28 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/5397/24 пров. № А/857/28876/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
суддя у І інстанції Дорошенко Н.О.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 30 вересня 2024 року,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області) від 01.05.2024 №172050005119 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, яка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС, із застосуванням частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області) призначити та виплачувати позивачці пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та із застосуванням частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи 24.04.2024.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №460/5397/24 ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження у задоволенні позову було відмовлено через безпідставність позовних вимог.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено позивачкою ОСОБА_1 , яка у своїй скарзі просила таке скасувати та прийняти нове про задоволення її позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення невірно застосовано норми чинного законодавства. Вважає, що має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" при страховому стажі 15 років.
Окрім того, посилається на рішення Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №344/9747/17 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23, які, на думку скаржника, є аналогічними до цієї справи.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Воронки Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , повторно виданого 23.09.2020 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
Згідно з довідкою від 18.08.2023 №1043, виданою Володимирецькою селищною радою, позивачка зареєстрована та проживає в с. Воронки Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області з 21.04.1986 по даний час.
24.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 01.05.2024 №172050005119 відмовлено у призначенні позивачці пенсії з підстав відсутності необхідної кількості років страхового стажу. Зокрема зазначено, що згідно з частиною 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" необхідний страховий стаж для позивачки становить 24 років у разі набуття права на пенсію у 2023 році. Згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 16 років 23 місяці 1 день, що є недостатнім для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. До страхового стажу зараховані всі періоди роботи. Період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 18.08.2023 становить 37 років 3 місяці 24 дня, а станом на 01.01.1993 - 6 років 8 місяців 6 днів.
Вважаючи таке рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області протиправним, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Абзацом першим частини 2 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII).
При цьому умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені статтею 55 Закону № 796-XII.
Право на пенсію зі зниженням пенсійного віку мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, а особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років (абзаци 5-6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII).
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
У свою чергу, частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII та із врахуванням статті 26 Закону №1058-IV при призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на момент досягнення особою пенсійного віку (60 років) необхідний страховий стаж, який повинен становити не менше 30 років, при розрахунку якого слід врахувати, що від 30 років необхідного страхового стажу передбаченого частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV віднімається 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент звернення із заявою до Пенсійного фонду (24.04.2024), їй виповнилось повних 54 років.
Як вже зазначалося, підставою для відмови у задоволенні заяви позивачки про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII слугував факт відсутності необхідного страхового стажу - 24 роки.
При цьому, щодо необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення у спірних правовідносин у пенсійного органу заперечень немає.
Водночас, за результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії до страхового стажу зараховано всі періоди роботи позивачки.
Таким чином, за результатами розгляду заяви позивачки, ГУ ПФУ у Вінницькій області обґрунтовано відмовлено у зменшенні пенсійного віку позивачці на 6 років на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 24 роки.
Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника, що жінкам для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону №796-ХІІ достатньо 15 років страхового стажу, оскільки особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV.
Також апеляційний суд вважає помилковим посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №344/9747/17, оскільки така ухвалена за відмінного правового регулювання спірних правовідносин у цій справі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для скасування судового рішення немає, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі №460/5397/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк