Справа № 640/26926/20
28 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦБЕТОН» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Стислий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦБЕТОН» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.03.2020 року № 1462615572 та № 1452615572.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем ініційовано документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «МІДЛ ПРО», ТОВ «ТАЙЛЕР БІЗНЕСГРУП» та ТОВ «ФЕСТ СТАР». За результатами зазначеної перевірки складено акт № 22/26-15-05-07-02-10/38402724 про результати перевірки позивача. На підставі Акту перевірки відповідачем складено податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій. Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
23.12.2020 року від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що на підставі наказу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ « Укрспецбетон» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «МІДЛ ПРО» (код 40542363) (попередня назва ТОВ «ПРОЛАЙТ ПЛЮС») за травень 2017 року, з ТОВ «ТАЙЛЕР БІЗНЕСГРУП» (код 40787692) за грудень 2017 року та з ТОВ «ФЕСТ СТАР» (код 41228733) за травень 2017 року показників декларації з податку на додану вартість. За результатами зазначеної перевірки відповідачем був складений Акт, в якому зазначено про виявлені порушення норм Податкового кодексу України, а саме: - п.44.1, п.44.6 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст. 198, п.200.1. п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами, в частині завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2017 року у сумі 16 816 грн, та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за травень 2017 року у сумі 14 784 грн.; - п.44.1 ст. 44, п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами, до перевірки не надано документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено Позивачу податкові повідомлення - рішення від 11.03.2020. Так, при проведенні перевірки ТОВ «УКРСПЕЦБЕТОН» при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «МІДЛ ПРО» (код 40542363) за травень 2017, з ТОВ «ТАЙЛЕР БІЗНЕСГРУП» (код 40787692) за грудень 2017 року та з ТОВ «ФЕСТ СТАР» (код 41228733) за травень 2017 року, використано звітність, подану Позивачем в електронному вигляді до органів ДПС та інформацію, що міститься в інформаційних базах даних ДПС України ІС «Податковий блок», базах даних «Єдиний реєстр податкових накладних». Протягом періоду, за який ТОВ «МІДЛ ПРО» документально оформлювало надання послуг для Позивача, ТОВ «МІДЛ ПРО» не звітувало про наявність працюючих на підприємстві; не звітувало про наявність виробничих потужностей, орендованих чи власних приміщень, а також не встановлено залучення підприємством стороннього трудового ресурсу та основних засобів. Протягом періоду, за який ТОВ «ФЕСТ СТАР» документально оформлювало надання послуг для Позивача, ТОВ «ФЕСТ СТАР» не звітувало про наявність працюючих на підприємстві; не звітувало про наявність виробничих потужностей, орендованих чи власних приміщень, а також не встановлено залучення підприємством стороннього трудового ресурсу та основних засобів.
Заяви чи клопотання від сторін не надходило.
Процесуальні дії вчинені судом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідно до абзацу 1 та 4 пункту 2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
У відповідності до «Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва», затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року № 399, адміністративна справа № 640/26926/20 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року адміністративну справу № 640/26926/20 прийнято до провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦБЕТОН» (далі - ТОВ «УКРСПЕЦБЕТОН») є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.01.2013 року за номером 10661020000009353.
Основним видом діяльності за КВЕД є:
46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням
23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва
23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання
25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій
46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами
46.90 Неспеціалізована оптова торгівля
Відповідно до Наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 21.01.2020 року № 588 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «УКРСПЕЦБЕТОН», на підставі п.п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), призначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «УКРСПЕЦБЕТОН» з 24.01.2020 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів, з метою дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «МІДЛ ПРО» (код 40542363) (попередня назва ТОВ «ПРОЛАЙТ ПЛЮС») за травень 2017 року, з ТОВ «ТАЙЛЕР БІЗНЕСГРУП» (код 40787692) за грудень 2017 року та з ТОВ «ФЕСТ СТАР» (код 41228733) за травень 2017 року показників декларації з податку на додану вартість.
За результатами перевірки складено Акт про результати перевірки від 06.02.2020 року № 22/26-15-05-07-02-10/38402724.
У ході перевірки встановлено:
- ненадання посадовими особами ТОВ «УКРСПЕЦБЕТОН» до перевірки документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби на запит від 15.05.2019 № 91119/10/26-15-14-07-02-15, про що складено акт про не надання документів до перевірки від 30.01.2020 № 88-1/26-15-05-07-02-22;
- перевіркою не встановлено здійснення господарських операцій з постачання послуг від ТОВ «МІДЛ ПРО» та ТОВ «ФЕСТ СТАР» за травень 2017 року, чим порушено вимоги п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1. п. 200.4 ст. 200 ПК У країни, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 31 600 грн., в тому числі за травень 2017 року у сумі 31 600 гривень.
Згідно з висновками Акту перевірки: за період з 01.01.2018 по 31.01.2018 року (період взаємовідносин) ТОВ «УКРСПЕЦБЕТОН» задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду р.19 декларації) за травень 2017 року у сумі 16 816 грн., за грудень 2017 року у сумі 14 784 грн. Перевіркою повноти визначення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень, грудень 2017 року (період взаємовідносин) встановлено завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2017 року у сумі 16 816 грн, та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за травень 2017 року у сумі 14 784 гривень.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «УКРСПЕЦБЕТОН»:
1) п. 44.1. п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.5, п.198.6 ст. 198, п. 200.1. п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами, в частині завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2017 року у сумі 16 816 грн, та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за травень 2017 року у сумі 14 784 гривень.
2) п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами, до перевірки не надано документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
11.03.2020 року на підставі Акту перевірки від 06.02.2020 року № № 22/26-15-05-07-02-10/38402724 Головним управління ДПС у м. Києві складено податкове повідомлення-рішення №1462615572 яким, на підставі п.54.3 ст. 54, п.58.1 ст.58, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, за порушення п. 44.1. п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.5, п.198.6 ст. 198, п. 200.1. п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивачу завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 16 816 грн.
11.03.2020 року на підставі Акту перевірки від 06.02.2020 року № № 22/26-15-05-07-02-10/38402724 Головним управління ДПС у м. Києві складено податкове повідомлення-рішення №1452615572 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 22 176,00 грн.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 ПК України.
Так, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:
отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;
платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом;
платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом;
виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;
платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Кодексу № 2755 податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу № 2755 для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 198.1. статті 198 Кодексу № 2755 до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу № 2755 платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996).
Відповідно до статті 1 Закону № 996 первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно із ст.1 Закону № 996 господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Сфера дії Закону № 996 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону № 996). Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковими видом обліку, що ведеться підприємством. За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено підпунктом 1.2 пункту 1 та підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення). Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксуються та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи. Від імені яких складений документи, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Кодексу № 2755 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пп. «б» п. 198.1 ст. 198 Кодексу № 2755 право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання (будівництва, спорудження, створення) необоротних активів. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Кодексу № 2755 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з пунктом 189.1 статті 189 Кодексу № 2755 у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання. Якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях: що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX Кодексу № 2755, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197); що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; що не є господарською діяльністю платника податку, то, відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу № 2755, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом № 2755 для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:
враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Висновки суду.
Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Верховним Судом у подібних правовідносинах щодо застосування сукупності норм, а саме: підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14; пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3, статті 198 ПК України, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за №27/4248; частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; пунктів 2.1, 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, які викладені у постановах Верховного Суду від 6 жовтня 2022 року по справі №260/1053/19, від 10 листопада 2020 року у справі №640/25738/19, від 24 травня 2019 року у справі №816/4537/14, від 05 травня 2020 року у справі №826/678/16, від 15 квітня 2020 року у справі №826/13929/17, від 19 листопада 2019 року у справі №826/487/16, від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670, сформовано висновок, що "Доведення відсутності реальності господарських операцій має здійснюватися шляхом дослідження та встановлення змісту господарських операцій, договірних умов, фактичного порядку надання робіт (послуг), обсягів і змісту господарських операцій, мети придбання, первинних бухгалтерських документів, складених щодо господарських операцій. Необхідно з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності".
У постанові від 10 квітня 2020 року у справі №816/4409/15 Верховний Суд висловив наступну правову позицію: "При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин."
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 24.04.2017 року між ТОВ «УКРСПЕЦБЕТОН» (Замовник) та ТОВ «ФЕСТ СТАР» (Виконавець) укладено договір № ФС-68 про надання послуг з організації перевезень автомобільним транспортом по території України.
За умовами зазначеного Договору, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги з організації доставки та/або експедиційному обслуговуванню вантажу Замовника, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцю виконані ним послуги в сумі, погодженій сторонами у відповідному акті здавання-приймання наданих послуг.
На підтвердження виконання умов Договору позивач надав до суду копії Договору № ФС-68 від 24.04.2017 року, акти надання послуг від 03.05.2017 року № 36, № 37 та № 38; товарно-транспортні накладні від 03.05.2017 року № УСБ00873, № УСБ00873-1, № УСБ00873-2, № УСБ00874, № УСБ00874-1, від 28.04.2017 року № Р284; рахунки на оплату № 202 від 24.04.2027 року, від 26.04.2017 року № 203, від 28.04.2017 року № 204.
Розрахунок між ТОВ «УКРСПЕЦБЕТОН» та ТОВ «ФЕСТ СТАР» проводився в безготівковій формі шляхом перерахування коштів, однак жодних доказів на підтвердження цього до суду не надано.
За таких обставин, вказані первинні документи не можуть бути належними доказами на підтвердження реальності наданих послуг ТОВ «ФЕСТ СТАР» позивачеві у перевіряємому періоді.
Також суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «МІДЛ ПРО» позивачем не надано суду жодних первинних документів, які б дали можливість оцінити господарські операції.
Зазначене унеможливлює з'ясувати чи розкрити зміст операцій.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами віднесення ним у перевіряємому періоді податку на прибуток за результатом господарських взаємовідносин з ТОВ «МІДЛ ПРО».
З огляду на вирішальні чинники правовідносин та характер спору, беручи до уваги сукупність вищевикладених обставин, суду залишається лише підсумувати, що системний аналіз правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, свідчить про обґрунтованість висновків податкової перевірки та адекватність і співмірність вжитих заходів за її результатами.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Розподіл судових витрат.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для повернення судового збору.
Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦБЕТОН» (вул. Червоноткацька, 69, м. Київ, 02660, код ЄДРПОУ 38402724) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко
.