28 травня 2025 року Справа № 280/667/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Іорової К.Я.,
за участі:
представника позивача - не прибув
представника відповідача - Гримало А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, прим. 19, код ЄДРПОУ 44830259) до Тернопільської митниці (вул. Текстильна, б. 38, м. Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" (далі - позивач) до Тернопільської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000011/2 від 10.01.2025.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що відповідачу, при митному оформлені всіх партій поставки, були надані документи, необхідні для митного оформлення товару, що надійшов до України на підставі зовнішньоекономічного контракту, які не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених п. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Таким чином, вважає, що позивач надав належні, достовірні, допустимі та в своїй сукупності достатні докази відповідачу для підтвердження розрахованої ним митної вартості, інформація, зазначена в них достатня для розрахунку митної вартості. Зазначені відповідачем сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей не обґрунтовані в розумінні вимог ст. 53 Митного кодексу України і подальші дії відповідача, в тому числі витребування додаткових документів, відмова в застосуванні визначеної декларантом митної вартості та винесення рішень про коригування митної вартості є протиправними.
Ухвалою судді від 03.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 11.02.2025 через систему “Електронний суд» на адресу суду надіслав відзив, у якому вказує, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих позивачем разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Так, з метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні, проте декларантом не надіслано усіх додаткових документів. Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджують правомірність дій митного органу щодо витребування додаткових документів, які під час митного оформлення не були надані, та обґрунтованість сумнівів останнього щодо правильності заявленої позивачем митної вартості, та, як наслідок, прийняття відповідачем спірного рішення, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою від 04.03.2025 у задоволенні клопотання Тернопільської митниці про розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін справи за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОТОТЕХІМПОРТ" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.
Ухвалою від 03.04.2025 судом постановлено здійснити перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.04.2025.
Ухвалою суду від 30.04.2025 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 28.05.2025.
В судове засідання представник позивача не зявився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити.
Розглянувши та дослідивши надані документи, судом встановлені наступні обставини.
ТОВ “МОТОТЕХІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 44830259) зареєстровано юридичною особою 07.11.2022. Видами діяльності підприємства є 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства.
22.09.2023 року ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією TIANJIN BORUITE BICYCLE CO. LTD., CHINA (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № BTBB/2 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
Компанією Продавцем відповідно до зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації від 10.09.2024 №2024-2, рахунку-фактури від 10.10.2024 за № BTBB2024-2 були поставлені товари (велосипеди, запчастини).
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано товариством до митного поста Тернопільської митниці за електронною митною декларацією, а саме за ЕМД № 25UA403070000153U1 від 09.01.2025.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № BTBB/2 від 22.09.2023; специфікація від 10.09.2024 №2024-2; рахунок - фактура від 10.10.2024 за № BTBB2024-2; пакувальний лист.
Для підтвердження транспортних витрат до кордону України підприємство надало митниці: договір ТЕО №84 від 04.01.2023; заявка на ТЕО №146 від 17.10.2024; коносамент №ZJSM24100585 від 24.10.2024; рахунок №2025/PF/06 від 08.01.2025; акт виконаних робіт № 05 від 08.01.2025; довідка про транспортні витрати від 08.01.2025 №0801/1Т; накладні від 27.12.2024 №№558312, 558379, 558387, 558395, 558429, 558445, 558494, 558528, 558536.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, товариству було направлено електронне повідомлення, наступного змісту: “За результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів встановлено розбіжності, а саме: в договорі про транспортно-експедиторське обслуговування від 04.01.2023 № 84 експедитором зазначено «Imogate Solution Sp.z.o.o.», а в накладних УМВС від 27.12.2024 №558312, 558379, 558387, 558395, 558429, 558445, 558494, 558528, 558536 перевізник - «PKP CARGO». Також в Коносаменті від 24.10.2024 №ZJSM24100585 перевізником зазначено «Zhejiang Simon International Logistics CO., LTD». Інформація, яка б підтверджувала причетність «PKP CARGO» до перевезення вантажу залізничним транспортом окрім УМВС накладних відсутня, а також інформація, яка б підтверджувала причетність «Zhejiang Simon International Logistics CO., LTD» до перевезення вантажу морським транспортом відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Imogate Solution Sp.z.o.o.», «Zhejiang Simon International Logistics CO., LTD» та «PKP CARGO». У зв'язку з тим, що виявлені розбіжності, прошу відповідно до ч. 2 ст 53 МКУ надати документи: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.»
Листом №090101 від 09.01.2025 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» додатково надало митниці комерційну пропозицію та прайс лист, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
Так, 10.01.2025 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000011/2, відповідно до якого митна вартість товарів визначена за резервним методом (метод 6).
ТОВ “МОТОТЕХІМПОРТ» було подано та оформлено ЕМД №25UA403070000208U1 від 10.01.2025 з застосуванням гарантії. Загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 1981385,96 грн (ціна позову).
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012.
Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
У відповідності до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 ст. 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.
Положеннями ст. 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1 та 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
За змістом ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами 1 і 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №1.380.2019.005307.
Надаючи оцінку доводам митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд встановив, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом із цим, контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, у зв'язку з чим прийняв спірне рішення про коригування його митної вартості, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару із застосуванням резервного методу (метод 6).
Так, у оскарженому рішенні митниця зазначає, щодо митного оформлення декларантом надано Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 04.01.2023 № 84, в якому експедитором зазначено «Imogate Solution Sp.z.o.o.». Згідно із інформацією із накладних УМВС від 27.12.2024 №№558312, 558379, 558387, 558395, 558429, 558445, 558494, 558528, 558536 до виконання перевезення вантажу залізничним транспортом залучався перевізник «PKP CARGO». Відповідно до інформації із Коносаменту від 24.10.2024 №ZJSM24100585 до виконання перевезення вантажу морським транспортом залучався перевізник «Zhejiang Simon International Logistics CO., LTD». Однак, до митного оформлення декларантом не надано жодних документів та інформації, які б підтверджували причетність перевізника «PKP CARGO» до перевезення товару залізничним транспортом (окрім накладних УМВС), а також документів та інформації, які б підтверджували причетність перевізника «Zhejiang Simon International Logistics CO., LTD» до перевезення товару морським транспортом, зокрема: не надано рахунків про перевезення, банківських платіжних документів та договорів між «Imogate Solution Sp.z.o.o.», «Zhejiang Simon International Logistics CO., LTD» та «PKP CARGO.
Зазначені підстави для коригування є необґрунтованими, оскільки, перевезення спірної товарної партії здійснювалось відповідно до укладеного договору ТЕО №84 від 04.01.2023 року з компанією-нерезидентом «Imogate Solution Sp.z.o.o.», згідно п.1.1 якого Експедитор бере на себе зобов'язання надати послуги з транспортно-експедиторського обслуговування, в тому числі, організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах та надання інших узгоджених послуг.
Відповідно до умов Договору ТЕО №84 від 04.01.2023 Клієнт має право визначати маршрут прямування вантажу та вид транспорту, при цьому, під кожне конкретне перевезення, Клієнт подає Експедитору письмову заявку на експедирування, яка містить інформацію, зокрема про маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу) (п.1.2, 3.1.2 Договору ТЕО).
Відповідно до п.п. 2.1.2 договору ТЕО №84 від 04.01.2023 Експедитор має право укладати від свого імені чи від імені Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів.
Діючи на підставі п.п. 2.1.2 договору ТЕО №84 від 04.01.2023 Експедитор і залучив компанії «Zhejiang Simon International Logistics Co., LTD.» та «PKP CARGO» як безпосередніх перевізників до перевезення вантажу залізничним транспортом.
Згідно Заявки на ТЕО №146 від 17.10.2024 року, сторонами Договору ТЕО було погоджено, зокрема маршрут доставки спірної товарної партії та загальну вартість доставки за цим маршрутом, а саме: доставка одного контейнера за маршрутом Ксінганг - Тернопіль складає 3985,00 дол. США.
Послуги з морського та залізничного перевезень товарів в даному випадку включені в єдиний рахунок на оплату ТЕО №2025/РF/06 від 08.01.2025 року.
Декларант ніяких господарських стосунків з цими третіми особами не мав.
На підставі зазначеного можна дійти висновку, що для декларанта транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з Експедитором. В свою чергу залучення Експедитором будь-яких суб'єктів (на виконання обов'язку "організувати перевезення") характеризує лише обраний Експедитором спосіб виконання наявних у нього зобов'язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, який розрахунки здійснював виключно з Експедитором.
З приводу залучення Експедитором для виконання послуг з ТЕО інших осіб Верховний суд в постанові від 13.08.2020 по справі №804/4963/16 висловив наступну правову позицію: “Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти.
Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару за коносаментом N GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016 року, а саме "GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd", адже позивач не зобов'язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією- перевізником, адже всі обов'язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ "Фосдайк Груп».
Надані документи передбачені ч.2 ст.53 МКУ, не мають розбіжностей і у своїй сукупності підтверджують фактурну вартість.
Покликання відповідача на те, що прайс-лист від 02.09.2024 № б/н не може бути взятий до уваги як джерело інформації щодо продажу товарів, оскільки ціни на продукцію, що стосуються лише даної поставки та містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB, що обмежує конкурентність суд зазначає, що такі документи не визначено Митним кодексом України, як документи, які підтверджують митну вартість.
Прайс-лист та комерційна пропозиція є документами довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа та комерційної пропозиції.
Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист та комерційна пропозиція мають містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Надані листом прайс-лист та комерційна пропозиція у повній мірі містять усі необхідні відомості для ідентифікації цих товарів та знайшли своє підтвердження у первинних документах.
Прайс-лист та комерційна пропозиція не можуть вважатися первинними документами і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі та комерційній пропозиції певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийняте рішення про визначення митної вартості задекларованого позивачем товару з застосуванням резервного методу (методу 6), оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товарів, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи під час вивчення письмових доказів, підтверджують митну вартість товарів та відповідають характеру угоди, тоді як позивачем у справі, як декларантом, під час митного оформлення спірної партії товарів було надано митниці усі документи на підтвердження заявлено ним митної вартості товарів - за ціною договору, за яким вони імпортуються, які дозволяли визначити усі складові частини митної вартості цього товару.
Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Щодо посилань відповідача та те, що враховуючи вимоги ст. 64 Митного кодексу України за основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно з митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 07.12.2024 № №UA500110/2024/009480 на рівні 5,01 дол. США/кг та ЕМД від 21.10.2024 №UA100330/2024/519599 на рівні 5,02 дол. США/кг, то суд ставиться до цього критично на підставові наступного.
За приписами ч. 1, 2 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
За змістом п. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Вищевказані сумніви митного органу судом відхиляються, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості в самому рішення зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості. Приймаючи оскаржене рішення про коригування митної вартості митницею у графі 33, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням другорядного методу.
Такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.
Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2019 у справі №803/337/17.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим дійшов висновку, що оскаржене Рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000011/2 від 10.01.2025 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
У силу вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, прим. 19, код ЄДРПОУ 44830259) до Тернопільської митниці (вул. Текстильна, б. 38, м. Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000011/2 від 10.01.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 29720,79 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 29.05.2025.
Суддя А.В. Сіпака