Справа № 161/23984/24
Провадження № 2/161/594/25
20 травня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Дмитроци Б.М.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника третьої особи - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав,-
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.07.2024 року, від якого вони мають малолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказує, що відповідач не бере участі у вихованні дітей, не провідує їх, не цікавиться станом їхнього здоров'я, морально та матеріально їх не підтримує. Вона пішла від дітей і живе своїм власним життям з іншим чоловіком.
Зазначає, що він є військовослужбовцем і несе службу у ЗСУ. При цьому, коли він на роботі, то догляд за дітьми здійснює бабуся дітей - ОСОБА_7 .
Також вказує, що відповідач особисто і добровільно підписала 30.082024 року договір про виховання та утримання дітей, проте не виконувала свої обов'язки жодного разу.
На даний час він самостійно займається їх вихованням, купує їм одяг та їжу, бере активну участь у їх житті та вони всі разом проживають за однією адресою.
У зв'язку з чим, просить суд позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у заяві та просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася по невідомій суду причині, хоча про час та місце слухання справи була повідомлена судом належним чином. Разом з тим, суд вважає за можливе справу слухати у її відсутності , за наявними у справі доказами.
Представник третьої особи в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, при вирішенні справи просила врахувати висновок служби у справах дітей про недоцільність позбавлення батьківський прав відповідача відносно її неповнолітніх дітей.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Судом з'ясовано, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.07.2024 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірваний (а.с. 32-33).
Із свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 09.12.2020 року та НОМЕР_2 від 21.06.2022 року вбачається, що сторони у справі є батьками малолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 30, 31).
Судовим наказом Луцького міськрайонного суду від 03.01.2025 року із ОСОБА_4 стягуються аліменти в розмірі від її доходу на користь ОСОБА_3 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. ).
З матеріалів справи слідує, що 30.08.2024 прку між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали договір стосовно місця проживання, виховання та утримання спільних дітей (а.с. 6-7).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду № 161/9034/20 від 05.08.2021 року.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач стверджує, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та не бере участі у вихованні дітей.
Такі доводи сторони позивача підтверджуються заявою ОСОБА_7 , яка вказала, що малолітні діти проживають із батьком, який є єдиним опікуном, він самостійно займається їх вихованням, утриманням та бере активну участь у їх житті (а.с. ).
З інформації КЗ «Луцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №4 Луцької міської ради» від 13.01.2025 року вбачається, що ОСОБА_10 відвідує молодшу групу у вказаному закладі і за час перебування дитини в садочку, його вихованням займався тато та бабуся. При цьому, мама - ОСОБА_4 жодного разу не забирала сина із садочка, не цікавилася його розвитком, вихованням та навчанням (а.с ).
Також, частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку служби у справах дітей Луцької міської ради № 82 від 27.03.2025 року, служба вважає недоцільним позбавлення відповідача батьківських прав відносно її малолітніх дітей зважаючи на нетривалий час проживання матері окремо від дітей, яка до цього належним чином виконувала свої батьківські обов'язки (а.с. ).
В контексті приписів ч. 6 ст. 19 СК України рішення органу опіки та піклування не є для суду обов'язковим, а підлягає оцінці поряд з іншими доказами.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У силу ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори" від 29 червня 2004 року, ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).
Ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.
Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції.
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст. 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в п. 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України»).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні у справі «Мамчур проти України» Європейський суду з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України»).
Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого ні позивачем, ні його представником не доведено.
При цьому, у матеріалах справи не містяться докази, які б вказували на виключні обставини, за яких мати ОСОБА_4 може бути позбавлена батьківських прав, а тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про позбавлення батьківських прав відповідача відносно її малолітніх дітей, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у звязку із відмовою в задоволенні позову не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 81, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 150, 164, 166, 182, 183, 192 Сімейного Кодексу України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Третя особа - орган опіки та піклування Луцької міської ради, юридична адреса: Волинська область, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, ЄДРПОУ 04051327.
Повний текст рішення складений 28 травня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк