29 травня 2025 р. № 400/3712/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачавійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
15 квітня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дії відповідача щодо непроведення позивачці нарахування та виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 14.03.2025 по виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 3425,01 грн;
зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 14.03.2025 по виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 3425,01 гривні.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідач при виконанні рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 400/4759/24, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024, нарахував і виплатив їй грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно 17.09.2024 у сумі 18742,42 грн, а 14.03.2025 - 3425,01 гривні. Проте, на її переконання, відповідач всупереч вимогам Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) не виплатив їй компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
У відзиві на позовну заяву від 25.04.2025 відповідач заперечив проти позову і просив суд у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що на виконання судових рішень в адміністративній справі № 400/4759/24 відповідач 16.09.2024 нарахував і виплатив позивачці компенсацію вартості за неотримане речове майно у повному розмірі, а саме: 18742,42 грн (до утримання податку на доходи з фізичних осіб і військового збору - 22452,85 грн). 14.03.2025 позивачці було виплачено 3425,01 грн їй було виплачено грошову компенсацію суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, одержаних військовослужбовцями. Відповідач також наголосив на тому, що грошова компенсація за неотримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення та носить одноразовий характер, а отже на дану виплату не поширюється дія Закону № 2050-ІІІ.
Позивачка правом на подання відповіді на відзив не скористалася.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
26.05.2025 відповідач подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якого зазначив, що у провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду вже перебувала справа № 400/9682/24 за позовом позивача до відповідача з тим же предметом і підставами позову.
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 400/4759/22, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024, позовні вимоги позивачки до відповідача задоволено частково, зокрема, зобов'язано відповідача виплатити позивачці грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 22452,85 гривні.
У листі військової частини НОМЕР_2 від 06.09.2024 № 715/129/134/684 зазначено, що відповідачу перераховано кошти за бюджетною програмою КПКВ 2101020/3 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України та підготовка військ» в загальному розмірі 22452,85 грн для проведення виплати позивачці в розмірі 19027,45 грн та ПДФО 18 % - 3424,94 гривні.
Відповідно до платіжної інструкції від 16.09.2024 № 1132 відповідач виплатив позивачці на виконання рішення суду від 21.03.2024 у справі № 400/4759/22 грошову компенсацію за речове майно в розмірі 18742,42 гривні.
Станом на день розгляду Миколаївським окружним адміністративним судом справи № 400/3712/25 у провадженні П'ятого апеляційного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 400/982/24 за позовом позивачки до відповідача про нарахування та виплату їй компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку по виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 22452,85 гривні.
Згідно з платіжною інструкцією від 14.03.2025 № 0.0.42492957781 відповідач виплатив позивачці компенсацію податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3425,01 грн на виконання рішення суду від 21.03.2024 у справі № 400/4759/22.
Вважаючи, що відповідач зобов'язаний виплатити їй також і компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 3425,01 грн, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не передбачено компенсацію втрати доходів внаслідок несвоєчасної виплати їм грошового забезпечення. Проте, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації в цих правовідносинах суд прийшов до висновку про можливість застосування норм законодавства про працю як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.
Аналогічний правовий висновок щодо поширення на правовідносини проходження військової служби загальних норм трудового законодавства викладений в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16 і від 05.03.2021 у справі № 120/3276/19-а.
Згідно зі статтею 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати;
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення);
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно з абзацом шостим пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення.
Отже, у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику заробітної плати, такий працівник має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання роботодавця здійснити донарахування належних працівникові сум доходів.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16 і від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21.
Суд встановив, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 400/4759/22, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024, зобов'язано відповідача виплатити позивачці грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 22452,85 гривні.
16.09.2024 відповідач виплатив позивачці на виконання вищенаведеного судового рішення компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 18742,42 грн (після утримання податків і зборів), що підтверджується платіжною інструкцією від 16.09.2024 № 1132.
Водночас Згідно з платіжною інструкцією від 14.03.2025 № 0.0.42492957781 відповідач виплатив позивачці компенсацію податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3425,01 грн на виконання рішення суду від 21.03.2024 у справі № 400/4759/22.
Згідно з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Згідно з пунктом 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, 14.03.2025 відповідач виплатив позивачці саме компенсацію податку з доходів з фізичних осіб в розмірі 3425,01 грн, а не грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, як помилково вважає позивачка.
За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачці компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 14.03.2025 по виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно задоволенню не підлягають, бо відповідач не виплачував 14.03.2025 позивачці грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Відповідно не підлягає задоволенню і клопотання відповідача від 26.05.2025 про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з тим, що предметом розгляду у справі № 400/9682/24 зовсім інша виплата, ніж у справі № 400/3712/25.
Водночас суд врахував, що статтею 2 Закону № 2050-ІІІ поміж виплат, за порушення строків виплати яких встановлена компенсація втрати частини доходів, відсутня грошова компенсація за утримані суми податку на доходи з фізичних осіб.
Тому в разі порушення строків виплати грошової компенсації за утримані суми податку на доходи з фізичних осіб, у відповідних осіб не виникає право на отримання компенсації, встановленої Законом № 2050-ІІІ.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на те, що позивачці відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) відмовити повністю.
2. Відмовити у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 від 26.05.2025 про залишення позовної заяви без розгляду.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Повний текс рішення складено 29 травня 2025 року