19 травня 2025 року Справа № 640/25399/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
08.09.2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність, вчиненої військовою частиною НОМЕР_1 щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби у відповідності до пункту 6 параграфа 3 наказу начальника Головного управління персоналу заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 17.10.2018 № 305 та виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у відповідності до пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.11.2018 № 245;
- визнати протиправною бездіяльність, вчинену військовою частиною НОМЕР_1 щодо вирішення питань, викладених у зверненні ОСОБА_1 від 07.07.2021 по порядку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №640/23401/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності, дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 у цій же справі, у тому числі, щодо розгляду питання нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, та надання письмово засвідчених встановленим порядком документів;
- визнати протиправними дії, вчинені військовою частиною НОМЕР_1 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 07.07.2021 по порядку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 у справі № 640/23401/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності, дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 у цій же справі, із порушенням норм Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян";
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів, передбачених Законом України від 19.10.2000№ 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки починаючи з листопада 2018 року (місяць, в якому така грошова компенсація повинна була бути виплаченою під час розрахунку ОСОБА_1 при звільненні з військової служби) по серпень 2021 року (фактичний місяць виплати такої компенсації на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 у справі № 640/23401/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності, дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 у цій же справі) у розмірі 5199,13 грн.;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з військової служби, який становить 988 днів (з 20.11. 2018 по 04.08.2021), передбачений статтею 117 Кодексу законів про працю України, у зв'язку із визнаною рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 у справі № 640/23401/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності, дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 у цій же справі, протиправною невиплатою в строки, встановлені статтею 116 Кодексу законів про працю України, належної до виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, у розмірі 753715,56 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні позивача з військової служби. Також, позивач звертався до відповідача із зверненнями щодо виплати компенсації втрати частини доходів передбачених Законом України від 19.10.2000№ 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки починаючи з листопада 2018 року та щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з військової служби, який становить 988 днів (з 20.11. 2018 по 04.08.2021), передбачений статтею 117 Кодексу законів про працю України. При цьому відповідачем не надано повної та належної відповіді на вказані звернення та не здійснено відповідну виплату позивачу, чим допущено бездіяльність, яка є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
16.09.2021 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
25.10.2021 року від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідачем було розглянуто звернення позивача від 07.07.2021 року щодо виконання рішення суду та надано відповідну відповідь, яка була направлена в строк встановлений законом. Підстав для компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасно виплатою та виплати середнього заробітку за весь час розрахунку відсутні, оскільки спеціальним законодавством така виплата не передбачена. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
04.11.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що звернення позивача залишились не розглянуті відповідачем та відповіді на поставлені у зверненні питання надано не було. Доводи відповідача у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
10.11.2021 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких вказано, що відповідач вчинив всі необхідні дії для вчасного направлення позивачу відповіді на його звернення.
30.01.2025 року матеріали справи надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Дєєву М.В.
05.02.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято справу до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
03.03.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, доводи аналогічні наведеним відповідачем у відзиві від 25.10.2021 року.
15.05.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Станом на дату розгляду справи позивачем додаткових доказів чи пояснень до суду надано не було.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Наказом начальника Головного управління персоналу заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 305 від 17.10.2018 підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 245 від 20.11.2018 підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 року у справі №640/23401/19, зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 року, постановлено:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2018;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в задоволенні звернення від 11.09.2019 щодо компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2018.
04.08.2021 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 року у справі №640/23401/19 відповідачем виплачено позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки УБД за 2015-2018 роки у сумі 30157,35 грн, що підтверджується банківською випискою.
07.07.2021 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із зверненням в якому просив здійснити:
- нарахування та виплату належної за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у 2015, 2016, 2017 та 2018 роках (включно), на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2021 року у справі № 640/23401/19, зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у цій же справі, здійснити виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби у запас (а саме -20 листопада 2018 року) на особистий картковий рахунок, платіжні реквізити якого додаються;
- під час проведення нарахування зазначеної вище грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки врахувати проведені та надані до суду в матеріалах адміністративної справи № 640/23401/19 розрахунки розміру такої грошової компенсації за спірний період у сумі 30173,92 грн. (тридцять тисяч сто сімдесят три гривні 92 копійки), згідно наданих обґрунтувань (стор. 7-8 позовної заяви у вказаній адміністративній справі, додаток 10 до цієї позовної заяви). У разі незгоди із наданими в матеріалах вказаної адміністративної справи розрахунками розміру грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки ж учаснику бойових дій за спірний період, окремо надати детальні обґрунтування такої незгоди;
- у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року № 375 “Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», виплатити рівноцінну та повну компенсацію втрат доходів за сплату відповідно до розділу IV Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримується з одержаної суми грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, як таку, що компенсується відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України на момент виникнення спірних правовідносин;
- провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, за період з листопада 2018 року по фактичний місяць виплати вказаної грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2021 року у справі №640/23401/19, зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у цій же справі;
- під час фактичного перерахування на картковий рахунок зазначених у пунктах 1, 3, 4 грошових коштів забезпечити детальне та обґрунтоване тлумачення призначення платежу (платежів) відповідно до норм чинного законодавства та нормативних актів для унеможливлення стягнення банком відповідних комісійних виплат за здійснення такого (таких) переказу (переказів);
- надати письмово засвідчені встановленим порядком: - розрахунок нарахованої на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2021 року у справі №640/23401/19, зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у цій же справі, грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки ж учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки із обґрунтуванням розміру такої грошової компенсації; розрахунок нарахованої рівноцінної та повної компенсації втрати доходів за сплату відповідно до розділу IV Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримується з одержаної суми грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки; - розрахунок нарахованої компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки за період з листопада 2018 року по фактичний місяць виплати цієї грошової компенсації із обґрунтуванням розміру такої компенсації втрати частини доходів за кожен місяць окремо; - копії платіжних документів про перерахування на картковий рахунок зазначених у пунктах 1, 3, 4 грошових коштів; - довідку про розмір доходу (нараховане грошове забезпечення) ОСОБА_1 за вересень-жовтень 2018 року (за кожен місяць окремо);
- про прийняте рішення повідомити мене письмово в порядку та у строки, встановленні Законом України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян», для можливості подальшого захисту свої прав і законних інтересів в судовому порядку, у випадку відмови в задоволенні моїх законних вимог.
Листом Військової частини НОМЕР_1 від 05.08.2021 року №107/В/7/2722 розглянуто звернення позивача від 07.07.2021 року щодо нарахування та виплати коштів згідно рішення суду та повідомлено, що згідно рішення суду позивачу перераховано на рахунок кошти в сумі 30157,35 грн. Суми ПДФО були сплачені за рахунок коштів державного бюджету і з позивача не стягувались.
18.08.2021 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із зверненням в якому просив здійснити:
-нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, за період з листопада 2018 року (місяць, в якому така грошова компенсація повинна була бути виплаченою під час розрахунку при звільненні з військової служби) по серпень 2021 року (фактичний місяць виплати вказаної грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2021 року у справі №640/23401/19, зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у цій же справі).
- провести нарахування та виплату мені середнього заробітку, розрахованого у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з військової служби, який становить 988 днів (з 20 листопада 2018 року по 04 серпня 2021 року), передбачену статтею 117 Кодексу законів про працю України, у зв'язку із визнаною судом протиправною невиплатою мені в строки, встановлені статтею 116 Кодексу законів про працю України, належної до виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки;
- перерахування зазначених у пунктах 1 та 2 грошових коштів здійснити на особистий картковий рахунок, платіжні реквізити якого додавалися до звернення до військової частини НОМЕР_1 від 07 липня 2021 року;
- під час фактичного перерахування на картковий рахунок зазначених у пунктах 1 та 2 грошових коштів забезпечити детальне та обґрунтоване тлумачення призначення платежу (платежів) відповідно до норм чинного законодавства та нормативних актів для унеможливлення стягнення банком відповідних комісійних виплат за здійснення такого (таких) переказу (переказів);
- надати письмово засвідчені встановленим порядком: розрахунок нарахованої компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки за період з листопада 2018 року по серпень 2021 року із обґрунтуванням розміру такої компенсації втрати частини доходів за кожен місяць окремо; - розрахунок нарахованого середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з військової служби в питанні виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, який становить 988 днів (з 20 листопада 2018 року по 04 серпня 2021 року) із обґрунтуванням розміру середньоденного заробітку (грошового забезпечення) з урахуванням двох останніх місяців роботи (служби), розрахованого у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100; - копії платіжних документів про перерахування на картковий рахунок зазначених у пунктах 1 та 2 грошових коштів; - довідку про розмір доходу (фактично виплачене грошове забезпечення) ОСОБА_1 за вересень-листопад 2018 року із зазначенням всіх складових такого доходу (фактично виплаченого грошового забезпечення) за кожен місяць окремо;
- відповідно до вимог частин першої та другої статті 20 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян», враховуючи більш ніж достатній час для додаткового вивчення порушених у зверненні питань, перевищення загального терміну для вирішення аналогічних питань, порушених у попередньому зверненні від 07 липня 2021 року, розглянути дане звернення у термін, що не перевищує десяти днів від дня його отримання;
- про прийняте рішення повідомити письмово в порядку, встановленим Законом України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян» із врахуванням вимог частини третьої статті 20 зазначеного Закону.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо нездійснення своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби у відповідності до пункту 6 параграфа 3 наказу начальника Головного управління персоналу заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 17.10.2018 № 305 та виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у відповідності до пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.11.2018 № 245; - щодо вирішення питань, викладених у зверненні ОСОБА_1 від 07.07.2021 по порядку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №640/23401/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності, дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 у цій же справі, у тому числі, щодо розгляду питання нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, та надання письмово засвідчених встановленим порядком документів; - дії, вчинені військовою частиною НОМЕР_1 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 07.07.2021 по порядку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 у справі № 640/23401/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності, дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 у цій же справі, із порушенням норм Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" - протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 у справі N 1- 29/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
У відповідності до статті 4 Закону України "Про звернення громадян" до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
У відповідності до частини першої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Частинами першою, третьою та четвертою статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
За приписами частини першої статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Наведені норми Закону України "Про звернення громадян" вказують, що звернення громадян, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду тим органом чи посадовою особою органу, до якого подано звернення та до повноважень якого входять питання, порушені у зверненні, зазвичай протягом одного місяця, з обов'язковим повідомленням громадянина про результати розгляду; при цьому орган або посадова особа зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти звернену до них заяву та надати обґрунтовану відповідь за результатами її розгляду.
Пунктом 1 Указу Президента України "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування" від 07 лютого 2008 N 109/2008 встановлено Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов'язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України "Про звернення громадян", упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз'яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; з'ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків щодо розгляду звернень громадян.
Як встановлено судом, відповідь від 05.08.2021 року на звернення позивача від 07.07.2021 року не містить відповіді на поставлені позивачем питання та щодо надання запитуваних документів.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 15.08.2021 року позивачем повторно було направлено на адресу відповідача звернення, що підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта» №0408032269892 та витягом із сайту про відстеження відправлення, при цьому доказів розгляду такого звернення позивача матеріали справи не містять та відповідачем відповідних доказів не надано.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем не в повному обсязі надано відповіді на звернення від 07.07.2021 року та взагалі не надано відповідь на звернення від 15.08.2021 року, що свідчить про неналежний розгляд звернень позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного розгляду звернення позивача від 07.07.2021 року та бездіяльності щодо ненадання відповіді на звернення позивача від 15.08.2021 року.
Враховуючи вищевикладене та з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення відповідача від 07.07.2021 року та 15.08.2021 року та надати належну відповідь за результатом розгляду цих звернень.
Вимоги в частині визнання бездіяльність щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби, суд зазначає, що вказане було предметом розгляду у справі №640/23401/19, а тому у даному випадку задоволенню не підлягають.
Щодо вимог в частині компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно із статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно із п.2 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів на один і більше календарних місяців.
У постановах від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від29 квітня 2021 у справі №240/6583/20 Верховний Суд вказав, що використане уст.. 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для нарахування та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки по день фактичної виплати, тобто 04.08.2021 року включно за весь час затримки виплати.
Щодо стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у визначеному позивачем розмірі, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, то суд вважає їх передчасними та такими, що наразі не підлягають задоволенню.
Наразі відповідач не здійснив донарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати позивачу за спірний період. При цьому, нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відноситься до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд дійшов висновку, що належним захистом прав позивача є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки по день фактичної виплати, тобто 04.08.2021 року включно та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки по день фактичної виплати, тобто 04.08.2021 року включно за весь час затримки виплати.
Щодо вимог в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Указом Президента України від 10.12.08р. № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Відповідно до п. 242 Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З аналізу викладеного вбачається, що при звільненні з військової служби та виключенню зі списків особового складу військової частини із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, без проведення остаточного з ним розрахунку, можливе лише за його письмовою згодою.
Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 року у справі №640/23401/19, зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 року, постановлено:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2018;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в задоволенні звернення від 11.09.2019 щодо компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2018.
04.08.2021 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 року у справі №640/23401/19 відповідачем виплачено позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки УБД за 2015-2018 роки у сумі 30157,35 грн, що підтверджується банківською випискою.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.
Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства -Кодексом законів про працю України.
З аналізу зазначених норм трудового законодавства вбачається, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 року по справі №320/1263/19.
Таким чином, не проведення з вини відповідача виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 року у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені належні від підприємства суми, суд на підставі ст.117 Кодексу законів про працю України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.
Враховуючи, що письмовими доказами, наявними в матеріалах справи підтверджується виключення позивача зі списків особового складу військової частини з 20.11.2018 року та проведення остаточного розрахунку з ним відбулося лише 04.08.2021 року, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено приписи ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 21.11.2018 року по 03.08.2021 року.
Доказів проведення нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за затримку у виплаті грошової компенсації, суду не надано.
При цьому, суд зазначає, згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.
Так, обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).
Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, згідно даних Пенсійного фонду України грошове забезпечення позивача за вересень 2018 року складало 16401,75 грн. та жовтень 2018 року - 16401,75 грн., отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача розраховується наступним чином: (16401,75 грн. + 16401,75 грн.) / 61 (кількість днів у вересні та жовтні 2018 року) = 537,76 грн.
Таким чином, сума середньомісячного заробітку позивача за прострочений період складає 530769,12 грн., виходячи із наступного розрахунку (537,76 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) * 987 (кількість днів затримки з 21.11.2018 року по 03.08.2021 року)).
Водночас, суд звертає увагу, що в порівнянні із виплаченою позивачу сумою грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій в сумі 30157,35 грн., суму середнього заробітку за не проведення вчасного розрахунку при звільненні в розмірі 530769,12 грн., не можна вважати співмірною, оскільки вона значно перевищує суму такої компенсації.
Так, застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
За висновками Великої Палати Верховного Суду зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Тобто з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Таким чином, при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30.10.2019 року у справі №806/2473/18, де сформульована правова позиція щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку, суд зазначає наступне.
Істотність частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 30157,35 грн. (частка грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій) / 530769,12 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 21.11.2018 року по 03.08.2021 року (987 днів)) х 100 = 5,68 %.
Отже, сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 5,68 % становить: 537,76 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) х 5,68 % / 100 = 30,54 грн.; 30,54 грн. х 987 (днів затримки розрахунку) = 30142,98 грн.
Таким чином, виходячи з принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 30142,98 грн., з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.09.2020 року у справі № 260/348/19.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у сумі визначеної позивачем не підлягають задоволенню.
Таким чином, в даному випадку підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у сумі 30142,98 грн. без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246,257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у неналежному розгляді звернення ОСОБА_1 від 07.07.2021 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду звернення ОСОБА_1 від 15.08.2021 року
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 07.07.2021 року та від 15.08.2021 року з дотриманням вимоги Закону України «Про звернення громадян».
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки по день фактичної виплати, тобто 04.08.2021 року включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки по день фактичної виплати, тобто 04.08.2021 року включно за весь час затримки виплати.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.11.2018 року по 03.08.2021 року.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 21.11.2018 року по 03.08.2021 року включно в розмірі 30142,98 грн. (тридцять тисяч сто сорок дві гривні дев'яносто вісім копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв