29 травня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/10250/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Військову частину НОМЕР_2 про визнання незаконними, протиправними роз'яснень та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними, протиправними роз'яснень та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати незаконним та протиправним надання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) полковником ОСОБА_2 роз'яснення № 370/6/4/1571 від 10.06.2022 щодо порядку виплати грошової компенсації за неотримане речове майно військовослужбовцям, які були призвані по мобілізації в умовах воєнного стану про те, що "У відповідності до вимог п. 17 розділу ІІІ "Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період", яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 "Мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилась в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причин), під час звільнення не видаються";
- визнати скасованим, незаконним, протиправним, безпідставним та дискримінаційним стосовно мобілізованих військовослужбовців та нечинним з дня вчинення - з 10.06.2022 роз'яснення Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_3 , яке зазначено у вих. №370/6/4/1571 від 10.06.2022, про те, що виплата грошової компенсації за неотримане речове майно військовослужбовцям, які були призвані по мобілізації, у разі їх звільнення з військової служби чи загибелі - не передбачена, ураховуючи те, що відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (зі змінами), мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються;
- визнати скасованою з дня вчинення - з 10.06.2022 вказівку (розпорядження, рекомендацію) Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_3 "Прошу врахувати", яка зазначена у вих. №370/6/4/1571 від 10.06.2022, і стосується врахування того, що виплата грошової компенсації за неотримане речове майно військовослужбовцям, які були призвані по мобілізації, у разі їх звільнення з військової служби чи загибелі - не передбачена, ураховуючи те, що відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (зі змінами), мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються;
- зобов'язати відповідача у письмовій формі заборонити військовій частині НОМЕР_2 враховувати вказівку (розпорядження, рекомендацію) Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_3 "Прошу врахувати", яка зазначена у вих. №370/6/4/1571 від 10.06.2022, і стосується врахування того, що у відповідності до вимог п. 17 розділу ІІІ "Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період", яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, "Мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилась в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причин), під час звільнення не видаються".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 24.02.2022 до 07.05.2024 проходив військову службу за мобілізацією, при цьому, за час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 його не було забезпечено повністю речовим майном особистого користування. Після звільнення з військової служби позивач 10.05.2024 звернувся із відповідною заявою до військової частини про відшкодування йому грошової компенсації за недоотримане речове майно. Однак на своє звернення отримав лист від 16.05.2024 №2503 з відмовою у відшкодуванні йому грошової компенсації за недоотримане речове майно, з посиланнями, зокрема, на лист-роз'яснення Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_3 №370/6/4/1571 від 10.06.2022, зі змісту якого позивач встановив неточність та суперечність висновків вказаного листа як основним приписам Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", так і приписам Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, та положенням Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178. Позивач зазначає, що саме у Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено грошову компенсацію військовослужбовцям вартості за неотримане речове майно. Указане послугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/10250/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними, протиправними роз'яснень та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач правом подання відзиву на адміністративний позов не скористався, позовну заяву з додатками, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 направлено належним чином.
16.09.2024 до суду від позивача надійшла заява про залучення третіх осіб, у якій останній просив залучити до участі у цій справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_2 та на стороні позивача Міністерство оборони України, Кабінет Міністрів України, Верховну Раду України в особі Управління справами апарату Верховної Ради України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 заяву ОСОБА_1 про залучення третіх осіб задоволено частково. Залучено до участі у справі №440/10250/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними, протиправними роз'яснень та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Військову частину НОМЕР_2 . У задоволенні решти заяви відмовлено.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , молодший сержант запасу, 24.02.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.02.2022 №37 призваний на військову службу під час мобілізації на період дії воєнного стану та призначений старшим стрільцем відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с. 111/.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.05.2024 №129 сержанта ОСОБА_1 , такелажника взводу евакуаційної роти Військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 06.05.2024 №63-РС, у відставку за підпунктом "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за станом здоров'я, з 07.05.2024 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 /а.с. 42/.
10.05.2024 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 із заявою, у якій просив наказати начальнику речової служби військової частини видати йому довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, а її копію направити йому; видати наказ про нарахування і здійснення виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та здійснити виплату такої компенсації /а.с. 137-138/.
Листом Військової частини НОМЕР_2 від 16.05.2024 № 2503 за підписом т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 повідомлено позивача про те, що компенсація за недоотримане речове майно мобілізованим військовослужбовців не нараховується та не виплачується. При цьому у листі здійснено посилання, зокрема, на лист-роз'яснення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №370/6/4/1571 від 10.06.2022 /а.с. 112-113/.
Так, у листі начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №370/6/4/1571 від 10.06.2022 зазначено, що у відповідності до вимог пункту 17 розділу ІІІ "Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період", яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, "Мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилась в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються." Указано, що виплата грошової компенсації за неотримане речове майно військовослужбовцям, які були призвані по мобілізації, у разі їх звільнення з військової служби чи загибелі не передбачена /а.с. 51/.
Позивач, вважаючи незаконним та протиправним надання листа-роз'яснення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 №370/6/4/1571 від 10.06.2022, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.
За змістом абзацу 4 статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Як визначено частиною четвертою статті 2 Закону №2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII у редакції, чинній на час спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За змістом абзацу другого частини першої статті 9-1 Закону №2232-XII (у редакції, чинній станом на дату складення спірного листа-роз'яснення) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 9-1 Закону №2232-XII (у редакції Закону № 3621-IX від 21.03.2024) речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, визначення порядку виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України, який постановою від 16.03.2016 №178 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 1420 від 29.12.2021) затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).
Пунктом 2 Порядку №178 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
За змістом пункту 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема, у разі звільнення з військової служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Водночас, наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, далі - Інструкція № 232).
У пункті 1 розділу І Інструкції №232 (у редакції, чинній станом на дату складення спірного листа-роз'яснення) наведено, що ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці).
Згідно з пунктом 4 Розділу ІІІ Інструкції №232 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Відповідно до Порядку № 178 грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Розділом V Інструкції №232 передбачено особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період.
Зокрема, абзацами дев'ятим-десятим пункту 29 розділу V Інструкції №232 (у редакції, чинній на час складення спірного листа-роз'яснення) було передбачено, що особам офіцерського, сержантського та старшинського складу, які вибувають із військових частин, на речове майно, що знаходиться в їх користуванні, видається атестат. Номер виданого атестата вказується в приписі про відрядження або в супровідних документах.
При звільненні військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період вони вибувають з майном особистого користування. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини.
Згідно з абзацами десятим-одинадцятим пункту 29 розділу V Інструкції №232 (у редакції наказу Міністерства оборони № 19 від 11.01.2023, чинній на час звільнення позивача) у разі звільнення військовослужбовців з військової служби у запас або відставку в особливий період, у їх власність дозволяється залишати видані предмети речового майна особистого користування та інвентарне майно, вказані у відповідних примітках до Норм забезпечення. Інше інвентарне майно здається на речовий склад військової частини.
У разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
У даній справі спір виник з приводу правомірності надання листа-роз'яснення начальником Центрального управління речового забезпечення Тилу ІНФОРМАЦІЯ_5 №370/6/4/1571 від 10.06.2022.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 № 1934-XII (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Згідно з положеннями статті 3 цього Закону Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Відповідно до частин четвертої - дев'ятої статті 8 Закону № 1934-XII Головнокомандувач Збройних Сил України є найвищою військовою посадовою особою у Збройних Силах України.
Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює через Генеральний штаб Збройних Сил України безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України.
Безпосереднє військове керівництво - діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними.
Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України підпорядковуються Головнокомандувачу Збройних Сил України та відповідають за розвиток підпорядкованих їм військ (сил), їх технічне оснащення та всебічне забезпечення, підготовку та готовність до виконання покладених завдань.
У процесі організації підготовки підпорядкованих військ (сил) та забезпечення їх озброєнням, військовою технікою, іншими матеріально-технічними засобами командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України розробляють відповідні доктрини, настанови, бойові статути, оперативні і тактичні стандарти підготовки до застосування та ведення операцій (бойових дій).
Повноваження командувачів видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, основні завдання та порядок функціонування командувань видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України визначаються в положеннях, які затверджуються Головнокомандувачем Збройних Сил України.
Суд бере до уваги, що загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у військових частинах (установах) Збройних Сил України, штабах угруповань військ, (далі - військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням на дату підписання начальником Центрального управління речового забезпечення Тилу ІНФОРМАЦІЯ_5 листа-роз'яснення №370/6/4/1571 від 10.06.2022 визначалися Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, затвердженою наказом Генерального Штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 №124 (далі - Інструкція №124).
Так, відповідно до пункту 1.6 Інструкції № 124 службове листування військовими частинами (установами) ведеться за підпорядкуванням, за винятком листування між військовими частинами (установами), не підпорядкованими одна одній, або листування з цивільними установами та організаціями з різних питань службової діяльності.
Водночас, підпунктом 2.1.2 Інструкції №124 визначено, що управлінська діяльність військової частини (установи) здійснюється шляхом видання розпорядчих документів.
З питань, що становлять взаємний інтерес і належать до компетенції різних військових частин (установ), можуть прийматися спільні розпорядчі документи.
Видання розпорядчих документів військовою частиною (установою) визначається актами законодавства, нормативно-правовими актами та положеннями (статутами) про неї.
Згідно із підпунктом 2.1.6 Інструкції №124 у Збройних Силах України створюються такі види документів: наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.
Службовий лист - документ, який є одним із основних засобів спілкування, обміну інформацією та оперативного управління найрізноманітнішими процесами діяльності військ (сил).
За змістом підпункту 2.9.3 Інструкції №124 службові листи складаються з метою обміну інформацією, у тому числі для відповіді на запити інших військових частин (установ).
При цьому підпунктом 2.9.1.12. Інструкції №124 визначено, що забороняється оголошувати розпорядчими чи іншими службовими документами нижчих посадових осіб законодавчих актів України, наказів (директив, розпоряджень) старших командирів (керівників). Ці посадові особи в розпорядчих або інших службових документах можуть довести до підпорядкованих військових частин (установ) окремі вимоги законодавчих актів України та старших командирів (начальників) у своєму викладі з обов'язковим посиланням на номер та дату видання відповідного нормативно-правового акта.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, лист-роз'яснення начальника Центрального управління речового забезпечення Тилу ІНФОРМАЦІЯ_5 №370/6/4/1571 від 10.06.2022 є лише службовим листом, що виданий останнім для відповіді на запити командирів інших військових частин з власним трактуванням та викладом ним положень пункту 29 Розділу V Інструкції №232. Водночас, начальник (або ТВО начальника) тилу командування логістики ІНФОРМАЦІЯ_7 як начальник структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_8 мав відповідні повноваження у межах своїх функціональних обов'язків підписувати такий лист, адресований командирам військових частин.
Отже, лист-роз'яснення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №370/6/4/1571 від 10.06.2022 не є нормативно-правовим актом, тобто не містить обов'язкових норм права, а має лише рекомендаційний характер, а тому не визначає порядок розрахунку з військовослужбовцями під час звільнення з військової служби в особливий період.
Крім того, лист-роз'яснення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №370/6/4/1571 від 10.06.2022 не є персоналізованим стосовно позивача та не створює для нього жодних правових наслідків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України "Про Збройні Сили України" правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.
Таким чином, службовий лист не є правовою основою діяльності військової частини та не є обов'язковим для врахування під час вирішення питань, пов'язаних з діяльністю військової частини.
Слід зауважити, що дійсно твердження у листі-роз'ясненні начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №370/6/4/1571 від 10.06.2022 про те, що компенсація за недоотримане речове майно мобілізованим військовослужбовцям не нараховується та не виплачується, не узгоджується із нормами законодавства.
Наведеною вище нормою Інструкції №232 передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби в особливий період йому не видаються предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби.
Також згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції №232 при звільненні військовослужбовців у мирний час передбачено альтернативу: військовослужбовець за бажанням або отримує речове майно, яке не було отримане ним під час проходження служби, або грошову компенсацію за таке майно, виходячи із його закупівельної вартості.
Водночас, в особливий період згадана альтернатива відсутня, оскільки у силу абзацу одинадцятого пункту 29 розділу V Інструкції №232 видачу військовослужбовцям при звільненні неотриманого за період служби речового майна не передбачено.
Однак, норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку №178 та Інструкції №232 не скасовують в особливий період обов'язок військової частини сплатити військовослужбовцю при звільненні грошову компенсацію за неотримане речове майно.
При цьому висновки у листі - роз'ясненні, які містять неточності та не узгоджені із нормами законодавства, не створюють для позивача правові наслідки з огляду на рекомендаційний характер такого листа, натомість правові наслідки для позивача потягнули саме дії Військової частини НОМЕР_2 .
Суд враховує, що спір між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_2 стосовно отримання довідки для виплати грошової компенсації речового майна вирішено у судовому порядку. Так, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі №580/5931/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, виходячи із закупівельної вартості, розрахованої Міністерством оборони України станом на 1 січня поточного року, оформлену згідно з додатком до "Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України грошової компенсації вартості за неотримане речове майно", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, виходячи із закупівельної вартості, розрахованої Міністерством оборони України станом на 1 січня поточного року, оформлену згідно з додатком до "Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України грошової компенсації вартості за неотримане речове майно", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178.
Також рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 440/6941/24, яке набрало законної сили 28.02.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у зв'язку зі звільненням з військової служби.
Отже, судовим рішенням у цій справі вирішено спір щодо отримання позивачем грошової компенсації за неотримане речове майно у зв'язку зі звільненням з військової служби.
Задоволення позову позивача у цій справі не призведе до відновлення його права, про порушення якого він стверджує.
Крім того, оспорювані права позивача відновлено судовими рішеннями у справах №580/5931/24 та № 440/6941/24.
Суд наголошує, що обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Подібний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).
Отже, зважаючи на те, що лист-роз'яснення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №370/6/4/1571 від 10.06.2022 не тягне для позивача жодних прав та обов'язків, тобто не створює правових наслідків, визнання його протиправним та скасування не є ефективним способом захисту прав позивача, натомість порушене право позивача на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно відновлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі задоволенню не підлягають.
Зобов'язання відповідача у письмовій формі заборонити Військовій частині НОМЕР_2 враховувати вказівку є похідною позовною вимогою щодо основної позовної вимоги стосовно листа-роз'яснення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №370/6/4/1571 від 10.06.2022. Згідно з пунктом 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення основної позовної вимоги, то і похідна позовна вимога також не підлягає задоволенню.
Інших доказів на обґрунтування своїх доводів позивачем не надано.
Інші доводи позивача є безпідставними та не впливають на висновки суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи наведені норми законодавства, якими урегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог.
Підстави розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання незаконними, протиправними роз'яснень та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Канигіна Т.С.