ф
28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 400/6789/24
адміністративне провадження № К/990/20871/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Активгаз Юг» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Активгаз Юг» звернулось до суду з позовом, у якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 5 січня 2024 року №17314290707, №18414290902, №18314290902, №18614290902, №17414290707, №17514290707, № 18114290902;
- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт Головного управління ДПС у Миколаївській області, а саме: Розпорядження Головного управління ДПС у Миколаївській області № 5-рл від 12 січня 2024 року № 5-рл в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з реєстраційним номером 14030314201900168 терміном дії з 1 липня 2019 року до 1 липня 2024 року, виданої позивачу на адресу місця роздрібної торгівлі пальним: м. Миколаїв, вул. М.Василевського, 44;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Миколаївській області вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод та інтересів позивача, а саме: видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію, щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з реєстраційним номером 14030314201900168.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області:
-№17314290707 (форма С) в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 322 375,00 грн за необліковування в обліку товарних запасів на акцизному складі газу вуглеводного скрапленого та за відсутність зареєстрованої акцизної накладної, первинних документів на походження товарних запасів;
- №17414290707 (форма С) про застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 242 919,00 грн за відсутність зареєстрованої акцизної накладної, первинних документів на походження товарних запасів;
- №17514290707 (форма С) про застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 164 945,00 грн за відсутність зареєстрованої акцизної накладної, первинних документів на походження товарних запасів;
- №18414290902 (форма С) в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 843 516,32 грн за роздрібну торгівлю пальним через електронно-касовий апарат не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним;
- № 18614290902 (форма С) в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 476 709,36 грн за роздрібну торгівлю пальним через електронно-касовий апарат не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Миколаївській області:
- № 7314290707 (форма С) в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 1 059,80 грн за реалізацію нафтопродуктів без створення в електронній формі відповідних розрахункових документів та ненадання особі, яка отримує товар, розрахункових документів, встановленої форми;
- № 8114290902 (форма С) про застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 159 000,00 за неподання контролюючому органу даних про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального на акцизному складі;
- № 8314290902 (форма С) про застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 107 000,00 грн за неподання контролюючому органу даних про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального на акцизному складі;
- №18414290902 (форма С) в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 68 719,80 грн за роздрібну торгівлю пальним через електронно-касовий апарат не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним;
- №18614290902 (форма С) в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 173 772,64 грн за роздрібну торгівлю пальним через електронно-касовий апарат не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування розпорядження Головного управління ДПС у Миколаївській області від 12 січня 2024 року № 5-рл «Про видачу ліцензії на право зберігання пального, анулювання ліцензії на право зберігання пального та на право роздрібної торгівлі пальним».
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 квітня 2025 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
15 травня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що підставами на касаційне оскарження судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках визначених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме частини першої статті 72, частин першої, другої статті 73, частини другої статті 74, частини першої статті 75, частини першої статті 76, частин першої, третьої статті 90, частин першої-третьої статті 242, пунктів 5, 6 частини четвертої статті 246 КАС України, що призвело, на думку скаржника, до прийняття необґрунтованого та незаконного судового рішення.
Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги та не надано оцінки доказам контролюючого органу, а також не становлено всі важливі обставини, що вплинули на результат вирішення спору .
Однак у поданій відповідачем касаційній скарзі вимоги положень пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, в сукупності з частинами другою та третьою статті 353 цього Кодексу та пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України не наведені, що свідчить про неналежне правове обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Тобто, при посиланні на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України (посилання на недослідження обставин справи) скаржником мають бути обґрунтовані заявлені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а наслідком касаційного розгляду має бути направлення справи на новий судовий розгляд.
Касаційна скарга не містить обґрунтовані підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову має кореспондуватись викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв'язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
Крім того, вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд, як це передбачено частинами другою та третьою статті 353 КАС України.
Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Активгаз Юг» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Блажівська