27 травня 2025 року
м. Київ
справа № 640/4938/22
адміністративне провадження № К/990/22134/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Бевзенка В.М., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 у справі №640/4938/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, а саме:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю її' чоловіка, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- скасувати рішення Міністерства оборони України у формі затвердження 08.02.2022 року Міністром оборони протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразово ї грошової допомоги та компенсаційних сум, від 03.02.2022 року №18 у частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю її чоловіка, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю чоловіка, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2022 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю її' чоловіка - ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Скасовано рішення Міністерства оборони України у формі затвердження 08.02.2022 року Міністром оборони протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 03.02.2022 року №18 у частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю її чоловіка - ОСОБА_3 , який 0.04.2019 року помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю чоловіка - ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Міністерства оборони України подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 у задоволенні клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження та про продовження строку на усунення недоліків в частині сплати судового збору - відмовлено та відмовлено у відкритті провадження за апеляційною Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення.
Вважаючи ухвалу такою, що постановлена з порушенням вимог процесуального закону, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини 1 статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 2 статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження з підстав визначених частини 3 статті 298, статтею 295, та пунктом 4 частини 1, частини 3 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішення Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання 22.08.2022.
Апеляційну скаргу подано до суду 06.12.2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.ст. 169, 295, 296, ч.3 ст.298 КАС України, Шостим апеляційним адміністративним судом, відповідно до ухвали від 14.04.2025 у задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору відмовлено та апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення - залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме шляхом надання:
- оригіналу документа про сплату судового збору, у розмірі 1488,60 грн;
- заяви про поновлення строків із зазначенням поважних підстав для поновлення пропущеного строку.
25.04.2025 на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання, про продовження строку на усунення недоліків в частині сплати судового збору. Також подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2022, яке обґрунтоване тим що рішення, що оскаржується на адресу відповідача не надходило у зв'язку з цим він не знав про його існування, лише 05.12.2022 ознайомившись з ним подав апеляційну скаргу, але не зазначив в ній клопотання про поновлення строків. Крім того, апелянт зазначає що з серпня 2022 року по грудень 2022 року були постійні обстріли по енергетиці та її масове відключення, у зв'язку з цим електронний кабінет відповідача постійно мав зброї.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно на висновків Верховного Суду викладених у постанові від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 КАС України, не зупиняється у зв'язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.
Колегія суддів у вищевказаній постанові вважала за доцільне звернути увагу й на те, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.
Скаржник, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Компанія «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії»).
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб'єкт владних повноважень, і має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього апелянт як особа, що бере участь у розгляді справи в якості відповідача, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством щоб бути обізнаним з результатом розгляду справи.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку апелянт зазначає, що через технічні збої підсистеми "Електронний суд" на адресу відповідача оскаржуване рішення вчасно не надійшло.
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не доведено факту технічного збою підсистеми "Електронний суд".
Крім того, відповідач не надає доказів на підтвердження дати отримання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2022 (конверт, в якому судове рішення було надіслано адресату, довідка поштового відділення зв'язку або підтвердження отримання рішення через систему «Електронний суд»).
З огляду на такі доводи колегія суддів зазначає, що для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржником в обґрунтування апеляційної скарги, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно можна встановити існування обставин, на які посилається скаржник.
З урахуванням зазначеного доводи скаржника про неналежне функціонування підсистеми "Електронний суд" є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами, а тому не можуть свідчити, що строк на подання апеляційної скарги було пропущено з поважних причин.
Так, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Відповідно, внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об'єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту отримання її копії, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Враховуючи те, що апелянт є суб'єктом владних повноважень, на нього покладено обов'язок забезпечувати безперебійне функціонування своїх підрозділів для своєчасного виконання відповідних напрямків роботи, зокрема щодо оскарження судових рішень у встановлені законом строки.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження судового рішення з дотриманням вимог КАС України.
У той же час, законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Приведення апеляційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Відповідно, відповідач, який діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, а також сплати судового збору.
У свою чергу, праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії".
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" ЄСПЛ роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження судового рішення з дотриманням вимог КАС України.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали відповідачу скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою вчасно, Міністерством оборони України не наведено.
При цьому, інших причин (підстав) для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження рішення суду позивачем не наведено, як і не надано жодних доказів наявності поважних підстав для поновлення такого строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
За змістом ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Приписами пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписами статті 44 КАС України встановлено, зокрема, обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Відповідач, отримавши копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, належним чином не усунув її недоліки, а тому суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження своєю ухвалою від 05.05.2025 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2022.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, оскільки апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, а тому суд не знайшов підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2022.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування частини 3 статті 298, статті 295 та пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 295, 298, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 у справі №640/4938/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Г. Стеценко
Судді В.М. Бевзенко
А.І. Рибачук