вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" травня 2025 р. Справа№ 910/12192/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко О.В.
без виклику сторін
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової служби України
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2025
у справі № 910/12192/24(суддя -Удалова О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Державної податкової служби України
про стягнення 18 506, 00 грн,
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі - позивач, Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Державної податкової служби України (далі - відповідач, ДПС України) про стягнення 18 506,00 грн (основний борг у сумі 15 487,32 грн, 2 123,80 грн пені, 3% річних у сумі 251,35 грн, інфляційні втрати у сумі 643,53 грн).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 15 487, 32 грн заборгованості; 251, 35 грн 3% річних; 2 123, 80 грн пені; 643, 53 грн інфляційних втрат і 2 422, 40 грн судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 21.02.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) Державна податкова служба України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 у справі № 910/12192/24, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 у справі №910/12192/24 та прийняти нове рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у задоволенні позову до Державної податкової служби України відмовити повністю.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що збільшення суми договору про закупівлю після його підписання можливе у випадках, передбачених пунктами 6, 7 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII без зміни обсягу закупівлі, у зв?язку з цим, одночасне застосування різних підстав частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII не має призводити до зміни істотних умов договору про закупівлю у непередбачених Законом випадках.
Апелянт звертає увагу суду, що внесення змін до договору про закупівлю в частині істотних умов можливе також за наявності однієї або кількох підстав, визначених частиною п?ятою статті 41 Закону 922-VIII, тобто, імперативні приписи статті 41 Закону № 922-VIII визначають спосіб внесення змін
до істотних умов договору про закупівлю.
Скаржник вказує, що споживачу має бути надане належне повідомлення постачальника про намір змінити умови договору постачання природного газу, при цьому споживач має бути повідомлений про його право відмовитись від запропонованих змін. Таке повідомлення має бути надане споживачеві не пізніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності такими змінами (крім ціни на природний газ, якщо вона встановлюється для постачальника відповідними державними органами). Споживачі мають право відмовитися від договору, якщо вони не приймають нові умови, повідомлені постачальником.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 у справі № 910/12192/24 залишено без руху. Роз'яснено Державній податковій службі України, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують доплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.
06.03.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Державної податкової служби України до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025, а саме докази доплати судового збору на суму 1 623, 12 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №436 від 03.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2025 поновлено Державній податковій службі України пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 у справі № 910/12192/24. Відмовлено у задоволенні клопотання Державній податковій службі України про участь в судовому засіданні з повідомленням (викликом) представників учасників справи. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 у справі № 910/12192/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 у справі № 910/12192/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
21.03.2025 (згідно дати звернення до канцелярії суду) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що оплату за переданий газ, Відповідач не здійснив та не виконав зобов'язання у визначений строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору, Позивач звернувся з позовною заявою до Суду про стягнення основного боргу, штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Відзив вмотивовані тим, що обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Таким чином, зазначеною статтею проголошено "право на суд", одним з аспектів якого є право на розгляд справи упродовж розумного строку.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (Заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012 (пункт 29) Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" (Заява № 16652/04) від 02.12.2010 (пункт 28) Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що суддя Гончаров С.А. перебував у відряджені з 12.04.2025 по 15.04.2025, у відпустках з 16.04.2025 по 25.04.2025, з 28.04.2025 по 09.05.2025, з 12.05.2025 по 18.05.2025, суддя Тищенко О.В. перебувала у відряджені з 12.04.2025 по 15.04.2025, у відпустках з 16.04.2025 по 25.04.2025 та 28.04.2025 по 09.05.2025, суддя Сибіга О.М. на лікарняному з 21.05.2025 по 25.05.2025.
Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції прийнято з врахуванням вищезазначених обставин та протягом розумного строку.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.10.2023 Товариством (постачальник) і ДПС України в особі Головного управління ДПС у Київській області (споживач) укладено договір № 09-4066/23-БО-Т постачання природного газу (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах Договору.
У пункті 2.1 Договору визначено, що постачальник передає споживачу замовлений ним обсяг (об'єм) природного газу у період з жовтня 2023 року до 31 грудня 2023 року (включно), в кількості 70,0 тис. куб. м, в тому числі по місяцях: вересень 2023 року - ______; жовтень 2023 року - 10,0 тис. куб. м; листопад 2023 року - 30,0 тис. куб. м; грудень 2023 року - 30,0 тис. куб. м.
Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в пункті 2.1 Договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 Договору (пункт 2.2 Договору).
Відповідно до пункту 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
У пунктах 3.5.1 - 3.5.2 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний надати позивачу не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та відповідачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.
Пунктом 3.5.3 Договору сторони погодили, що відповідач протягом 2 робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути позивачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та наданих щодо останньої алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим), відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність відповідача, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 Договору (підпункт 3.5.4 Договору).
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений відповідачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п. 3.6. договору).
У пунктах 4.1 - 4.3 Договору сторони встановили ціну та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за Договором.
Загальна вартість Договору на дату укладання становить 965 643,58 грн, крім того ПДВ - 193 128,72 грн, разом з ПДВ - 1 158 772,30 грн.
Ціна природного газу за 1 000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1 000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1 000 куб. м.
Всього ціна газу за 1 000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
За умовами пункту 5.1 Договору відповідач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в такому порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 Договору.
Як визначено у пункті 5.3 Договору, відповідач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 Договору.
Договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 13.1 Договору).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого філією відповідача (Головним управлінням ДПС у Київській області) природного газу за договором № 09-4066/23-БО-Т від 17.10.2023 в частині внесення оплати у передбачений договором строк.
Розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової служби України, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Правові засади функціонування ринку природного газу України регламентовані Законом України "Про ринок природного газу".
За умовами частин першої, третьої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
За умовами частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно з приписами частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У силу частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, за своєю правовою природою Договір є договором поставки.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 ЦК України).
Згідно з положеннями частини першої статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 ЦК України).
Позивач вказує, що на виконання умов Договору з жовтня до грудня 2023 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 857 537,38 грн, що підтверджується такими актами приймання-передачі природного газу:
- від 14.11.2023 за жовтень 2023 року на суму 11,59 грн;
- від 11.12.2023 за листопад 2023 року на суму 345 421,85 грн;
- від 12.01.2024 за грудень 2023 року на суму 512 103,94 грн.
Слід зазначити, що вказані акти направлялися відповідачу для підписання, проте ДПС України їх не підписало, не повернуло Товариству та не надало вмотивованої відмови від підписання вказаних актів.
Водночас, відповідачем було проведено частково оплату на суму 842 050,06 грн як оплату за поставлений природний газ.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 15 487,32 грн.
Також, позивач нарахував і просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2 123,80 грн, 3% річних - 251,35 грн, інфляційні втрати - 643,53 грн.
Позивачем застосовано тариф, який узгоджено сторонами у Договорі; доказів протилежного суду не надано.
Вартість поставленого газу (857 537,38 грн) не перевищила загальної вартості Договору, яка на дату укладання становила 965 643,58 грн, крім того ПДВ - 193 128,72 грн, разом з ПДВ - 1 158 772,30 грн.
Відповідачем не спростувано об'єму отриманого газу та не підтверджено документально відсутність заборгованості за Договором.
Фактично відповідач не заперечує наявність боргу, доказів сплати цієї суми або відсутності обов'язку з її сплати матеріали справи не місять.
Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за Договором, обов'язок зі сплати якої є таким, що настав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про доведення позивачем факту порушення відповідачем його договірних обов'язків та наявності підстав для стягнення з останнього суми основної заборгованості за отриманий природний газ у розмірі 15 487,32 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені у сумі 2 123,80 грн, 3% річних - 251,35 грн, інфляційних втрат - 643,53 грн слід зазначити таке.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За приписами частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 Договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони правильні, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, пені і втрат від інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірно висновку про задоволення позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Державної податкової служби України про стягнення 18 506,00 грн, з яких основний борг у сумі 15 487,32 грн, 2 123,80 грн пені, 3% річних у сумі 251,35 грн, інфляційні втрати у сумі 643,53 грн.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державної податкової служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 у справі №910/12192/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 у справі № 910/12192/24 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Державної податкової служби України.
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 у справі № 910/12192/24 зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 у справі № 910/12192/24.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.М. Сибіга
О.В. Тищенко