29 травня 2025 року № 640/28142/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до Східного Офісу Держаудислужби про визнання протиправним та скасування висновку, -
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Східного Офісу Держаудислужби про визнання протиправним та скасування висновку № UA-2020-07-21-001548-а.
Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 прийнято справу до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на порушенні вимог закону в частині змісту оскаржуваного висновку як акта індивідуальної дії та стверджує про безпідставність висновків відповідача про наявність порушень Закону України «Про публічні закупівлі» у діях позивача.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуваний висновок прийнятий ним відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, за дорученням Державної аудиторської служби України від 16.09.2020 №003100-18/4941-2020, на підставі виявлених органом державного фінансового контролю виявленні органом державного фінансового контролю ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель, Східний офіс Держаудитслужби видав наказ від 07.10.2020 №208 «Про початок здійснення моніторингу закупівель», згідно з переліком, серед яких також була включена закупівля позивача, унікальний номер якої UА-2020-07-21-001548-а.
За результатами моніторингу закупівлі, унікальний номер якої UА-2020-07-21-001548-а, Східним офісом Держаудитслужби було складено висновок про результати моніторингу закупівлі від 28.10.2020 №500, який затверджено начальником Східного офісу Держаудитслужби та оприлюднено в електронній системі закупівель.
Вказаним висновком зобов'язано позивача здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку, зокрема шляхом недопущення в подальшому порушень вимог статті 4 Закону під час планування закупівель та інших передумов здійснення закупівель, та протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об'єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель.
Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.
За змістом статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).
Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його виконання.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про публічні закупівлі» у річному плані повинна міститися така інформація: зокрема найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, його категорія.
В оскаржуваному висновку встановлено, що на порушення вимог пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про публічні закупівлі» план закупівлі позивача не містить місцезнаходження замовника та його категорії.
В позовній заяві позивач зазначає, що «Замовник оприлюднив річний план закупівель від 15.10.2019 №UA-P-2019-10-15-001854-с, нова редакція Закону набула чинності 19.04.2020, електронний торгівельний майданчик SmartTender реалізував відповідну технічну можливість «відображення місцезнаходження Замовника», починаючи з 06.07.2020».
Водночас, що згідно Документів Замовника у Форму річного плану закупівель №UA-P-2019-10-15-001854-с на 2020 рік, Замовником вносились зміни 18 червня 2020 та 21 липня 2020 проте, на порушення вимог пункту 1 частини 2 статті 4 Закону (нова редакція якого набрала чинності 19.04.2020) Замовником не зазначено місцезнаходження замовника та його категорії.
Отже, у позивача, 21.07.2020 була можливість (відповідна система вже дозволяла це зробити) зазначити своє місцезнаходження та виконати вимоги частини 2 статті 4 Закону України «Про публічні закупівлі», що свідчить про безпідставність протилежних доводів позивача.
У позовні заяві позивач вказує, що «спірна закупівля проведено у місті Києві, натомість відповідно до пункту 3 Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затверджене наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23, до повноважень Східного офісу віднесено реалізацію повноважень Держаудитслужби на території Дніпропетровської, Донецької, запорізької, Кіровоградської областей. Таким чином, оскаржуваний висновок прийнято відповідачем не в межах повноважень, передбачених законодавством».
У контексті таких доводів позивача, суд зазначає, що нормами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939 (далі - Закон №2939) визначено головні завдання органу державного фінансового контролю.
Відповідно до ч. 2 вказаної норми державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
У свою чергу, відповідно до ст. 5 Закону №2939 контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, установленому Законом № 922.
Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення про Держаудитслужбу), Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи, що передбачено пунктом 7 Положення про Держаудитслужбу.
Відповідно до п. 1 Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затверджений наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23 зі змінами (далі - Положення про Офіс), Офіс підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.
Пунктом 9 Положення про Держаудитслужбу визначено, що Держаудитслужба в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
Підпунктом 1 пункту 11 Положення про Держаудитслужбу визначено, що Голова Держаудитслужби, зокрема, очолює Держаудитслужбу, здійснює керівництво її діяльністю.
Відповідно до п.п. 27 п. 11 Положення про Держаудитслужбу Голова Держаудитслужби дає в межах повноважень, передбачених законом, доручення, обов'язкові для виконання державними службовцями і працівниками апарату Держаудитслужби та її міжрегіональних територіальних органів.
Пунктом 2 Положення про Офіс, визначено, що Офіс у своїй діяльності керується, зокрема, Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, дорученнями Прем'єр-міністра України, Голови Держаудитслужби, його першого заступника та заступника.
Таким чином, у разі наявності доручення Держаудитслужби відповідний міжрегіональний територіальний орган, у даному випадку Відповідач, зобов'язаний реалізовувати завдання органу державного фінансового контролю, у тому числі і на території іншої області.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 16.09.2020 №003100-18/4941-2020 «Про надання доручення» Держаудитслужба надала доручення офісам Держаудитслужби та їх управлінням в областях провести моніторинг процедур закупівель згідно з переліками, наведеними у додатках, зокрема, моніторинг процедури закупівлі UА-2020-07-21-001548-а.
Таким чином, керуючись ч. 2 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі», доручення Державної аудиторської служби України від 16.09.2020 №003100-18/4941-2020, відповідач правомірно видав наказ від 07.10.2020 № 208 «Про початок здійснення моніторингу закупівель», згідно з переліком, серед яких також була включена закупівля позивача, унікальний номер якої UA-2020-07-21-001548-а.
За викладених обставин, на думку суду, відповідач мав відповідні повноваження на проведення моніторингу процедури закупівлі позивача, а отже правомірно реалізовував завдання органу державного фінансового контролю на території іншої області.
Отже, за викладених обставин, суд вважає, що оскаржуваний висновок про результати моніторингу процедури закупівлі є таким, що винесений на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано. А тому, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання його протиправним та скасування.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову комунального підприємства виконавчого органу Київради «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 40538421) до Східного Офісу Держаудислужби (49101, місто Дніпро, вулиця Володимира Антоновича, будинок 22, корпус 2; код ЄДРПОУ 40477689) про визнання протиправним та скасування висновку - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.