29 травня 2025 року справа № 320/32300/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄСТРАНС» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві) про скасування постанови.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄСТРАНС» (далі - позивач) із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві) (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №012840 від 01.08.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відносно позивача складено акт №027687 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.06.2023, яким зафіксовано порушення п.п. 22.5 ПДР України. Так, під час перевірки виявлено перевезення вантажу, згідно товарно-транспортних накладних №113 від 26.06.2023 та №112 від 26.06.2023 загальна вага транспортного засобу на дорозі місцевого значення О-231719 склала 35,5 т. при нормативно-допустимій 24 т., що перевищує норму на 11,5 т., тобто понад 30%. На підставі вказаного акта відносно позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №012840, відповідно до якої позивача притягнуто до відповідальність на підставі абзацу 17 частини першої статі 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено штраф у сумі 51 000 грн.
Позивач наполягає на тому, що до нього безпідставно застосований адміністративно-господарський штраф у зв'язку з перевищенням габаритно-вагових параметрів за оскаржуваною постановою, оскільки в діях водія ТОВ «ЄСТРАНС» відсутній склад правопорушення, посадовими особами органу контролю не проводилось зважування транспортного засобу, а спірна постанова не містила інформації про час і місце вчинення правопорушення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; витребувано докази у сторін.
26.10.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2023.
31.10.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що за результатами документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Renault номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом марки Schwarzmueller номерний знак НОМЕР_2 , який належить ТОВ «ЄСТРАНС», встановлено, що загальна маса транспортного засобу склала 35,5 т при нормативно допустимій - 24 т (дорога місцевого значення).
На підставі пункту 6 Порядку №422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Уктрансбезпеки, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.06.2023 №0051978. Водій ознайомлений з результатами габаритно-вагового контролю, що підтверджується матеріалами перевірки.
20.07.2023 направлено позивачу рекомендований лист із штрих-кодовим ідентифікатором №0308304816346, яким повідомлено про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 01.08.2023.
27.07.2023 відправлення було отримано. У позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови, з моменту скоєння правопорушення. 01.08.2023 копію постанови було отримано позивачем.
Додатково, відповідач зауважив, що питання встановлення дорожніх знаків не належить до компетенції Укртрансбезпеки.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, Державна служба України з безпеки на транспорті наполягає, що доводи та твердження позивача, не підтверджують факт порушення Укртрансбезпекою законодавства про автомобільний транспорт, а постанова про застосування адміністративно- господарського штрафу від 01.08.2023 № 012840 є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.
03.12.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що наведені у відзиві твердження не спростовують факт протиправних дій та рішень відповідача та доводи, наведені в позовній заяві.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ТОВ «ЄСТРАНС» (ідентифікаційний код: 44667395, адреса: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7-В) відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстроване як юридична особа з 11.07.2022, номер запису: 1000701020000096237.
Основним видом діяльності за КВЕД: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
26.06.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 23.06.2023 та направлення на рейдову перевірку №004387 від 23.06.2023 на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422 (далі - Порядок №422), співробітниками Укртрансбезпеки на а/д О-231719, 4 км. (дорога місцевого значення) зупинено транспортний засіб марки Renault, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_4 з напівпричіпом марки SCHWARZMUELLER, номерний знак НОМЕР_5 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_7 ТСЦ орган видачі 8044 від 22.01.2022 .
Водієм для перевірки надано товарно-транспортні накладні №113 від 26.06.2023 та №112 від 26.06.2023 в яких автомобільним перевізником зазначено ТОВ «ЄСТРАНС» (ідентифікаційний код: 44667395).
За результатами документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Renault номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом марки Schwarzmueller номерний знак НОМЕР_2 , який належить ТОВ «ЄСТРАНС», встановлено, що загальна маса транспортного засобу склала 35,5 т при нормативно допустимій - 24 т (дорога місцевого значення).
На підставі пункту 6 Порядку №422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Уктрансбезпеки, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.06.2023 №0051978.
Зважаючи на виявлене порушення, було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №027687 від 26.06.2023
В акті зафіксовано порушення вимог п.22.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статі 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Водій надав пояснення: «На даній дорозі відсутній дорожній знак з обмеженням 24 т.».
Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №027687 від 26.06.2023 було призначено на 01.08.2023 про що повідомлено позивача листом із штрих-кодовим ідентифікатором №0308304816346.
01.08.2023 заступником начальника Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №012840, згідно якої до ТОВ «ЄСТРАНС» (ідентифікаційний код: 44667395) застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн. за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №012840 від 01.08.2023 вручена позивачу особисто.
Не погодившись із прийнятою постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті із відповідною скаргою від 10.08.2023.
Листом Державної служби України з безпеки на транспорті №79001/3.1/15-23 від 16.08.2023 скаргу позивача було залишено без задоволення, а постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №012840 від 01.08.2023 - без змін.
Позивач не погодився із правомірністю постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу та звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно підпунктом 1 пункту 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті.
Підпунктами 15 та 27 пункту 5 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення №103).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1378-р від 16.12.2015 «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Уктрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість передання їх на виконання Уктрансбезпекою.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком.
Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 №1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Відділи державного нагляду (контролю) у містах.
Отже, здійснення контролю на автомобільному транспорті, в тому числі проведення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, належить до повноважень Відділів державного нагляду (контролю) Державної служби України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III).
Закон №2344-III регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону №2344-III ).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Приписами статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право:
використовувати спеціалізовані автомобілі;
використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку;
супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів;
використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю;
використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі;
у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства;
здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт передбачено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок - №1567).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону №2344-ІІІ; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до статті 33 Закону №2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Згідно з статтею 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до частин першої та другої статті 29 Закону України статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ «Про дорожній рух» (далі - Закон - №3353-ХІІ) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 33 Закону України від 08 вересня 2005 року №2862-IV «Про автомобільні дороги» (далі - Закон №2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 4 Правил №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Як свідчать матеріали справи, оскаржуваною постановою від 01.08.2023 №012840 позивача притягнуто до відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 14.11.2024 у справі №440/8156/23 зазначив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом, з наданих відповідачем матеріалів перевірки, встановлено, що водієм транспортного засобу в день проведення перевірки на дорозі надано товарно-транспортні накладні №113 від 26.06.2023, №112 від 26.06.2023 та свідоцтва про реєстрації транспортних засобів. Так, згідно відомостей товарно-транспортних накладних, наданих водієм транспортного засобу посадовим особам Укртрансбезпеки 26.06.2023 вага транспортних засобів із вантажем становила 35,5 т.
Щодо доводів позивача про те, що фактичне зважування транспортного засобу не проводилося, суд зазначає наступне.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах, визначається Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).
Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (пункт 15 Порядку №879).
Відповідно до пункту 16 зазначеного Порядку габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Таким чином, використання у пункті 16 Порядку №879 конструкції «та/або» свідчить про те, що документальний та точний контроль є взаємозамінними або доповнюючими процедурами, залежно від обставин.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункт 6 Порядку №879).
В свою чергу, документальний габаритно-ваговий контроль відповідно до підпункту 51 пункту 2 Порядку №879 являє собою визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Натомість, точний габаритно-ваговий контроль відповідно до підпункту 11 пункту 2 вказаного Порядку визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).
Таким чином, документальний контроль це складова габаритно-вагового контролю, який застосовується самостійно або у сукупності із точним контролем.
Документальний контроль передбачає дослідження документів, які супроводжують транспортний засіб та в яких міститься інформація про власну масу транспортного засобу та масу вантажу. Документальний контроль може проводитись поза межами пункту контролю. Метою такого контролю, як і точного контролю, є встановлення наявності перевищення нормативних габаритно-вагових норм.
Суд звертає увагу, що зважування транспортного засобу на пересувних або стаціонарних пунктах ГВК передбачено Порядком №879 лише при точному габаритно-ваговому контролі.
Відповідно до пункту 18, 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення; посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
З огляду на зазначене, проведення документального габаритно-вагового контролю не обмежується виключно зонами габаритно-вагового контролю (стаціонарний чи пересувний пункт ГВК) та може бути здійснено у будь- якому місці зупинки транспортного засобу для проведення рейдової перевірки відповідно до положень Порядку №1567.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах було проведено саме документальний габаритно-ваговий контролю (додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу) та безпосередньо зважування транспортного засобу з використанням вагового обладнання не проводилося.
Відповідно, належним та допустимим доказом факту порушення габаритно-вагових норм у випадку проведення документального габаритно-вагового контролю є саме товарно-транспортна накладна чи інший визначений законом документ на вантаж та реєстраційні документи на транспортний засіб із вказівкою його повної маси.
Як вже встановлено судом, згідно відомостей товарно-транспортних накладних, наданих водієм транспортного засобу посадовим особам Укртрансбезпеки від 26.06.2023, вбачається, що вага брутто вантажу, який перевозився склала 21044 кг. Водночас, згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, маса без навантаження транспортного засобу марки Renault становила 7940 кг., а маса без навантаження напівпричіпу марки Schwarzmueller - 6600 кг. Таким чином, загальна маса транспортних засобів і вантажу становила 35,5 т. при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24 т., відсоток перевищення склав 47 %.
Відповідно до пунктом 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363) основним документом на перевезення вантажів є ТТН, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Оскільки документальний контроль передбачає визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання його власної маси та маси вантажу на підставі документів, наданих перевізником, суд вважає, що обов'язок проведення точного контролю у суб'єкта відсутній, а надана під час перевірки ТТН, які містили усі необхідні відомості про вантаж, маршрут, вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника, є достатньою для підтвердження дотримання вимог законодавства щодо перевезення вантажів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ТТН №113 від 26.06.2023 та №112 від 26.06.2023 із зазначенням ваги брутто 21044 кг. та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів із зазначенням їх маси є достатнім документом для проведення документального габаритно-вагового контролю, передбаченого Порядком №879.
Згідно абзацу 17 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, відповідно до статті 8 Закону №2862-IV автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення.
Автомобільні дороги місцевого значення поділяються на обласні та районні.
До обласних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей з іншими населеними пунктами в межах Автономної Республіки Крим чи області та із залізничними станціями, аеропортами, річковими портами, пунктами пропуску через державний кордон, місцями відпочинку і не належать до доріг державного значення.
До районних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні районні центри з іншими населеними пунктами, інші населені пункти між собою, з підприємствами, об'єктами культурного значення, іншими дорогами загального користування у межах району.
Перелік доріг місцевого значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів, затверджують Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації один раз на три роки.
Відповідно до пункту першого розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №100/2022-р від 10.02.2022 «Про передачу автомобільних доріг загального користування місцевого значення Хмельницької області», передано автомобільні дороги загального користування місцевого значення в існуючому стані з балансу державного підприємства «Хмельницька обласна служба місцевих автодоріг» на баланс державної установи «Служба місцевих доріг Хмельниччини» (на праві господарського відання).
На офіційному сайті державної установи «Служба місцевих доріг Хмельниччини» у вкладці «водіям і перевізникам» наведено карту доріг.
Згідно вказаного переліку автомобільна дорога О231719 Хмельницький - Голосків належить до доріг місцевого значення, а тому нормативно допустима вага при проїзді вказаною дорогою становить 24 т..
Суд вважає, що в даному випадку відсутність заборонних знаків не вплинуло на відсутність вчинення позивачем перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, встановлених чинним законодавством та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, у в діях позивача наявне порушення, встановлення якого призвело до притягнення його до відповідальності.
Враховуючи викладене, відповідачем у відповідності до норм законодавства встановлено порушення позивачем абзацу 17 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу на автомобільній дорозі місцевого значення.
Суд також відхиляє доводи позивача щодо відсутності у оскаржуваній постанові відомостей про час і місце вчинення правопорушення, оскільки спірна постанова оформлена згідно з додатком 5 Порядку №1567 та повністю відповідає затвердженій формі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №012840, відповідно до якої до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн є правомірною та такою, що прийнята відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України. Доводи позивача про безпідставність застосування до нього адміністративно-господарського штрафу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень, закріплених статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994).
Згідно з частинами першої-третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд доходить висновку, що відповідачем доведена правомірність винесення спірної постанови, а тому позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат не вирішується, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.