с
27 травня 2025 рокуСправа №160/34614/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
30.12.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до вислуги років та при нарахуванні і виплати грошового забезпечення за період проходження служби - ОСОБА_1 , до календарної вислуги років на пільгових умовах часу участі у складі міжнародній місії ООН з підтримання миру та безпеки в Демократичній Республіці Конго за період з 21.03.2018 по 17.10.2018 відповідно до положень ч. 3 ст. 8 Закону №613-XIV та участь у бойових діях - антитерористичної операції у складі військової частини НОМЕР_1 у період з 26.06.2017 по 06.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018 з розрахунку один місяць служби за три місяці відповідно та в здійснені перерахунку та виплати розміру надбавки за стаж встановленого Додатком 5 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.04.2019 №289, з розрахунку 25 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років служби в Судовій охороні в період з 18.10.2021 по 09.07.2024, час виконання ним обов'язків у складі національного контингенту в міжнародній операції ООН з підтримання миру і безпеки в Демократичній Республіці Конго у період з 21.03.2018 по 17.10.2018 відповідно до положень ч. 3 ст. 8 Закону №613-XIV, та участь у бойових діях - антитерористичної операції у складі військової частини НОМЕР_1 у період з 26.06.2017 по 06.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018 з розрахунку один місяць служби за три місяці відповідно та здійснити перерахунок та виплату розміру надбавки за стаж встановленого Додатком 5 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.04.2019 №289, з розрахунку 25 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання;
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області яка виразилась у відмові в нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.10.2021 по 31.12.2022 та за період з 01.01.2024 по 09.07.2024, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.10.2021 по 31.12.2022 та за період з 01.01.2024 по 09.07.2024, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області яка виразилась у незастосуванні при обчислені ОСОБА_1 у період проходження ним служби з 18.10.2021 по 09.07.2024, розмірів посадового окладу та окладу за спеціальне звання, шляхом множення прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік», відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII на тарифний коефіцієнт згідно зі схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області провести перерахунок грошового забезпечення та виплатити за період проходження служби з 18.10.2021 по 09.07.2024 ОСОБА_1 з урахуванням проведених раніше виплат грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за спеціальне звання, шляхом множення прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік», відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII на відповідний тарифний коефіцієнт згідно зі схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ОСОБА_1 проходив службу за контрактом у період з 18.10.2021 по 09.07.2024 в Територіальному управлінні Служби Судової охорони у Дніпропетровській області, де перебував на спеціальному військовому обліку. Наказом від 08.07.2024 №258-О/С позивач був звільнений з 09.07.2024 за власним бажанням. На час звільнення відповідач в наказі зазначив, що вислуга років на день звільнення позивача складає 09 років 10 місяців 06 днів. Підчас проходження служби відповідачем з порушенням діючого законодавства позивачу не нараховувалось та не виплачувалось грошове забезпечення в повному обсязі, а саме не проведено нарахування та виплату грошового забезпечення: за період з 18.10.2021 по 09.07.2024 не включено до поточної календарної вислуги період проходження позивачем служби в міжнародній операції ООН з підтримки миру та безпеки у складі військової частини НОМЕР_2 , у період з 21.03.2018 по 17.10.2018 з розрахунку обчислення один місяць за три місяці відповідно до положень ч. 3 ст. 8 Закону України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки», що становить період з 21.03.2018 по 17.10.2018, 6 місяців 27 днів х 3 місяці = 11 місяців 21 день ; невключена до вислуги років участь у бойових діях - антитерористичної операції у складі військової частини НОМЕР_1 у період з 26.06.2017 по 06.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018 зараховується на пільгових умовах з розрахунку обчислення один місяць за три місяці відповідно до Пункту 2.3 розділу 2 Положення №530 та пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей», що становить період 26.06.2017 по 06.07.2017, 11 днів х 3 = 1 місяць 3 дні, період з 11.01.2018 по 30.04.2018, 3 місяці 20 днів х 3 місяці = 10 місяців 10 днів; за період з 18.10.2021 по 31.12.2022 проведено часткову індексацію а з 01.01.2024 по 09.07.2024 не проведено індексації грошового забезпечення; із розмірів посадового окладу та окладу за спеціальне звання, шляхом множення прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік», відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII на відповідний тарифний коефіцієнт згідно зі схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289. 29.10.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо усунення зазначених порушень, та донарахування та виплату належні йому суми грошового забезпечення. Листом Територіальне управління Служби Судової охорони у Дніпропетровській області від 25.11.2024 за вих. №35:06-794 позивач отримав відмову. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розрахунку вислугу років та сум грошового забезпечення, позивач звернувся до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
30.01.2025 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що пільгова вислуга років враховується тільки для визначення розміру пенсії і не впливає на збільшення календарної вислуги років. Згідно з наказом територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 08.07.2024 №258 о/с календарна вислуга років на день звільнення ОСОБА_1 становила 09 років 10 місяців 06 днів. Відповідно до матеріалів особової справи позивача до календарної вислуги років йому зараховувались періоди проходження служби в Збройних силах України з 08.10.2013 по 23.11.2020 та у Службі судової охорони з 18.10.2021 по 09.07.2024. Враховуючи календарну вислугу років на день звільнення ОСОБА_1 , яка становила 09 років 10 місяців 06 днів та розміри надбавок за стаж служби які встановленні Постановою №289, надбавка за стаж служби у Службі судової охорони позивача становила 20%. Згідно даних бухгалтерських регістрів ОСОБА_1 , було проведено нарахування і виплату індексації грошового забезпечення, що передбачена за період служби з 18.10.2021 по 31.12.2022 у сумі 9366,13 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX на 2023 рік зупинена дія Закону №1282 на період з 01.01.2023 по 31.12.2023, індексація грошового забезпечення співробітників у цей період не проводилась. Враховуючи норми ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX, відповідно пункту 1 Порядку - індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2024 по 09.07.2024 не проводилась. Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками (частина друга статті 165 Закону №1402-VIII). Отже, законодавець делегував Уряду повноваження щодо визначення розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони. Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області у своїй діяльності керується, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому Управління не наділене правом діяти на власний розсуд всупереч вимогам підзаконних нормативно правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
07.02.2025 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій вказано, що позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, оскільки висновки відповідача не відповідають Конституції України, оскільки до спірних правовідносин відповідач застосовує підзаконні акти які не відповідають положенням Конституції України, Законам України та сталій судовій практиці.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 09.06.2021.
ОСОБА_1 наказом територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 18.10.2021 №283о/с прийнятий на службу до Служби судової охорони.
Наказом територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 08.07.2024 №258 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби у Службі судової охорони відповідно до підпункту 7 (за власним бажанням) пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік).
В наказі від 08.07.2024 №258 о/с зазначено, що вислуга років на день звільнення складає 09 років 10 місяців 06 днів.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 20.12.2024 старшина ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією з 13.08.2024.
29.10.2024 позивач звернувся до територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області із заявою щодо належного проведення розрахунку грошового забезпечення та індексації за час служби.
Листом від 25.11.2024 за №35.06-794 територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області повідомило, що в матеріалах особової справи міститься витяг з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 23 листопада 2020 року №172, відповідно до якого, з 23 листопада 2020 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 23 листопада 2020 року становила: календарна 07 років 01 місяць 15 днів. На твердження позивача щодо обчислення вислуги років повідомлено, що відповідно до абзацу 2 пункту 5 розділу І Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, до стажу служби у Службі судової охорони (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей». На день звільнення позивача зі служби у Службі судової охорони до календарної вислуги років зараховувались періоди проходження служби у Збройних силах України з 08.10.2013 по 23.11.2020 та у Службі судової охорони з 18.10.2021 по 09.07.2024. Вислуга років на день звільнення позивача зі служби у Службі судової охорони склала 09 років 10 місяців 06 днів. Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей», «До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 вказаної постанови, зараховується на пільгових умовах». Отже, пільгова вислуга років враховується тільки для визначення розміру пенсії і не впливає на збільшення календарної вислуги років. Окрім цього, наголошено, що інформацію про нарахування і виплату індексації грошового забезпечення було надано 06 серпня 2024 року у відповідь на звернення за вихідним № 35.06-576.
Не погоджуючись з відмовою у розрахунку вислуги років у пільговому обчисленні та неналежному розрахунку грошового забезпечення за час служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Стосовно строку звернення до суд з даним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до з 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 6 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі №280/6779/22.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Разом з тим, приписами ч.ч. 3, 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною 1 ст. 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У Рішенні від 12.04.2012 №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24, в якій колегія суддів сформувала наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 Кодексу адміністративного судочинства України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна, проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Отже, враховуючи, що позивач проходить військову службу до 13.08.2024 по дату звернення до суду, суд вважає, що позивачем не пропущено процесуальний строк звернення до суду з цим позовом.
Розглядаючи заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Статтею 160 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) передбачено, що підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
Відповідно до статті 161 Закон №1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (ч.1); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (ч.2); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (ч.4); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (ч.6); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.7).
Згідно із абзацом 2 пункту 5 розділу I Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 № 1052/0/15-19, до стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей» (далі - Постанова №393).
Відповідно до пункту 1 Постанови №393 «для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" і "з" статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються: служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів».
Пунктом 3 Постанови № 393 передбачено що, «До вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується на пільгових умовах: особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 вказаної постанови - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану».
Враховуючи вищевикладене, пільгова вислуга років враховується тільки для визначення розміру пенсії і не впливає на збільшення календарної вислуги років.
Згідно з наказом територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 08.07.2024 №258 о/с календарна вислуга років на день звільнення ОСОБА_1 становила 09 років 10 місяців 06 днів.
До календарної вислуги років позивачу зараховано періоди проходження служби в Збройних силах України з 08.10.2013 по 23.11.2020 та у Службі судової охорони з 18.10.2021 по 09.07.2024.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» № 289 від 03.04.2019 (далі - Постанова №289), затверджено розміри надбавок за стаж служби співробітників Служби судової охорони.
Відповідно до пункту 17 розділу II Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384, надбавка за стаж служби співробітникам виплачується у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах згідно з додатком 5 до Постанови №289.
Відповідно до додатку 5 Постанови №289 розміри надбавок за стаж служби у Службі судової охорони становлять: - від 1 до 2 років - 5%; - від 2 до 4 років - 10%; - від 4 до 7 років - 15%; - від 7 до 10 років - 20%; - від 10 до 13 років - 25%; - від 13 до 16 років - 30%; - від 16 до 19 років - 35%; - від 19 до 22 років - 40%; - від 22 до 25 років - 45%; - понад 25 років 50%.
Враховуючи календарну вислугу років на день звільнення ОСОБА_1 , яка становила 09 років 10 місяців 06 днів та розміри надбавок за стаж служби які встановленні Постановою №289, надбавка за стаж служби у Службі судової охорони позивача становила - 20%.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Загальні умови і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі, зокрема, в органах поліції, визначені Законом України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон №2262).
Згідно пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років більше.
Статтею 17 Закону № 2262-ХІІ визначені види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а саме, відповідно до частини першої, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, поліції. державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 Закону № 2262-ХІІ, а саме, до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців.
Згідно зі статтею 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі Постанова №393).
Відповідно до підпункту «а» пункту 3 Постанови №393 до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції та час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Враховуючи положення чинного законодавства слід відмітити, що умови праці особи впливають на такі соціальні гарантії, які визначені в Конституції України та такими є зокрема право на вихід особи на пенсію за вислугу років. Відповідно, законодавець передбачив призначення пенсій за вислугу років та особливість такого виду пенсії полягає у зменшеному пенсійному віці, внаслідок виконання роботи, яка визначена законодавством такою, що призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Правова позиція суду узгоджується із викладеними правовими висновками у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а та у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а.
Суд також вважає необхідним відмітити, що передбачені статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Та, завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.
Вирішуючи даний спір суд акцентує увагу на тому, що відповідно до згаданої ст. 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України та відповідно до п. 3 Порядку № 393 до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393" усунуто розбіжності між Законом №2262-XII та постановою №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.
Таким чином, діюче законодавство не передбачає зарахування вислуги років у пільговому обчисленні до вислуги років у календарному обчисленні. Календарна вислуга років визначає право особи на призначення пенсії, вислуга років у пільговому обчисленні впливає на визначення розміру призначеної пенсії.
У постанові від 22.02.2023 у справі №320/12166/20 Верховний Суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною відмови у зарахуванні пільгової вислуги років позивача до його календарної вислуги років, оскільки питання призначення пенсії позивачу вирішуватиметься під час його звільнення зі служби в поліції та призначення пенсії, тобто вказане є передчасним.
Враховуючи те, що позивач проходить військову службу, а також зважаючи на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на пенсію, вислугу років в пільговому обчисленні, має передчасний характер та суперечить процедурі та визначеному у застосованих нормативних актах обставинам та часу їх застосування. Крім того, відсутні підстави вважати, що при звільнення позивача зі служби та обчисленні його стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідачем буде відмовлено йому у зарахуванні пільгового стажу для її призначення.
Відтак, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до вислуги років та при нарахуванні і виплати грошового забезпечення за період проходження служби - ОСОБА_1 , до календарної вислуги років на пільгових умовах часу участі у складі міжнародній місії ООН з підтримання миру та безпеки в Демократичній Республіці Конго за період з 21.03.2018 по 17.10.2018 відповідно до положень ч. 3 ст. 8 Закону №613-XIV та участь у бойових діях - антитерористичної операції у складі військової частини НОМЕР_1 у період з 26.06.2017 по 06.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018 з розрахунку один місяць служби за три місяці відповідно та в здійснені перерахунку та виплати розміру надбавки за стаж встановленого Додатком 5 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.04.2019 №289, з розрахунку 25 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання; зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років служби в Судовій охороні в період з 18.10.2021 по 09.07.2024, час виконання ним обов'язків у складі національного контингенту в міжнародній операції ООН з підтримання миру і безпеки в Демократичній Республіці Конго у період з 21.03.2018 по 17.10.2018 відповідно до положень ч. 3 ст. 8 Закону №613-XIV, та участь у бойових діях - антитерористичної операції у складі військової частини НОМЕР_1 у період з 26.06.2017 по 06.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018 з розрахунку один місяць служби за три місяці відповідно та здійснити перерахунок та виплату розміру надбавки за стаж встановленого Додатком 5 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.04.2019 №289, з розрахунку 25 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання.
Стосовно індексації грошового забезпечення, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно з пунктом 11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку).
Відповідно до пункту 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року в справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року в справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 у справі № 620/1892/19,від 05 лютого 2020 року в справі № 825/565/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , було проведено нарахування і виплату індексації грошового забезпечення, що передбачена за період служби з 18.10.2021 по 31.12.2022 у сумі 9366,13 грн, а саме:
- жовтень 2021 року - 113,89 грн;
- листопад 2021 року - 252,17 грн;
- грудень 2021 року - 357,26 грн;
- січень 2022 року - 357,26 грн;
- лютий 2022 року - 357,26 грн;
- березень 2022 року - 357,26 грн;
- квітень 2022 року - 483,80 грн;
- травень 2022року - 615,29 грн;
- червень 2022 року - 712,05 грн;
- липень 2022 року - 746,20 грн;
- серпень 2022 року - 943,80 грн;
- вересень 2022 року - 943,80 грн;
- жовтень 2022 року - 943,80 грн;
- листопад 2022 року - 1073,80 грн;
- грудень 2022 року - 1108,49 грн.
Щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) з 01.01.2023 по 31.12.2023, суд враховує, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (далі - Закон №2710-IX) зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII.
Суд звертає увагу, що вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.
Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону №1282-XII приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у даній справі.
При цьому, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, також не діє протягом 2023 року.
Стосовно нарахування позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.01.2024 по 08.07.2024, суд враховує, що відповідно до статті 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
За даними Державної служби статистики: у січні 2024 року щодо грудня 2023-го ІЦС становив 100,4%; у лютому 2024 року щодо до січня 2024 року ІЦС становив 100,3%; у березні 2024 року щодо лютого 2024-го ІЦС становив 100,5%; у квітні 2024 року щодо березня 2024-го ІЦС становив 100,2; у травні 2024 року щодо квітня 2024-го ІЦС становив 100,6%; у червні 2024 року щодо травня 2024-го року ІЦС становив 102,2%; у липні 2024 року щодо червня 2024 року ІЦС становив 100,0%. Тобто, за період січень - липень 2024 року ІЦС не перевищив поріг індексації 103,0%.
Внаслідок цього підстав для нарахування та виплати позивачу "поточної" індексації грошового забезпечення у січні-липні 2024 року не було.
Водночас щодо виплати позивачу "фіксованої" індексації (індексації-різниці) суд враховує, що позивач у період з 01.01.2024 по 08.07.2024 продовжував проходити службу.
За висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв'язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови №704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку №1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.
Натомість за обставин цієї справи посадовий оклад позивача, який був прийнятий на службу в Територіальному управлінні Державної судової охорони у Дніпропетровській області 18.10.2021, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався з 01.03.2018.
Отже, у позивача не виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 3-6 Порядку №1078.
Зазначений висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду, що наведений у постанові від 04.04.2024 у справі №160/2481/23.
Отже, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині: визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області яка виразилась у відмові в нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.10.2021 по 31.12.2022 та за період з 01.01.2024 по 09.07.2024, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.10.2021 по 31.12.2022 та за період з 01.01.2024 по 09.07.2024, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Стосовно правомірності проведеного розрахунку грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками (частина друга статті 165 вказаного Закону).
Отже, законодавець делегував Уряду повноваження щодо визначення розміру грошового забезпечення співробітників служби судової охорони (ССО), а тому покликання позивача на те, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, є помилковими.
На виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 289 від 03.04.2019 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони», якою затвердив Схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників ССО, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників ССО; Схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників ССО; Схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників ССО; розміри надбавки за стаж служби співробітників ССО.
Пунктом 2 цієї постанови визначено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Отже, постановою №289 від 03.04.2019 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» Кабінетом Міністрів України визначено, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників ССО використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
При цьому, визначаючись щодо питання про те, чи виникло у позивача право на перерахунок та виплату грошового забезпечення за період служби з 18.10.2021 по 09.07.2024 суд враховує, що протягом служби позивача в територіальному управлінні Служби судової охорони у Дніпропетровській області у постанову №289 від 03.04.2019 зміни не вносились, вона є чинною та не оскаржена в судовому порядку.
Суд наголошує, що відповідач у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимогам підзаконних нормативно правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Відтак, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача таку розрахункову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, відповідач діяв правомірно.
Додатково суд зазначає, що позивачем не надано доказів того, що у спірний період відбулися зміни розміру грошового забезпечення, як обов'язкової передумови для виникнення у відповідача обов'язку для перерахунку грошового забезпечення позивача.
Відтак, не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області яка виразилась у незастосуванні при обчислені ОСОБА_1 у період проходження ним служби з 18.10.2021 по 09.07.2024, розмірів посадового окладу та окладу за спеціальне звання, шляхом множення прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік», відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII на тарифний коефіцієнт згідно зі схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289; зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області провести перерахунок грошового забезпечення та виплатити за період проходження служби з 18.10.2021 по 09.07.2024 ОСОБА_1 з урахуванням проведених раніше виплат грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за спеціальне звання, шляхом множення прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік», відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII на відповідний тарифний коефіцієнт згідно зі схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак на підставі викладеного, суд робить висновок, що позовна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову та звільненні позивача від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Паспорт НОМЕР_5 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (пр-т Дмитра Яворницького, буд. 57, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43238738) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський