28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 288/539/15-ц
провадження № 61-6192ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гороховської Альони Олександрівни, на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року у проваджені за скаргою ОСОБА_2 про визнання неправомірними рішень та їх скасування начальника та державного виконавця Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
У липні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати:
неправомірними дії начальника відділу Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Желєзної Тетяни Сергіївни (далі начальник відділу Коростишівського ВДВС, начальник Желєзна Т. С.) щодо скасування постанови державного виконавця Коростишівського ВДВС Богатиренко Альони Володимирівни (далі державний виконавець Богатиренко А. В.) від 26 липня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення № 288/539/15-ц та припинення чинності арешту майна боржника та інших заходів примусового виконання рішення та зобов'язати усунути порушення;
неправомірною та скасувати постанову начальника Желєзної Т. С. від 26 липня 2024 року за ВП № НОМЕР_1 щодо скасування постанови державного виконавця Богатиренко А. В. від 26 липня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення № 288/539/15-ц;
неправомірною та скасувати постанову відділу Коростишівського ВДВС від 26 липня 2024 року за ВП № НОМЕР_1 щодо скасування постанови державного виконавця Коростишівського ВДВС у Житомирському районі від 26 липня 2024 року про зняття арешту з майна;
неправомірними та скасувати постанови державного виконавця Богатиренко А. В. у ВП № НОМЕР_1 від 26 липня 2024 року про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника, про розшук майна боржника.
Скарга обґрунтована тим, 16 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом від 04 січня 2021 року № 288/539/15-ц про солідарне стягнення із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 40 269,63 Євро, що еквівалентно 1 016 808,16 грн.
26 липня 2024 року вказане виконавче провадження № НОМЕР_1 закінчено, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.
Цього ж дня начальником відділу Коростишівського ВДВС постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення № 288/539/15-ц скасовано.
В оскаржуваній постанові начальник ОСОБА_6 посилається на те, що головним державним виконавцем Богатиренко А. В. допущено помилку при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду, так як грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Також начальник відділу Коростишівського ВДВС посилалася на те, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент у валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривні, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
На переконання заявниці, начальник Желєзна Т. С. на власний розсуд змінила порядок погашення боргів у валюті, тоді як начальник не наділений повноваженнями змінювати спосіб виконання судового рішення.
Вважає, що у разі, якщо зобов'язання зазначене у валюті, то згідно норм законодавства державний виконавець має перераховувати і стягувати саме валюту, а не допускати перерахування і сплати у гривні.
Після скасування начальником Жєлєною Т. С. постанови про закінчення виконавчого провадження, в цей же день, державний виконавець виносить нові постанови про арешт рахунків і майна боржника. Тоді як ці постанови не можуть бути винесені без відновлення провадження. А тому, такі постанови теж мають бути скасовані, адже винесені поза межами виконавчого провадження.
Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 03 жовтня 2024 року скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року апеляційні скарги АТ КБ «ПриватБанк» та відділу Коростишівського ВДВС задоволено.
Ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 03 жовтня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_3 .
Суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), дійшов висновку, що державний виконавець зобов'язаний був під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов'язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом в іноземній валюті - Євро. При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Тобто, виконуючи зобов'язання за виконавчим документом у національній валюті, боржник повинен брати до уваги офіційний валютний курс Національного банку України (далі - НБУ), встановлений для відповідної валюти на день платежу.
Проте, суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та не врахував, що оскаржуване рішення начальника Коростишівського ВДВС, яким скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є обґрунтованим, прийнятим відповідно до закону та в межах наданих повноважень.
У травні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гороховської А. О., на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року.
У касаційній скарзі заявниця, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що, в разі ухвалення судового рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішення, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми в національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням судового рішення, що узгоджується із сталою практикою Верховного Суду.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Судами встановлено, що рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 червня 2015 року стягнуто солідарно із ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 40 269, 63 (Євро), що станом на 02 квітня 2015 року еквівалентно 1 016 808,16 грн.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині вимог за первісним позовом та ухвалено цій частині нове рішення. Позов задоволено. Стягнено солідарно із ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 40 269,63 (Євро), що станом на 02 квітня 2015 року еквівалентно 1 016 808,16 грн.
Стягнено солідарно із ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 40 269,63 (Євро), що станом на 02 квітня 2015 року еквівалентно 1 016 808,16 грн.
Стягнено солідарно із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 40 269,63 (Євро), що станом на 02 квітня 2015 року еквівалентно 1 016 808,16 грн.
Стягнено солідарно із ОСОБА_4 та ОСОБА_10 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 40 269,63 (Євро), що станом на 02 квітня 2015 року еквівалентно 1 016 808,16 грн.
Постановою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 червня 2015 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року залишено без змін.
Постановою Попільнянського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 16 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 288/539/15.
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 26 липня 2024 року у ВП № НОМЕР_1, яка постановлена головним державним виконавцем Коростишівського ВДВС Богатиренко А. В., виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 288/539/15, виданого 04 січня 2021 року, закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку з тим, що залишок несплаченої суми за виконавчим документом 0 гривень (UAH), сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 89751,81 гривня (UAH).
Постановою начальника Коростишівського ВДВС Желєзної Т. С. від 26 липня 2024 року про перевірку законності вчинення виконавчого провадження визнано дії державного виконавця Богатиренко А. В. при виконанні виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа від 04 січня 2021 року № 288/539/15-ц такими, що не в повній мірі відповідають вимогам Закону.
Постановою начальника Коростишівського ВДВС Желєзної Т. С. від 26 липня 2024 року скасовано документ «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 26 липня 2024 року, що видав ОСОБА_11 , при примусовому виконанні виконавчого листа № 288/539/15.
Постановою начальника ОСОБА_6 від 26 липня 2024 року скасовано документ «Постанова про зняття арешту з майна» від 25 липня 2024 року, що видала ОСОБА_11 , при примусовому виконанні виконавчого листа № 288/539/15.
Постановами головного державного виконавця Богатиренко А. В. від 26 липня 2024 року в ВП № НОМЕР_1 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/ електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, ОСОБА_1 .
Також, постановою головного державного виконавця Богатиренко А. В. від 26 липня 2024 року у ВП № НОМЕР_1 оголошено в розшук майно боржника, що належить ОСОБА_1 ..
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина 2 статті 451 ЦПК України).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року в справі № 2218/25821/2012 (провадження № 61-1864св23) зазначено, що «за змістом пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Частиною другою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Отже, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист, або у зв'язку із визнанням судом, серед іншого, виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню».
Статтею 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють органи примусового виконання рішень, визначені у статті 6 цього Закону, в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Частиною третьою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом..
За змістом статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті..
За правилом статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
Правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
Порядок звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті, визначений у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» є аналогічним тому, що містився у статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV), який втратив чинність. Положення вказаних статей є ідентичними.
Велика Палата Верховного Суду виснувала щодо особливостей звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті, зокрема висновки щодо застосування положень статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV), у яких вказано, що в разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана в резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми в національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена в резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14 (провадження № 14-134цс18)).
У постанові від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16 (провадження
№ 14-446цс18) Велика Палата Верховного Суду вказувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана в резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
У справі, яка переглядається, встановлено, що, ухвалюючи судове рішення від 09 лютого 2020 року в справі № 288/539/15-ц, Житомирський апеляційний суд визначив суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню, саме в іноземній валюті в розмірі 40 269,63 Євро із зазначенням еквівалента у гривні в розмірі 1 016 808,16 грн.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції, виснував, що рішенням в цивільній справі № 288/539/15-ц заборгованість стягнуто в іноземній валюті. Проте, під час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, головний державний виконавець вказав фактичне виконання в повному обсязі судового рішення, відповідно до якого було сплачено заборгованість у визначеному судом еквіваленті в розмірі 1 016 808,16 грн, тобто заборгованість стягнена в еквіваленті станом на день ухвалення судового рішення, а не за офіційним курсом валют НБУ на день здійснення платежу.
За наведених обставин слід дійти висновку, що станом на 26 липня 2024 року сума заборгованості за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 стягнена з боржника ОСОБА_3 не в повному обсязі, тому в головного державного виконавця Богатиренка А. В. були відсутні правові підстави для винесення постанови про закінчення вказаного виконавчого провадження.
Відповідно, начальником Коростишівського ВДВС Желєзною Т. С. обґрунтовано винесено постанову про скасування процесуального документа, у якій зазначено, що на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження залишок несплаченої суми за виконавчим документом 0 гривень, тобто рішення суду виконане не в повному обсязі.
За наведених обставини суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 на постанову начальника ВДВС та постанову головного державного виконавця.
Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судами, зводяться до переоцінки судами доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гороховської А. О., на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гороховської Альони Олександрівни, на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року у проваджені за скаргою ОСОБА_2 про визнання неправомірними рішень та їх скасування начальника та державного виконавця Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».
Копію ухвали направити заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян