Справа № 752/18031/22 Головуючий у 1 інстанції: Мазур Ю.Ю.
Провадження №22-ц/824/7017/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
08 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Болотова Є.В.,
при секретарі Голінько А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державна інспекція архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про зобов'язання вчинити певні дії,-
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної інспекції архітектури та містобудування України про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року у справі замінено первісного відповідача Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на належного відповідача - Державна інспекція архітектури та містобудування України.
Просила скасувати будівельний паспорт від 03.12.2015 № 890/15/01/010-15, виданий ОСОБА_2 на реконструкцію індивідуального (садибного) житлового будинку площею до 300 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати реєстрацію повідомлення про початок будівельних робіт від 15.07.2016 № КВ062161970878 поданого ОСОБА_2 на реконструкцію індивідуального (садибного) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати подану ОСОБА_2 реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта від 11.10.2016 № НОМЕР_1 ; судові витрати покласти на відповідачів.
В обґрунтування позову зазначала, що 10.12.1988 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування відповідно до якого позивач набула у власність 1/3 частини житлового будинку загальною площею 95,3 кв.м., з відповідною частиною надвірних будівель, розташованих на земельній ділянці площею 600 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . 26.12.1988 Київське міське бюро технічної інвентаризації зареєструвало право власності на вказане нерухоме майно.
Також, позивач є власником 1/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер: 8000000000:79:312:0009.
На підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 29.01.2014 № 92 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , право власності на 1/3 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_2 .
Також, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу частки у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0722 га, кадастровий номер: 8000000000:79:312:0009.
У подальшому на підставі договорів купівлі-продажу від 09.10.2018 № 900 та від 09.10.2018 № 899, які укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третій особі перейшла у власність 1/3 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та 1/3 частини земельної ділянки загальною площею 0,0722 га, кадастровий номер: 8000000000:79:312:0009.
Після придбання 1/3 частини житлового будинку та 1/3 частини земельної ділянки, ОСОБА_2 розпочав будівельні роботи у житловому будинку, який є спільною частковою власністю.
Зазначає, що оскільки ОСОБА_1 будучи співвласником житлового будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не надавала згоди на реконструкцію будинку, то вона була проведена без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а відтак будівельний паспорт, повідомлення про початок будівельних робіт та декларація про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що будівельні роботи з реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 здійснювались ОСОБА_2 у період з 15.07.2016 по 11.10.2016., а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач пропустив строки звернення до суду без наявності поважних причин.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 20 січня 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що судом не було досліджено усіх обставин справи, а висновки суду є формальними без врахування доводів позовної заяви.
Вважає, помилковим висновок суду першої інстанції про пропуск позовної давності без поважних причин.
Зазначає, що про надання дозволу апелянту стало відомо з 2018 року, з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на всій території України було встановлено карантин, а з 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан. Вважає причини пропуску поважними.
Зазначає, що 15.01.2024 позивач надала до суду першої інстанції висновок судової експертизи №212/11-2021 від 01.07.2022, де зазначено, що будівництво було здійснено з порушеннями та є таким, що не відповідає вимогам нормативних актів в галузі будівництва щодо розташування трубопроводів каналізаційної відносно будівель і споруд.
Повідомила суд, що ОСОБА_8 має лише 1/3 частину триквартирного будинку та не подав документи до уповноважених органів містобудування та архітектури, співвласників ще 2/3 частин цього будинку для отримання будівельного паспорту чим і порушив вимоги закону.
ОСОБА_9 без дозволу співвласників зробив реконструкцію спільного будинку, зробив прибудову за рахунок спільної землі, яка не виділена в натурі і все це зроблено без дотримання будівельних норм.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
24 березня 2025 року ОСОБА_9 подав пояснення на апеляційну скаргу.
31 березня 2025 року ОСОБА_1 подала заперечення на пояснення третьої особи.
18 квітня 2025 року Державна інспекція архітектури та містобудування України подала відзив на апеляційну скаргу.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Куліш Б.М., підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, просили її задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Представник третьої особи адвокат Кравченко К.М, , заперечувала проти апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Позиція суду апеляційної інстанції
Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу які з'явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що 10.12.1988 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування відповідно до якого позивач набув у власність 1/3 частини житлового будинку загальною площею 95,3 кв.м., з відповідною частиною надвірних будівель, розташованих на земельній ділянці площею 600 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
26.12.1988 Київське міське бюро технічної інвентаризації зареєструвало право власності на вказане нерухоме майно.
Також, позивач є власником 1/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер: 8000000000:79:312:0009. На підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 29.01.2014 № 92 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , право власності на 1/3 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_2 .
Також, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу частки у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0722 га, кадастровий номер: 8000000000:79:312:0009.
Відповідно до вказаного договору у його власність перейшли наступні приміщення 1-1 коридор 2,5 кв.м, 1-2 ванна 2,8 кв.м, 1-3 вбиральня 0,7 кв.м, 1-4 коридор 6,7 кв.м, 1-5 кухня 8,5 кв.м, 1-6 житлова кімната 16,7 кв.м, 1-7 житлова кімната 9,2 кв.м, 1-8 житлова кімната 6,8 кв.м., гараж літ. Д та сарай літ. Е.
Вказаний договір, було належно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.01.2014 року.
Також ОСОБА_2 є власником 1/3 частини земельної ділянки загальною площею 0,0722 га, яка розташована під зазначеним житловим будинком і надвірними будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 21 січня 2014 року який належно зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.01.2014року
Співвласниками житлового будинку та земельної ділянки за вищезазначеною адресою були: позивач ОСОБА_1 (1/3 частина) та ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (по 1/6 частині кожному).
21 вересня 2018 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фої Л.Г. з заявою, в якій просили передати своїм співвласникам заяву про намір продати належні їм на праві спільної часткової власності в рівних частках 1/3 частку (кожному по 1/6 частці) житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд та 1/6 частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,0722 га для будівництва і обслуговування зазначеного житлового будинку, господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:79:312:0009, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за 1 130 000,00 грн., що станом є еквівалентом 40 000 дол. США.
09 жовтня 2018 року було укладено Договір купівлі-продажу частки житлового будинку. Цей Договір було укладено між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в інтересах якої діяла ОСОБА_10 ) з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони. За цим договором ОСОБА_2 придбав у продавців 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною господарчих будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 . Договір було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Фоя Л.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 899.
Також 09 жовтня 2018 року було укладено Договір купівлі-продажу частки у праві власності на земельну ділянку. Цей Договір було укладено між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в інтересах якої діяла ОСОБА_10 ) з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони. За цим договором ОСОБА_2 придбав у продавців 1/3 частку у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0722 га за адресою АДРЕСА_1 . Договір було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Фоя Л.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 900.
17 березня 2016 року ОСОБА_2 . Департаментом було видано будівельний паспорт від 03 грудня 2015 року № 890/15/01/010-15 на реконструкцію індивідуального (садибного) житлового будинку площею до 300 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що в цілому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволені позову, але заначив не вірні підставі для цього.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб які передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно статті 27 Закону №3038-VІ (в редакції, чинній на момент видачі оспорюваного будівельного паспорту) забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).
Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.
Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.
Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 № 103 затверджено Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.
Згідно пункту 2.1 Порядку (в редакції, чинній на момент видачі оспорюваного будівельного паспорту, тоді як в позовній заяві викладено редакцію, чинну на час звернення з позовом) будівельний паспорт видається уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження заяви на видачу будівельного паспорта за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку, до якої додаються: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_2 , складеної за встановленою формою вх. Ф-3231 від 20.08.2015, до якої додавались: Договори купівлі-продажу частини житлового будинку від 29.01.2014 та купівлі-продажу частки у праві власності на земельну ділянку від 29.01.2014; нотаріально посвідчена згода співвласників ( ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , від імені якої діяла представник за довіреністю ОСОБА_10 ) будинку та земельної ділянки; ескізні наміри забудови.
До заяви додавалась нотаріально посвідчена згода співвласників будинку та земельної ділянки - а саме, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , від імені якої діяла представник за довіреністю ОСОБА_10
17 березня 2016 року Департаментом ОСОБА_2 було видано будівельний паспорт від 03 грудня 2015 року № 890/15/01/010-15 на реконструкцію індивідуального (садибного) житлового будинку площею до 300 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
В позовній заяві позивач зазначає, що як співвласник житлового будинку та і власник земельної ділянки не надавала згоду на реконструкцію, що на її думку є підставою для скасування спірного будівельного паспорту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.
За змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на іншу ділянку, а також право постійного користування та право оренди останньої ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
З наведеними нормами кореспондуються: норма ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» згідно з якою права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з і тенту такої реєстрації; норма ч. 4 ст. 334 ЦК України згідно з якою права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
До позовної заяви додано копію Державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (1/3 ділянки) серії ЯЖ №033704, виданого на ім'я Позивача 20.03.2012. Поряд з тим з даних інформаційної довідки від 19.12.2017 №108195119 та інформаційної довідки від 18.10.2022 №312694025 вбачається, що державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на 1/3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 здійснена 14.12.2017. Виходячи зі змісту наведених вище норм чинного законодавства, право спільної часткової власності позивача на зазначену земельну ділянку на момент видачі спірного будівельного паспорту не виникало.
Крім того, зі змісту інформаційної довідки від 18.10.2022 №312694025 вбачається, що державної реєстрації права власності позивача на відповідну частку житлового будинку по АДРЕСА_1 станом на дату видачі цієї довідки не здійснено. Очевидно, що і на момент видачі спірного будівельного паспорту право власності Позивача на 1/3 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що нормами Закону №3038-VІ не передбачено права Департаменту на перевірку достовірності документів, наданих заявниками з метою отримання відповідних адміністративних послуг в частині наявності дійсних речових прав, інакшим способом, ніж з використанням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Положеннями Закону №3038-VІ і Порядку №103 взагалі не передбачено права та можливості Департаменту здійснювати перевірку достовірності поданих для отримання будівельного паспорту документів шляхом направлення запитів органам, які здійснювали державну реєстрацію речових прав до 01 січня 2012 року (тобто, до дати набрання чинності новою редакцією Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
З урахуванням викладеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що реконструкція була проведена на підставі будівельного паспорту який було видано у відповідності з вимогами закону.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що похідні позовні вимоги про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 15.07.2016 №КВ 162161970878 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 11.10.2016 ЛЖВ142162850316 теж не підлягають задоволенню.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції без певної необхідності виклав посилання
на норми права які регулюють строк позовної давності як строк звернення до суду враховуючи наступне.
Колегія суддів звертає увагу на те, що загалом позов про скасування будівельного паспорта як акту індивідуальної дії, виданого суб'єктом владних повноважень (органом містобудування та архітектури), за загальним правилом належить до адміністративної юрисдикції. В такому випадку застосовується шестимісячний строк звернення до суду за КАСУ.
Однак якщо власник сусідньої ділянки подає позов який спрямований на захист його цивільного права власності, то такий спір може розглядатися за ЦПК.
Колегія суддів вважає, що оскільки судом першої інстанції встановлено, правомочність видачі будівельного паспорту, то необхідність посилатись на пропуск строку для звернення до суду відсутня.
Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України дозволяє зробити висновок, що в ній встановлені суб'єктивні межі застосування позовної давності. Тобто такі випадки, до яких позовна давність не застосовується судом, оскільки відсутня відповідна заява сторони у спорі. Без заяви сторони у спорі позовна давність судом, за власною ініціативою, застосовуватись не може за жодних обставин.
Матеріалами справи і судом встановлено, що при видачі будівельного паспорту та скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт не було допущено будь яких порушень.
Суд вірно зазначив, що згідно пункту 11 Порядку № 461 датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
Матеріалами справи і судом встановлено, що будівельні роботи з реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 здійснювались ОСОБА_2 у період з 15.07.2016 по 11.10.2016, то відповідно вже прийняти і введені в експлуатацію, а тому звернення до суду щодо визнання недійсним повідомлення про початок будівельних робіт від 15.07.2016 № КВ 062161970878 та декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта від 11.10.2016 № НОМЕР_1 щодо об'єкта будівництва «Реконструкція індивідуального (садибного) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 », колегія суддів вважає без підставним.
Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Колегія суддів внесла відповідні зміни до мотивувальної частини, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 376, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 16 травня 2025 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова
Є.В. Болотов