29 травня 2025 року Чернігів Справа № 620/6154/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соломко І.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову,
До Чернігівського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до Головного управління ДПС у м. Києві, Голосіївського відділу Державної виконавчої служби м. Києва про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності відповідачів та зобов'язання вчинити певні дії.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії податкової вимоги № ф-1379-17-у від 15.05.2019, яка є підставою для виконавчого провадження №62316624, до набрання законної сили рішенням у цій адміністративній справі;
- зупинення виконавчого провадження №62316624, відкритого Голосіївським відділом державної виконавчої служби на підставі вказаної податкової вимоги, до вирішення спору по суті;
- заборони державному виконавцю вчиняти будь-які виконавчі дії в межах провадження №62316624, зокрема: стягнення коштів, арешт/блокування рахунків, звернення стягнення на доходи;
- зобов'язання банківській установі (зокрема AT «Універсал Банк» (monobank) та АТ КБ «ПриватБанк») тимчасово зняти арешти з рахунків позивачки для відновлення доступу до підприємницької та професійної діяльності.
Мотивуючи вказане клопотання, позивач вказав, що за спірними рішеннями тримає примусове стягнення з коштів, що призводить до соціально-економічних втрат, які неможливо буде компенсувати навіть у разі задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведених положень КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Відтак, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Як вказано вище, позивач просить суд забезпечити позов шляхом: зупинення дії податкової вимоги № ф-1379-17-у від 15.05.2019, яка є підставою для виконавчого провадження №62316624, до набрання законної сили рішенням у цій адміністративній справі; зупинення виконавчого провадження №62316624, відкритого Голосіївським відділом державної виконавчої служби на підставі вказаної податкової вимоги, до вирішення спору по суті; заборони державному виконавцю вчиняти будь-які виконавчі дії в межах провадження №62316624, зокрема: стягнення коштів, арешт/блокування рахунків, звернення стягнення на доходи; зобов'язання банківській установі (зокрема AT «Універсал Банк» (monobank) та АТ КБ «ПриватБанк») тимчасово зняти арешти з рахунків позивачки для відновлення доступу до підприємницької та професійної діяльності.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач пов'язує із вчиненням виконавчих дій та стягненням грошових коштів, арешт/блокування рахунків, звернення стягнення на доходи, проведених в рамках виконавчого провадження.
У постанові Верховного Суду від 20.08.2019 у справі № 200/3887/19-а не підтримано висновок судів про забезпечення позову, з тих мотивів, що державний виконавець, здійснюючи примусове виконання відповідного виконавчого документа, уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника лише у межах суми стягнення. Решта ж коштів та інших матеріальних активів залишається у вільному розпорядженні боржника.
Суду не надано підтверджень на обґрунтування припущень, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Суд звертає увагу, що позивачем не підтверджено належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, як і не надано належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим відновлення попереднього становища позивача внаслідок задоволення позову.
Окрім того, з системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Наведені правові висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 13.03.2020 у справі №1740/2484/18, від 30.09.2020 у справі №640/1305/20, від 31.03.2021 у справі №560/6068/20, від 19.05.2021 у справі №ЗД/380/54/20 та від 18.05.2021 у справі №140/13152/20.
Судом враховано, те, що в разі незабезпечення даного позову жодним чином не вплине на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки, позивач не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення їх виконання в порядку, передбаченому статтею 33 Закону №1404-VIII, а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства.
Також суд зазначає, що обставини, викладені в заяві про забезпечення позову, пов'язані з позовними вимогами, а тому забезпечення позову, вказує на вирішення спору по суті, та не спрямоване на збереження існуючого становища до набрання законної сили рішенням у цій адміністративній справі, що не відповідає меті забезпечення позову в розумінні статті 150 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу, що Великою Палатою Верховного Суду в рішенні від 28.03.2018 у справі №800/521/17 було зроблено висновок про те, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
У питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в тому, що рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання, і такі рішення можуть завдавати шкоди й мати наслідки, які позивач оцінює негативно, однак відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Такий правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, від 26.12.2019 у справі №640/13245/19 та від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 23.01.2020 у справі №813/2149/18, від 31.05.2021 у справі №120/2337/20-а та від 30.09.2021 у справі №140/1856/21.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 28.05.2025 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.
Суддя І.І. Соломко