465/783/23
1-кп/465/565/25
судового засідання
23.12.2024 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисників - адвокатів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, самозайнятої особи, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває об'єднане кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
В межах даного кримінального провадження прокурором подано У клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 2 місяці із можливістю внесення альтернативної застави - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки ризики, що існували на момент обрання і продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому не відпали. Окрім того, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, у разі доведення його винуватості, останньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років, а тому, з урахуванням тяжкості можливого покарання та з метою уникнення кримінальної відповідальності, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тому більш м'які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не можуть.
У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, при цьому, зазначив, що судове слідство у справі ще не розпочато, дослідження доказів не завершено, зокрема й не допитано свідків у даному кримінальному провадженні, відповідно, наявні у справі ризики не можуть бути мінімізовані в разі обрання ОСОБА_6 будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання прокурора заперечив, одночасно клопочучи про зменшення розміру альтернативної застави, застосовної до його підзахисного, наполягаючи на визначенні такої з урахуванням матеріального становища обвинуваченого у мінімальному розмірі - в сумі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обвинувачений ОСОБА_6 позицію свого захисника підтримав, наголосивши, що тривалий час перебуває під вартою, альтернативну заставу має намір внести, однак, розмір, який попередньо визначений судом, є непомірним для його родини.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_5 висловилися на підтримання позиції сторони захисту з боку обвинуваченого ОСОБА_6 . При цьому, адвокат ОСОБА_5 просила звернути увагу на те, що альтернативна застава має бути реальною, а не створювати в дійсності безальтернативність для обвинуваченого, який через своє скрутне матеріальне становище не має змоги її внести, відповідно, на тривалий час беззмінно залишаючись під вартою.
Заслухавши учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання.
Як встановлено судом, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів, та за вчинення якого передбачена можливість застосування покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.
Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Суд наголошує, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслуговують також на увагу доводи прокурора про те, що ОСОБА_6 , попри те, що раніше до кримінальної відповідальності не притягався, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за попередньою змовою групою осіб, інкриміноване йому кримінальне правопорушення пов'язане з незаконним перетином державного кордону України, що вказує на існування певних зв'язків в обвинуваченого і наявність ризику здійснення останнім спроб втекти для уникнення кримінальної відповідальності за скоєне або ж вчинити інші кримінальні правопорушення.
Також не може залишатися поза увагою те, що обвинувачений ОСОБА_6 має місце проживання у м. Києві, тобто на значній відстані від місця розгляду справи, що, у випадку застосування до нього будь-якого іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може дати можливість обвинуваченому перебувати поза межами контролю і унеможливити здійснення ефективних процесуальних заходів забезпечення його належної процесуальної поведінки. Окрім цього, суд зважає на те, що ОСОБА_6 неодружений, не має міцних соціальних зв'язків позитивного спрямування, сталого місця праці, а, відповідно, соціальні стримуючі фактори у його випадку відсутні. Також на даний час судове слідство у справі ще не розпочато, докази не досліджувалися, допит свідків судом не проводився, що вказує на існування обґрунтованих ризиків того, що ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності, у випадку застосування до нього інших, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів, може незаконно впливати на свідків для зміни ними раніше наданих викривальних показань, а також вчиняти інші дії для перешкоджання кримінальному провадженню.
Тому з урахуванням цих обставин в сукупності із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , слід вважати доведеною прокурором наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з огляду на вищенаведене, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто, застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_6 на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.
За таких обставин клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню, однак, з урахуванням того, що відповідно до положень ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Тому строк дії застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжується судом на шістдесят днів, а не два місяці як про це просить прокурор у своєму клопотанні.
Також береться до уваги, що ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 01.11.2024 року, якою ОСОБА_6 продовжувався строк тримання під вартою, визначався альтернативний розмір застави у сумі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840 грн. У поданому клопотанні прокурор наполягає на залишені такого розміру. Водночас сторона захисту, зокрема обвинувачений ОСОБА_6 , вказали на його надмірність і неспроможність як обвинуваченого, так і його родини протягом тривалого часу внести заставу, яка не відповідає їх матеріальному становищу.
Суд приймає до уваги те, що інститут альтернативної застави не є формальним, а слугує для особи, яка утримується під вартою, законодавчо визначеною гарантією можливості заміни попереднього ув'язнення на заставу. При цьому, застосування застави не може бути спрямоване на створення таких умов, за яких особа завідомо (в силу свого матеріального становища, стану здоров'я, скрутних життєвих обставин тощо) буде позбавлена можливості внести визначений судом розмір застави і в очах стороннього спостерігача така застава сприйматиметься атрибутивно, тобто як така, що не спрямована на дійсне її застосування. В контексті наведеного поза увагою суду не може залишатися те, що обвинувачений ОСОБА_6 неодружений, як самозайнята особа, не мав сталого доходу, проживає з батьком, який є особою похилого віку, а його матір померла, інших близьких родичів, які б підтримували з ним постійний контакт не має. Вказане і невнесення протягом тривалого часу альтернативної застави обвинуваченим вказує на те, що останній та його родина обмежені у своєму матеріальному становищі.
Суд враховує, що відповідно до рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини констатував, що національні органи зобов'язані належним чином виправдати суму застави, та прийняти до уваги фінансовий стан обвинуваченого та його спроможність сплатити необхідну суму. На цьому наголошено також у рішеннях ЄСПЛ в справах «Тошев проти Болгарії» та «Маргаретич проти Хорватії».
Водночас рішення ЄСПЛ у справі «Ноймайстер проти Австрії» орієнтує суди на те, що як сума гарантії, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції повинна бути оціненою переважно стосовно обвинуваченого і його активів, а не можливих розмірів збитків. Так, намагання прив'язати суму гарантії від затриманої особи виключно до суми збитку приписуваного йому, не відповідає ст. 5 (3) Конвенції. Гарантії, передбачені цією статтею призначені не для відшкодування збитків, а скоріше для забезпечення присутності звинуваченого на слуханні. Тож її сума повинна бути встановлена в основному шляхом посилання на нього, його активи і його відносини з особами, які повинні надати заставу, іншими словами, перспектива втрати застави чи дій проти гарантів у разі його неявки до суду буде виступати в якості достатнього стримуючого фактора, щоб розсіяти будь-яке бажання з його боку переховуватись від правосуддя.
А тому, за наведених обставин, з метою реального гарантування обвинуваченому його процесуальних прав, зокрема щодо визначення релевантного розміру альтернативної застави, беручи до уваги стадію, на якій перебуває розгляд кримінального провадження, попередню тривалість тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає обґрунтованими доводи сторони захисту в частині наявності підстав для зменшення раніше визначеного альтернативного розміру застави. Водночас на даний час не встановлено підстав для визначення ОСОБА_6 мінімального розміру застави, як на цьому наполягає сторона захисту, адже такий розмір, на переконання суду, не здатний, з урахуванням усіх наявних ризиків і обставин справи, гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Для реального забезпечення кримінального провадження суд на даний час вважає достатньою заставу для обвинуваченого у сумі двадцяти п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що буде релевантним особі обвинуваченого, його матеріальному становищу та характеру пред'явленого обвинувачення.
Керуючись ст.ст.177,178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задоволити частково.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 20 лютого 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_6 заставу в сумі 25 (двадцяти п'яти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 75 700 (сімдесят п'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, IBAN:UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, одержувач: Територіальне управління державної судової адміністрації України в Львівській області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На підставі ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати на виклик суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту (м. Київ), в якому він проживає, без дозволу прокурора чи суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматися від спілкування з іншим обвинуваченим та свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Визначити 2-місячний строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Державної казначейської служби України, має бути наданий уповноваженій службовій особі Львівської установи виконання покарання (№19) УДПтСУ у Львівській області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи "Львівська установа виконання покарань № 19" для виконання.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з часу вручення копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1