Справа № 461/1542/20
Провадження № 6/461/97/25
27.05.2025 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Александрович М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові заяву Шовкун Наталії Іванівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі № 461/1542/20 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Олешек Ольги Михайлівни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
I. Фактичні обставини справи, суть клопотання та дані про особу, яка його заявила, суть питання, яке вирішується судом
Шовкун Наталія Іванівна, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», звернулась до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі № 461/1542/20 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Олешек Ольги Михайлівни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій просить видати дублікат виконавчого листа на підставі рішення у наведеній справі та визнати причини пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання поважними та поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Заяву обґрунтовує тим, що 20.05.2020 за результатами розгляду цивільної справи 461/1542/20 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Олешек Ольги Михайлівни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, було ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 16 477 гривень 78 копійок., суму сплаченого судового збору в розмірі 2 102 гривень 00 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 100 гривень 00 копійок. Ухвалою Галицького районного суду від 02.10.2023 замінено стягувача стягувача у виконавчому листі, виданому на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова у справі №461/1542/20 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Заявник вказує, що при укладенні Договору відступлення прав вимоги між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» виконавчий лист № 461/1542/20 не передавався до ТОВ «ФК «ЄАПБ». З відповіді АТ «Ідея Банк» від 27.12.2024 № Л.ПС2024/4897 відомо, що виконавчий лист № 461/1542/20 від органів та осіб, якій здійснюють примусове виконання рішень на адресу АТ «Ідея Банк» не надходив. Місцезнаходження виконавчого листа заявнику невідоме, а його втрата позбавляє належного стягувача права на звернення судового рішення до виконання.
Учасники справи в судове засідання не з'явились про дату судового засідання повідомлялись належним чином.
Представник заявника у поданій до суду заяві просила проводити розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
II. Мотиви та висновки суду, а також положення закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку (п. 17.4 Розділу X «Перехідні положення» ЦПК України).
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 25.09.2015р. за № 8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втрата виконавчого листа.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку, виходячи з наведених нижче доводів та мотивів.
Судом встановлено, що у провадженні Галицького районного суду м. Львова перебувала цивільна справа № 461/1542/20 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Олешек Ольги Михайлівни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням суду від 20.05.2020 за результатами розгляду цивільної справи 461/1542/20 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Олешек Ольги Михайлівни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, було ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 16 477 гривень 78 копійок, суму сплаченого судового збору в розмірі 2 102 гривень 00 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 100 гривень 00 копійок.
На виконання вищевказаного рішення 10 вересня 2020 року судом видано виконавчий лист.
Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.12.2023 вирішено, виконавчий лист № 461/1542/20 виданий 10.09.2020 Галицьким районним судом м. Львова про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 в розмірі 16477,78 грн. повернути стягувачу.
Як вбачається з листа Акціонерного товариства «Ідея Банк» за вих. № Л.ПС-2024/4897 від 27.12.2024, виконавчий документ щодо боржника ОСОБА_1 від органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, на адресу АТ «Ідея Банк» не надходили.
Наведені обставини свідчать про те, що на даний час існують об'єктивні перешкоди виконанню рішення суду, а хід виконання рішення суду вказує на наявність об'єктивних обставин, що вказують на втрату виконавчого документа.
Дублікатом є документ, що видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного документу.
У своїй постанові від 17.11.2021 року у справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, прийшов до висновку, що з аналізу пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України вбачається, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Суд при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа, виданого на підставі судового рішення, повинен з'ясувати питання чи втрачено оригінал виконавчого листа, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили, та залежно від встановлених обставин та характеру причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав як для видачі дубліката виконавчого листа.
З'ясувавши усі обставини справи, оцінивши надані докази, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає встановленим та доведеним, що судове рішення не виконано, оригінал вказаного виконавчого листа втрачено.
При цьому, судом враховується, що чинний ЦПК України не передбачає надання оцінки обставинам втрати виконавчих листів та видачу дублікатів виконавчих листів не ставить у залежність від поважності причин такої втрати.
Розглядаючи заяву, суд також враховує наступне.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
У свою чергу, у рішенні від 26 червня 2013 року Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
За позицією Конституційного Суду України, висловленою у рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов'язок, відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.
Забезпечення державою виконання судового рішення, як невід'ємної складової права кожного на судовий захист, закладено на конституційному рівні, зокрема ст. 129-1 Конституції України, якою передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Також, у рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).
Обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Таким чином, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.ст. 129, 129-1 Конституції України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Враховуючи доведеність заявником факту втрати виконавчого документа, що зокрема підтверджується листом Акціонерного товариства «Ідея Банк» за вих. № Л.ПС-2024/4897 від 27.12.2024 наявним у матеріалах справи, зважаючи на те, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви Шовкун Наталії Іванівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі № 461/1542/20 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Олешек Ольги Михайлівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Керуючись п. 17.4 Розділу XІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,
постановив:
заяву Шовкун Наталії Іванівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі № 461/1542/20 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Олешек Ольги Михайлівни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Видати дублікат виконавчого листа Галицького районного суду м. Львова від 10.09.2020 у цивільній справі № 461/1542/20 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Олешек Ольги Михайлівни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 16 477 гривень 78 копійок, суму сплаченого судового збору в розмірі 2 102 гривень 00 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 100 гривень 00 копійок.
Поновити строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа Галицького районного суду м. Львова від 10.09.2020 у цивільній справі № 461/1542/20 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Олешек Ольги Михайлівни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 16 477 гривень 78 копійок, суми сплаченого судового збору в розмірі 2 102 гривень 00 копійок, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 100 гривень 00 копійок.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 27 травня 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький