29 травня 2025 року м. Рівне №460/7308/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Афрако" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Афрако" (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2024/000839; 2) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2024/000114/2 від 27.11.2024. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач на підставі Контракту від 23.10.2024 № l-AFR-2024-E імпортує в компанії POLMOstrow Sp. Z о.о. на умовах EXW-WYSOCKO WIELKIE (INCOTERMS 2010/ INCOTERMS 2020) запасні частини до автомобілів. 25.11.2024 уповноваженим декларантом до Рівненської митниці подано митну декларацію № 24UA204020028970U8. При визначенні митної вартості товару декларантом обрано перший метод - за ціною договору. До вказаної митної декларації декларантом долучені документи, які підтверджували митну вартість товару за основним методом. Позивач вказує, що в процесі здійснення процедури митного контролю посадовою особою відповідача зазначено, що митна вартість імпортованого товару за ціною договору не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, а подані до митного оформлення та на вимогу митного органу документи містять розбіжності та неточності. Виходячи з викладеного, митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості № UA204000/2024/000114/2 від 27.11.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA204020/2024/000839. Позивач вважає, що такі рішення митного органу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки подані до митного оформлення документи у повній мірі підтверджували числові значення митної вартості товару, а підстав для витребування додаткових документів не було.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову. Свої заперечення аргументує тим, що за митною декларацією були подані супровідні документи, які не є достатніми для визнання заявленої митної вартості товару за першим методом та містять розбіжності. Зазначає, що на вимогу митниці декларантом не було подано додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Оскільки декларантом подано документи, які на думку митниці фактично не підтверджують заявлену позивачем вартість товару, рішення про коригування митної вартості прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 23.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 08.05.2025 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін відмовлено.
Розглянувши заяви по суті та матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив таке.
Між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Афрако" та польською компанією POLMOstrow Sp. Z о.о. укладено Контракт від 23.10.2024 № l-AFR-2024-E (далі - Контракт).
Відповідно до п.1.1 Контракту Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та сплатити: глушники, вихлопні труби та їх частини, тут і далі іменовані Товари, на суму в асортименті та за ціною, зазначеними в інвойсах, що виставляє Постачальник в рамках цього контракту, і є його невід?ємною частиною.
За змістом пп. 2.1.1. п. 2.1 Контракту, умови поставки EXW WYSOCKOWIELKIE (INCOTERMS 2010/INCOTERMS 2020), якщо інше не обумовлено специфікацією та інвойсом або не погоджено сторонами в процесі виконання контракту.
Пунктом 4.1 Контракту визначено, що постачання товарів за цим контрактом здійснюється партіями з періодичністю за погодженням сторін. Узгодження може бути здійснено сторонами з використанням будь-яких засобів зв'язку.
Кожна партія товару формується Постачальником відповідно до замовлення покупця. Форма замовлення узгоджується обома сторонами окремо (п. 4.2).
Відповідно до п. 4.3 Контракту, Постачання здійснюються в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях та інвойсах, отриманих Покупцем на кожну партію товару, якщо інше окремо не обумовлено сторонами.
Згідно із п. 5.1 Контракту, ціни на товари формуються виходячи з чинних цін Постачальника. Постачальник може надати Покупцеві знижки. Постачальник повідомляє Покупця про ціни, що діють на момент відправлення кожної партії товару. Постачальник має право змінювати чинні ціни до виставлення інвойсу
Ціна на фактурі буде виставлена у валюті Євро, після перерахування, відповідно до середнього курсу Національного Польського Банку в день виставлення інвойсу (п.5.2).
Оплата за кожну поставку здійснюється в Євро не пізніше 30 днів з моменту виставлення інвойсу банківськими переказами по системі S.W.I.F.T. на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у цьому контракті (п. 5.3).
У визнаному 30 денному терміні платежу Покупець може отримати лише одну поставку. У разі другої поставки необхідно заплатити першу поставку (п.5.4).
Позивачем зроблено замовлення на поставку товару.
04.11.2024 продавцем товару складено попередній рахунок (proforma invoice № 453/2024) на поставку 68 позицій товару.
Відповідно до змісту попереднього рахунку (proforma invoice № 453/2024 від 04.11.2024) вартість такого товару становить 9087,79 Євро.
Попередній рахунок (proforma invoice № 453/2024 від 04.11.2024) містить посилання на Контракт від 23.10.2024 № l-AFR-2024-E.
Позивачем здійснено 100 % передоплату замовленого товару, що підтверджується квитанцією SWIFT № 5 від 11.11.2024 на суму 9087,79 Євро.
19.11.2024 продавцем складено комерційний інвойс (commercial invoice) № FE162/WY/2024 на поставку товарів загальною вартістю 9087,79 Євро.
Комерційний інвойс (commercial invoice) № FE162/WY/2024 від 19.11.2024 містить посилання на Контракт від 23.10.2024 № l-AFR-2024-E.
До комерційного інвойсу № FE162/WY/2024 від 19.11.2024 складено специфікацію № 162 від 19.11.2024, яка містить інформацію про перелік замовленого позивачем товару.
25.11.2024 уповноваженим декларантом до Рівненської митниці подано митну декларацію № 24UA204020028970U8 для митного оформлення товарів: елементи вихлопної системи до автомобілів (глушники, труби) в кількості 455шт.
Для визначення митної вартості товару обрано перший метод - за ціною контракту.
При розрахунку митної вартості до ціни, що була фактично сплачена додано витрати на транспортування товару.
Для підтвердження митної вартості товару та її складових декларантом надано наступні документи (графа 44 митної декларації № 24UA204020028970U8 від 25.11.2024):
- Контракт № 1-AFR-2024-E від 23.10.2024р;
- Специфікація № 1V1 від 19.11.2024р;
- Proforma invoice № 453/2024 від 04.11.2024р;
- Commercial invoice № FE 162/WY/2024 від 19.11.2024р;
- повторно Commercial invoice № FE 162/WY/2024 від 19.11.2024р. (з печаткою отримувача);
- Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate\EUR. 1) № PL/MF/AU 0253933 від 19.11.2024р;
- Специфікація виробника товару № 162 від 19.11.2024р;
- CMR № 523903 від 19.11.2024р;
- Квитанція SWIFT № 5 від 11.11.2024р;
- Заключна виписка з АТ КБ «Приватбанк» за 11.11.2024р;
- Відвантажувальна специфікація від 19.11.2024р;
- Прайс лист № б. н. з 01.11.2024р. по 30.11.2024р;
- Митна декларація країни відправлення № 24PL394010000CJZA9 від 19.11.2024р.
- Договір доручення № 141024 щодо надання послуг з декларування товарів від 14.10.2024р;
- Договір перевезення вантажу в міжнародному і внутрішньому сполученні № ДТА-011124 від 01.11.2024р;
- Заявка № АД12-11 від 12.11.2024р. до Договору № ТА-011124 від 01.11.2024р;
- Рахунок-фактура № СФ-0000035 від 25.11.2024р;
- Лист вих. № 2711-1 від 27.11.2024р;
- Експертний висновок № I-197 від 26.11.2024р.
За результатами розгляду декларації митний орган надіслав декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів, а саме:
1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені
спеціалізованими експертними організаціями;
2) виписку з бухгалтерської документації продавця;
3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
4) банківські платіжні документи, що можливо пов'язати з оцінюваною партією
товарів;
5) інвойс від 04.11.2024 №453/2024;
6) замовлення відповідно до пункту 4.2 Контракту;
7) сертифікат якості відповідно до пункту 3.1 Контракту..
За результатами проведеної консультації, Рівненська митниця прийняла рішення № 204000/2024/000114/2 від 27.11.2024 про коригування митної вартості товару № 1, відповідно до якого визначену декларантом митну вартість товару № 1 скориговано на підставі інформації щодо митної вартості товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією - МД від 19.08.2024 № 24UA209170067829U4 - 4,43 дол. США/кг.
Числове значення митної вартості товару № 1 у валюті рахунку становить 13174,20 євро (4,43 дол. США/кг * 3094,3 кг * 41,3193 UAH/USD / 42,9927 UAH/EUR), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 566394,43 грн (13174,20 євро * 42,9927 UAH/EUR).
У графі 33 рішення № 204000/2024/000114/2 від 27.11.2024 митний орган зазначив, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки подані до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи є неповними та містять розбіжності:
- У банківському платіжному документі від 11.11.2024 № 5 зазначено адресу платника, що не кореспондується із відомостями, що зазначені у Контракті від 23.10.2024 № 1-AFR-2024-E. У графі 70 даного банківського платіжного документа зазначено реквізити інвойсу від 04.11.2024 № 453/2024, що до митного оформлення не наданий.
- Наданий документ, що заявлений як «Прайс-лист» від 01.11.2024 б/н не може розглядатись як джерело цінової інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців в умовах вільної конкуренції, оскільки він містить інформацію лише щодо продажу товарів, які зазначені у інвойсі від 19.11.2024 № FE162/WY/2024, що наштовхує на спеціальну ціну для конкретного підприємства, а саме імпортера за поданим інвойсом.
- Статистична вартість товарів, що зазначена у копії митної декларації країни відправлення від 19.11.2024 № 24PL394010000CJZA9 перевищує заявлену до митного оформлення митну вартість товарів за МД.
- Пунктом 4.2 Контракту передбачено замовлення, що до митного оформлення не надано.
- Пунктом 3.1 Контракту передбачено сертифікат якості, що до митного оформлення не наданий.
- У додатково наданому експертному висновку від 26.11.2024 № 1-197, експертом зазначається, що товар, який зазначений у інвойсі від 19.11.2024 № FE162/WY/2024 по своїй ціновій категорії попадає в діапазон цін та його ціна відповідає середньо - ринковим цінам, що склалися на світовому ринку, але разом з тим у таблиці з аналізом джерел інформації на сторінках 4-21 Висновку зазначається діапазон цін, верхня межа якого значно перевищує ціни за вищевказаним інвойсом, що спростовує твердження, щодо відповідності середньо - ринковим цінам, що склалися на світовому ринку.
Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.
ІІ. Відповідно до статті 64 Митного кодексу України, Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією:
Товар № l - МД від 19.08.2024 Nє 24UA209170067829U4 - 4,43 дол. США/кг.
III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком:
1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
2) виписку з бухгалтерської документації продавця;
3) каталоги, спепифікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
4) банківські платіжні документи, що можливо пов?язати з оцінюваною партією товарів:
5) інвойс від 04.11.2024 Nє453/2024;
6) замовлення відповідно до пункту 4.2 Контракту:
7) сертифікат якості відповідно до пункту 3.1 Контракту.
У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв?язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних товарів (статі 59 - 61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.
Митну вартість товару № l визначено на підставі інформації щодо митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією: Товар № 1 - МД від 19.08.2024 № 24UA209170067829U4 - 4,43 дол. США/кг.
Числове значення митної вартості товару № 1 у валюті рахунку становить 13174,20 євро (4,43 дол. США/кг * 3094,3 кг * 41,3193 UAH/USD / 42,9927 UAH/EUR), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 566394,43 грн (13174,20 євро * 42,9927 UAH/EUR).
У зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення, у митному оформленні товарів за декларацією № 24UA204020028970U8 від 25.11.2024 відмовлено, про що складено картку відмови № UA204020/2024/000839.
Випуск у вільний обіг товарів здійснено за МД від 28.11.2024 №24UA204020029263U3, сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 35053,89грн.
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, частиною першою статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
В силу вимог частини другої-третьої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).
Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.
Разом з тим, з урахуванням положень частини третьої статті 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнівів у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажом на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Частиною дев'ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
В силу вимог частини другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
З аналізу наведених вище норм права вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли: надані декларантом документи містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, або наявні ознаки підробки.
Отже наведені норми законодавства зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Так, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.
При цьому, позиція митного органу полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних (наявність неточностей), необхідних для визначення митної вартості, у зв'язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці по розмитненню подібного товару.
Щодо зауваження відповідача про те, що у банківському платіжному документі від 11.11.2024 № 5 зазначено адресу платника, що не кореспондується із відомостями, що зазначені у Контракті від 23.10.2024 № 1-AFR-2024-Е та що у графі 70 даного банківського платіжного документа зазначено реквізити інвойсу від 04.11.2024 № 453/2024, що до митного оформлення не наданий.
Судом вище по тесту рішення зазначено, що згідно п. 1.1. Контракту № 1-AFR-2024-Е від 23.10.2024, Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та сплатити: глушники, вихлопні труби та їх частини, тут і далі іменовані Товари, на суму в асортименті та за ціною, зазначеними в інвойсах, що поставляє Постачальник в рамках цього контракту, і є його невід'ємною частиною.
Пункт 4.3. Контракту № 1-AFR-2024-Е від 23.10.2024 передбачає, що постачання здійснюється в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у специфікаціях та інвойсах, отриманих Покупцем на кожну партію товару, якщо інше окремо не обумовлено сторонами.
Відповідно до п. 5.3. Контракту № 1-AFR-2024-E від 23.10.2024, оплата за кожну поставку здійснюється в Євро не пізніше 30 днів з моменту виставлення інвойсу банківськими переказами по системі S.W.I.F.T. на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у цьому контракті.
Матеріалами справи стверджується, що загальна вартість товару, який надійшов на розмитнення до відповідача становила 9087,79 Євро.
Згідно п. 8 Контракту № 1-AFR-2024-Е від 23.10.2024, адреса покупця (позивача у даній справі): 33018, Україна, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Володимира Стельмаха, 53.
Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення надано платіжну інструкцію про переказ коштів в системі SWIFT № 5 від 11.11.2024, яка була оформлена в електронному вигляді і за своєю формою та змістом відповідають вимогам Постанови НБУ від 28.07.2008 № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» (далі - Постанова НБУ від № 216).
Згідно відомостей графи 50-F квитанції SWIFT від № 5 від 11.11.2024, адреса клієнта-замовника (позивача): вул. Курчатова, 53, Україна/Рівне, 33018.
Суд зауважує, що вказані обставини пояснюються тим, що Рішенням Рівненської міської ради № 2136 від 08.07.2022 «Про перейменування вулиць, площі та найменування скверу в місті Рівному», вулиця Курчатова була перейменована на вулицю Володимира Стельмаха.
Згідно положень пункту 14 розділу ІІ Постанови НБУ № 216 платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити:
1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);
2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);
3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;
4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);
5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);
6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;
7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);
8) найменування надавача платіжних послуг отримувача (для банку - SWIFT-код/(ВІС) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг);
9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;
10) призначення платежу;
11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);
12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова");
13) підпис(и) (власноручний(і)/електронний(i)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;
14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами "резидент" чи "нерезидент" під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.
Як наведено вище по тексту, оплату за товар позивачем здійснено через банківський сервіс «Інтернет-банкінг» з рахунку позивача, а тому електронна квитанція, яка містить обов?язкові реквізити електронного розрахункового документа, зокрема, платіжної інструкції в іноземній валюті, визначені положеннями вказаної Постанови НБУ № 216, є документом, що підтверджує здійснену позивачем на рахунок продавця оплату за товар, що поставляється.
З огляду на викладене прослідковується, що фактично мало місце лише перейменування назви вулиці на підставі рішення органу місцевого самоврядування без зміни реального (фактичного) місця знаходження позивача, що не є розбіжностями в розумінні положень Митного кодексу України.
До того ж, чинне законодавство України не містить положень, які б визначали у такому випадку неможливість проходження процедури розмитнення товару за ціною договору. Ба більше, вказані обставини жодним чином не впливають на митну вартість товару.
Варто зазначити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А обставини здійснення платежу свідчать про виконання чи неналежне виконання покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Проте, такі не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.
У наданому електронному повідомленні SWIFT № 5 від 11.11.2024 міститься посилання на контракт та інвойс, зазначено дату операції, суму операції в Євро, найменування та ідентифікаційні коди (ЄДРПОУ) відправника та отримувача, найменування банку відправника і банку отримувача, код SWIFT (BIC) та ін.
Отже митний орган мав змогу чітко та однозначно ідентифікувати позивача, як платника, з огляду на ті відомості, які містяться у цій квитанції і адреса, у даному випадку не є тією обставиною, яка дозволяла б ставити під сумнів здійснення позивачем оплати товару, який постачався. Тому, зауваження відповідача, що адреса, зазначена у квитанції SWIFT № 5 від 11.11.2024 не кореспондується із відомостями, що зазначені у Контракті від 23.10.2024 № 1-AFR-2024-E, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.
На продовження з'ясування обставин щодо зауважень митного органу, що у графі 70 даного банківського платіжного документа зазначено реквізити інвойсу від 04.11.2024 № 453/2024, що до митного оформлення не наданий, суд зважає на таке.
Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що продавцем було виставлено Proforma invoice № 453/2024 від 04.11.2024 на суму 9087,79 Євро. При цьому, Proforma invoice (рахунок-проформа) подавався при митному оформленні, що підтверджується відомостями з митної декларації, за якою було відмовлено у випуску товарів, № 24UA204020028970U8 від 25.11.2024 (вказаний під кодом 0325), а також відомостями з картки відмови в прийнятті митної декларації № UA204020/2024/000839.
У рахунку-проформі № 453/2024 від 04.11.2024 містяться умови оплати: 100 % передоплата перед завантаженням товару.
Судом встановлено, що позивач, виконуючи договірні зобов'язання, здійснив 100 % передоплату у розмірі 9087,79 Євро на підставі вказаного рахунку-проформи, що підтверджується наданою до митного оформлення квитанцією SWIFT № 5 від 11.11.2024.
Також доказами, наявними у справі стверджується, що в ході процедури поставки продавцем сформовано Commercial invoice № FE 162/WY/2024 від 19.11.2024, який є безпосередньо товаросупровідним документом і подавався під час митного оформлення та містить аналогічні з рахунком-проформою умови оплати: 100% передоплата перед завантаженням товару.
Таким чином, здійснення оплати за товар відбулося із посиланнями на рахунок-проформу (Proforma invoice) у графі 70 квитанцій SWIFT № 5 від 11.11.2024, що відповідає визначеним умовам зовнішньоекономічного контракту та не суперечить йому.
Отже під час митного оформлення Рівненській митниці було надано два інвойси: Proforma invoice № 453/2024 від 04.11.2024р. і Commercial invoice № FE 162/WY/2024 від 19.11.2024р.
Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає вимогу митного органу щодо не надання інвойсу від 04.11.2024 № 453/2024 безпідставною, оскільки такий документ - Proforma invoice № 453/2024 від 04.11.2024, було надано митному органу.
Разом з тим суд уважає за необхідне також звернути увагу на те, що специфікація № 1V1 від 19.11.2024, рахунок-проформа № 453/2024 від 04.11.2024 та рахунок-фактура (Commercial invoice) № FE 162/WY/2024 від 19.11.2024 не містять будь-яких розбіжностей в числових значеннях митної вартості товару, а чітко відображають ідентичні умови оплати та вартість товару, яка і була повністю сплачена позивачем на момент митного оформлення та підтвердження чого було надано митному органу.
Щодо зауваження митного органу стосовно того, що наданий документ, що заявлений як прайс-лист від 01.11.2024 б/н не може розглядатись як джерело цінової інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців в умовах вільної конкуренції, оскільки він містить інформацію лише щодо продажу товарів, які зазначені у інвойсі від 19.11.2024 № FE162/WY/2024, що наштовхує на спеціальну ціну для конкретного підприємства, а саме імпортера за поданим інвойсом.
Дослідженими судом доказами встановлено, що декларантом до митного оформлення було надано прайс-лист № б. н. з 01.11.2024р. по 30.11.2024, який видано компанією «POLMOstrow Sp. z 0.0.», що є продавцем за Контрактом № 1-AFR-2024-E від 23.10.2024.
Вартість товарів, яка відображена у прайс-листі, в повній мірі відповідає тій вартості, яка визначена у специфікації № 1V1 від 19.11.2024р., Proforma invoice № 453/2024 від 04.11.2024р. та Commercial invoice № FE 162/WY/2024 від 19.11.2024.
Зі змісту такого прайс-листа слідує, що останній містить комерційну пропозицію постачальника необмеженому колу заінтересованих покупців на умовах EXW-WYSOCKO WIELKIE/Polska.
При цьому, як встановлено судом, у зазначеному прайс-листі міститься інформація щодо ціни на 72 товари, тоді як в інвойсі від 19.11.2024 № FE162/WY/2024 відображено, що позивач замовив і придбав лише 68 товарів, тобто на 4 менше (без товарів за артикулами 68.38, 70.304, 70.305, 75.27).
Суд вважає, що відповідачем належним чином не обґрунтовано, як саме вказані обставини ставлять під сумнів достовірність визначеної митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листах інформація щодо вартості одиниці товару, відповідає вартості, визначеної в інвойсах.
Наданий позивачем прайс-лист адресований широкому колу покупців для експорту товарів в Україну чи в будь-яку іншу державу та містить інформацію стосовно адреси місцезнаходження, умов поставки та контактів із компанією-постачальником.
Отже зазначений прайс-лист не суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців.
Також слід зазначити, що прайс-лист не є основним документом , який підтверджує митну вартість товарів. Такий лист є довідником цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців і жодним нормативно-правовим актом не встановлено вимог щодо форми та змісту такого листа.
Таким чином, відповідач не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару, тому зауваження відповідача з цього приводу є безпідставними.
Щодо зауваження митного органу з приводу того, що статистична вартість товарів, що зазначена у копії митної декларації країни відправлення від 19.11.2024 № 24PL394010000CJZA9 перевищує заявлену до митного оформлення митну вартість товарів за МД.
Так, митна декларація країни відправлення в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Натомість відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України декларант може подати декларацію країни відправлення за власним бажанням. У цьому випадку вона підтверджує проходження товару митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки це обумовлено застосуванням під час її визначення середньомісячного курсу валют та його коливанням в країнах Європейського Союзу, а не заниженням ціни згідно з документами, які видані продавцем.
Суд вважає, що статистична вартість, зазначена в митній декларації країни відправлення, не може братися до уваги, оскільки це вартість, приписувана товарами відповідно до правил, встановлених в країні статистичного обліку, яка зазначається для статистичних даних.
Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Частиною 10 ст. 58 МК України передбачено, які витрати (складові митної вартості) при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Тобто, основну складову митної вартості товару складає ціна, зазначена в рахунку-фактурі (рахунку-проформі), а також витрати, залежно від умов поставки цих товарів, в конкретно цьому випадку - EXW.
Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, фактурна вартість - ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару.
Судом встановлено, що у митній декларації країни відправлення у графі "Повна сума у рахунку (14 06)", вказана фактурна вартість експортованих товарів - 9087,79 Євро, що повністю збігається із вартістю, зазначеною в специфікації, рахунку-проформі і рахунку-фактурі. Тому це не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і товаросупровідними документами та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 813/1350/14, експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера, а покупець товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації.
У даній справі митна декларація країни відправлення № 24PL394010000CJZA9 від 19.11.2024 оформлена продавцем товарів згідно з умовами ведення його господарської діяльності в Республіці Польща, а її оформлення не залежало від самого позивача.
Використання ж митним органом статистичної вартості товару для встановлення дійсності числових значень в митній декларації не передбачено чинним законодавством України, тому не може братись до уваги при розмитненні товарів відповідно до митної декларації № 24UA20402002897008 від 25.11.2024.
Таким чином, зазначене митним органом зауваження стосовно поданих позивачем документів жодним чином не впливає на правильність визначення заявленої митної вартості.
Щодо зауважень митного органу, що п. 4.2 Контракту передбачено замовлення, що до митного оформлення не надано та що п. 3.1 Контракту передбачено сертифікат якості, що до митного оформлення не наданий.
Частиною 2 ст. 53 МК України передбачено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів і у вказаному переліку замовлення та сертифікат якості відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Судом встановлено, що зміст умов Контракту № 1-AFR-2024-Е від 23.10.2024, ціна товару не поставлена в залежність від його якості та сертифікатом вона не передбачається.
Митна вартість товарів не встановлюється на підставі замовлень або сертифікатів якості, позаяк ці документи до складових митної вартості товарів і підтвердження його ціни не мають жодного відношення.
Таким чином, ненадання митному органу замовлення і сертифікату якості не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Митному органу під час митного оформлення було надано повний пакет документів, відомості у яких не містять будь-яких розбіжностей і вони давали можливість митному органу ідентифікувати як імпортований товар, так і його ціну.
Щодо зауваження митного органу, що у додатково наданому експертному висновку від 26.11.2024 № 1-197, експертом зазначається, що товар, який зазначений у інвойсі від 19.11.2024 № FE162/WY/2024 по своїй ціновій категорії попадає в діапазон цін та його ціна відповідає середньо - ринковим цінам, що склалися на світовому ринку, але разом з тим у таблиці з аналізом джерел інформації на сторінках 4-21 Висновку зазначається діапазон цін, верхня межа якого значно перевищує ціни за вищевказаним інвойсом, що спростовує твердження, щодо відповідності середньо - ринковим цінам, що склалися на світовому ринку.
Суд звертає увагу на те, що діапазон - це інтервал значень будь-якої величини і він, в цьому випадку, логічно відображає як нижню, так і верхню межу ціни на товар у світі. Проте це жодним чином не означає, що постачальник повинен продавати, а позивач придбавати товар виключно за ціною, яка відповідає верхній межі діапазону, вказаного в Експертному висновку № I-197 від 26.11.2024.
Судом встановлено, що ціна імпортованого товару не була нижчою за означений діапазон цін світового ринку. Наведене спростовує твердження відповідача про те, що ціна на товар не відповідає середньо - ринковим цінам, що склалися на світовому ринку.
Тобто, вказаний в Експертному висновку № I-197 від 26.11.2024 діапазон цін охоплює ціни на товар, які імпортувалися позивачем, про що вказав експерт на сторінці 21 висновку: «Експерт провів аналіз ринку на аналогічну продукцію і прийшов до висновку, що товар, який зазначений у специфікації № 1V1 від 19.11.2024, інвойсі № FE 162/WY/2024 від 19.11.2024 та контракту № 1-AFR-2024-Е від 23.10.2024 по своїй ціновій категорії попадає в діапазон та його ціна відповідає середньо-ринковим цінам, що склалися на світовому ринку.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Експертний висновок № I-197 від 26.11.2024, чинний та ніким не скасований, а тому зазначена у ньому інформація могла бути використана відповідачем під час митного оформлення товарів.
Незгода митного органу з наданим експертним висновком не є підставою для коригування митної вартості товарів.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд констатує, що усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу не підтвердження позивачем числових значень складових митної вартості, є безпідставними та необґрунтованими.
Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.
Суд наголошує, що в ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до ч.2 ст.55 Митного кодексу України.
Тому, наявність саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, від 27.02.2025 у справі № 300/784/24, які відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при ухваленні рішення у даній справі.
На переконання суду, відповідач не довів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, не вказав на документи, зазначені у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, і які подав позивач як декларант при митному оформленні товару, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар, всупереч імперативної вимоги закону.
Отже, відповідно до наявних у справі доказів досліджених судом, відповідач взагалі не мав передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України підстав для витребування у позивача додаткових документів.
Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що цінова інформація щодо вартості аналогічного товару згідно з базами даних ЄАІС Держмитслужби є іншою, ніж зазначена позивачем у митній декларації. Наведене призвело до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості товарів.
Поряд із тим, судом враховано, що текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. У свою чергу, не доведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішеннях про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом.
Такий висновок суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 та від 12.01.2022 у справі № 520/11061/2020.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст.242 КАС України.
Також, Верховний Суд у своїх постановах від 25.02.2020 у справі № 260/718/19 та від 27.04.2020 у справі № 140/804/19, від 28.04.2023 у справі № 200/9362/20-а, від 27.02.2025 у справі № 300/784/24 наголошував, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару у митних деклараціях, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зауважує, що в ході розгляду справи відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення у спірних правовідносинах. Натомість, доводи позивача обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, а факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що не відповідають встановленим у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягають скасуванню як протиправні, тому позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 6056грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 43768, № 43769 від 17.04.2025.
З огляду на те, що позовну заяву задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі сплачений позивачем судовий збір у розмірі 6056грн.
Щодо стягнення витрат на офіційний переклад документів, викладених іноземною мовою в розмірі 4509грн, суд враховує наступне.
Відповідно до положень пункту першого частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем понесені витрати за письмовий офіційний переклад письмових доказів.
Відповідно до частин 5, 6 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
На підтвердження понесення витрат на письмовий переклад документів з англійської та польської мов на українську мову, які надані ПП «Альфа Переклад», позивачем долучено: копію договору про надання послуг усного та письмового перекладу № 136-25 від 13.03.2025, укладеного між позивачем та ПП «Альфа Переклад»; рахунок на оплату № 51 від 13.03.2025 за перекладацькі послуги, всього на суму 4509грн; акт надання послуг № 50 від 13.03.2025 на суму 4509грн; платіжну інструкцію № 43080 від 13.03.2025 на суму 4509грн із призначенням платежу: «За послуги перекладу з нот. посвідченням англ. - укр. пол. - укр. мов, рахунок № 51 від 13.03.2025 без ПДВ».
Таким чином, на користь позивача також підлягають стягненню витрати, пов'язані із залученням перекладача в розмірі 4509грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Рівненської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2024/000839.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів № UA204000/2024/000114/2 від 27.11.2024.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Афрако" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненської митниці судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 6056грн та витрати, пов'язані із залученням перекладача в розмірі 4509грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 29 травня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Афрако" (вул. Володимира Стельмаха, 53, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33019, ЄДРПОУ/РНОКПП 37645823)
Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)
Суддя Т.О. Комшелюк