26 травня 2025 року
м. Київ
справа № 335/8548/24
провадження № 61-6073 ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у справі за позовом концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії,
У липні 2024 року концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за індивідуальним договором про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по 30 червня 2024 року в загальному розмірі 31 455,37 грн та понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2025 року у задоволенні позову концерну «Міські теплові мережі» відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 квітня 2025 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2025 року скасовано та ухвалено нове, яким позов концерну «Міські теплові мережі» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 31 455,37 грн, судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 422,40 грн - за подання позовної заяви, у розмірі 3 633,60 грн - за подання апеляційної скарги, а всього 6 056,00 грн.
07 травня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через засоби поштового зв'язкукасаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції (надійшла до суду 12 травня 2025 року), в якій просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Верховний Суд врахував, що, відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанцій дійшов висновку, що справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, а тому підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2024 року).
Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Встановлені підпунктами «а-г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України підстави для касаційного оскарження судових рішень лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, стабілізувати цивільні правовідносини.
У касаційній скарзі заявник посилається на випадки, передбачені підпунктами «а» і «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Заявник у касаційній скарзі зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховний Суд, враховуючи предмет позову та доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, які фактично зводяться до необґрунтованості судового рішення та необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції, з такими твердженнями заявника не погоджується і вважає їх необґрунтованими. Крім того, у чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, заявником не обґрунтовано.
Посилання заявника на те, що він позбавлений можливості спростувати при розгляді іншої справи факт укладення договору оренди державного майна від 22 серпня 2000 року, який було встановлено оскаржуваним судовим рішенням є безпідставними, оскільки касаційна скарга не містить інформації,при розгляді якої саме іншої справи, заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням. Зазначені заявником доводи зводяться до незгоди особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.
Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в цій справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Оскільки у відкритті касаційного провадження відмовлено, клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання судового рішення та звільнення від сплати судового збору вирішенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у справі за позовом концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара