28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 990SCCV/51/2025
провадження № 61-122вп25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
13 травня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду клопотання, в якому просить визначити підсудність справи за його позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
До клопотання додано позовну заяву про розірвання шлюбу, яка обґрунтована тим, що з 03 лютого 2007 року він перебуває з ОСОБА_2 у шлюбі, який має намір розірвати. Оскільки обидві сторони проживають за межами України в Литовській Республіці, ОСОБА_1 просить визначити підсудність справи про розірвання шлюбу.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Частиною першою статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини дев'ятої статті 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
ОСОБА_1 є громадянином України. Зазначає, що місцем його проживання є: АДРЕСА_1 .
Згідно копії паспорта та довідки про зняття з реєстрації місця проживання, доданих до клопотання, ОСОБА_1 30 липня 2018 року знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 та 01 серпня 2018 року оформив виїзд на постійне проживання до Литви.
Згідно довідки, виданої ОСОБА_1 він повідомив ІНФОРМАЦІЯ_1 про зміну адреси проживання. Нова адреса: м. Вільнюс, Литва.
З доданих до клопотання копії паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є громадянкою України.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 у липні 2023 року разом із сином виїхала за межі України та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Верховним Судом встановлено, що в матеріалах доданих до клопотання та позовної заяви відсутні докази, які б підтверджували місце реєстрації чи місце проживання відповідачки як в Україні так і за її межами.
Додані до клопотання копії паспортів ОСОБА_2 таких даних не містять.
Також, надані документи не підтверджують місце проживання позивача ОСОБА_1 на час подання клопотання за межами України у Литовській Республіці.
У позовні заяві відсутні посилання на докази про реєстрацію місця проживання кожної зі сторін та докази їх проживання за межами України
За правилами статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Ураховуючи відсутність доказів на підтвердження факту проживання сторін за межами України, правові підстави для визначення підсудності справи відсутні.
Керуючись статтею 29 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визначення підсудності цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбувідмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров