24 лютого 2025 року справа №320/11194/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТАК" із позовом до Київської митниці, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості №UA100320/2022/000057/1 від 28.09.2022 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про коригування митної вартості ґрунтується на неправдивих даних, протиправних діях, прийняте з грубим порушенням митного законодавства України, наведені у ньому факти не підтверджені документально, не відповідають дійсності та фактичним обставинам. При митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав не всі документи, що її підтверджують і необхідні для визначення митної вартості, у наданих декларантом документах було виявлено розбіжності, вони не містили повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Таким чином, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару. Відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
На підставі рамкового договору поставки №SABIC-PM/0122 від 31.01.2022 р., Інвойсу від 22.09.2022 р. №202012425, ТОВ "ІТАК" ввезено на митну територію України: Товар №1. Код ТН ЗЕД - 3901 40 00 00 - Полімери етилену в первинних формах: -поліетилен в гранулах/низької густини/ менш ніж 0,94г/см3, LDPE HP2023JN 00900 20625кг/ (825 мішків)./з питомою густиною 0,9223 г/см3. Розфасований в п/е мішки по 25кг,Batch no.0024562453 /з питомою густиною 0,9224 г/см3. Розфасований в п/е мішки по 25кг, Batch no. 0024558114 використовується для виробництва пластмасових виробів. Торгова марка: SABIC. Виробник: SABIC. Країна виробництва - SA.
27.09.2022 р., о 14 год. 39 хв., Київською митницею було прийнято до митного оформлення товар зазначений вище та електронну митну декларацію ЕМД UA100320/2022/390281.
У ЕМД UA100320/2022/390281 Позивачем заявлено митну вартість товару №1 на суму - 1 065 703,80 грн. (1,35 Євро/кг.), розраховані митні платежі на суму - 213 140,76 грн., у тому числі: ввізне мито 0% - 0 грн., податок на додану вартість 20% - 213 140,76 грн.
Разом із ЕМД UA100320/2022/390281 для підтвердження митної вартості, декларант Позивача подав Київській митниці наступні документи:
??(0003) Сертифікат якості №EN10204-3.1 від 22.09.2022 р.;
??(0325) Proforma invoice № 201996940 від 06.09.2022 р.;
??(0380) Інвойс № 202012425 від 22.09.2022 р.;
??(0730) Міжнародна автотранспортна накладна CMR № 310925099 від 22.09.2022 р.;
(3002) Платіжне доручення в іноземній валюті №138 від 19.09.2022 р.;
??(3007) Довідка № 147 від 23.09.2022 р.;
??(4104) Рамковий договір поставки №SABIC-PM/0122 від 31.01.2022 р.;
(4103) Додаток А до рамкового договору поставки №SABIC-PM/0122 від 31.01.2022 р.;
??(4103) Додаток В додаткова угода №10 від 05.09.2022 р.;
??(4301)Договір №K84-01 на організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів автотранспортом від 12.08.2020 р.;
??(9000) Заявка № 153 від 14.09.2022 р.;
??(9000) Перепустка №ПР-49147 від 27.09.2022 р.
27.09.2022 р., декларантом Позивача отримано електронний Запит (повідомлення) митного органу за №27543172-а555-42c1-ae84-613eeSe7cOfb, про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
У відповідь на вищезазначений Запит, позивач направив до митного органу заяву №28/09-22 від 28.09.2022 р., у якій повідомив про необґрунтованість вимоги про надання додаткових документів, просив визнати митну вартість у строки передбачені п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
28.09.2022 р. Відповідач надіслав декларанту письмову консультацію за № b2b5d60-0515-4245-bade-daa4755dbc9b, а також Рішення про коригування митної вартості №UA100320/2022/000057/1 від 28.09.2022 р., відповідно до якого митну вартість товару №1.Код ТН ЗЕД - 3901 40 00 00 було скореговано за другорядним 6 методом (за резервним методом) до рівня 33 000,00 Євро (1,6000 Євро/кг.)
Різниця сплачених податків та зборів, між розрахованими Позивачем і скорегованими Відповідачем за оскаржуваним Рішенням, склала: 19 559,40 грн., у тому числі: ввізне мито 0% - 0 грн., податок на додану вартість 20% - 19 559,40 грн.
Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 року (далі - МК України).
Відповідно до положень статті 49 МК України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 вказаної статті МК України).
Відповідно до частини 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Згідно з частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення є наступні обставини.
У графі 33 оскаржуваного рішення Відповідач зазначив, що: «..відповідно до інвойсу від 20.09.2022 №202012425 умови поставки зазначено як FCA Uuskula (Естонія), проте у наданій декларантом довідці про транспортні витрати від 23.09.2022 № 147 та у заявці про переміщення товару від 14.09.2022 №153 зазначено, що доставка вантажу здійснюється за маршрутом Таллінн - Київ, що суперечить наданому інвойсу, в якому зазначено умови поставки FSA Uuskula.
У довідці про транспортні витрати від 23.09.2022 №147 вартість перевезення вантажу складає 84000грн., про те у заявці про перевезення від 14.09.2022 №153 йде посиланням на договір від 12.08.2020 № K84-01 зазначено 150000 грн.
Крім того, в наданій заявці про переміщення товару від 14.09.2022 №153 зазначено товар - «гранули ВХ у мішках, на паллетах.», що не відповідає задекларованому в митній декларації товару.
Довідка про транспортні витрати від 23.09.2022 № 147, заявка про переміщення товару від 14.09.2022 №153 та договір на перевезення від 12.08.2020 № K84-01 укладені та видавались ТОВ «МИР РА», але відповідно до товарно-транспортної накладної від 22.09.2022 №310925099 перевезення здійснювалось підприємством «PE VOROBIOVA I.М.»....
... Митна вартість визначена із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, митне оформлення якого уже здійснено за митними деклараціями від 02.08.2022 № UA100320/2022/387750, від 18.07.2022 № UA 100320/2022/387029.»
Щодо визначених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів (графа 33) підстав його прийняття, суд зазначає таке.
Що стосується заяви Відповідача що, інвойсі від 20.09.2022 №202012425 умови поставки зазначено як FCA Uuskula (Естонія), проте у наданій декларантом довідці про транспортні витрати від 23.09.2022 Nє 147 та у заявці про переміщення товару від 14.09.2022 №153 зазначено, що доставка вантажу здійснюється за маршрутом Таллінн - Київ, що суперечить наданому інвойсу, в якому зазначено умови поставки FSA Uuskula, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 8 Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятої до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 (надалі - Висновки Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 № 2), наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов'язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.
У ч. 3. ст. 90 КАС України закріплено вимогу про оцінку доказів на основі їх взаємного зв'язку у їх сукупності, що за аналогією може бути застосована до митних правовідносин.
З викладено можна зробити висновок, що помилка на яку посилається відповідач суто механічна, здійснення вказаної помилки не впливає на числове визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення. Крім того, відповідачем не доведено ознак підробки в зазначених документах, оскільки Відповідачу було надано довідку про транспортні витрати № 147 від 23.09.2022 р., у якій експедитором було зазначено вартість транспортних витрат по перевезенню товарів за територією України.
Між іншим, згідно з пунктом 14 Висновків Узагальнень, взятих до відома Постановою Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 № 2, Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Транспортні витрати зазначені в довідці № 147 від 23.09.2022 р. були додані до митної вартості товару, а тому розбіжності на які посилається відповідач не числове визначення митної вартості товару.
Що стосується заяви Відповідача що: - «У довідці про транспортні витрати від 23.09.2022 №147 вартість перевезення вантажу складає 84000грн., про те у заявці про перевезення від 14.09.2022 №153 йде посиланням на договір від 12.08.2020 № K84-01 зазначено 150000 грн.», суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до п.1.1. Договору №K84-01 на організацію ТЕО вантажів автотранспортом від 12.08.2022 року, Експедитор зобов'язується надати за плату і за рахунок Замовника комплекс послуг пов'язаних з організацією перевезення вантажів Замовника за допомогою автомобільного транспорту, відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень, Статуту автомобільного транспорту УРСР, Правил перевезення вантажів та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини сторін при перевезенні вантажів у межах України та при міжнародних перевезеннях.
Пунктом 2.1. визначено Маршрут прямування, пункти призначення, термін транспортування та інші умови перевезення визначаються на підставі узгоджених Сторонами заявок, які з моменту їх оформлення належним чином є невід'ємною частиною цього договору. Заявка надається не пізніше 48 годин до дати завантаження і повинна містити наступну інформацію: вантажовласник та адреса знаходження вантажу, вид рухомого складу, характер вантажу (включаючи вагу, обсяг, кількість штук), фактурну вартість вантажу, дату готовності вантажу до відправлення, місце митного очищення і доставки вантажу, вантажоодержувача і його адреса, бажану дату і час доставки вантажу.
Вартість транспортно-експедиційних послуг узгоджується сторонами в кожному конкретному випадку в заявці на перевезення. (п. 4.2. Договору).
Зі змісту Заявки № 153 від 14.09.2022 р. вбачається що Сторони узгодили вартість транспортно-експедиційних послуг у сумі 150 000,00 грн., та місце завантаження - Естонія, Таллінн - KATOEN NATIE EESTI, KATOEN NATIE EESTI AS, Klaukse tee 1-10, Vuskula Joelatitme 74114, Estonia.
У довідці про транспортні витрати № 147 від 23.09.2022 р. зазначено, що витрати з доставки вантажу від місця завантаження до погран-переходу Ягодин складає 84 000,00 грн.
Як вбачається зі змісту міжнародної автотранспортної накладної CMR № 310925099 від 22.09.2022 р. місцем завантаження є KATOEN NATIE EESTI AS (port of Muuga) Estonia.
До складових митної вартості відносять витрати понесені покупцем за митною територією України (перелік яких визначений частиною 10 ст. 58 МК України) які не увійшли у вартість товару. Тобто, загальна вартість перевезення складається з витрат перевезення від місця завантаження (KATOEN NATIE EESTI AS (port of Muuga) Estonia) до погран-переходу Ягодин, що становить 84 000,00 грн., та витрат перевезення в межах України від погран-переходу Ягодин до міста Києва.
Керуючись правилами прямої логіки та числовими даними зазначеними в Заявці на перевезення № 153 від 14.09.2022 р., довідці про транспортні витрати № 147 від 23.09.2022 р., міжнародній автотранспортній накладній CMR № 310925099 від 22.09.2022 р. - заявлені декларантом витрати на перевезення (складові митної вартості) від пункту завантаження KATOEN NATIE EESTI AS (port of Muuga) Estonia до погран-переходу дає можливість митному органу перевірити відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, а саме вартість перевезення.
З приводу заяви Відповідача що: - «в наданій заявці про переміщення товару від 14.09.2022 №153 зазначено товар - «гранули ПВХ у мішках, на паллетах.», що не відповідає задекларованому в митній декларації товару.», суд критично ставиться до такої обставини під час прийняття виконавчим органом оскаржуваного рішення, з огляду на те, що в графі 31 ЕМД UA100320/2022/390281 зазначено: - Полімери етилену в первинних формах: -поліетилен в гранулах/низької густини/ менш ніж 0,94г/см3, LDPE HP2023JN 00900 20625кг/ (825 мішків)./з питомою густиною 0,9223 г/см3. Розфасований в п/е мішки по 25кг,Batch no.0024562453 /з питомою густиною 0,9224 г/см3. Розфасований в п/е мішки по 25кг, Batch no. 0024558114 використовується для виробництва пластмасових виробів. Торгова марка: SABIC. Виробник: SABIC. Країна виробництва - SA.»
В Заявці на перевезення №153 від 14.09.2022 р. в графі «Вантаж» зазначено найменування: «гранули ПВХ у мішках, на паллетах».
Відповідно до п. 8 Висновків Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 № 2, наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов'язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.
Таким чином помилка на яку посилається відповідач суто механічна, здійснення вказаної помилки не впливає на числове визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення. Крім того, відповідачем не доведено ознак підробки в зазначених документах.
Позиція доводів Відповідача, що довідка про транспортні витрати від 23.09.2022 №147, заявка про переміщення товару від 14.09.2022 №153 та договір на перевезення від 12.08.2020 №K84-01 укладені та видавались ТОВ «МИР РА», але відповідно до товарно-транспортної накладної від 22.09.2022 № 310925099 перевезення здійснювалось підприємством «PE VOROBIOVA I.M.» також не знайшла свого підтвердження.
Суд зазначає, що в міжнародній автотранспортній накладні CMR № 310925099 від 22.09.2022 р. зазначені: місце завантаження, місце доставки, перевізник, номер транспортного засобу, кількість місць та вагові показники нетто/брутто.
Отже, відповідно до вимог п. 6 частини третьої ст. 53 МК України, декларантом було надано - транспортні (перевізні) документи CMR № 310925099 від 22.09.2022 р., а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: Договір №К84-01 від 12.08.2020 р., Заявку № 153 від 14.09.2022 р.
У п. 6 ч. 3 ст. 53 МК України Законодавцем розділені поняття транспортні перевізні документи та документи, що підтверджують вартість перевезення.
В свою чергу CMR № 310925099 від 22.09.2022 р. не містить будь-яких числових даних щодо вартості перевезення та є транспортним документом, та не може підтвердити або спростувати витрати на перевезення оцінюваних товарів.
За умовами Договору № K84-01 від 12.08.2020 р., Експедитор не має зобов'язання виконати послуги з доставки вантажу власним транспортом, він лише забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника, у том числі здійснює пошук Перевізника.
Таким чином, той факт, що перевезення здійснено «PE VOROBIOVA I.М.» жодним чином не свідчить про неможливість перевірити митним органом витрат на перевезення, оскільки документи, що їх підтверджують були надані декларантом.
Отже, факт того, що фактичне перевезення, згідно даних CMR №310925099 від 22.09.2022 р. здійснено «PE VOROBIOVA I.M.» не може вважатись законною підставою для вимоги додаткових документів.
За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така позиція суду узгоджується із обов'язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у його постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).
Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.
Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
У постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.
Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2022/000057/1 від 28.09.2022 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн.
Отже, в силу приписів статті 139 КАС України сплачений судовий збір в розмірі 2684,00 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, частиною п'ятою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з абз. 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Зі змісту статті 30 вказаного Закону вбачається, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги адвокат отримує від клієнта гонорар у вигляді винагороди у формі фіксованого розміру або погодинної оплати, порядок обчислення, підстави для зміни розміру, порядок сплати та інші умови якої визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Враховуючи викладене, договір про надання правової допомоги є документом, який підтверджує домовленість між клієнтом та адвокатом щодо надання останнім послуг зі здійснення захисту, представництва тощо в обмін на визначений у такому договорі гонорар (фіксований розмір або погодинна оплата).
У свою чергу, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, №823/2638/18.
На підтвердження розміру витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 057-МВ від 28.09.2022, додаткову угоду до договору від 31.01.2023, Акт прийому наданих послуг від 31.01.2023, платіжне доручення № 3883 від 03.10.22 на суму 8500 грн 00 коп.
За умовами зазначеного договору Адвокатське бюро «Повразюк та партнери» взяло на себе зобов'язання надавати позивачу професійну правничу (правову) допомогу, що полягає у складанні процесуальних документів та представництві з питань, що пов'язані з оскарженням в судовому порядку рішень митних органів про коригування митної вартості товарів У відповідності із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», сторони погодили, що за надання правової допомоги, клієнт сплачує бюро гонорар у фіксованих розмірах: в суді першої інстанції Клієнт сплачує Бюро гонорар у фіксованому розмірі, що дорівнює 8500,00 грн.
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно з яким подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Суд враховує той факт, що категорія справ про коригування митної вартості містить усталену судову практику, проте, як свідчать матеріали справи, відповідач свою діяльність у відповідність з такою практикою не приводить.
У зв'язку з цим суд застосовує правовий висновок Верховного Суду, викладений у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, у відповідності з яким метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Також суд враховує правовий висновок Верховного Суду, сформульований в пункті 36 постанови від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, згідно з яким з огляду на положення частини сьомої статті 134 КАС України саме відповідач у випадку заперечення ним зазначеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо не співмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.
У даній справі відповідачем не було подано заперечення щодо розміру витрат позивача на правову допомогу та доказів, які б спростували відповідний розмір.
Оцінюючи подані документи, якими адвокат обґрунтовує реальність надання послуг, враховуючи передбачені вказаною статтею критерії, зокрема: складність справи (розгляд справи №320/11194/23 здійснювався в порядку спрощеного провадження, оскільки спір з огляду на предмет доказування та ціну позову є незначної складності); обсяг наданих адвокатом послуг (складання процесуальних документів не потребує значних витрат часу, оскільки ці документи за обсягом є незначними); ціну позову, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача (8500, 00 грн), суд, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, та за конкретних обставин справи вважає, що справедливою та реальною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу, є 6 000,00 грн.
Відтак, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 6000, 00 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості №UA100320/2022/000057/1 від 28.09.2022 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп., та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.