28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 755/4946/24
провадження № 61-4937св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Десята Київська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бабенко Сергій Сергійович, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Коваленко І. В. від 07 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., від 26 березня 2025 року, і ухвалив таку постанову.
Зміст заявлених позовних вимог і заперечень на них
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_5 тривалістю два місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.
2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, щовона народилася
ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Після одруження вона змінила прізвище на ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер у с. Шубині Стави, Звенигородського району, Черкаської області, де постійно і проживав.
3. Позивачка зазначала, що вона зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 , а фактично проживає по АДРЕСА_2 , куди вона, тікаючи від воєнних дій, переїхала на початку повномасштабного вторгнення держави-агресора на територію України. Про зміну місця проживання вона відповідачів не повідомила, оскільки не спілкувалася з ними, проживала окремо. Мобільним телефоном вона не користується, тому відповідачі не змогли їй повідомити про смерть батька.
4. Вказувала, що про смерть батька її стало відомо від сина ОСОБА_3 , який приїхав до неї у вересні 2023 року. 07 жовтня 2023 року вона звернулася до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька. Постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 жовтня 2023 року у видачі свідоцтва відмовлено, підставою для відмови у видачі свідоцтва слугувало те, що вона пропустила строк на звернення із заявою про прийняття спадщини.
5. Позивачка посилалася на сукупність підстав, які стали причиною пропуску строку на прийняття спадщини, до яких відноситься її проживання та проживання її батька на великій відстані одне від одного, її поважний вік та відсутність вмінь користуватися сучасною технікою, що ускладнило отримання інформації про смерть батька, а також необізнаність про смерть батька до вересня 2023 року. Ці причини пропуску строку вважає поважними, а тому наявні підстави для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
6. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити, визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_5 тривалістю два місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.
Основні мотиви рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка
не надала суду належних та допустимих доказів відсутності можливості подати заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_5 , зокрема доказів того, що неподання до нотаріальної контори такої заяви у цей період було пов'язано з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї.
Основні мотиви постанови суду апеляційної інстанції
9. Постановою Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року - без змін.
10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки наведені ОСОБА_1 обставини (проживання за невідомою для відповідачів та спадкодавця адресою, відсутність будь-якого контакту та спілкування з ними) не є у розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали її звернення до нотаріуса як за місцем знаходження спірного майна, так і за місцем свого проживання із заявою про прийняття спадщини. Позивачкою не надано доказів неможливості подання заяви про прийняття спадщини. Позивачкою також не доведено того, що вона не мала змоги і можливості пересування. До того ж позивачка мала можливість надіслати заяву поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. 14 квітня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат
Бабенко С. С., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва
від 07 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
12. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 18 серпня 2023 року у справі № 638/16540/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. У касаційній скарзі заявницявказує, що вимушений переїзд з метою збереження її життя у зв'язку з повномасштабним вторгненням держави-агресора на територію України став для неї одним з об'єктивних факторів, які спричинили істотні труднощі у поданні заяви про прийняття спадщини.
14. Заявниця вказує, що загалом підставами, які стали причиною пропуску строку на прийняття спадщини, які не залежали від неї є: вторгнення держави-агресора на територію України, що призвело до вимушеного переїзду; її проживання та проживання її батька на великій відстані одне від одного; ведення нею окремого господарства від господарства її батька протягом багатьох років; її поважний вік; відсутність мобільного телефону на той час та вмінь користуватися сучасною технікою, що ускладнило отримання інформації про смерть батька; необізнаність про смерть батька до вересня 2023 року; обставини, що спричинили таку необізнаність, а саме той факт, що відповідач ОСОБА_3 не зміг протягом тривалого періоду часу знайти її та повідомити про смерть батька, а інші відповідачі навіть не намагалися цього зробити, оскільки мали на меті усунути її від права на спадкування; втрата паспорта у зв'язку з терміновим і вимушеним переїздом з початком воєнних дій безпосередньо поблизу її місця проживання.
15. Заявниця стверджує, що причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними, однак суди попередніх інстанцій не надали їм належної оцінки, поверхнево дослідили матеріали справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 755/4946/24.
17. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року справу
призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
18. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_8 посилається на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, такими що не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, які повно та всебічно дослідили та оцінили докази, правильно визначили юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
19. У травні ОСОБА_8 подала до Верховного Суду клопотання про врахування обставин зловживання позивачкою процесуальними правами, у якому просить суд врахувати його правове обґрунтування при вирішенні питання по суті справи, залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Звертає увагу, що позивачка вже зверталася до суду з аналогічним позовом у справі № 755/16523/23, будучи обізнаною про інших спадкоємців, однак вимоги заявила лише до Київської міської ради, що свідчить про її недобросовісні дії.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20. ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Шубині Стави Звенигородського району Черкаської області помер батько позивачки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Шубині Стави Звенигородського району Черкаської області.
21. ОСОБА_5 на праві власності належала квартира, загальною площею 44,88 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
22. На момент смерті спадкодавець ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
23. ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_5 .
24. Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідним сином ОСОБА_1 .
25. Відповідно до пункту 1 розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації «Про призначення опіки, піклування та припинення опіки над неповнолітніми дітьми» від 16 вересня 2002 року за № 1042 ОСОБА_5 був призначений опікуном над неповнолітніми онуками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з тим, що мати-одиначка ОСОБА_10 позбавлена батьківських прав рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2002 року.
26. Померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним дідусем відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
27. Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є рідним братом померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
28. 21 березня 2023 року о 15 год. 00 хв. (вх. № 515) до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 звернувся його онук - відповідач по справі ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_4 .
29. 21 березня 2023 року державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Гаєвською О. О. було заведено спадкову справу № 215/2023, яку зареєстровано у спадковому реєстрі за № 70420398.
30. 22 серпня 2023 року о 12 год. 00 хв. (вх. № 1780) до Десятої київської державної нотаріальної контори від імені відповідача ОСОБА_4 на підставі довіреності із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 звернулась
ОСОБА_11 22 серпня 2023 року о 12 год. 00 хв. (вх. № 1779) до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 звернулася відповідачка ОСОБА_8 , вказавши себе рідною племінницею померлого.
32. Позивачка ОСОБА_1 з 17 жовтня 2018 року була зареєстрована за адресою: кв. АДРЕСА_1 .
33. Згідно з довідкою від 05 березня 2024 року № 40, виданою Новоолександрівським старостинським округом, позивачка ОСОБА_1
з 01 січня 2022 року та на теперішній час фактично проживає за адресою:
АДРЕСА_2 .
34. 07 жовтня 2023 року о 12 год. 10 хв. (вх. № 2151) ОСОБА_1 звернулась до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом на підставі статті 1222 ЦК України після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .
35. 07 жовтня 2023 року державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Гаєвською О. О. було винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_1 , після смерті її батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
36. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
37. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
38. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
39. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
40. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
41. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
42. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
43. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
44. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
45. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
46. Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
47. Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
48. Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем,
у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
49. Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
50. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
51. За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
52. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини;
2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини;
3) ці обставини визнані судом поважними.
53. Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
54. Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
55. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
56. Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
57. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
58. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
59. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
60. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, обґрунтовано виходив з того, що наведені
ОСОБА_1 обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
61. ОСОБА_1 фактично проживає у с. Старе Броварського району Київської області. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Шубині Стави Звенигородського району Черкаської області. Із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 позивачка звернулася 07 жовтня 2023 року, через сім з половиною місяців після смерті спадкодавця, тобто із значним пропуском шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини.
62. Під час вирішення спору судами належним чином оцінено обставини справи, а також докази, на які позивачка посилалася в обґрунтування заявлених позовних вимог. Суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що проживання позивачки та спадкодавця у різних населених пунктах, ведення окремого господарства від спадкодавця, відсутність з ним спілкування, а також контактів з іншими спадкоємцями, посилання заявниці на відсутність у неї мобільного телефону та навичок у користуванні сучасною технікою, необізнаність про смерть батька до вересня 2023 року, не є у розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України такими перешкодами, які унеможливили її звернення до нотаріуса, як за місцем відкриття спадщини, так і за місцем свого проживання, із заявою про прийняття спадщини.
63. Посилання заявниці на те, що відповідач ОСОБА_3 не зміг протягом тривалого періоду часу знайти її та повідомити про смерть батька, а інші відповідачі навіть не намагалися цього зробити не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Позивачка не навела істотних перепон, які б унеможливлювали її спілкування за життя з батьком та іншими родичами.
64. У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі
№ 750/262/20 суд дійшов висновку, що не спілкуванняпозивача з спадкодавцем внаслідок неприязних відносин між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
65. Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без встановлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
66. Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та, а також
у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18,
від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20,
від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 03 березня 2021 року
у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18,
від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18, від 08 квітня 2024 року у справі № 334/2358/23, від 26 квітня 2024 року у справі № 161/17389/23 провадження № 61-3763св24.
67. Слід також зазначити, що ОСОБА_1 не була позбавлена можливості подати нотаріусу засобами поштового зв'язку письмову заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_5 протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.
68. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією, повно і всебічно встановив обставини справи та надав належну правову оцінку наявним у справі доказам.
69. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться значною мірою до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, яким суди попередніх інстанцій надали належну та обґрунтовану правову оцінку.
70. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
71. Висновки судів першої та апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
72. Колегія суддів, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
73. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бабенко Сергій Сергійович, залишити без задоволення.
2. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 листопада
2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович