Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1373/25
Номер провадження: 2-а/511/32/25
26 травня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Гринчак С. І.,
секретаря судового засідання - Полихи Ю.О.
за участю:
представника позивача - адвоката Губської Х.Ю. (дистанційно)
представника відповідача - Лаврика О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі,
Зміст адміністративного позову.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Губську Христину Юріївну, звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення від 18.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, та провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Також просить стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 17 000 грн. та понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,48 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на наступне.
18.04.2025 року складено протокол №282 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Того ж дня начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Зазначає, що вважає вказану вище постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Так, вказує, що 23.03.2003 року позивача ОСОБА_1 було взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 .
16.05.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача ОСОБА_1 було виключено з військового обліку військовозобов'язаних на підставі ст.37 ч.6 пп.6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
24.08.2024 позивач завантажив застосунок «РЕЗЕРВ + », щоб засвідчитись в тому, що відносного нього в реєстрі Оберіг відображається актуальна інформація. Зокрема, було зазначено, що ОСОБА_1 дані уточнив, його статус - «не - військовозобов'язаний», перебування на обліку - «Виключено».
21.03.2025 позивача було зупинено представниками патрульної поліції, які повідомили, що він перебуває у розшуку у зв'язку з порушенням правил військового обліку.
Цього ж числа, ОСОБА_1 знову завантажив застосунок «РЕЗЕРВ + », де були відображені вже зовсім інші відомості, зокрема його статус «військовозобов'язаний», перебування на обліку - «на обліку», помітка - «порушення правил військового обліку».
18.04.2025 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою скасування розшуку. Посадовими особами не було роз'яснено позивачу причин внесення його в розшук, однак повідомили, що розшук не буде скасований поки не буде сплачено штраф.
У зв'язку з введенням на території України воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, ОСОБА_1 вирішив допомагати державі та Збройним Силам України та став волонтером. За час війни ОСОБА_1 усіляко допомагає українській армії, передає їжу, воду, засоби особистої гігієни, доставляє транспортні засоби тощо.
Зокрема, з 15.10.2022 позивач був членом громадської організації «П2П ЖИВА», що підтверджується посвідченням волонтера №64. З 28.10.2023 він є волонтером Благодійної Організації «Благодійний фонд «Свідомий громадянин», що підтверджується посвідченням №6.
Позивач розумів, що оскільки він виключений з військового обліку та не є військовозобов'язаним - дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно нього є протиправними. Однак, перебування в розшуку позбавляло його можливості здійснювати волонтерську діяльність, а йому потрібно було терміново привезти транспортний засіб на передову. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 був вимушений сплатити штраф накладений постановою в розмірі 17 000 грн.
Постанову винесену відносно нього, позивач вважає протиправною, а тому вважає, що штраф в розмірі 17 000 грн., який ним був сплачений, підлягає стягненню з держави на його користь.
Процесуальні дії суду.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративну справу було розподілено в провадження судді Роздільнянського районного суду Одеської області Гринчак С.І.
Ухвалою судді від 29.04.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 02 травня 2025 року (а.с.18).
30.04.2025 року через систему ЄСІТС «Електронний суд» представник позивача - адвокат Губська Х.Ю. подала клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (а.с.23,24,25)
02.05.2025 ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача та продовжено строк для подання відзиву по справі на десять днів. Розгляд справи відкладено на 26 травня 2025 року (а.с.35).
13.05.2025 року через систему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі начальника О.Бірюка, просили відмовити в задоволенні позову. (а.с.37-38)
21.05.2025 року через систему ЄСІТС «Електронний суд» представник позивача - адвокат Губська Х.Ю. подала відповідь на відзив (а.с.45-47)
Позиція сторін в судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув.
Представник позивача - адвокат Губська Х.Ю., діюча на підставі договору №964 про надання правничої допомоги від 28.04.2025 року та ордеру серії ВН №1507559 від 28.0.2025 року, перебуваючи в судовому засіданні в режимі відеоконференції (дистанційно) адміністративний позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити з підстав викладених у позові.
Представник відповідача Лаврик О.А., діючий на підставі довіреності №1/301 від 14.01.2025 року в судовому засіданні, посилаючись на підстави зазначені у відзиві, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В судовому засіданні вказав що під час розгляду справи ОСОБА_1 не надав ТП військовозобов'язаного серії РО № 3158 відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 було виключено з військового обліку військовозобов'язаних, а також жодних зауважень до протоколу не вказував, тобто розгляд справи та притягнення до відповідальності відбувався на підставі наявної інформації про громадянина згідно витягу з єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг» відповідно якої гр. ОСОБА_1 являється придатним до проходження військової служби та підлягає призову на військову службу під час мобілізації. 22.04.2025 р. ОСОБА_1 оплатив штраф у розмірі 17000 грн.
18.04.2025 р. громадянин ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про падання дозволу для проходження військово-лікарської комісії у зв'язку з істотним погіршанням здоров'я та отримав направлення для проходження ВЛК. За весь час з моменту складання протоколу 18.04.2025 р. до оплати штрафу 22.04.2025 р. позивач на вказав жодного разу про наявне у нього тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серія НОМЕР_1 з відміткою про виключення його з обліку, тобто приховав інформацію.
Крім того, відповідно до п.3 Порядку оформлення (створення) та видачі військово- облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» затвердженого Постановою КМУ від 16 т равня 2024 р. № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдинному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у (Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервистів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов'язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів).
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 18.04.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Нормативно-правове обгрунтування.
Відповідно до ст. 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ст.210-1КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст.246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 2ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21,244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Згідно ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
При розгляді адміністративних справ керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки повинні керуватись положеннями ст.ст.245,280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст.251,252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Згідно із пунктом 1 частини 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
При цьому, частина 13 статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров' я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 14 Закону № 2232-ХІІ приписка громадян України чоловічої статі до призовних дільниць проводиться з метою взяття їх на військовий облік, визначення наявних призовних ресурсів, ступеня придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення особистих якостей. Для проведення приписки громадян України у районах (містах) утворюються призовні дільниці. Для приписки до призовної дільниці громадяни України зобов'язані особисто прибути до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в строк, зазначений у повістці, та подати необхідні документи, перелік яких установлюється Міністерством оборони України.
Частиною 3 статті 37 Закону №2232-ХІІ передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.
Згідно із частиною 1 статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема: зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 37 Закону №2232-ХІІ зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України; які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України.
Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У зв'язку з введенням Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадження та виконання заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» здійснюється призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІ1 (далі - Закон №3543-ХІІ).
У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини 8 статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Згідно із абзацом 2 частини 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Фактичні обставини, встановлені судом, мотиви та висновки суду.
Відповідно до установочної частини оскаржуваної постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.04.2025 року, військовозобов'язаний ОСОБА_1 своїми діями в особливий період порушив вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав законної сили 18.05.2024 року в ст. 1 Прикінцевих та перехідних положень, згідно якого громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіальні центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності). Останнім днем, в який громадянин ОСОБА_1 повинен був уточнити адрес проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані ( далі «уточнити персональні дані») є 16.07.2024 року. Поважних причин не уточнення у встановлений Законом строк персональних даних ОСОБА_1 не вказав. ОСОБА_1 у будь-який із передбачень законом способів, у встановлений законом строк 60 днів, в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року включно, безпідставно не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, чим порушив вимоги чинного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.(а.с.10 зв.бік-11).
Судом встановлено, що 16.05.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було виключено з військового обліку військовозобов'язаних на підставі ст.37 ч.6 пп.6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного НОМЕР_1 (а.с.12 зв.бік-13).
Згідно роздруківки з військово-облікового документу застосунок «РЕЗЕРВ +» від 24.08.2024 відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в реєстрі Оберіг відображається наступна інформація: Зокрема, що ОСОБА_1 дані уточнив, його статус - «не - військовозобов'язаний», перебування на обліку - «Виключено» (а.с.13 зв.бік).
21.03.2025 позивача було зупинено представниками патрульної поліції, які повідомили, що він перебуває у розшуку у зв'язку з порушенням правил військового обліку.
Відповідно до даних військово-облікового документу застосунок «РЕЗЕРВ +» від 21.03.2025 року, відображені такі відомості ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зокрема статус «військовозобов'язаний», перебування на обліку - «на обліку», помітка - «порушення правил військового обліку» (а.с.14)
18.04.2025 ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою скасування розшуку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Як вбачається з ч. 2 ст.70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.71КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається зі змісту спірної постанови від 18.04.2025 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме за не уточнення персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
При цьому, в спірній постанові відповідачем не зазначено, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 , який був виключений з військового обліку 16 травня 2024 року, мав уточнити свої персональні дані.
Важливо зазначити, що відповідно до примітки статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, законодавець чітко визначив умову, за якої, зокрема, положення статті 210-1 КУпАП не застосовуються, а саме: за наявності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Отже, накладення штрафу за неоновлення військово-облікових даних без повної та всебічної перевірки доступності цієї інформації в інших базах є необґрунтованим та свідчить про недотримання вимог чинного законодавства України.
Зазначена позиція викладена у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі №766/16807/24.
Як було встановлено вище, оскаржуваною постановою від 18.04.2025, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки він «у будь-який із передбачених законом способів, у встановлений законом строк 60 днів, в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року включно, безпідставно не уточнив персональні дані призовника, військовозобов'язаного, резервіста».
Проте з облікової картки до військо облікового документа ОСОБА_1 № НОМЕР_2 (номер в реєстрі Оберіг НОМЕР_3 ), яка долучена до матеріалів справи відповідачем, вбачається що 16.05.2024 ОСОБА_1 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оновив свої дані, а саме місце проживання, номер телефону та отримав тимчасове посвідчення № НОМЕР_3 (п. 21 та 36). Відповідно до п. 37 Облікової картки: 27.03.2003 - взято на військовий облік; 29.10.2004 - виключено з військового обліку (п. 6, ч. 5, ст. 37); 16.05.2024 - взято на військовий облік (а.с.42).
Таким чином, судом встановлено, що позивача було виключено з військового обліку ще 29.10.2004.
Виключення громадянина України з військового обліку як такого, що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-Х1І звільнила цю особу від виконання військового обліку.
Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов'язаного/резервіста.
Окрім цього, жодним з діючих законів не передбачено ані права, ані порядку повторного взяття на військовий облік осіб, які раніше були виключені з військового обліку та набули статус невійськовозобов'язаного.
Таким чином, суд констатує, що у Відповідача були відсутні підстави для взяття ОСОБА_1 на військовий облік 16.05.2024 в тому числі відповідно до приписів статті 37 Закону №2232-ХІІ в редакції станом на 16.05.2024.
Частиною третьою статті 210-ІКУпАП передбачено адміністративну відповідальність
за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.
Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, яке саме законодавство про оборону та мобілізаційну підготовку порушено особою, яка притягується до адміністративної відповідальності у період особливого стану.
Проте в оскаржуваній постанові не зазначено які саме персональні дані призовника, військовозобов'язаного, резервіста не оновив позивач - ОСОБА_1 .
Також суд зазначає, що в тимчасовому посвідченні № НОМЕР_2 (номер в реєстрі Оберіг НОМЕР_3 ) в пункті 13,14 зазначено, що ОСОБА_1 виключено 16.05.2024 з військового обліку військовозобов'язаних на підставі ст.37 ч.б пп.6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що скріплено печаткою Відповідача та підписом уповноваженої особи (а.с.12 зв.бік).
Також, запис про виключення позивача з військового обліку був внесений до Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та відображався у мобільному застосунку Резерву (а.с.13 зв.бік).
Відповідно до вимог статті 9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-І КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від явки, в даному випадку до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 станом 16.05.2024 перебував в статусі невійськовозобов'язаного, а тому був впевнений в тому, що, на нього можуть розповсюджуватись обов'язки, встановлені ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» та ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 210-І КУпАП
За правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2ст. 77 КАС України).
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази. А на відповідача покладається тягар доведення правомірності своїх заперечень проти позову.
Відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та довести факт вчинення позивачем порушення вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав законної сили 18.05.2024 року, відповідними доказами.
Однак відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність свого рішення.
Положеннями ст.90КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Відповідачем жодних доказів на підтвердження обставин, зазначених у постанові від 18.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП не надано, а тому суд дійшов переконання, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення даного позову та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Крім того, вирішуючи питання щодо вимоги про стягнення матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2, п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Статтею 56 Конституції України, визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У зв'язку із визнанням судом рішення суб'єкта владних повноважень, а саме оскаржуваної постанови протиправним, то позовна вимога щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 17 000 грн. підлягає до задоволення.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом прави, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч.2 ст.16 КАС України, представництво в суді, як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Так, судом встановлено, що 28.04.2025 між Адвокатським об'єднанням «Губський та партнери» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правничої допомоги №964 (а.с.6).
Додатковою угодою № 1 від 28.04.2025 року сторони погодили, що гонорар Адвокатського Об'єднання за надання правничої допомоги Клієнту в суді першої інстанції за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, визначається у фіксованому розмірі та складає: 8 000 грн. Сторони погодили, що оплата гонорару Адвокатського Об'єднання за надання правової допомоги Клієнту буде здійснена протягом 5 днів з моменту ухвалення судом рішення у зазначеній справі на підставі рахунку (а.с.7).
ВС КАС у постанові від 21.01.2021 р. у справі № 280/2635/20 вказав, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Водночас ВС КАС у постанові від 28.12.2020 р. у справі № 640/18402/19 дійшов висновку: якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов'язковим. Оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а отже є визначеним.
Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у встановленому законом розмірі у сумі 484,48грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 139, 242, 244, 245, 250, 293, 295 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення від 18.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, визнати протиправною та скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 , (адреса: АДРЕСА_1 ) код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , завдану матеріальну шкоду у розмірі 17 000,00грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 , (адреса: АДРЕСА_1 ) код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , судові витрати у справі - судовий збір у розмірі 484,48 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 29 травня 2025 року.
Суддя С. І. Гринчак