28 травня 2025 року м. Київ № 320/26491/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК ПЛЮС»
до Головного управління ДПС України в м. Києві,
Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК ПЛЮС» з позовом до Головного управління ДПС України в м. Києві 9далі- відповідач-1) та ДПС України (далі- відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31.05.2023 року № 8906910/40728354 про відмову в реєстрації податкової накладної від 12.05.2023 року № 5 в ЄРПН;
- зобов'язати Державну податкову службу України - зареєструвати податкову накладну від 12.05.2023 № 5, подану позивачем, в ЄРПН датою її надходження до контролюючого органу - 12.05.2023.
В обґрунтування позовних позивач вказує, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки було винесено з порушенням принципу правової визначеності тому, що не містить чіткого визначення правової підстави. Окрім того, позивач зазначає, що з метою виконання вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкової накладної та у зв'язку з зупиненням реєстрації податкових накладних, - позивачем було надано разом з поясненнями всі необхідні документи, які вимагав відповідач.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Копія ухвали суду була направлена відповідачам до електронного кабінету підсистеми Електронний Суд, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 09.08.23.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідачі своїм правом про надання письмового відзиву не скористались, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надали.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБК ПЛЮС» зареєстровано в якості юридичної особи, платника податку на додану вартість та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.
Між ТОВ «ІБК ПЛЮС» та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) “КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» укладено договір про надання послуг № 1841/КТМ-23-23 від 07.03.2023.
Згідно п.1.1. договору, Виконавець зобов'язується надати послуги згідно з ДК 021:2015: 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв?язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг: вирівнювання поверхонь (Відновлення асфальтобетонних, ФЕМових покриттів місць розриттів після усунення пошкоджень на теплових мережах СП «КИЇВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» в РТМ «Нивки» м. Києва), а Замовник - прийняти і оплатити якісно надані послуги відповідно до умов цього Договору.
За видатковою накладною № 14 від 23.02.2022 товар (рибні консерви «Печінка тріски в ж/б на суму 933811,2 грн. був поставлений покупцю ТОВ «Бестком Дистриб?юшн» згідно довіреності №15 від 23.02.2022 та товарно-транспортної накладної №ПT-152 від 23.02.2022.
В РТМ «Нивки» м. Києва вул. Саратівська, 16, вул. Туполева, 28 А, були виконані ремонтно-будівельні роботи з відновлення асфальтобетонних, ФЕМових покриттів місць розриттів після усунення пошкоджень на теплових мережах. Зауважень щодо виконання робіт зі сторони Замовника відсутні. Роботи виконані з високою якістю, в терміни, передбачені календарними графіками виконання робіт та відповідають усім стандартам і нормам.
Алгоритм виконання робіт (етапи виконання):
1. Зарізання асфальту (яке було зроблено швонарізчиком).
2. Розбирання асфальтних механізованим способом jcb-оренда ТОВ «ДЖІ СІ БІ КИЇВ» або ручним способом).
3. Улаштування основи зі щебня, який позивач закуповував в компанії Лекора (техніка - вручну або механізовано).
4. Улаштування асфальтного покриття:
- Асфальт (асфальтобетонний завод «АБ Столичний»);
- Ущільнення асфальту - катком.
5. Вивезення будівельного сміття - нашим транспортом або оренда (ТОВ «ІНТЕРІУМ КОМПАНІ»).
6. Демонтаж бордюру - вручну.
7. Улаштування дорожнього корита із застосуванням екскаватора - оренда jcb (ТОВ «ДЖІ СІ БІ КИЇВ»).
8. Монтаж бордюру вручну (бордюр придбано у ТОВ «ЮНІГРАН»).
Розрахунки за вказаними операціями підтверджуються первинними документами, що додані позивачем до позову.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, керуючись правилом першої події виникнення податкових зобов?язань, ТОВ «ІБК ПЛЮС» виписало податкову накладну №5 від 12.05.2023 на загальну на суму 396 925,49 грн., сума податку на додану вартість 79 385,10 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБК ПЛЮС» отримало квитанцію (від 16.05.2023, в ЄРПН зареєстровано за №9114172864) з повідомленням, що реєстрація податкової накладної № 5 від 12.05.2023 із Замовником код ЄДРПОУ 40538421. Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної від 12.05.2023 №5 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 42.11, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій».
З матеріалів справи вбачається, що позивач направив до контролюючого органу пояснення щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено.
Рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС у місті Києві від 31.05.2023 № 8906910/40728354 відмовлено в реєстрації податкової накладної від 12.05.2023 №5 з підстав ненаданням / частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття контролюючим органом спірного рішення, позивач звернувся до Державної податкової служби зі скаргами на спірні рішення.
Скарга рішенням від 16.06.2023 № 50255/40728354/2 залишена без задоволення, а рішення без змін.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до п.74.2 ст.74 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п.201.1ст.201 ПКУ, - на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п.201.1 цієї статті та/або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до п.201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Відповідно до пп.14.1.60 п.14.1 ст.14 ПКУ - Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами. За приписами п.201.16 ст.201 ПКУ, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою затверджено: (1) Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок 1165), (2) Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п.2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації. Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.
Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм пп "а" або "б" п.185.1 ст.185, пп "а" або "б" п.187.1ст.187, абз. першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 ст.201 ПКУ за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов'язку.
Згідно з п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п. 7 Порядку №1165).
Відповідно до пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).
Відповідно до отриманих позивачем квитанцій, реєстрація спірної накладної зупинена у зв'язку із відповідністю платника податку п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. Критерії ризиковості платника податку на додану вартість є Додатком №1 до Порядку №1165.
Відповідно до пункту 1 Критерії ризиковості платника податку на додану вартість: платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах
При цьому, вищезазначена Квитанції не містить інформації, які саме документи необхідні контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної.
Відповідно до п.5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок № 520), - перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: 1) договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; 2) договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; 3) первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання- передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; 4) розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; 5) документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Згідно п.11 Порядку № 520, - комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: 1) ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, 2) ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку, 3) надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Слідуючи принципу правової визначеності, суд погоджується з доводами позивача, що рішення Комісії Державної податкової служби України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
У свою чергу, підстави для відмови в реєстрації податкових накладних не слідують з рішення про зупинення їх реєстрації.
Зупинення реєстрації податкової накладної не було пов'язано з ненаданням первинних документів і відповідачем-1 не пропонувалось надати такі документи.
З матеріалів справи слідує і не заперечується відповідачами, що позивач після отримання рішення відповідача-1 про зупинення реєстрації податкової накладної, відносно оскаржуваного рішення, - добросовісно подав пояснення та документи на підтвердження цих пояснень. Водночас, відповідачі жодним чином не пояснили в рішенні, яким чином подані позивачем пояснення та документи були враховані при винесенні оскаржуваного рішення - про відмову у реєстрації податкової накладної.
Суд також погоджується з доводами позивача, які не були спростовані відповідачами, що відповідачем не було визначено вичерпного переліку документів, надання якого дало б позивачу можливість реєстрації податкової накладної. Натомість відповідач-1, після отримання від позивача письмових пояснень з доданими документами, на адресу позивача жодних запитів щодо недостатності документів для прийняття рішень в рамках наданих позивачем пояснень не надсилав.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Суд бере до уваги, правове тлумачення, висловлене в постанові Верховного Суду від 02.07.2019 по справі №140/2160/18, про те що - загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відмова у прийнятті до реєстрації податкової накладної з підстав недостатності документів для прийняття рішення про реєстрацію можлива виключно за умови наявності вичерпного переліку таких документів. Протилежний підхід зумовлює зловживання відповідачем щодо своїх реєстраційних повноважень та суперечить вже згаданому вище принципу правової визначеності.
Зазначений висновок підтверджується практикою Верховного Суду з аналогічних справ. Так постановою ВС від 10.06.2021 у справі №822/1886/18, якою було відмовлено у задоволенні касаційної скарги та підтримано висновки судів першої та апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції вказав наступне: «З аналізу наведених норм вбачається, що рішення Комісії повинні містити чіткі підстави для відмови в реєстрації податкових накладних, у даному випадку, або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДПС рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування, або надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДПС рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.
Суди приймаючи рішення, виходили з того, що оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Натомість платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої відмовлено.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом у рішенні не наведено жодної конкретної інформації щодо причин, підстав та обґрунтувань прийняття такого рішення».
Даний висновок суду касаційної інстанції вказує, як на обов'язкову передумову і підставу вимоги податкового органу подати документи для реєстрації податкової накладної, - пряму вказівку у належний і зрозумілий для позивача спосіб переліку документів, порядку та форми їх подачі до податкового органу. Тільки в такому разі вимога податкового органу про подачу документів на підтвердження господарської операції може вважатись правомірною з врахуванням принципу правової визначеності.
Суд також відхиляє доводи представника відповідачів про недопустимість позовних вимог з огляду на те, що контролюючі повноваження відповідачів по реєстрації податкової накладної в частині формальної перевірки документів є дискреційними. Так відповідачі не довели перед судом наявність та достатність правових підстав для реалізації таких повноважень, оскільки не визначили у належний та достатній для розуміння платником податків умов, порядку та обсягу реалізації таких повноважень. Це нівелює, відповідно, і оцінку судом повноважень відповідачів по перевірці документів як законних дискреційних повноважень.
Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пунктів 19 та 20 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010, - податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до Державної фіскальної служби відповідного рішення суду). У разі надходження до Державної фіскальної служби рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених п.12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому, датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (п.20 Порядку № 1246). Тому суд погоджується щодо допустимості як способу захисту порушених прав позивача позовну вимогу позивача - зобов'язати відповідача-2 зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного отримання контролюючим органом.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5368,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, що міститься в матеріалах справи.
Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5368,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві, протиправні рішення якого призвели до виникнення спірних правовідносин.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Так, за змістом приписів частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як зазначалося вище, за правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн надано договір про надання правової (правничої) допомоги №221222 від 22.12.2022, укладений між позивачем (Клієнт) з Адвокатським об'єднанням «Правники» (Адвокат).
Позивачем на підтвердження понесених витрат на надання правової допомоги в сумі 4000 грн за договором від 22.12.2022 надано рахунок-фактуру №12 від 02.11.2023, акт приймання-передачі наданих послуг від 02.11.2023 №11, платіжну інструкцію від 02.11.2023 №2352.
Суд наголошує, що відповідач не подавав суду заперечення проти стягнення за рахунок його бюджетних асигнувань витрат на професійну (правничу) допомогу.
В той же час, необхідно зазначити, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Враховуючи наведене у свій сукупності, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами суд дійшов висновку, що у справі витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн є реальними та підтвердженими матеріалами справи.
Отже, суд вважає, що судові витрати, понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві,
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31.05.2023 року № 8906910/40728354 про відмову в реєстрації податкової накладної від 12.05.2023 року № 5 в ЄРПН.
3.Зобов'язати Державну податкову службу України - зареєструвати податкову накладну від 12.05.2023 № 5, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ІБК ПЛЮС», в ЄРПН датою її надходження до контролюючого органу - 12.05.2023.
4. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 40728354, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд.11/1) судовий збір у розмірі 5 368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім грн) 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі грн) 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.