27 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/1343/25 пров. № А/857/11188/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідачів - не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.03.2025р. про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу земельних ресурсів Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської обл., Приватного підприємства «Земля» про визнання дій та бездіяльності протиправними, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Кафарський В.В., час та місце постановлення ухвали суду: 04.03.2025р., м.Івано-Франківськ),-
Оскаржуваною ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.03.2025р. відмовлено в порядку п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства /КАС/ України у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу земельних ресурсів Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської обл., Приватного підприємства /ПП/ «Земля» про визнання дій та бездіяльності протиправними, спонукання до вчинення певних дій, оскільки такий не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; повернуто позивачу сплачений судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. (а.с.10-13).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржила позивач ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі просить скасувати судову ухвалу та відкрити провадження у справі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які в своїй сукупності призвели до неправильної відмови у відкритті провадження у справі (а.с.21-22).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом зроблені неправильні висновки стосовно характеру спору, а висновки суду не відповідають нормам діючого законодавства і суперечать підставам для відмови у відкритті провадження у справі згідно ч.1 ст.170 КАС України.
Наголошує на тому, що справа не стосується майнового інтересу сторін, а торкається бездіяльності та свавілля місцевої влади.
Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції висновувався тим, що виникнення спірних правовідносин обумовлено можливим, на думку позивача, незаконними заволодінням чи переданням земельної ділянки, якою користується ОСОБА_2 , у володіння іншої особи. Водночас, позивач бажає вжити заходів для усунення наявних перешкод в користуванні існуючим в'їздом до господарства позивача, який, за її доводами, є землею комунальної власності загального користування.
Із урахуванням наведеного змісту позовних вимог та мети звернення із позовом у цій справі, суд також врахував вимоги та обґрунтування, що були наведені позивачем в поданому нею позові. Так, позивач посилається на самовільне зайняття земельної ділянки, підроблення землевпорядною організацією технічної документації на замовлення зацікавлених осіб тощо.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про те, що звернення позивача із розглядуваним позовом пов'язано з необхідністю захисту її прав у приватно-правових відносинах, а не у сфері публічно-правових відносин, тобто, в даному випадку наявний спір про право (майновий спір). Такі права й інтереси залежно від суб'єктного складу спору можуть бути предметом захисту в порядку цивільного судочинства.
Між тим, висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, слід вважати передчасними, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів справи, 27.01.2025р. (згідно із відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії та бездіяльність відповідачів; зобов'язати Відділ земельних ресурсів Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської обл. вжити заходів для усунення наявних перешкод в користуванні існуючим в'їздом до її господарства, який є землею комунальної власності загального користування; зобов'язати розробника документації Дубіля Л.С. усунути в ній порушення і внести виправлення відповідно до вимог нормативних положень (а.с.1-2).
В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що на її неодноразові звернення відповідач Відділ земельних ресурсів Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської обл. не вжив заходів щодо усунення перешкод в користуванні існуючим в'їздом до її господарства, який є землею комунальної власності загального користування.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом п.2 ч.1 ст.4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого відбулося звернення до суду, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Тобто, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.06.2018р. (справа № 819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як можна встановити із змісту позовної заяви, яка складається із опису багатьох подій, оцінки позивачем дій учасників та обставин справи, позивач оскаржує в судовому порядку тривалу бездіяльність відповідача Відділу земельних ресурсів Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської обл., наголошуючи на захопленні ОСОБА_3 земельної ділянки загального користування, що перешкоджає позивачу доступ до її будинковолодіння.
Водночас, ознак будь-якого майнового спору між позивачем і учасниками справи не прослідковується, оскільки доводи позивача стосуються фальсифікації документації, наявності змови тощо.
Також позивач визначила правову підставу для звернення з цим позовом - ст.ст.6, 27, 28, 30, 31 Закону України «Про землеустрій», ст.ст.158, 159, 160 Земельного кодексу України, що не вказує на порушення її майнового інтересу в цій справі.
При цьому, дійсно має місце неоднозначний характер описаних позивачем правовідносин, нечітка правова підстава заявлених вимог.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в цілому подана позовна заява не відповідає приписам ст.160 КАС України, оскільки не містить викладу обставин і доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог, а заявлені вимоги носять неконкретизований характер.
Зокрема, незрозуміло які саме дії та бездіяльність відповідачів просить ОСОБА_1 визнати протиправною; які заходи зі сторони відповідачів просить вжити для усунення перешкод в користуванні під'їздом до будинку.
Разом з тим, суд не скористався приписами ст.169 КАС України і не надав можливості позивачу усунути вказані неточності та недоліки, привести позовні вимоги у відповідність до процесуального закону та усталеної судової практики, а також визначити правильний суб'єктний склад спору.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що наведений спір може бути розглянутий в межах цивільного судочинства колегія суддів вважає поспішними і формальними.
Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, визначені ст.320 КАС України.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового відмови у відкритті провадження в справі, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Оскільки вимоги апелянта сформульовані в інший спосіб, ніж передбачені нормами ст.ст.312, 315, 320 КАС України повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Питання відшкодування апелянту понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги підлягає вирішенню згідно ст.139 КАС України судом першої інстанції за результатами кінцевого вирішення розглядуваного спору по суті.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, ч.2 ст.313, п.п.1, 4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.03.2025р. про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 300/1343/25 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 28.05.2025р.