про відмову у відкритті касаційного провадження
27 травня 2025 року
м. Київ
справа №320/5060/23
адміністративне провадження № К/990/19681/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі за позовом ОСОБА_2 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до суду з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - відповідач, НКЦПФР), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення від 22.02.2023 № 196 про невідповідність займаній посаді.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.02.2023 № 196 про невідповідність ОСОБА_2 займаній посаді.
ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування рішення закрито, оскільки встановлено відсутність у ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження рішення суду у цій справі.
08.05.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі № 320/5060/23, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Скаржник вважає, що рішенням суду першої інстанції порушено його права та законні інтереси, оскільки судом покладено в обґрунтування ряд доказів, які стосуються його прав та інтересів.
Згідно з інформацією, зазначеною у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025, визначено колегію суддів у складі: судді - доповідача - Жєлєзного І.В., суддів - Мацедонської В.Е., Білак М.В.
Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2025 задоволено заяви про самовідвід суддів Жєлєзного І.В., Мацедонської В.Е., Білак М.В. та відведено вказаних суддів від участі у розгляді справи № 320/5060/23, матеріали передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025, визначено колегію суддів у складі: судді - доповідача - Чиркіна С.М., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.
Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні у ній правовідносини виникли з приводу визнання протиправним та скасування рішення від 22.02.2023 № 196 про невідповідність ОСОБА_2 займаній посаді, відповідно питання про права та обов'язки ОСОБА_1 судом не вирішувались.
А отже, на думку суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не вправі оскаржити судове рішення, оскільки судом не вирішувались питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки останнього.
З огляду на викладені обставини, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Правовий аналіз наведеної вище процесуальної норми дає підстави для висновку, що вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове ж рішення, яке оскаржується не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення адміністративним судом першої інстанції є скаржник. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Предметом оскарження у справі № 320/5060/23 є рішенням НКЦПФР від 22.02.2023 № 196 «Про невідповідність ОСОБА_2 займаній посаді», відповідно до Порядку здійснення НКЦПФР моніторингу відповідності осіб займаним посадам, затвердженого рішенням НКЦПФР від 11.11.2022 № 1339, в якому НКЦПФР визначила ОСОБА_2 таким, що не відповідає займаній посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Магістр» на підставі абзацу 2 пункту 6 розділу ІІ Порядку здійснення НКЦПФР моніторингу відповідності осіб займаним посадам у період воєнного стану, затвердженого рішенням НКЦПФР від 25.01.2023 (абзацу 2 пункту 6 розділу ІІ Порядку № 1339).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про відповідність або не відповідність позивача займаній посаді мало бути прийняте відповідачем до 24.01.2023 включно, проте цього здійснено не було. Обґрунтування причин та підстав порушення строків прийняття відносно позивача відповідач не наводить.
Натомість рішення щодо позивача було прийнято лише 22.02.2023. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням вимог Порядку та всупереч імперативного положення пункту 3 розділу ІV Порядку здійснення НКЦПФР моніторингу відповідності осіб займаним посадам у період воєнного стану, затвердженого рішенням НКЦПФР від 25.01.2023.
Також, суд першої інстанції виснував, що зі змісту спірного рішення від 22.02.2023 № 196 вбачається, що позивач не відповідає займаній посаді саме на підставі абзацу 2 пункту 6 розділу ІІ Порядку здійснення НКЦПФР моніторингу відповідності осіб займаним посадам у період воєнного стану, затвердженого рішенням НКЦПФР від 25.01.2023, тобто з підстав невідповідності фізичної особи вимогам законодавства.
Разом з тим, Порядком здійснення НКЦПФР моніторингу відповідності осіб займаним посадам у період воєнного стану, затвердженого рішенням НКЦПФР від 25.01.2023 або будь-яким іншим правовим актом не визначено критеріїв, за якими визначається невідповідність фізичної особи вимогам законодавства, що суперечить принципу правової визначеності.
Отже, коло правовідносин, які були спірними у справі № 320/5060/23, охоплюються оскарженням індивідуального акта Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, який поширював свою дію виключно на ОСОБА_2 .
Будь-яких обов'язків судовим рішенням, яке оскаржується, на ОСОБА_1 не покладалося.
Питання про його права, свободи чи інтереси судом у межах справи № 320/5060/23 не вирішувалися.
Колегія суддів наголошує, що рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Також, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
У спірному випадку, рішення суду стосується вичерпного кола суб'єктів - ОСОБА_2 та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Колегія судів зазначає, що з огляду на предмет оскарження у цій справі і зміст рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 не вбачається, що цим рішенням вирішено питання щодо прав, інтересів та обов'язків скаржника.
Враховуючи наведене, Суд вважає, що оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема, положеннях частини першої статті 293, статті 305 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного, Суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 169, 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі за позовом ОСОБА_2 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа