29 травня 2025 року
м. Київ
справа № 754/15239/24
провадження № 61-6518зно25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за новивиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про стягнення коштів,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Київські енергетичні послуги» про стягнення коштів.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві на підставі статті 185 ЦПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва
від 31 жовтня 2024 року повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року, ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року (провадження № 61-140ск25) касаційну скаргу та доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року повернуто особі, яка їх подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року,
ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року (провадження № 61-750ск25) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду від 14 січня
2025 року повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалами Верховного Суду від 14 січня 2025 року та
від 20 січня 2025 року, ОСОБА_1 повторно оскаржив їх в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року (провадження
№ 61-974ск25) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду
від 14 січня 2025 року залишено без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2025 року (провадження
№ 61-974ск25) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду
від 20 січня 2025 року залишено без розгляду.
В подальшому, ОСОБА_1 оскаржив в касаційному порядку ухвали Верховного Суду від 06 лютого 2025 року та від 14 лютого 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2025 року (провадження
№ 61-1907ск25) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду
від 06 лютого 2025 року залишено без розгляду. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету штраф у розмірі 908,40 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2025 року (провадження
№ 61-1907ск25) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду
від 14 лютого 2025 року залишено без розгляду. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету штраф у розмірі 908,40 грн.
20 березня 2025 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвали Верховного Суду від 07 березня 2025 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 20 березня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Шиповичу В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Синельников Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2025 року (провадження
№ 61-3586ск25) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Верховного Суду від 07 березня 2025 року у справі № 754/15239/24.
07 квітня 2025 року засобами електронного зв'язку ОСОБА_1 подав заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 04 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року (провадження
№ 61-4484зно25) відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 04 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами у справі № 754/15239/24.
11 квітня 2025 року засобами електронного зв'язку ОСОБА_1 подав заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 10 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами.
Протоколом автоматизованої системи документообігу суду від 11 квітня 2025 року справу призначено судді-доповідачу Шиповичу В. В., судді, які входять до складу колегії Осіян О. М., Синельников Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2025 року заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Верховного Суду Шиповичу В. В., Осіяну О. М., Синельникову Є. В. визнано необґрунтованим та передано для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
15 квітня 2025 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяв про відвід суддів Верховного Суду Шиповича В. В., Осіяна О. М., Синельникова Є. В. призначено суддю-доповідача Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Шиповича В. В., Осіяна О. М., Синельникова Є. В. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Київські енергетичні послуги» про стягнення коштів.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2025 року подання ОСОБА_1 заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 15 квітня 2025 року у справі № 754/15239/24 визнано зловживанням процесуальними правами. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 15 квітня 2025 року у справі № 754/15239/24 залишено без розгляду. ПопередженоОСОБА_1 , що продовження зловживання процесуальними правами у справі № 754/15239/24 може призвести до застосування щодо нього заходів процесуального примусу, передбачених ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2025 року визнано зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 754/15239/24. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 754/15239/24 залишено без розгляду. Попереджено ОСОБА_1 , що продовження зловживання процесуальними правами у справі № 754/15239/24 може призвести до застосування щодо нього заходів процесуального примусу, передбаченихЦПК України.
18 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення, в якій заявник просить скасувати ухвалу Верховного Суду від 16 квітня 2025 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 квітня 2025 року заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення була зареєстрована як касаційна скарга (вх. № 12386/0/220-25 від 18 квітня 2025 року, провадження № 61-5056ск25) та призначена судді-доповідачеві Тітову М. Ю., судді, які входять до складу колегії: Коротенко Є. В., Зайцев А. Ю.
На підставі службової записки судді-доповідача Тітова М. Ю. від 30 квітня 2025 року (№ 417/2214-25) заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення була перереєстрована з касаційної скарги на заяву про перегляд судового рішення (ухвали Верховного Суду від 16 квітня 2025 року).
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення було залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків, а саме: заявнику необхідно було чітко зазначити, яку саме заяву ним подано: про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами чи про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 02 травня 2025 року ОСОБА_1 07 травня 2025 року надіслав на електронну пошту Верховного Суду заяву, у якій вказав, що подана ним 18квітня 2025 року заява про перегляд судового рішення (ухвали Верховного Суду від 16 квітня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про відвід, постановленої суддею Петровим Є. В.) є заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
08 травня 2025 року суддями Тітовим М. Ю., Зайцевим А. Ю. та Коротенком Є. В. заявлено самовідвід з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 36 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2025 року заяву суддів Тітова М. Ю., Зайцева А. Ю. та Коротенка Є. В. про самовідвід від участі в розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 16 квітня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про відвід, постановленої суддею Петровим Є. В., у справі № 754/15239/24 задоволено.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 16 квітня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про відвід, постановленої суддею Петровим Є. В., у справі № 754/15239/24 (провадження № 61-5056ск25) передано на повторний автоматизований розподіл.
09 травня 2025 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення призначено суддю-доповідача Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2025 року у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 16 квітня 2025 року відмовлено.
21 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , яка зареєстрована за вх. № 15879/0/220-25, про перегляд судового рішення, в якій заявник просить скасувати ухвалу Верховного Суду від 14 травня 2025 року.
За положеннями частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції відповідно до норм чинного ЦПК України не наділений повноваженнями щодо перегляду судових рішень, перевірки обґрунтованості та законності постанов (ухвал) суду касаційної інстанції, які нею постановлялися, крім випадків, передбачених статтею 423 ЦПК України.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (частина перша статті 423 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2020 року по справі № 1121/1717/12-ц (провадження № 61-22788св19) зазначено, що: «ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є:
- ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду;
- ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року по справі № 461/11703/15-ц (провадження № 61-2382св20) вказано, що:
«перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами підлягають рішення суду першої інстанції (у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалене за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими вказані рішення місцевих судів було змінено або ухвалено нове рішення.
При цьому, ухвалами, якими закінчено розгляд справи і які можуть бути предметом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами, є:
- ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду;
- ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду.
Разом із тим, інші ухвали судів не можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, оскільки не відносяться до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 127/2-н-439/09 (провадження № 61-18192св18), від 06 березня 2020 року у справі № 1121/1717/12-ц (провадження № 61-22788св19)».
Аналіз змісту ухвали Верховного Суду від 14 травня 2025 року про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 16 квітня 2025 року свідчить, що вказана ухвала не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Ураховуючи викладене, у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 14 травня 2025 року слід відмовити, оскільки Верховним Судом судове рішення по суті спору не ухвалювалось.
Крім того, у поданій заяві ОСОБА_1 вживає зневажливі висловлювання, які не притаманні для написання ділових документів, відображають зневажливе ставлення заявника до судової гілки влади загалом, а також надає зневажливу, іронічну оцінку процесуальних дій та рішень у справі, яка не стосується прав, свобод та інтересів заявника, є виявом очевидної неповаги та не спрямована на ефективний захист його прав, свобод та інтересів, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Відповідно до пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до частини першої, другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається; перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Згідно з частиною третьою статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити цю скаргу без розгляду або повернути скаргу.
Отже, Верховний Суд визнає заяву ОСОБА_1 у цій редакції проявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, що суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства та його завданню.
Керуючись статтями 260, 423 ЦПК України,
У прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за новивиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про стягнення коштів відмовити.
Заяву разом із доданими до неї матеріалами повернути заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров