Справа №761/13935/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3342/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
20 травня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_6 та апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , які діють в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаїв, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою визначено терміном на 58 (п'ятдесят вісім) днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 05 червня 2025 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_11 , погодженого прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про застосування до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 22023000000000915 від 09.09.2023 року - відмовити в повному обсязі.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, захисник ОСОБА_6 посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, так як викладені у ній висновки очевидно не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що є підставою для її скасування судом апеляційної інстанції, з огляду на положення п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Проте, слідчою суддею Шевченківського районного суду м. Києва зазначені положення процесуального закону не дотримані, оскільки за відсутності доведення прокурором обгрунтованості підозри та наявності реального існування бодай одного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, слідчою суддею застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативи застави, що свідчить про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 09 квітня 2025 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухвалити нове, обравши більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту або застави.
Захисник зазначає, що до підозрюваного цілком можливим було б застосувати домашній арешт або особисте зобов'язання, не порушуючи норми КПК України. Обрання тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом, розходиться з практикою ЄСПЛ та практикою України.
Досліджуючи клопотання старшого слідчого в ОВС третього відділу першого управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_11 про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.09.2023 року № 22023000000000915 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 111-2 КК України слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, оцінивши наявні ризики, зазначені у статті 177 КПК України, та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів не надав належної оцінки тому, що кримінальне провадження № 22023000000000915 внесено в ЄРДР ще 09.09.2023 року і до теперішнього часу підозрюваний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на протязі півтора року з дати внесення кримінального провадження в ЄРДР - 09.09.2023 року не вчиняв жодних дій, визначених у ст. 177 КПК України.
Враховуючи наведене вище, ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_12 від 09.04.2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є такою, що не відповідає повноті судового розгляду, висновкисуду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення.
Беручи до уваги те, що підзахисний раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, матеріальна шкода не завдана, злочин не спрямований проти життя та здоров'я, вина не доведена, а пред'явлена підозра не обґрунтована та не підтверджена доказами, захисник вважає, що утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою незаконне, а затримання необґрунтоване, жоден ризик передбачений в статті 177 КПК України, не доведений.
Зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Виходячи з зазначеного та оцінюючи в сукупності обставини вчиненого правопорушення, захисник зазначає, що слідчий не довів слідчому судді належним чином неможливість застосування до підозрюваного, зважаючи на дані про його особу, більш м'якого запобіжного заходу.
На думку захисника, застосований запобіжний захід є невмотивовано жорстоким.
В доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_6 посилається на помилковість висновків слідчого судді про обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Зазначає, що долучені до клопотання від 07.04.2025 року матеріали, у їх сукупності, не доводять обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри, виходячи з їх змісту, та, як наслідок, не є належними доказами вчинення особливо тяжкого злочину. Тобто, стороною обвинувачення, всупереч вимог ч. 6 ст. 132 та п. 1 ч. 3 ст. 184 КПК України, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 взагалі не доведена, а слідчим суддею протиправно оцінена не була. Натомість, викладені в повідомленні про підозру обставини, навіть у разі їх належного та допустимого доказування, не містять ознак складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, захисник вказує на відсутність достатніх доказів обґрунтованості підозри, що нівелює підстави застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також захисник посилається на відсутність належного обгрунтування в ухвалі слідчого судді достатності підстав вважати доведеними існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначає, що за правилами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу с наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При цьому, недоведеність стороною обвинувачення обставин, зазначених, зокрема, у п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, виходячи з положень ч. 2 ст. 194 КІІК України, зобов'язує слідчого суддю постановити ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу.
Так, прокурором у клопотанні про застосування запобіжного заходу зазначено про необхідність запобігти спробам підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно виливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
При цьому доказів реальності існування жодного з заявлених ризиків матеріали, долучені до клопотання слідчого, не містять, на що неодноразово наголошував захист, та що залишено слідчим суддею поза увагою. Тоді як згідно оскаржуваної ухвали від 09.04.2025 року слідчим суддею встановлено існування всіх ризиків, на які посилалась сторона обвинувачення у клопотанні від 07.04.2025 року.
На переконання скаржника зазначені ризики взагалі нічим не доводяться, що ставить під сумнів їх існування як таке.
При цьому, формальна констатація їх наявності в тексті ухвали, без належного обґрунтування, базується виключно на припущеннях сторони обвинувачення, що суперечить щонайменше принципу змагальності сторін.
В той же час, аргументація прокурора щодо існування заявлених ризиків була суто абстрактною, носила характер нічим не підтверджених голослівних припущень, не підтверджених матеріалами кримінального провадження.
Відсутність існування ризиків, передбачених п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відносно ОСОБА_8 підтверджується тим, що прокурор не навів жодного конкретного факту, що свідчив би про ймовірність його переховування від слідства чи суду, знищення або спотворення речових доказів, незаконного виливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, або наміру вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Так, ОСОБА_8 не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його намір реалізувати зазначені ризики, і відсутні об'єктивні підстави вважати, що він має наміри на їх реалізацію в майбутньому. При цьому, поведінка підозрюваного не свідчить про його перешкоджання досудовому розслідуванню, а відсутність доказів протилежного лише свідчить про дійсну відсутність існування жодного з ризиків.
При цьому, в ухвалі суду від 09.04.2025 року лише формально перелічено ризики, заявлені прокурором, без їх належної індивідуалізованої оцінки, не враховуючи всі обставини, що мають суттєве значення відповідно до вимог статті 178 КПК України.
Захисник посилається на те, що вказані в клопотанні ризики, існування яких нібито встановлено слідчим суддею, є гіпотетичними, абстрактними та не доведеними жодними доказами, долученими до матеріалів клопотання.
На противагу цьому, всупереч вимогам ч. 1 ст. 184 КПК України у клопотанні слідчого від 07.04.2025 року відсутній достатній та належний виклад обставин того, що кожен із заявлених ризиків існує, а наведене стороною обвинувачення обґрунтування, яке зводиться виключно до однієї фрази про те, що існують достатні підстави так вважати, не може свідчити про виконання вимог зазначеної правової норми, а відтак і слугувати законною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Скаржник наголошує, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
Таким чином, висновки слідчого судді про існування заявлених стороною обвинувачення ризиків не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, так як долучені до клопотання від 07.04.2025 року матеріали не містять жодного доказу на доведення існування хоча б одного із заявлених ризиків, що з огляду на імперативні приписи п. 2 ч. 1 ст. 409 та п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України, є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Разом з цим, вищевказані доводи сторони захисту на спростування існування заявлених ризиків не були враховані слідчим суддею під час розгляду клопотання, та всупереч вимогам п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК України, ухвала від 09.04.2025 року мотивів з приводу цього не містить, що є окремою підставою для її скасування, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 409 та п. 2 ч. 1 ст. 411 КПК України.
Посилається скаржник і на відсутність наведення в оскаржуваній ухвалі належного обгрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без альтернативи застави.
Так, оскаржуваною ухвалою до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Виходячи з того, що клопотання слідчого від 07.04.2025 року не містить обґрунтування підстав для не визначення застави, незрозуміло якими саме доводами керувався слідчий суддя при формуванні такого свого висновку. Неможливість визначення розміру застави стороною обвинувачення не доведена, а відтак очевидно, що суд при формуванні висновків з даного питання не виходив з фактичних обставин провадження, чим допустив порушення п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України.
В той же час, у разі прийняття судом рішення не визначати розмір застави, в ухвалі мали б наводитися достатні доводи на існування підстав та обставин, передбачених ст.ст. 177 та 178 КПК України, які б належним чином обґрунтовували неможливість застосування альтернативи такого запобіжного заходу. Проте, такі доводи в ухвалі від 09.04.2025 року відсутні.
В той же час, зокрема, згідно ухвали Одеського апеляційного суду від 19.06.2023 року по справі № 521/8488/23: «...безальтернативність застосування запобіжного заходу у справах про державну зраду може нести в собі ризики порушення прав людини».
На думку захисника, оскаржуване рішення в частині «не визначення розміру застави» є необгрунтованим, оскільки не є ухваленим судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що суперечить приписам ч. 3 ст. 370 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційні скарги з доповненнями і просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги з доповненнями захисників задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 22023000000000915 від 09.09.2023 за підозрою ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 111-1 КК України.
07.04.2025 року о 10 год. 58 хв., в порядку п. 1 ч. 1 ст. 208 та п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України затримано ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
07.04.2025 року вручене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
08.04.2025 року (клопотання датоване 07.04.2025 року) старший слідчий в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , за погодження з прокурором відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що досудовим розслідуванням встановлено, що «Група Компаній «Імперіал» (далі - «ГК «Імперіал»), яка заснована на території України у 1993 році, здійснює фінансово-господарську діяльність як на території України, фактичним власником якої є громадянин України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , так і на території рф, фактичним власником якої є громадянин України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В свою чергу, починаючи з 1993 року, ОСОБА_13 здійснив реєстрацію ряду суб'єктів підприємницької діяльності: приватне підприємство фірма «Імперіал» (код ЄДРПОУ 20488084), ТОВ «Укрлогіст» (код ЄДРПОУ 39311764), в яких являвся засновником та керівником, які в подальшому булиоб'єднані та увійшли в єдину групу компаній «ГК «Імперіал» з основним видом господарської діяльності - оптова торгівля.
Господарський вид діяльності «ГК «Імперіал» є оптова торгівля свіжими фруктами, до процесу якого входить, зокрема, вирощування плодів тропічних (бананів) в Республіці Еквадор, їх упакування, зберігання, транспортування та реалізації на території Європейського Союзу, України та РФ.
Основною комерційною структурою «ГК «Імперіал» є Акціонерне Товариство «Імперіал Холдінг С А» (далі - «AT «Імперіал Холдінг СА»), (Імрегіаі Holding SA, реєстраційний номер СНЕ-273.789.910, юридична адреса: Швейцарія, Авеню Де Л'університе 24, C/O Ласіте Бізнес Нуклеус, 1005 Лозанна, Швейцарія (Avenue de I'Universite 24, c/o LaCite Business Nucleus, 1005 Lausanne), кінцевим бенефіціарним власником якого є син ОСОБА_13 - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а директором являється донька ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
До складу «ГК «Імперіал» входять наступні підприємства:
- ТОВ «Логістичний Центр «Авангард» (код СДРПОУ 39311460), ТОВ «Донбасхолод-1 » (код СДРПОУ 39145571), ТОВ «Укрлогіст» (код СДРПОУ 39311764); ТОВ «Транспортна компанія «Авангард» (код СДРПОУ 43827308), ТОВ «Міжнародна транспортна компанія -1» (код СДРПОУ 40926099), які діють на території України;
- «ООО «Империал Трэйд» (рос., ИНН 7820057705, «зарегистрирован 06.07.2017 Межрайонной инспекцией ФНС № 15 по г. Санкт-Петербургу, поставлена в реестре ПФР от 07.05.2019 та в реестре ФСС от 01.05.2019 Отделением фонда пенсионного и социального строхования РФ по Санкт-Петербургу и Ленинградской области), «ООО «Бизнес Альянс» (рос., ИНН 9109178399, «зарегистрирован 16.03.2015 Межрайонной инспекцией ФНС № 46 по г. Москве, поставлена в реестре ПФР от 30.09.2021 та в реестре ФСС.
27.09.2021 року Отделением фонда пенсионного и социального строхования РФ по г. Москве и Московской области), «ООО «Русский Империал» (рос., ИНН 7816647892, «зарегистрирован 31.07.2017 Межрайонной инспекцией ФНС № 46 по г. Москве, поставлена в реестре ПФР от 30.09.2021 та в реестре ФСС
24.09.2021 Отделением фонда пенсионного и социального строхования РФ по г. Москве и Московской области), «ООО «Империал Транс» (рос., ИНН 7805730073, «зарегистрирован 13.07.2018 Межрайонной инспекцией ФНС №. 15 по г. Санкт-Петербургу, поставлена в реестре ПФР от 16.07.2018 та в реестре ФСС от 31.03.2019 Отделением фонда пенсионного и социального строхования РФ по Санкт-Петербургу и Ленинградской области), «ООО «Импэкс» (рос., ИНН 9728041665, «зарегистрирован 14.07.2021 Межрайонной инспекцией ФНС № 46 по г. Москве, поставлена в реестре ПФР от 15.07.2021 та в реестре ФСС от 15.07.2021 Отделением фонда пенсионного и социального строхования РФпо г. Москве и Московской области), які діють на території РФ, директором яких є брат ОСОБА_13 - громадянин України ОСОБА_14 ;
- «Imperialglobex UAB.» (реєстраційний код: 306101265, юридична адреса: Klaipeda, Turgausa, 2-14), яка діє на території Литовської Республіки, директором якого є зять ОСОБА_13 - громадянин України ОСОБА_20 ;
-«Diagonal frutas S.A. Difruit» (юридична адреса: Ecuador, Garcia Aviles, 408, у Luque Edificio Finec Oficina 508), «Basbanan S.A.» (юридична адреса: Ecuador, Garcia Aviles, 408, у Luque Edificio Finec Oficina 508), «Imexba S.A.» (юридична адреса: Ecuador, Calle Victor Hugo Sicuret, 25 у segunda), «Banana Trade S.A.» (юридична адреса:А.У. Joaquin Orrantiay AV.Leopoldo Benitez Edif. Trade Building. Piso 3. of 301 Guayaquil-Ecuador), «Frutalianza S.A.S.» (юридична адреса: Ecuador, AV. Joaquinorrantiayav. Leopoldo Benitez Edif. Trade Building. Piso 3. of 302 Guayaquil-Ecuador), які діють на території Республіки Еквадор, директором яких є підконтрольний ОСОБА_13 та ОСОБА_14 - громадянин Еквадору ОСОБА_24 .
Для транспортування виготовленої продукції з Республіки Еквадор «ГК «Імперіал» використовує ряд морських торгових шляхів за участю міжнародних судноплавних компаній, а саме: компанія «Mediterranean Shipping Company («MSC»)», яка здійснює транспортування продукції на російські підприємства, компанії «Maersk Sea Land», «СМА CGMGroup», «Hapag-LloydAG», які здійснюють транспортування продукції на українські та європейські підприємства.
«ГК «Імперіал», які здійснюють реалізацію (продаж) плодів тропічних (бананів) на території рф, а саме: «ООО «Империал Трэйд» (рос., ИНН 7820057705), «ООО «Бизнес Альянс» (рос., ИНН 9109178399), «ООО «Русский Империал» (рос., ИНН 7816647892), «ООО «Империал Транс» (рос., ИНН 7805730073), «ООО «Импэкс» (рос., ИНН 9728041665) використовують торгу марку - ТМ «Банан» (свідоцтво на знак для товарів і послуг № 155360 від 25.04.2012) та ТМ «Комбінований знак Империал» (свідоцтво на знак для товарів і послуг № 240495 від 25.04.2028), власником яких є ТОВ «ЛЦ Авангард».
У свою чергу власником ТОВ «ЛЦ Авангард» є «AT «Імперіал Холдінг СА», кінцевим бенефіціарним власником якого є син ОСОБА_13 - ОСОБА_22 .
Здійснення фінансово-господарської діяльності «ГК «Імперіал» на території рф та України відбувалось як до повномаштабного вторгнення зс рф на територію України так і продовжилось ведення після початку збройної агресії рф проти України.
Після початку повномасштабного вторгнення зс рф на територію України фактичні власники «ГК «Імперіал» ОСОБА_13 та ОСОБА_14 достовірно знали про те, що з 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, а також, що постановою KM України № 187 від 03.03.2022 та постановою Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 з рф заборонено провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків з державою-агресором.
Не зважаючи на встановлену Законом України № 2108-ІХ від 03.03.2022 кримінальну відповідальність, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, вирішили продовжити виробництво та подальший збут виготовленої продукції до рф та тимчасово окупованих територій, з використанням підконтрольних підприємств, зареєстрованих на території держави-агресора, тим самим реалізували свій злочинний умисел, направлений на вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора.
З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_13 спільно з ОСОБА_14 у невстановлений досудовим розслідуванні місці та час, але не раніше 15.03.2022, зорганізувались у стійке об'єднання з єдиним планом та розподілом функцій між учасниками групи, спрямованих на досягнення злочинної мети відомого всім учасникам групи.
Так, ОСОБА_13 спільно з ОСОБА_14 у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, але не раніше 15.03.2022, розробили єдиний злочинний план з розподілом функцій та ролей кожного учасника організованої групи, який полягав у її створенні та керуванні стійкою організованою групою, яку почали формувати.
Розроблений ОСОБА_13 та ОСОБА_14 єдиний злочинний план передбачав постачання продукції - плодів тропічних фруктів з Республіки Еквадор на територію рф та тимчасово окуповану територію через забезпечений морський торгівельний шлях міжнародною судноплавною компанією «Mediterranean Shipping Company» («MSC») в адресу підконтрольної литовської компанії ОСОБА_23 - «Imperialglobex UAB», так і безпосередньо в адресу відокремленого підрозділу «ГК «Імперіал» - «ООО «Империал Трэйд» (рос.), до м. Санкт-Петербург та м. Шушар, рф.
У подальшому доставлена продукція повинна реалізовуватись як на території рф, так і на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської областей та АР Крим через створені та підконтрольні ОСОБА_14 суб'єкти підприємницької діяльності, які входять в єдину структуру «ГК «Імперіал».
Надалі, ОСОБА_13 , визначившись з напрямком протиправної діяльності, діючи згідно єдиного злочинного плану, з метою його реалізації, досконало знаючи всю структуру власності та всю господарську діяльність «ГК «Імперіал» на території рф, виконуючи функції організатора та керівника організованої групи, почав особистий підбір учасників злочину.
Так, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не раніше 15.03.2022, ОСОБА_13 , реалізуючи злочинний умисел, підшукав за особистими індивідуальними характеристиками та організаційними здібностями довірених осіб з числа діючих працівників підконтрольних йому підприємств «ГК «Імперіал», які вирішують поставлені завдання, успішно організовують та забезпечують ведення результативної роботи, виконують усі накази та розпорядження, володіють професійними знаннями і навичками, мають необхідний досвід роботи для виконання організаційно-розпорядчих та управлінських функцій щодо здійснення господарської діяльності підконтрольних ОСОБА_13 підприємств, та залучив їх до складу організованої групи, повідомивши їм, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, умови та наміри протиправного механізму вчинення злочину, на що останні добровільно надали свою згоду на спільне здійснення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництві), з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, у складі організованої групи.
Надалі, ОСОБА_13 на виконання єдиного злочинного плану, спрямованого на пособництво державі-агресору, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, залучив учасників організованої групи, які в свою чергу усвідомлювали, що передача матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора на користь рф чи контрольованих рф підприємств є незаконною та призведе, у тому числі, до сплати податкових зобов'язань та зборів на користь рф, що в свою чергу допомагатиме її економічному розвитку, буде спрямовуватись на розвиток військово - промислового комплексу рф, забезпечення військових потреб та збільшення військового потенціалу країни-агресора, а відтак сприятиме у здійсненні військової агресії проти України, а саме:
- ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до обов'язків якого входить виконання організаційно-розпорядчих функцій в якості директора фінансово-господарської діяльності «ГК «Імперіал» на території рф, тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської областей та АР Крим; здійснення контролю кадрової політики та розширення персоналу «ГК «Імперіал» на території рф; забезпечення та контроль логістики на всіх етапах імпорту, транспортування, відвантаження, зберігання продукції; забезпечення та контроль реалізації плодів тропічних (бананів); реєстрація додаткових суб'єктів господарювання на території рф та тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської областей; забезпечення та контроль звітності серед інших учасників організованої групи.
В свою чергу, ОСОБА_14 на виконання єдиного злочинного плану у відповідності до вимог законодавства рф, на тимчасово окупованій території Донецької області незаконно зареєстрував дублююче товариство «ГК «Імперіал»: «ООО «Донбассхолод-1» (рос., ИНН 9308011403, «зарегистрирован 29.11.2022 Межрайонной инспекцией ФНС № 1 по Донецькой Народной Республики), та нові: «ООО «Трэйд-Поставка» (рос., ИНН: 9308018991, «зарегистрирован 30.11.2022 Межрайонной инспекцией ФНС № 1 по Донецькой Народной Республики), «ООО «ОПТ Фрукт» (рос., ИНН: 9308018230, «зарегистрирован 30.11.2022 Межрайонной инспекцией ФНС № 1 по Донецькой Народной Республики, юридична адреса яких: м. Донецьк, вул. Охотська, буд. 79-А), які здійснюють імпорт, реалізацію (продаж) плодів тропічних (бананів) на тимчасово окупованих територіях використовуючи торгу марку - ТМ «Банан» (свідоцтво на знак для товарів і послуг № 155360 від 25.04.2012) та ТМ «Комбінований знак Империал» (свідоцтво на знак для товарів і послуг № 240495 від 25.04.2028), власником яких є ТОВ «ЛЦ Авангард».
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуючого обов'язки керівника відділу зовнішньоекономічної діяльності «ГК «Імперіал» та офіційно працевлаштованого на ТОВ «Транспортна компанія «Авангард» (код ЄДРПОУ 43827308), яке входить до складу «ГК «Імперіал».
До обов'язків ОСОБА_8 входить здійснення формування звіту щодо ціноутворення, факту загрузки та транспортування продукції «ГК «Імперіал» з Республіки Еквадор на російські ринки збуту; здійснення формування звіту щодо стану платежів та заборгованостей продукторам в Республіці Еквадор від рф; формування та контроль звітності по напрямку роботи з подальшим обміном між учасниками організованої групи та передачею відомостей ОСОБА_13 та ОСОБА_14
- ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , головного технолога «ГК «Імперіал» та офіційно працевлаштованого на ТОВ «Транспортна компанія «Авангард» (код ЄДРПОУ 43827308), яке входить до складу «ГК «Імперіал».
До обов'язків ОСОБА_15 входить здійснення контролю за доставкою продукції «ГК «Імперіал» до російського ринку, здійснення контролю за формуванням листів-претензій на транспортерів щодо неякісності доставки продукції, а також контролю за станом їх реалізації; формування та контроль звітності по напрямку роботи з подальшим обміном між учасниками організованої групи та передачею вказаної інформації ОСОБА_13 та ОСОБА_14
- ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , бухгалтера по комерційному обліку «ГК «Імперіал» та офіційно працевлаштовану на ТОВ «Торгоград» (код ЄДРПОУ 43735799), яке входить до складу «ГК «Імперіал».
До обов'язків ОСОБА_16 входить здійснення підрахунків щодо залишків продукції на тимчасово окупованій території Донецької, Луганської областей, АР Крим, а також на території рф, із зазначенням ціни їх збуту; проведення обліку продукції та підготовка звіту про розподіл товарів на логістичних складах рф та тимчасово окупованій території Донецької, Луганської областей, АР Крим; формування та контроль звітів по напрямку роботи з подальшим обміном між учасниками організованої групи та передачею відомостей ОСОБА_13 та ОСОБА_14
- ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , керівника відділу персоналу «ГК «Імперіал» та офіційно працевлаштовану на ТОВ «Міжнародна транспортна компанія-1» (код ЄДРПОУ 40926099), яке входить до складу «ГК «Імперіал».
До обов'язків ОСОБА_17 входить кадрове забезпечення «ГК «Імперіал» на території рф; здійснення службових консультації з ОСОБА_14 щодо кадрової політики; узгодження кадрової політики на території рф з ОСОБА_13 ; здійснення службових відряджень до рф; встановлення за погодженням ОСОБА_13 оплати праці працівників «ГК «Імперіал», які діють на території рф та Республіки Еквадор; формування та контроль звітів по напрямку роботи з подальшим обміном між учасниками організованої групи та передачею відомостей ОСОБА_13 та ОСОБА_14
- ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , економіста відділу зовнішньоекономічної діяльності «ГК «Імперіал» та офіційно працевлаштовану на ТОВ «Югторгоіл» (код ЄДРПОУ 44903756), яке входить до складу «ГК «Імперіал».
До обов'язків ОСОБА_18 здійснення контролю у програмному продукті «1C УПП», зокрема, контроль за дотриманням співробітниками «ГК «Імперіал» цінової політики, зберігання відомостей про вартість товарів постачальників та конкурентів, контроль заборгованості понад 60 днів, контроль по взаєморозрахункам, ведення звітів зі зрізу якості продукції «ГК «Імперіал» з Республіки Еквадор, ведення звітів з руху неліквідної продукції, ведення статистики з продажу та списання неліквідної продукції за місяць, ведення звітів з розрахунку логістики, ведення звітів реєстрів постачальників та клієнтів по плодам тропічним (бананам) на основі статистики, ведення звітів з продажу плодів тропічних (бананів), формування інформації про постачальників продукції, клієнтів та претензії для російські ринки збуту, формування та контроль звітності по напрямку роботи з подальшим обміном між учасниками організованої групи та передачею відомостей ОСОБА_13 .
Надалі учасники організованої групи за керівництва ОСОБА_13 з метою реалізації спільного злочинного плану, а також з метою здійснення обміну інформацією, оперативності прийняття рішень, контролю, надання вказівок співробітникам «ГК «Імперіал», не викриття правоохоронними органами протиправного механізму, спрямованого на пособництво державі-агресору з метою завдання шкоди Україні шляхом здійснення поставок плодів тропічних (бананів) з Республіки Еквадор на територію рф, тимчасово окуповану територію Донецької, Луганської областей та АР Крим та подальшої її реалізації, вжили заходів щодо створення відповідних робочих груп - чатів із використанням засобів багатоплатформеного зашифрованого месенджера «Telegram», «Viber» та «WhatsApp», в яких здійснюється організація ведення та контроль фінансово-господарської діяльності «ГК «Імперіал» на території рф та тимчасово окупованій території Донецької, Луганської областей та АР Крим.
Так, ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , за безпосереднього контролю та керівництва ОСОБА_13 зорганізувались у стійке об'єднання, що характеризується наступними чинниками:
- всі учасники групи являються співробітниками «ГК «Імперіал», в результаті чого мають довготривалі, тісні стосунки між собою, чим забезпечують свою стабільність постійного злочинного складу та безпеку свого функціонування;
- всі учасники групи мають централізоване підпорядкування, так як кожен займає відповідну посаду в «ГК «Імперіал», фактичним власником якого є ОСОБА_13 , в результаті чого підконтрольні останньому, виконують усі накази та розпорядження та підпорядковуються його єдиним правилам поведінки, заходам безпеки та конспірації;
- всім учасникам організованої групи відомий єдиний злочинний план, так як для його виконання з метою досягнення єдиного злочинного результату, кожний учасник злочину залежить один від одного та відповідає за відведений напрямок роботи, згідно чітко розподілених функцій та ролей, за результатами яких, протягом тривалого часу функціонує єдиний злочинний механізм щодо вчинення злочину проти основ національної безпеки, а саме допомога державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.
Таким чином, за попередньо розробленого спільного злочинного плану ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи у складі організованої групи, з метою досягнення злочинного результату, не раніше 15.03.2022 року забезпечили передачу матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, шляхом поставки плодів тропічних з Республіки Еквадор на територію рф, тимчасово окуповану територію Донецької, Луганської областей та АР Крим.
Досудовим розслідуванням також встановлено, що ОСОБА_8 забезпечив організацію та здійснив контроль щодо підписання контрактів, здійснив формування звіту та контроль щодо адміністративних, транспортних та експортних затрат, здійснив формування звіту та контроль щодо загрузки продукції в Республіці Еквадор, здійснив контроль оплати рахунків в Республіці Еквадор, здійснив контроль щодо звітності сформованих претензій, забезпечив подальшу доставку продукції до порту» м. Санкт-петербург, рф, та інше.
Таким чином, ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , спільно з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, діючи у складі організованої групи, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, здійснюючи контроль та забезпечуючи стабільне функціонування «ГК «Імперіал» на території рф та тимчасово окупованій території, які отримують прибуток від вказаної діяльності, здійснюють сплату податків на користь держави-агресора, достеменно розуміючи, що з цих податків формується військовий бюджет держави - агресора, який використовується у збройній агресії проти України, чим забезпечують здійснення військової агресії рф на території України, яка триває дотепер, чим вчинили умисні дії, направлені на пособництво державі-агресору з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора.
Слідчий зазначив, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри обґрунтовується належними та допустимими доказами, зібраними під час досудового розслідування:
- протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 15.05.2024 № 8/5/1-4801т;
- протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 17.03.2024 № 8/5/1-3397т;
- протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 17.03.2024 № 8/5/1-3387т;
- повідомленням 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2023 № 5/7/5/1-593, яке містить відомості про механізм вичищення злочину, про задіяних суб'єктів господарювання та про причетних осіб;
- рапортом слідчого ГСУ СБ України від 17.01.2024 № 6/528-с про виявлення кримінального правопорушення;
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 19.09.2023 № 5/7/5/1-887 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України);
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 04.10.2023 № 5/7/5/1-1326 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПЖ України);
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 11.10.2023 № 5/7/5/1-1537 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України), яке
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 12.12.2023 № 5/7/5/1-4470 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України);
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 11.01.2024 № 5/7/5/1-244 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України);
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 11.01.2024 № 5/7/5/1-253 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України);
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 17.01.2024 № 5/7/5/1-506 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України);
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 19.01.2024 № 5/7/5/1-580 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України),
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 29.02.2024 № 8/5/1-1746 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України);
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 19.04.2024 № 8/5/1-3342 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України) ;
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 30.10.2024 № 8/5/1-8382 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України) ;
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 11.11.2024 № 8/5/1-8239 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України);
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 03.03.2025 № 8/5/1-1416 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України);
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 11.03.2025 № 8/5/1-1581 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України);
- іншими матеріалами кримінального провадження, які у своїй сукупності дають можливість обґрунтовано підозрювати ОСОБА_8 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Слідчий у клопотанні зазначав, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що зазначені в п. п. 1, 2, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може вчинити нові кримінальні правопорушення та/або продовжити свою злочинну діяльність.
При цьому, як вказував у клопотанні слідчий, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Враховуючи складну суспільно-політичну ситуацію на даний час та повномасштабне збройне вторгнення рф на територію України, за умов проведення відповідними силовими підрозділами України бойових дій, направлених на протистояння збройним силам рф та деокупацію окремих територій України, небезпека вчинення підозрюваним протиправних дій носить підвищений характер, а відтак такі обставини вимагають більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, що також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405 , 407, 408 , 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи це, застосування до підозрюваного ОСОБА_8 у якості альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, навіть у розмірі, який перевищує визначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, для такої категорії кримінальних правопорушень, не забезпечить усунення існуючих ризиків, оскільки підозрюваний ОСОБА_8 надалі матиме можливість контактувати з причетними до вчиненого ним кримінального правопорушення (злочину) особами, узгоджувати з ними свої дії, спрямовані на переховуваннявід органів досудового розслідування та/або суду, знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, вчинення незаконного впливу на свідків, експертів.
Зазначені ризики є суттєвими і їхньому настанню неможливо запобігти у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_8 застави як альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департамент у нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою визначено терміном на 58 (п'ятдесят вісім) днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 05 червня 2025 року включно.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Так, відповідно до матеріалів провадження обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри підтверджується наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування:
- протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 15.05.2024 № 8/5/1-4801т;
- протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 17.03.2024 № 8/5/1-3397т;
- протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 17.03.2024 № 8/5/1-3387т;
- повідомленням 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України про вчинення кримінального правопорушення від 07.09.2023 № 5/7/5/1-593, яке містить відомості про механізм вичищення злочину, про задіяних суб'єктів господарювання та про причетних осіб;
- рапортом слідчого ГСУ СБ України від 17.01.2024 № 6/528-с про виявлення кримінального правопорушення;
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 19.09.2023 № 5/7/5/1-887 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України);
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 04.10.2023 № 5/7/5/1-1326 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПЖ України);
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 11.10.2023 № 5/7/5/1-1537 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України), яке
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 12.12.2023 № 5/7/5/1-4470 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України);
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 11.01.2024 № 5/7/5/1-244 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України);
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 11.01.2024 № 5/7/5/1-253 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України);
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 17.01.2024 № 5/7/5/1-506 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України);
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 19.01.2024 № 5/7/5/1-580 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України),
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 29.02.2024 № 8/5/1-1746 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України);
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 19.04.2024 № 8/5/1-3342 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України) ;
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 30.10.2024 № 8/5/1-8382 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України) ;
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 11.11.2024 № 8/5/1-8239 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України);
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 03.03.2025 № 8/5/1-1416 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України);
- відповіддю 5 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України від 11.03.2025 № 8/5/1-1581 на доручення слідчого ГСУ СБ України (у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України);
- іншими матеріалами кримінального провадження, які у своїй сукупності дають можливість обґрунтовано підозрювати ОСОБА_8 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), слідчий суддя виходив з того, що ризик можливості переховування підозрюваним ОСОБА_8 цілком ймовірний, з огляду на додані до клопотання слідчого матеріали, при цьому враховуючи також тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, що може спонукати його до вчинення спроби ухилитися. Ризик переховування від правосуддя обумовлюється можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
З огляду на умови, які існують в Україні, є можливість нелегального перетину підозрюваним кордону, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати державний кордон у місцях ведення активних бойових дій.
Слідчий суддею також враховано, що в умовах збройної агресії рф проти України велика кількість держав - партнерів України, запровадила особливі умови надання прихистку її громадянам, що дозволить протягом тривалого часу легально перебувати на їх території.
Враховуючи вищевикладене, а також дані про особу підозрюваного, слідчий суддя, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) зумовлено тим, що на цей час у кримінальному провадженні не проведено всіх необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усіх обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлено всіх предметів, речей та документів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні), вбачається з огляду на передбачену КПК України процедуру отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Тобто, ризик незаконного впливу існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховано слідчим суддею і те, що покази свідків у цьому кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_8 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання під час досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Крім цього слідчим суддею вірно зазначено про те, що існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, зокрема, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), вчинення нового кримінального правопорушення або продовження вчинення інкримінованого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою, у зв'язку з тим, що на цей час вторгнення російської федерації на територію України триває. При цьому, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) громадянином України, з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам держави - агресора, у складі організованої групи.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявність у провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_8 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів також враховує, що згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Таким чином, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, тому доводи апеляційних скарг з доповненнями в цій частині є безпідставними.
Викладені в апеляційних скаргах з доповненнями доводи про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 зазначеного кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
З наведених підстав, доводи апеляційних скарг захисників з доповненнями про відсутність у діях ОСОБА_8 складу інкримінованого йому злочину є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Доводи апелянтів, що ризики, заявлені в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, нічим не доведені, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Відтак, як уже зазначалось вище, з урахуванням даних про особу підозрюваного, в їх сукупності, характеру вчиненого злочину, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та, як наслідок, встановлення слідчим суддею в ухвалі, вказаних ризиків.
Посилання апелянтів на характеризуючі дані підозрюваного приймаються колегією суддів до уваги, проте не спростовують висновків слідчого судді щодо існування вищезазначених ризиків у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 .
Також, всупереч тверджень захисників, слідчий суддя при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував обставини, визначені ст. 178 КПК України, при цьому, належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про наявність обставин, які не допускають тримання підозрюваного під вартою (стан здоров'я, тощо), слідчому судді надано не було, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність перешкод для утримування ОСОБА_8 під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційних скарг захисників про необґрунтованість мотивів слідчого судді щодо незастосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не заслуговують на увагу, оскільки згідно вимог кримінального процесуального закону слідчий суддя у даному випадку мав право не застосовувати до підозрюваного заставу, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, який обґрунтовано визначено судом, зважаючи на доведеність обґрунтованості підозри, доведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та зважаючи на доведеність слідчим у клопотанні та прокурором у суді недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційних скарг захисників з доповненнями до них.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , які діють в інтересах ОСОБА_8 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4