28 травня 2025 рокум. Рівне№460/6768/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-2) у якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 28.03.2025 №172050007140 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку та зобов'язати відповідача призначити й виплачувати з 21.03.2025 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальнийй захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що звернувся до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), однак отримав відмову у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання. Звертає увагу, що загальний термін його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення підтверджується довідкою органу місцевого самоврядування та рішенням про встановлення юридичного факту, який до 01.01.1993 становить понад 3 роки. Отже умова проживання на території радіоактивного забруднення не менше 3 років станом на 01.01.1993 виконана та безпідставно не взята до уваги відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення. Вважає таке рішення відповідача-1 протиправним, а тому просить суд позов задовольнити повністю.
14.05.2025 від відповідача-1 надійшов відзив. В своїх запереченнях щодо позовної заяви вказує, що позивачем не надано документи передбачені підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку про (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, а рішенням суду від 20.01.2025 №556/3221/24 встановлено факт проживання без реєстрації в с. Острівці Володимирського району Рівненської області в період з 10.08.1987 по 26.10.1987, з 11.12.1989 по 25.12.1989, з 23.04.1991 по 27.12.1998, але не зобов'язано призначати пенсію за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не підтверджено приживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Відтак, просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідач-2 не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана позивачем до суду 11.04.2025 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 11.04.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 14.04.2025 суд зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення позивачу цієї ухвали та встановив позивачу спосіб усунення недоліків вказаної позовної заяви, а саме шляхом подання позивачем заяви із обґрунтуванням та доказами наявності передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору або подання позивачем до суду оригіналу платіжного документа про сплату позивачем за подання позовної заяви до Рівненського окружного адміністративного суду судового збору у сумі 1211,20 грн.
17.04.2025 на виконання ухвали суду від 14.04.2025 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору у сумі 1211,20 грн.
Ухвалою від 22.04.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.
Відповідач-1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 14.05.2025 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову, в якому відповідач-1 також заявив клопотання про залучення у справу другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Ухвалою від 15.05.2025 суд залучив до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в якості другого відповідача.
Відповідач-2 не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Острівці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області, а ІНФОРМАЦІЯ_2 досягнув віку 54 роки, є громадянином України, має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_1 , виданим позивачу 24.03.1999 Рівненською обласною державною адміністрацією.
Відповідно до довідки Володимирецької селищної ради Рівненської області від 12.09.2023 №672 позивач проживав в с. Острівці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області в період з 16.05.1969 по 19.11.1987, з 26.12.1989 по 13.03.1990, територія даного населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.01.2025 у справі №556/3221/24, яке набрало законної сили 20.02.2025, встановлено факт постійного проживання без реєстрації ОСОБА_1 в с. Острівці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області в період з 10.08.1987 по 26.10.1987, з 11.12.1989 по 25.12.1989 та з 23.04.1991 по 27.12.1998.
Позивач 21.03.2025 звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 6 років.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто відповідачем-1 та 28.03.2025 прийнято рішення №172050007140 про відмову у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону №796-ХІІ у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання. В рішенні зазначено, що заявником не надано документи передбачені підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку про (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, а рішенням суду від 20.01.2025 №556/3221/24 встановлено факт проживання без реєстрації в с. Острівці Володимирського району Рівненської області в період з 10.08.1987 по 26.10.1987, з 11.12.1989 по 25.12.1989, з 23.04.1991 по 27.12.1998, але не зобов'язано призначати пенсію за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, вік заявника становить 55 років, страховий стаж складає 38 років 4 місяці 13 днів.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача-1, а тому звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідачів.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є рішення відповідача-1 28.03.2025 №172050007140 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку та зобов'язання відповідача-1 призначити й виплачувати позивачу з 21.03.2025 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону №796-ХІІ.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XI, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-ІV і цього Закону. Згідно з п.13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов'язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення - протягом трьох років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Отже, період проживання та/або праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, далі - Порядок №22-1).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).
Відповідно до статті 15 Закону №796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивачу таке посвідчення видано Рівненською обласною державною адміністрацією 24.03.1999, відповідно до якого позивач належить до громадян, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ.
Водночас суд зауважує, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території. Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 та від 18.03.2025 у справі №460/27065/23.
Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23 дійшов до висновків про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 28.03.2025 року №172050007140 є відсутність необхідного періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року, а саме не менше трьох років.
Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01 січня 1993 року.
В ході розгляду справи суд встановив, що відповідно до довідки Володимирецької селищної ради Рівненської області від 12.09.2023 №672 позивач проживав в с. Острівці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області в період з 16.05.1969 по 19.11.1987, з 26.12.1989 по 13.03.1990, територія даного населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Суд зауважує, що відповідно до частини 3 та частини 4 статті 15 Закону №796-ХІІ, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Також, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня інформація про те, що відповідна довідка була відкликана, будь-якими суб'єктами оскаржена та відповідним органом скасована, а тому слугує належним доказом у справі та підтверджує факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення у вищевказаний період
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18), які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Окрім того, в матеріалах справи наявне рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.01.2025 у справі №556/3221/24, яке набрало законної сили 20.02.2025 та яким встановлено факт постійного проживання без реєстрації ОСОБА_1 в с. Острівці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області в період з 10.08.1987 по 26.10.1987, з 11.12.1989 по 25.12.1989 та з 23.04.1991 по 27.12.1998.
Судом встановлено, що вище вказані періоди не враховані відповідачем-1 при обрахунку періоду проживання позивача в забрудненій зоні, позаяк відповідач-1 в оскаржуваному рішенні зазначив, що рішенням суду його не зобов'язано призначати пенсію за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Суд зауважує, що приписами частини 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Статтею 319 ЦПК України визначено зміст рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення. Так, за частиною першою цієї статті, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведеного, суд критично оцінює неврахування пенсійним органом вище вказаних періодів проживання позивача в с. Острівці Вараського району Рівненської області, територія якого віднесена до зони гарантованого добровільного відселення, які зазначені в рішенні Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.01.2025 у справі №556/3221/24, оскільки в силу закону вказаним рішенням встановлено факт, що має юридичне значення, відтак воно є обов'язковим для відповідача-1 при прийнятті ним рішення про призначення позивачу пенсії.
Отже, матеріалами справи, а саме довідкою Володимирецької селищної ради Рівненської області від 12.09.2023 №672 та рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.01.2025 у справі №556/3221/24, підтверджено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення понад 3 роки станом на 01.01.1993, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 2 повні роки проживання в такій зоні, але не більше 6 років.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.
Суд зауважує, що відповідно до довідки Володимирецької селищної ради Рівненської області від 12.09.2023 №672 позивач проживав в с. Острівці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області, серед іншого в період з 26.04.1986 по 31.07.1986, а тому до позивача застосовується початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки.
Окрім зазначеного суд встановив, що позивач в подальшому також проживав у зоні гарантованого добровільного відселення, а зокрема в с. Острівці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області в період з 01.08.1986 по 19.11.1987, з 11.12.1989 по 25.12.1989, з 26.12.1989 по 13.03.1990 та з 23.04.1991 по 27.12.1998, територія якого віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Тобто період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення сукупно становить понад 9 років.
Щодо можливості зарахування періоду проживання особи в зоні посиленого радіоекологічного контролю з 01.01.1993, висловився Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 у справі №380/7535/21, де зазначив про те, що для правильного вирішення спору судам слід було встановити кількість років проживання позивачем в зоні посиленого радіоекологічного контролю в цілому.
Отже, враховуючи наявність у позивача довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, застосуванням до позивача початкової величини зниження пенсійного віку та врахування рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.01.2025 у справі №556/3221/24, яким встановлено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, суд погоджується з доводами позивача про наявність у нього права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення сукупно становить понад 9 років, що є достатнім для призначення такого виду пенсії.
Водночас суд зауважує, що другою обов'язковою умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абзац 2 частини 4 статті 26 Закону №1058-ІV).
В силу приписів статті 26 Закону №1058-IV, для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку особи мають право за наявності страхового стажу, зокрема у період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Суд встановив, що позивач досягнув віку 54 років у 2023 році.
Таким чином, на момент досягнення необхідного віку, а саме станом на 2023 рік, страховий стаж позивача повинен становити не менше 30 років, а з урахуванням зменшення на 6 років, страховий стаж повинен становити не менше 24 років.
Отже, для осіб, які набули право на зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-XII, призначається пенсія за умови: 1) досягнення віку 60-6 = 54 роки, 2) наявності страхового стажу 30-6 = 24 роки.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачами, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії він досягнув 55 річного віку та має страховий стаж 38 років 4 місяці 13 днів.
Відповідно до статті 45 Закону №1058- ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За таких обставин, враховуючи дату звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком 21.03.2025, дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає, що така пенсія повинна бути призначена йому з 21.03.2025.
Отже, позивач досягнув віку, визначеного Законом №1058-IV з врахуванням зменшення, проживав необхідну кількість років в зоні гарантованого добровільного відселення та має достатню кількість страхового стажу для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. А тому суд відхиляє доводи відповідача-1 про те, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсії віку.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи і наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення від 28.03.2025 №172050007140 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому ці рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурними підрозділами визначено ГУ ПФУ у Київській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Київській області.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, згідно з якою дії зобов'язального характеру щодо зарахування стажу, призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
За правилами пункту 4.10. розділу IV Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін), після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. З аналізу вказаних вище положень випливає, що після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, тобто територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, тобто, територіальному органу Пенсійного фонду України, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи для здійснення виплати такої пенсії. Тобто, нарахування та виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (реєстрації)/перебування особи, яким в межах розгляду цієї справи є ГУ ПФУ в Рівненській області
У відповідності до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 від 28.03.2025 №172050007140 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ, зобов'язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ з 21.03.2025 та зобов'язати відповідача-2 виплачувати позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ, починаючи з 21.03.2025.
5. Розподіл судових витрат.
З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною відмови відповідача-1 та зобов'язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв'язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.03.2025 №172050007140 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 6 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 6 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 21.03.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 6 років за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 21.03.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Київська обл., Фастівський р-н, 08500, код ЄДРПОУ: 22933548).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 21084076).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК