про забезпечення позову
28 травня 2025 року № 320/19989/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 29 від 15.01.2025 «Про призов військовозобов'язаних» в частині, яка стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо зняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військового обліку військовозобов'язаних;
- визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пройшов військово-лікарську комісію, а також про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є придатним до військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 взяти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військовий облік військовозобов'язаних.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/19989/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
27.05.2025 протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В заяві про забезпечення позову, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони ІНФОРМАЦІЯ_5 , в тому числі його відділам і комісіям, а також посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиняти будь-які дії щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема здійснювати заходи з його розшуку, затримання, переміщення, проходження ним військово-лікарської комісії, а також здійснювати призов, переміщення, мобілізаційні заходи до військових частин та/або навчальних центрів;
- зупинення дії Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 29 від 15.01.2025 «Про призов військовозобов'язаних» в частині, яка стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що без вжиття необхідних та достатніх заходів забезпечення позову згідно ухвали суду, мобілізаційні заходи щодо нього (на підставі протиправного, на думку позивача, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 29 від 15.01.2025 «Про призов військовозобов'язаних») будуть завершені та будь-яке рішення у справі не поновить порушені права. Тобто, відповідач фактично не має будь-яких перешкод для того, щоб в будь-який час здійснити заходи щодо відправки позивача у військову частину та/або навчальний центр. Разом із цим, позивач не перебуває на військовій службі, не зарахований до списків жодної військової частини та/або навчального центру і він не є військовослужбовцем. Якщо позивача буде відправлено та зараховано до списків військової частини та/або навчального центру, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, а також унеможливить ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача.
Зважаючи на вищевикладене, позивач вважає, що вказані ним заходи забезпечення позову є необхідними та достатніми, а також адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (пункт 1); або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (пункт 2).
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частино 2 статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, зі змісту приписів частини 2 статті 150 КАС України випливає, що обов'язковими підставами для вжиття заходів забезпечення позову є обставини, за якими невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року, №3-рн/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) (пункт 9 мотивувальної частини рішення).
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 року, №19336/04 Справа East/West Alliance Limited проти України вказав на те, що межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).
Отже існування інституту забезпечення позову обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини. Ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення права людини, яке, на думку останньої, є порушеним.
Частиною 9 статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу вище зазначених норм випливає, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
При цьому особа, яка має право на відстрочку/бронювання, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на бронювання, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Позивач вказує, що БО «БФ «СТАЛЕВИЙ ДІМ» було розпочато процедуру його бронювання. Однак, у зв'язку із незаконним затриманням та примусовою доставкою позивача до навчального центру, а також подальшим незаконним виключенням позивача з військового обліку військовозобов'язаних, процедура бронювання позивача була вимушено призупинена БО «БФ «СТАЛЕВИЙ ДІМ».
Так, позивач вказує, що не проходив військово-лікарську комісію, йому не було вручено під особистий підпис повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби і, у зв'язку із цим, позивач не прибував у строк і місце, які мали би бути вказані у повістці для відправлення до військової частини. Вищенаведені обставини, на думку позивача, свідчать про грубе порушення відповідачем порядку мобілізації і, таким чином, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 29 від 15.01.2025 «Про призов військовозобов'язаних» в частині призову Позивача є протиправним і підлягає скасуванню судом.
Окрім цього позивач зазначає, що не був зарахований до списків військової частини НОМЕР_3 , а тому відсутній і наказ командира в/ч НОМЕР_3 про призов його на військову службу під час мобілізації, на особливий період та зарахування до списків військової частини НОМЕР_3 . У зв'язку із цим, військова частина не мала можливості надіслати на адресу відповідача витяг з наказу про призов позивача на військову службу. Таким чином, зважаючи також на численні порушення процедури мобілізації відповідачем, у ІНФОРМАЦІЯ_2 були відсутні підстави зняття позивача з військового обліку військовозобов'язаних.
Питання правомірності дій відповідача є предметом вирішення спору по суті заявленої позовної заяви.
На цій стадії процесу суд не вправі надавати оцінку правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації; правомірності наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 29 від 15.01.2025 «Про призов військовозобов'язаних» в частині, яка стосується позивача; зняття позивача з військового обліку військовозобов'язаних; внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про те, що позивач, пройшов військово-лікарську комісію, а також про те, що є придатним до військової служби, однак, в даному випадку суд вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно позивача будуть завершені, а тому будь-яке рішення у цій справі не поновить порушені права, про які ним наголошено.
За таких обставин суд вважає, що вчинення мобілізаційних заходів стосовно позивача неможливе до надання судом оцінки на предмет правомірності призову позивача на військову службу під час мобілізації; правомірності наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 29 від 15.01.2025 «Про призов військовозобов'язаних» в частині, яка стосується позивача; зняття позивача з військового обліку військовозобов'язаних; внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про те, що позивач, пройшов військово-лікарську комісію, а також про те, що є придатним до військової служби, оскільки в іншому разі при задоволенні позову, поновлення прав та інтересів позивача буде істотно ускладнено.
Отже, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена пункту 1 частини 2 статті 150 КАС України.
При цьому суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс у разі спору можливо лише за наслідками розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Оцінюючи баланс інтересів сторін при вжитті заходів забезпечення позову, суд також враховує, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог заявника, скасування заходів забезпечення позову не перешкоджатиме проведенню мобілізації відповідно до вимог закону.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 248, 256 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Забезпечити позов шляхом:
- зупинення дії Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 29 від 15.01.2025 «Про призов військовозобов'язаних» в частині, яка стосується ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В іншій частині відмовити.
Позивач (стягувач) - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач (боржник) - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Ухвала набирає чинності з 28.05.2025 і підлягає негайному виконанню на підставі ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання до 28.05.2028.
Відповідно до статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Парненко В.С.