.27--28).
Як зазначено, частиною першою статті 55 Закону №796-XII передбачено право на зниження окремим категоріям пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV. Водночас, незмінною залишається вимога законодавства щодо наявності в особи необхідного мінімального страхового стажу для призначення пенсії за віком.
У зв'язку з цим суд вважає, що відповідач у спірному рішенні дійшов хибних висновків, що надані позивачем документи не підтверджують факт її проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.07.2000 по 21.12.2000, з 16.09.2002 по 31.10.2002, з 09.06.2005 по 17.11.2005 за відсутності даних в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд зазначає та враховує таке.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Зокрема згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Матеріали справи свідчать, що згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач у період з 01.07.2000 по 21.12.2000 працювала у ВАТ «БППДО», з 16.09.2002 по 31.10.2002 працювала в ТОВ «Дніпро», з 09.06.2005 по 17.11.2005 працювала у ФОП ОСОБА_2 .
Докази, які б спростували вказані обставини, відповідачем не надані.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, невиконання підприємством-страхувальником обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, не повинно мати наслідком позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що суперечило б основним конституційним засадам у сфері соціального захисту. Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 01.07.2000 по 21.12.2000, з 16.09.2002 по 31.10.2002, з 09.06.2005 по 17.11.2005 не є підставою для не зарахування вказаних періодів роботи до пільгового стажу та відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Вказаний висновок кореспондується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №482/434/17.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу період роботи з 01.07.2000 по 21.12.2000, з 16.09.2002 по 31.10.2002, з 09.06.2005 по 17.11.2005.
При цьому, враховуючи приписи пункту 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягнення пенсійного віку (55 років), дату звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком - 06.02.2025, тобто в межах тримісячного строку з дня досягнення відповідного віку, суд вважає, що пенсія позивачу повинна бути призначена з 06.02.2025.
Пунктом 4.2 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено ГУ ПФУ в Сумській області.
Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу IV Порядку №22-1, рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу IV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, саме ГУ ПФУ в Сумській області є уповноваженим органом, який у спірних правовідносинах має приймати рішення про призначення пенсії позивачу, а прийнявши таке рішення, передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до ГУ ПФУ в Чернігівській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Як видно зі спірного рішення, страхований стаж позивача становить 33 роки 6 місяців 23 дні, (період проживання у зоні посиленого радіоактивного контролю -17 років 10 місяців 18 днів, у тому числі станом на 1 січня 1993 року -3 роки 11 місяців 4 дні), без урахування вище зарахованих судом періодів, та становить більше 15 років, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частиною другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.02.2025 №253750006238.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу період роботи з 01.07.2000 по 21.12.2000, з 16.09.2002 по 31.10.2002, з 09.06.2005 по 17.11.2005 та призначити пенсію за віком, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 06.02.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп), сплачений відповідно до квитанції від 10.03.2025.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнопп НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,Сумська обл., Сумський р-н,40009 код ЄДРПОУ 21108013.
Повний текст рішення виготовлено 28 травня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко