Справа № 760/29811/23 Головуючий у І інстанції Аксьонова Н.М.
Провадження №22-ц/824/4553/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ІменемУкраїни
14 травня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» - тимчасово виконуючого обов'язки генерального директораОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - тимчасово виконуючий обов'язки директора концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_3, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди, -
У грудні 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Барабаш О.В. звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, тимчасово виконуючий обов'язки директора концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_3, в якому просив суд:
- стягнути з Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у сумі 214 648,32 грн;
- стягнути з Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 40 200 грн;
- стягнути з Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що 08 вересня 2021 року згідно з наказом № 210-а Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 07 вересня 2021 року ОСОБА_1 було призначено на посаду радника Генерального директора з майнових питань Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1».
06 грудня 2021 року згідно з наказом №285-а Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_1 звільнено з роботи 06 грудня 2021 року за прогул без поважних причин (п.4 ст.40 К3пП У країни).
06 березня 2023 року рішенням Солом'янського районного суду м. Києва по справі №760/2340/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1», третя особа ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
За результатами перегляду справи, постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у справі №760/2340/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема:
- поновлено ОСОБА_1 на посаді радника Генерального директора з майнових питань Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1»;
- стягнуто з Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 грудня 2021 року по 06 червня 2023 року в сумі 709 845,76 грн.;
- рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку в сумі 30 000,00 грн, допущено до негайного виконання.
08 листопада 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Проте, в порушення вимог ч.7 ст.235 КЗпП України, а також принципу обов?язковості судового рішення, відповідач не визнавав дане рішення та відмовлявся його виконувати. Будь-які спроби позивача відновити порушені права та приступити до роботи залишилися без належного реагування та надання відповідачем будь-яких відповідей.
17 листопада 2023 року позивач отримав від Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» лист №01/1626, яким відповідач повідомив про те, що у зв'язку з постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у справі №760/2340/20 наказом Генерального директора Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» (по особовому складу) від 17 листопада 2023 року №128 -а «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » позивача поновлено на посаді радника Генерального директора з майнових питань Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 07 грудня 2021 року.
Позивач вважає, що з наступного дня після прийняття Київським апеляційним судом у справі №760/2340/22 судового рішення від 06 червня 2023 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі, починаючи із 07 червня 2023 року і до дати його виконання, в частині, що підлягає негайному виконанню, а саме прийняття відповідачем наказу Генерального директора Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» (по особовому складу) від 17 листопада 2023 року №128-а «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » у позивача є право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Таким чином, з наступного дня після ухвалення постанови Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у справі №760/2340/22 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, яке допущенне до негайного виконання, у відповідача виник обов'язок щодо його виконання, який має бути реалізований шляхом видання відповідно до законодавства про працю наказу про поновлення на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки.
Тому строк затримки виконання вказаного рішення про поновлення на роботі розпочинає свій перебіг негайно після проголошення рішення суду у справі №760/2340/22 - 07 червня 2023 року.
Рішення Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у справі №760/2340/22 виконано відповідачем лише 17 листопада 2023 року шляхом прийняття генеральним директором Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» наказу (по особовому складу) від 17 листопада 2023 року №128 -а «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ».
Відтак, період затримки виконання відповідачем постанови Київського апеляційного суду від 06.06.2023 у справі № 760/2340/22 про поновлення на роботі (що підлягає негайному виконанню), до дати його виконання, а саме з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі (17.11.2023 року) складає 114 робочих днів.
Загальна сума втраченого позивачем заробітку за час затримки не виконання відповідачем рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 становить - 214 648,32 грн (1882,88 грн*114 роб. днів).
Крім того, незаконне звільнення позивача із роботи завдало ОСОБА_1 значних моральних страждань та призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, що виявилась в неможливості продовжувати активне життя, як наслідок порушення сну, часті зміни настрою, емоційні сплески, дратівливість призвели до погіршення стану здоров'я, як наслідок у серпні 2023 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності. Після звільнення у позивача погіршилися стосунки із дружиною, почалися постійні сварки, причиною яких стало відсутність доходу (у вигляді заробітної плати) у позивача, що призвело до розлучення. Також, позивач втратив нормальні життєві зв'язки, оскільки перестав спілкуватися із своїми колегами по роботі, крім того, з позивачем не хочуть спілкуватися колишні колеги, партнери, оскільки звільнення з роботи через прогул без поважних причин може свідчити про незадовільну трудову дисципліну та безвідповідальність ОСОБА_1 . Не зважаючи на тривалий розгляд судової справи та ухвалене судове рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, відповідач своїми діями/бездіяльністю намагався принизити позивача, навмисно не виконував рішення суду про поновлення позивача на роботі та не допускав його до робочого місця, чим завдав позивачу моральної шкоди, яку він оцінює в 40200 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь ОСОБА_1 214 648,32 грн середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, 5 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.Стягнуто з Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь ОСОБА_1 25 800,00 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат. Стягнуто зКонцерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь держави 2 196,00 грн судового збору. Допущено негайне виконання в частині стягнення суми середнього заробітку за один місяць.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» звернувся тимчасово виконуючий обов'язки генерального директора ОСОБА_3 , який, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду до 100 000 гривень, застосувавши принцип співмірності.
Обґрунтовуючи доводи скарги, зазначає, що ОСОБА_1 пропрацював лише три місяці на посаді, стягнута на його користь компенсація за вимушений прогул є неспівмірною з тою заробітною платою, яку він отримував. Адже попрацювавши лише три місяці на роботі позивач отримав компенсацію у розмірі 709 845,76 грн.
Вказує, що одразу після оголошення рішення Верховного Суду, який поставив крапку у цій справі, Концерн «ІНФОРМАЦІЯ_1» зв'язався з позивачем для вирішення ситуації та поновлення останнього на роботі та уточнення його реквізитів для перерахунку коштів. Просить суд апеляційної інстанції врахувати ці обставини.
Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, скаржник вважає їх недоведеними. Зазначає,що посилання позивача на висновок МСЕК не є беззаперечним доказом того, що у причині хвороби винен Концерн «ІНФОРМАЦІЯ_1». Рішення суду про розірвання шлюбу не доводить факт погіршення стосунків між позивачем та дружиною з вини відповідача.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не надійшло.
У судовому засіданні представник відповідача, Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» - ОСОБА_4 неодноразово заявляла клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам часу для укладення мирової угоди.
26 березня 2025 року апеляційний суд задовольнив клопотання представника відповідача, розгляд справи був відкладений на 14.05.2025 року для надання відповідачу часу звернутися до позивача із пропозицією про укладення мирової угоди.
У судовому засіданні 14 травня 2025 року представник відповідача, Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» - ОСОБА_4 повторно заявила клопотання про відкладення розгляду справи для можливого мирного врегулювання спору між сторонами.
В задоволенні зазначеного клопотання апеляційним судом було відмовлено, оскільки представник відповідача не надав суду доказів, підтверджуючих звернення відповідача до позивача із пропозицією про укладення мирової угоди.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Барабаш О.В. у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
08.05.2025 року адвокат Барабаш О.В. направив на адресу Київського апеляційного суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, в задоволенні апеляційної скарги просив відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутності позивача та його представника, з огляду на їх належне повідомлення та враховуючи, що їх неявка не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 08 вересня 2021 року згідно з наказом № 210-а Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 07 вересня 2021 року ОСОБА_1 було призначено на посаду радника Генерального директора з майнових питань Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1».
06 грудня 2021 року згідно з наказом №285-а Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_1 звільнено з роботи 06 грудня 2021 року за прогул без поважних причин (п.4 ст.40 К3пП У країни).
06 березня 2023 року рішенням Солом'янського районного суду м. Києва по справі №760/2340/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1», третя особа ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у справі №760/2340/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема:
- поновлено ОСОБА_1 на посаді радника Генерального директора з майнових питань Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1»;
- стягнуто з Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 грудня 2021 року по 06 червня 2023 року в сумі 709 845,76 грн.;
- рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку в сумі 30 000 грн., допущено до негайного виконання.
08 листопада 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Звернувшись до суду з указаним позовом до Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1», позивач просиd стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 214 648,32 грн, що утворилась з дати винесення постанови Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року до дати поновлення позивача на роботі.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ч. 7 ст. 235 КЗпП України? якою передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
У разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (стаття 236 КЗпП України).
Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 КЗпП України слід уважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення. Законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно та негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення, й без звернення працівника, що унормовано, крім наведених вище норм права, також Конституцією України, статтею 18 ЦПК України. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: 1) чи мала місце затримка виконання такого рішення, 2) у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, 3) та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
У даній справі встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у справі №760/2340/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, скасовано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яким поновлено ОСОБА_1 на посаді радника Генерального директора з майнових питань Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1»; стягнуто з Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 грудня 2021 року по 06 червня 2023 року в сумі 709 845,76 грн.; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку в сумі 30 000 грн.
Указане рішення суду виконано 17 листопада 2023 року виданням відповідного наказу №128-а про поновлення ОСОБА_1 на посаді радника Генерального директора з майнових питань Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 7 грудня 2021 року. (а.с.34).
При цьому підставою винесення наказу зазначено постанову Київського апеляційного суду від 06.06.2023 року у справі № 760/2340/22.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку підлягають задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 07 червня 2023 року по 17 листопада 2023 року в сумі 214 648,32 гривень.
Доводи апеляційної скарги, про те, що рішення суду було виконано після того, як відповідач скористався своїм правом на касаційне оскарження і постановою Верховного Суду від 08 листопада 2023 року касаційну скаргу було залишено без задоволення, відхиляються як такі, що грунтуються на суб'єктивних трактуваннях вимог закону. Рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню, всупереч цим вимогам виконано лише 17.11.2023 р., отже, в даному випадку, задля відсутності зловживань з боку роботодавця, визначальними є строки виконання рішення, а не факт його виконання.
Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Відповідно до статті 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі-проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період, що було вірно зроблено судом першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.
Апеляційний суд звертає увагу, що порядок стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі врегульовано статтею 236 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для зменшення судом розміру середнього заробітку, який підлягає до стягнення у даній справі, та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, не заслуговують на увагу. Так, у вказаній постанові Велика Палата визначила критерії оцінки пропорційності при застосуванні механізму компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченої статтею 117 КЗПП України. До правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, вимоги цієї статті не застосовуються.
Вирішуючи спір в частині стягнення моральної шкоди судом враховано положення ст. 237-1 КЗпП України, якою передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з п.1 ч.2 та ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995року №4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Судом першої інстанції правильно застосовані норми права та мотивовано рішення з урахуванням обставин справи та засад розумності, співмірності, достатності та справедливості при визначенні відповідного розміру моральної шкоди, що була заявлена до стягнення у розмірі 5 000 гривень.
Доводи апеляційної скарги таких висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі. При цьому нових доказів та доводів, які могли бути підставою для скасування чи зміни рішення не наводить.
Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не вбачає.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» - тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 28 травня 2025 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Слюсар Т.А.