ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.05.2025Справа № 910/3845/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТВ Центр»
до Барінової Марії Сергіївни
про стягнення 12.614,79 грн
Представники сторін: не викликались
27.03.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТВ Центр» до Барінової Марії Сергіївни про стягнення 12.614,79 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного договору № СТВЦ179151 від 30.11.2023 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 24.450,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 27220/0214457 від 02.12.2024, № 27220/0218949 від 09.12.2024, № 27220/0222029 від 11.12.2024, № 27220/0222030 від 11.12.2024, № 27220/0225391 від 16.12.2024, № 27220/0225395 від 16.12.2024, № 27220/0225957 від 18.12.2024 та № 27220/0230919 від 23.12.2024. Згідно з п. 4.3 договору покупець зобов'язався оплатити прийнятий товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту прийняття цього товару. Враховуючи те, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання за договором у повному обсязі, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 12.614,79 грн боргу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3845/25 від 03.04.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
16.04.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 відкрито провадження у справі № 910/3845/25; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.04.2025 було 23.04.2025 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 (номер відправлення 0610248394466), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Проте, 15.05.2025 конверт разом з ухвалою від 23.04.2025 (номер відправлення 0610248394466) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 12.05.2025 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.
З огляду на викладене, день (12.05.2025) невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 23.04.2025 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
30.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТВ Центр» (продавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Баріновою Марією Сергіївною (покупець, відповідач) було укладено договір № СТВЦ179151 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору за цим договором і на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі, продавець зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування та/або непродовольчі товари в асортименті відповідно до переданої продавцем Комерційної пропозиції та/або Прайс-листа, що чинні на дату поставки, надалі - товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату поставленого товару повністю не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 12.614,79 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці
Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості на підставі поставки, укладеного фізичною особою-підприємцем.
27.02.2025 фізична особа-підприємець Барінова Марія Сергіївна, яка є боржником за договором поставки втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності.
З огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 відповідно до суб'єктного складу учасників та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у боржника із втратою його статусу як ФОП не припинились і підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 6.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його укладення (підписання уповноваженими представниками сторін) та діє до кінця календарного року. Якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору письмово не заявить про бажання припинити дію договору, договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожен наступний календарний рік.
Сторонами доказів в підтвердження виявлення однією із сторін договору про небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір є неодноразово продовженим та наразі чинним.
Згідно п. 2.1 договору купівля-продаж товару за цим договором здійснюється партіями відповідно до узгоджених продавцем замовлень покупця.
Відповідно до п. 2.2 договору з метою отримання товару покупець зобов'язується передати продавцю замовлення із зазначенням бажаного асортименту та кількості товару. Асортимент товару повинен відповідати Комерційній пропозиції та/або Прайс-листу, який переданий продавцем по часу останнім. Замовлення передається покупцем продавцю через його уповноваженого представника або у будь-який інший зручний для обох сторін спосіб, що забезпечує доведення до продавця змісту замовлення. За погодженням сторін замовлення може передаватися засобами телекомунікації, в т.ч. у вигляді електронного документу, а в окремих випадках замовлення може бути переданим шляхом передачі телефонограми або в усній фермі.
Продавець зобов'язується забезпечити передачу покупцеві товару відповідно до погодженого сторонами замовлення покупця (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 3.3 договору покупець зобов'язується без зволікань (протягам 15 (п'ятнадцяти) хвилин з моменту доставки) прийняти товар і оформити зі свого боку накладні (товарно-транспортні накладні, видаткові накладні або інші документи) про приймання-передачу товару. Витрати на розвантаження транспорту несе покупець.
Відповідно до п. 3.5 договору обов'язок подавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару уповноваженому представнику покупця і підписання останнім накладних (товарно-транспортних накладних, видаткових накладних або інших документів) про приймання-передачу товару. Моментом прийняття товару покупцем є дата і час отримання товару уповноваженим представником покупця і підписання останнім накладних (товарно-транспортних накладних, видаткових накладних або інших документів) про приймання-передачу товару.
Згідно з п. 3.9 договору підписання уповноваженим представником покупця накладної (товарно-транспортна накладна) видаткової накладної або іншого документу) про приймання-передачу товару є доказом проведення покупцем перевірки дотримання продавцем умов цього договору та відсутності претензій щодо належного виконання останнім умов цього договору.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Умовами ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 24.450,00 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними:
№ 27220/0214457 від 02.12.2024 на суму 5.609,28 грн;
№ 27220/0222029 від 11.12.2024 на суму 393,84 грн;
№ 27220/0222030 від 11.12.2024 на суму 946,70 грн;
№ 27220/0218949 від 09.12.2024 на суму 4.813,62 грн;
№ 27220/0225391 від 16.12.2024 на суму 3.271,74 грн;
№ 27220/0225395 від 16.12.2024 на суму 5.507,46 грн;
№ 27220/0225957 від 18.12.2024 на суму 1.736,14 грн;
№ 27220/0230919 від 23.12.2024 на суму 2.171,22 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити продавцю товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту прийняття цього товару.
Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на викладене, відповідач мав здійснити оплату товару у наступні строки
за накладною № 27220/0214457 від 02.12.2024 у строк до 01.01.2025 включно;
за накладними № 27220/0222029 та № 27220/0222030 від 11.12.2024 у строк до 10.01.2025 включно;
за накладною № 27220/0218949 від 09.12.2024 у строк до 08.01.2025 включно;
за накладними № 27220/0225391 та № 27220/0225395 від 16.12.2024 у строк до 15.01.2025 включно;
за накладною № 27220/0225957 від 18.12.2024 у строк до 17.01.2025 включно;
за накладною № 27220/0230919 від 23.12.2024 у строк до 22.01.2025 включно.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач повернув позивачу частину товару на загальну суму 10.897,18 грн, що підтверджується наступними накладними на повернення від покупця:
№ 27220/00540 від 15.01.2025 на суму 524,54 грн;
№ 27220/00543 від 15.01.2025 на суму 83,88 грн;
№ 27220/00544 від 15.01.2025 на суму 222,28 грн;
№ 27220/00682 від 22.01.2025 на суму 908,50 грн;
№ 27220/00689 від 22.01.2025 на суму 117,36 грн;
№ 27220/00768 від 22.01.2025 на суму 1.169,94 грн;
№ 27220/00769 від 22.01.2025 на суму 356,76 грн;
№ 27220/00770 від 22.01.2025 на суму 1.297,74 грн;
№ 27220/00771 від 22.01.2025 на суму 234,24 грн;
№ 27220/00772 від 22.01.2025 на суму 810,72 грн;
№ 27220/00773 від 22.01.2025 на суму 188,88 грн;
№ 27220/00850 від 22.01.2025 на суму 1.698,66 грн;
№ 27220/00864 від 22.01.2025 на суму 474,00 грн;
№ 27220/00865 від 22.01.2025 на суму 72,42 грн;
№ 27220/00866 від 22.01.2025 на суму 44,88 грн;
№ 27220/00867 від 22.01.2025 на суму 58,32 грн;
№ 27220/00868 від 22.01.2025 на суму 438,30 грн;
№ 27220/00869 від 22.01.2025 на суму 296,10 грн;
№ 27220/00870 від 22.01.2025 на суму 17,92 грн;
№ 27220/00871 від 22.01.2025 на суму 429,98 грн;
№ 27220/00872 від 22.01.2025 на суму 551,52 грн;
№ 27220/00873 від 22.01.2025 на суму 724,20 грн;
№ 27220/00874 від 22.01.2025 на суму 176,04 грн;
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов'язання по сплаті поставленого товару, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 12.614,79 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 12.614,79 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТВ Центр» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Барінової Марії Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТВ Центр» (46011, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Тернопіль, вул. Поліська, 12; код ЄДРПОУ 45241852) 12.614 (дванадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн 79 коп. основного боргу, 2.422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В.Сівакова