28 травня 2025 року Справа № 280/1149/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 49008, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 106)
про: визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
17.02.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18.12.2024 № 083850024228 про відмову у призначенні пенсії за віком;
2) зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 29.08.1986 по 19.03.1987 в Запорізькому обласному автомобільному навчальному комбінаті та період отримання ним допомоги по безробіттю з 22.04.1998 по 30.06.1998;
3) зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача в пільговому обчисленні (один місяць за три місяці):
- періоди участі позивача в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції з 27.06.2016 по 13.09.2016, з 26.09.2016 по 06.02.2017, з 01.03.2017 по 30.03.2017, з 10.07.2017 по 23.10.2017, з 24.11.2017 по 16.12.2017;
- період участі позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з 04.06.2022 по 15.07.2022;
- період участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави з 10.06.2022;
4) зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу з 13.12.2024 пенсію за віком (із зниженням віку) відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також позивач заявив клопотання про витребування від філії Запорізький державний обласний навчально-курсовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» підтверджуючої довідки про період навчання позивача в Запорізькому обласному автомобільному навчальному комбінаті, а також дату видачі диплома.
Позовна заява підписана представником позивача адвокатом Александровим О.О., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1223410 від 15.02.2025.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що сукупний обсяг наявного у нього страхового стажу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 155 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дає йому право на оформлення дострокової пенсії за віком. Натомість, відповідач шляхом прийняття рішення від 18.12.2024 № 083850024228 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 155 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки, за його позицією, не підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача: 1) період роботи з 01.07.2000 по 16.10.2000 згідно з трудовою книжкою від 01.10.1986 НОМЕР_2 , оскільки відсутні данні в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; 2) період отримання допомоги по безробіттю з 22.04.1998, оскільки відсутній запис про припинення допомоги; 3) період навчання позивача з 29.08.1986 по 19.03.1987, оскільки відсутня дата видачі диплома; 4) період підприємницької діяльності згідно із Витягом ЄРС для ФОП з 18.06.2002 по 18.09.2014, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Крім цього, позивав зазначає, що в оскаржуваному рішенні не було чітко визначено періоди роботи, які зараховані до страхового стажу роботи позивача, а також які періоди участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України зараховані/не зараховані до пільгового та страхового стажу роботи позивача з розрахунку один місяць такої служби за три місяці.
На думку позивача, рішення відповідача від 18.12.2024 № 083850024228 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком (із зниженням віку) відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 155 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним, оскільки за приписами п. «д» ст. 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Також, відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Отже, оскільки зазначені вище періоди з 29.08.1986 по 19.03.1987 та з 22.04.1998 по 30.06.1998 підтверджується відповідними записами № 4, 5 та № 15 трудової книжки серія НОМЕР_3 від 01.10.1986, відповідач, на думку позивача, повинен був зарахувати такий період до його страхового стажу, однак безпідставно не зробив цього.
Також відповідно до ст. 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Крім того, позивачем у позовній заяві зазначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Однак, оскаржуване рішення від 18.12.2024 № 083850024228 про відмову позивачу у призначенні пенсії не містить відомостей щодо того, які періоди участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України зараховані/не зараховані до пільгового та страхового стажу роботи позивача з розрахунку один місяць такої служби за три місяці. З огляду на викладені обставини, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
21.04.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 19152 від 21.04.2025), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки у відповідності до положень п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на дострокову пенсію за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п.п. 20, 21 і 25 ч. 1 ст. 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п.п. 12, 13 і 16 ч. 2 ст. 7 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ст.6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 11 ст. 7 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до п.п. 3 і 4 ч. 1 ст. 10-1 зазначеного Закону, п. 5 ч. 1 ст. 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, а також п. 6 ч. 1 ст. 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що на момент звернення позивача до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії обсяг його страхового стажу становив 18 років 10 місяців 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, до страхового стажу позивача відповідачем не зараховано: 1) період роботи з 01.07.2000 по 16.10.2000 відповідно до трудової книжки від 01.10.1986 НОМЕР_2 , оскільки відсутні данні в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; 2) період отримання допомоги по безробіттю з 22.04.1998, оскільки відсутній запис про припинення допомоги; 3) період навчання позивача з 29.08.1986 по 19.03.1987, оскільки не зазначено дату видачі диплома; 4) період підприємницької діяльності згідно Витягу ЄРС для ФОП з 18.06.2002 по 18.09.2014, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Отже, оскільки у позивача, на думку відповідача, відсутній необхідний обсяг трудового стажу для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», останній прийняв оскаржуване рішення від 18.12.2024 № 083850024228 про відмову позивачу у призначенні пенсії.
Крім того, відповідачем зазначено, що обчислення страхового стажу є виключним повноваженням пенсійного органу, що реалізується ним у процесі прийняття рішення про призначення пенсії. Додатково відповідач зауважує, що рішення суду не можуть розповсюджуватись на майбутнє. З огляду на викладені обставини, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу - орган державної влади 27.06.2002.
13.12.2024 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком (із зниженням віку) відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV).
За правилами екстериторіальності заява позивача з доданими до неї документами була передана органами Пенсійного фонду України на розгляд відповідачу.
Рішенням від 18.12.2024 № 083850024228 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком (із зниженням віку) відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 155 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV (а.с.33).
Відмовляючи у призначенні позивачу пенсії, відповідач зазначив, що згідно з наданими документами не підлягають зарахуванню:
- період роботи з 01.07.2000 по 16.10.2000 згідно трудової книжки від 01.10.1986 НОМЕР_2 , оскільки відсутні данні в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- період отримання допомоги по безробіттю з 22.04.1998, оскільки відсутній запис про припинення допомоги;
- період навчання з 29.08.1986 по 19.03.1987, оскільки відсутня дата видачі диплома;
- період підприємницької діяльності згідно Витягу ЄРС для ФОП з 18.06.2002 по 18.09.2014, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с.33).
Оцінюючи правомірність рішення відповідача від 18.12.2024 № 083850024228 про відмову у призначенні пенсії за віком (із зниженням віку) відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У ч. 4 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV законодавець визначив, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV.
За приписами ч.ч.1-3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення (ч.1 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV).
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого ч. 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду (ч. 2 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV).
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV).
У відповідності до ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Слід зазначити, що порядок ведення трудових книжок, а також правові аспекти підтвердження наявного трудового стажу у випадку відсутності трудової книжки визначаються Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58) та Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637).
Згідно з п. 2.2 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до п. 2.3 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Так, судом встановлено, що позивач 13.12.2024 звернувся до органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії за віком (зі зниженням віку) відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV.
За правилами екстериторіальності заява позивача з доданими до неї документами була передана органами Пенсійного фонду України на розгляд відповідачу.
Відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком (зі зниженням віку) відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV шляхом прийняття рішення від 18.12.2024 № 083850024228, оскільки, на його думку, не підлягають зарахуванню: 1) період роботи з 01.07.2000 по 16.10.2000 згідно з трудовою книжкою від 01.10.1986 НОМЕР_2 , оскільки відсутні данні в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; 2) період отримання допомоги по безробіттю з 22.04.1998, оскільки відсутній запис про припинення допомоги; 3) період навчання з 29.08.1986 по 19.03.1987, оскільки відсутня дата видачі диплома; 4) період підприємницької діяльності згідно Витягу ЄРС для ФОП з 18.06.2002 по 18.09.2014, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с.33).
У контексті оцінки спірних правовідносин, зокрема в частині наявності правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду його навчання в Запорізькому обласному автомобільному навчальному комбінаті з 29.08.1986 по 19.03.1987, суд виходить із того, що згідно з відомостями трудової книжки серія НОМЕР_4 від 01.10.1986 (запис № 4, 5) позивач дійсно навчався в Запорізькому обласному автомобільному навчальному комбінаті (а.с.13).
Судом також досліджена наявна у матеріалах справи копія довідки від 09.04.2025 № 27-01-11, отримана на адвокатський запит від 22.01.2025 від Філії «Запорізький державний обласний навчально-курсовий комбінат» Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС», якою підтверджується факт навчання позивача в Запорізькому обласному автомобільному навчальному комбінаті у період з 29.08.1986 по 19.03.1987 (а.с.77).
Відповідно до п. «д» ст. 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач повинен був зарахувати до страхового стажу позивача період його навчання в Запорізькому обласному автомобільному навчальному комбінаті з 29.08.1986 по 19.03.1987 згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_3 від 01.10.1986, однак протиправно відмовив позивачу у такому зарахуванні. Належних та достатніх доказів зворотного відповідачем не надано.
Аналізуючи наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду з 22.04.1998 по 30.06.1998, під час якого позивач отримував допомогу по безробіттю, суд виходить із того, що згідно з відомостями трудової книжки серія НОМЕР_4 від 01.10.1986 (запис № 15) позивач дійсно отримував допомогу по безробіттю (а.с.14).
Суд перевірив зміст наявної у матеріалах справи копії довідки від 28.01.2025 № 502 Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості, отриманої на адвокатський запит від 22.01.2025, якою підтверджується факт виплати позивачу допомоги по безробіттю з 22.04.1998 по 30.06.1998 (а.с.36).
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Крім того, суд вважає за можливе застосувати у досліджуваних правовідносинах позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17 (провадження № К/9901/110/17), стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72366973).
Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 74262468).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач повинен був зарахувати до страхового стажу позивача період з 22.04.1998 по 30.06.1998, під час якого позивач отримував допомогу по безробіттю згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_3 від 01.10.1986, однак протиправно відмовив у такому зарахуванні. Належних та достатніх доказів зворотного відповідачем не надано.
Аналізуючи наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу в пільговому обчисленні (один місяць за три місяці):
- періодів участі позивача в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції з 27.06.2016 по 13.09.2016, з 26.09.2016 по 06.02.2017, з 01.03.2017 по 30.03.2017, з 10.07.2017 по 23.10.2017, з 24.11.2017 по 16.12.2017;
- періоду участі позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з 04.06.2022 по 15.07.2022;
- періоду участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави з 10.06.2022, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок та військову службу» (далі - Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Зміст ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII), згідно з якою час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ст. 57 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п.п. 20, 21 і 25 ч. 1 ст. 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п.п. 12, 13 і 16 ч. 2 с. 7 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ) (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ст. 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 11 ст. 7 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до п.п. 3 і 4 ч. 1 ст. 10-1 зазначеного Закону, п. 5 ч. 1 ст. 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, а також п. 6 ч. 1 ст. 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 року за № 1294/2607 відповідно до Законів України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975
«Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення № 530).
Пунктом 2.3 розділу 2 Положення № 530 передбачено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Згідно з відомостями військового квитка серії НОМЕР_5 позивач дійсно виконував бойові завдання в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції (а.с.17). Крім того, у матеріалах справи наявні копії довідки від 13.09.2016 № 1381/21, довідки від 06.02.2017 № 253/1, довідки від 04.04.2017 № 628/29, довідки від 25.10.2017 № 752, довідки від 18.12.2017 № 1130/42.
Відповідно до копії довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 13.09.2016 № 1381/21, що міститься у матеріалах справи, позивач дійсно безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції в період з 27.06.2016 по 13.09.2016 (а.с.21).
Згідно з копії довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 06.02.2017 № 253/1 позивач дійсно безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції в період з 26.09.2016 по 06.02.2017 (а.с.22).
Відповідно до копії довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 04.04.2017 № 628/29 позивач дійсно безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції в період: з 27.06.2016 по 13.09.2016, з 26.09.2016 по 06.02.2017, з 01.03.2017 по 30.03.2017 (а.с.23).
Згідно з копії довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 25.10.2017 № 752 позивач дійсно безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції в період з 10.07.2017 по 23.10.2017 (а.с.24).
Відповідно до копії довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 18.12.2017 № 1130/42 позивач дійсно безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції в період: з 10.07.2017 по 23.10.2017, з 24.11.2017 по 16.12.2017 (а.с.25).
Згідно до копії довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення від 15.07.2022 № 3399 позивач дійсно в період з 04.06.2022 по 15.07.2022 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (а.с.26).
Відповідно до копії довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України від 28.11.2022 № 13810 позивач дійсно в період з 10.06.2022 по 02.11.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, перебуваючи в районі н.п. Павлівка, Павлівська стг, Волноваський р-н, н.п. Зайцеве, Бахмутська мтг, Бахмутський р-н, Донецької обл. (а.с.27).
Отже, вбачається, що право позивача на зарахування вищезазначених періодів до страхового стажу є законодавчо визначеним, а тому такі періоди мають бути зараховувані до страхового стажу позивача. При цьому, суд акцентує увагу на тому, що оскаржуване рішення відповідача не містить відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача відповідних періодів. Відтак дані позовні вимоги не охоплюються оскаржуваним рішенням та є передчасними.
Тому, на переконання суду, у задоволені позовних вимог у зазначеній частині слід відмовити.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача від 18.12.2024 № 083850024228 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. А відтак позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 18.12.2024 № 083850024228 про відмову позивачу у призначенні пенсії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оцінюючи наявність правових підстав для зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період навчання з 29.08.1986 по 19.03.1987 в Запорізькому обласному автомобільному навчальному комбінаті та період отримання ним допомоги по безробіттю з 22.04.1998 по 30.06.1998, суд виходить із такого.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.
Отже, суд, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки рішенню відповідача від 18.12.2024 № 083850024228 про відмову позивачу у призначенні пенсії, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період навчання з 29.08.1986 по 19.03.1987 в Запорізькому обласному автомобільному навчальному комбінаті та період отримання ним допомоги по безробіттю з 22.04.1998 по 30.06.1998. Належних та достатніх доказів зворотнього відповідачем не надано.
Оцінюючи наявність правових підстав для зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу з 13.12.2024 пенсію за віком (із зниженням віку) відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, суд виходить із такого.
Згідно з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 по справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 по справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 по справі № 461/2579/17, від 17.10.2019 по справі № 826/521/16, від 30.03.2021 по справі № 400/1825/20, від 14.09.2021 по справі № 320/5007/20, від 22.09.2022 по справі № 380/12913/21, від 25.10.2022 по справі № 200/13288/21, від 03.06.2024 по справі № 990/190/23, дискреційні повноваження це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених ст. 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень; єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Отже, оскільки суд не може підміняти орган Пенсійного фонду України, який уповноважений на виконання функцій щодо питання призначення та перерахунку пенсії, відновлення порушених прав та інтересів позивача у заявлений ним спосіб, на переконання суду, може призвести до прямого втручання в функціонування (дискрецію) відповідача.
Натомість, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, суд на підставі ч. 2ст. 9 КАС України вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та, відповідно, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком (із зниженням віку) відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу з 13.12.2024 пенсію за віком (із зниженням віку) відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV підлягають частковому задоволенню, а саме у зазначеній вище частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем, на переконання суду, обґрунтовано протиправність рішення відповідача від 18.12.2024 № 083850024228 про відмову позивачу у призначенні пенсії, а також вмотивовано наявність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період навчання з 29.08.1986 по 19.03.1987 в Запорізькому обласному автомобільному навчальному комбінаті та період отримання ним допомоги по безробіттю з 22.04.1998 по 30.06.1998.
Крім того, суд на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України дійшов висновку щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком (із зниженням віку) відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.
У свою чергу, суд вважає, що відповідач не надав суду належних та достатніх доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.
Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, слід задовольнити частково, а саме у зазначеній вище частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», підстави для вирішення питання щодо розподілу суми судового збору відсутні.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 49008, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 106) про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.12.2024 № 083850024228 про відмову позивачу у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 29.08.1986 по 19.03.1987 в Запорізькому обласному автомобільному навчальному комбінаті та період отримання ним допомоги по безробіттю з 22.04.1998 по 30.06.1998.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком (із зниженням віку) відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 28 травня 2025 року.
Суддя О.В. Прудивус